01 грудня 2021 року м. Чернівці
справа № 718/1816/21
провадження №22-ц/822/1110/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Височанської Н. К.
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.
секретар Герман Я.І.
за участю: представника позивача Ковча Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Наталії Володимирівни про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності, поновлення права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2021 року, постановлену під головуванням судді Мізюка І.Г.,
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Наталії Володимирівни про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності, поновлення права власності.
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.
Просив суд вжити заходів забезпечення позову на період розгляду цивільної справи № 718/1731/21, за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» та Приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Н.В. про визнання дій приватного нотаріуса неправомірними та скасування рішення про реєстрацію права власності, шляхом:
заборони акредитованим суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі - державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності вжиття забезпечення позовних вимог та даних про те, що відповідач має намір відчужити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому. До заяви також не надано доказів чи будь-яких інших даних, які б свідчили про те, що є реальна небезпека реалізації вказаного у заяві майна (житлового будинку).
Крім того, судом звернуто увагу на те, що забезпечення позову повинно бути співмірним із заявленими вимогами.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників
На дану ухвалу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів на підтвердження виникнення спору між сторонами, однак суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою позбавив апелянта ефективного захисту щодо відновлення свого порушеного права.
Зазначає, що є очевидним той факт, що відповідач може вільно розпорядитися спірним житлом та отримати від нього матеріальну вигоду, а доведення даного факту шляхом подання доказів є неможливим, проте такого висновку можна дійти з тлумачення статей 317, 319 ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Так, статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень.
Згідно частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на можливість відчуження відповідачем на користь третіх осіб права власності на житловий будинок без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постанові від 10 квітня 2019 року у цивільній справі № 554/1893/17.
Крім того, забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […]
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності, а отже, у випадку задоволення позову таке рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, оскільки не матиме зобов'язального характеру.
Інших доказів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду, ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій заявником не надано.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2021 року у залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 02 грудня 2021 року.
Головуючий Н.К. Височанська
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк