2 грудня 2021 року м. Чернівці
справа № 727/2430/21
провадження 822/1080/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н.
секретар Собчук І.Ю.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Позов мотивовано наступним. Згідно розписки від 19.11.2018 року ОСОБА_2 зобов'язався виконати роботи по ремонту двох кімнат чотирьох-кімнатної кварти АДРЕСА_1 , а також провести роботи по зовнішньому утепленню стін вказаної квартири в строк до 20.12.2018 року.
На виконання вказаних робіт ОСОБА_1 передала відповідачу кошти в сумі 3500 євро.
Після проведення ремонтних робіт між сторонами мав бути проведений взаєморозрахунок у сумі 3% від вартості усіх матеріалів і робіт.
Проте, на даний час відповідачем ніяких ремонтних робіт проведено не було, а отже останній набув кошти в сумі 3500 євро безпідставно.
Оскільки, згідно розписки відповідач отримав кошти саме на виконання робіт, які не здійснив, позивач вважає, що договір підряду між ними укладений не був.
Просила суд стягнути з ОСОБА_2 безпідставно отримані кошти в сумі 3500 євро.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих (збережених) коштів відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати заочне рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2021 року та винести постанову якою її позов задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зазначає, що відповідачем ніяких робіт не проведено. Факт передачі суми коштів в розмірі 3500 евро підтверджується письмовою розпискою від 19.11.2018 року. Відповідач набув грошові кошти на роботи які не були виконані та Договір про виконання робіт (підряду) між сторонами укладений не був.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та невірно застосував норми матеріального права. Відповідач безпідставно набув грошові кошти та відповідно до ст.1212 ЦК України, зобов'язаний повернути їх позивачу.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 19.11.2018 року між сторонами був укладений договір підряду на виконання робіт по ремонту двох кімнат чотирьох - кімнатної кварти АДРЕСА_1 , а також проведення робіт по зовнішньому утепленню стін вказаної квартири.
В підтвердження укладення договору підряду, відповідачем ОСОБА_2 була написана розписка, де сторони обумовили вартість і строк виконання ремонтних робіт та засвідчили факт передачі коштів в сумі 3500 євро саме на виконання укладеного договору.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відповідно до положень ч. 1 ст. 369 цього Кодексу - без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції посилався на те, що між сторонами наявні договірні правовідносини, отже немає підстав для стягнення з відповідача коштів в сумі 3500 євро, як безпідставно набутих.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з нормами чинного законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Доводи апелянта, що відповідач безпідставно набув грошові кошти та відповідно до ст.1212 ЦК України, зобов'язаний повернути їх позивачу є помилковими та спростовуються наступним.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно із частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.
Суть кондикційного зобов'язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов'язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норма глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань.
Судом встановлено, що 19.11.2018 року між сторонами був укладений договір підряду на виконання робіт по ремонту двох кімнат чотирьох-кімнатної квартири АДРЕСА_1 , а також проведення робіт по зовнішньому утепленню стін вказаної квартири.
Окрім цього, в підтвердження укладення договору підряду, відповідачем ОСОБА_2 була написана розписка, де сторони обумовили вартість і строк виконання ремонтних робіт та засвідчили факт передачі коштів в сумі 3500 євро саме на виконання укладеного договору.
Суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень про кондикційні зобов'язання, з огляду на договірний склад цих правовідносин.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, застосував відповідні норми матеріального права, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб'єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий І.Б. Перепелюк
Судді: А.І. Владичан
І.Н. Лисак