Справа № 645/5971/14-к Головуючий 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/62/21 Доповідач: ОСОБА_2
18 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
перекладача - ОСОБА_9 ,
потерпілого - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 на вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12 жовтня 2018 року,-
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Дагва, району Кобулеті, Грузія, громадянина Грузії, не одруженого, не працюючого, що мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
Згідно вироку, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 02.05.2014 року у вечірній час він спільно з ОСОБА_12 перебували в будівлі флігелю домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де між ними виник конфлікт на підставі особистих неприязних відносин, викликаних спільним побутом.
В результаті зазначеного конфлікту у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 .
Того ж дня, приблизно о 23.00 год., реалізуючи свій злочинний умисел, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, викликаних спільним із потерпілим побутом, ОСОБА_7 , умисно вбив ОСОБА_12 , а саме: взявши сокиру, підійшов до ОСОБА_12 , який в цей час лежав на ліжку, й наніс йому численні удари сокирою в область голови та обличчя. Від отриманих поранень ОСОБА_12 помер. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 904-с/М від 13.06.2014 своїми діями ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_12 наступні тілесні ушкодження: травма голови (її руйнування) у вигляді численних оскольчатих непорівнянних переламів кісток зводу та основи черепу, лицевого відділу черепа (лобної кістки справа, правої скроневої кості, крил клиновидної кістки справа, правої тем'яної кістки, правої скулової кістки, кісток носу), щелевидного ушкодження твердої мозкової оболонки в області зруйнованої правої скроневої кістки, епідуральних (над твердою мозковою оболонкою) та субдуральних (під твердою мозковою оболонкою) крововиливів в зоні руйнування кісток зводу та основи черепа, субарахнаідальних крововиливів (крововиливами під м'якими мозковими оболонками) на конвексітальній поверхні лівої та правої півкуль на всьому протязі, численних очагів руйнування головного мозку та м'яких його оболонок в області правої лобної та правої скроневої долей по базальній їх поверхні на всьому протязі, очагів забію головного мозку в області лівої лобної та скроневої долей по базальній поверхні з наявністю крововиливів у м'які тканини покрову голови з боку їх внутрішньої поверхні в лобній, правій скроневій та тем'яній областях, наявність крововиливів в м'які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в лобній, правій скроневій та тім'яних областях, розмноження правого скроневого мяза, 16 рублених ран на обличчі та волосистої частини голови в лобній області, правої скроневої області, правої тім'яної області, правої вушної раковини, по одному крововиливу в лівій околоочній області та в області внутрішнього кута правого ока, два садна в області спинки носу; груді: крововилив у м'які тканини груді в області хрящової частини 8,9 лівих ребер по передній підм'язовій лінії; кінцівок: садна та дві поверхневі різані рани на тильній поверхні правої кисті в проекції 3,4,5 п'ясних кісток, крововиливи та садна в проекції' шиловидного відростку правої лікгевої кістки.
Причиною смерті ОСОБА_12 , стала травма голови-її руйнування у вигляді руйнування кісток мозкового та лицевого відділів черепу, руйнування речовини головного мозку та його оболонок. Вказане поранення має ознаки тяжкого тілесного ушкодження.
Дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч 1 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржуваний вирок скасувати в зв'язку з з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Ухвалити свій вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, прокурор зазначає про те, що:
- після скасування 02.07.2015 року ухвалою апеляційного суду Харківської області попереднього вироку районного суду та надходження матеріалів справи на новий судовий розгляд у суді першої інстанції, всупереч вимогам п. 24 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 314-316 КПК України, судом першої інстанції не призначено підготовчого судового розгляду;
- у зв'язку із звільненням однієї з суддів колегії суддів та хворобою іншої судді, склад суду у кримінальному провадженні змінено та 13.09.2016 справу прийнято до провадження новим складом суду. 21.09.2016 року під час судового засідання судом надано прокурору можливість оголосити обвинувальний акт із формулюванням зміненого обвинувачення, складений за результатами судового розгляду, та з'ясовано питання про отримання обвинуваченим цього обвинувального акту. Проте, в порушення ч. 2 ст. 319 КПК України, матеріали кримінального провадження не містять ухвали про прийняття рішення про відсутність необхідності розпочинати судовий розгляд з початку та здійснювати повторно всі або частину процесуальних дій;
- в порушення вимог ст. 338 КПК України, суд обмежився лише з'ясуванням питання про отримання обвинуваченим обвинувального акту та його перекладу, при цьому не зазначив чи долучається новий обвинувальний акт до матеріалів провадження, не роз'яснено потерпілому право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, та продовжено судовий розгляд без надання семиденного строку для підготовки сторони захисну до нового обвинувачення;
-в оскаржуваному вироку судом не надано оцінки показанням свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , експерта ОСОБА_17 , висновку судово-медичних експертиз № 904- С/14 від 03.05.2014 та № 20/904-С/14 від 12.06.2014, у яких перелічено множинні тілесні ушкодження встановлені у ОСОБА_12 ;
-судом першої інстанції допущено неповноту судового розгляду та проігноровано зауваження захисника про те, що повторну судово- дактилоскопічну експертизу №24462 від 06.08.2018 року проведено одноособово експертом, а не кількома експертами із різних галузей знань, та не отримано відповідь на ряд запитань, поставлених судом у своїй ухвалі про призначення цієї експертизи;
-свідчення ОСОБА_7 з приводу обставин, при яких відбиток його пальця міг опинитись на сокирі не є послідовними та постійними. Зазначена версія подій була озвучена ОСОБА_7 у судовому засіданні лише 08.08.2018 року, тобто через 4 роки після події, та спочатку вказані свідчення прозвучали у навідному питанні захисника під час допиту обвинуваченого, під час своїх вільних свідчень ОСОБА_7 не повідомляв, що міг торкатись сокири, тощо;
-судом не вжито заходів щодо встановлення свідків, про яких розповідав обвинувачений під час судового розгляду, а саме таксист та продавця кіоску;
-судом зроблено хибний висновок, що смерть потерпілого ОСОБА_12 настала з 19.00 год. до 23.00 год., а не з 19.30 год. до 23.30 год., оскільки огляд трупу ОСОБА_12 при огляді місця події від 03.05.2014 року фактично було розпочато о 03.30 год.;
-доказів щодо відсутності ОСОБА_7 02.05.2014 року з 19.00 год. до 23.00 год. за місцем свого мешкання матеріали кримінального провадження не містять;
-судом було порушено змагальність сторін в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Завершивши допити свідків, суд за власного ініціативою почав дослідження письмових матеріалів кримінального провадження, які перебували у суду та були долучені до матеріалів судової справи під час судового розгляду у повному обсязі. При цьому, судом обмежено права учасників процесу звернути увагу суду на докази, які слід дослідити та оглянути у судовому засідання, а також на власний розсуд лише перелічено докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження;
-у судовому засіданні судом встановлено повний порядок дослідження доказів, проте, судом з незрозумілих причин не досліджено відеозапис до протоколу огляду місця події, який міститься в матеріалах кримінального провадження;
-суд послався на витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні як на доказ, проте цей документ не був досліджений у судовому засіданні;
-за наявності всіх досліджених доказів, судом зроблено хибний висновок про те, що стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Захисником обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 надані заперечення на апеляційну скаргу прокурора в яких він просить вирок суду залишити без змін та зазначає, що суд першої інстанції прийняв законне, обґрунтоване та принципове рішення, ухваливши виправдувальний вирок керуючись нормами кримінального та кримінально- процесуального закону. Даний вирок є правомірним та базується на об'єктивному дослідженні всіх обставин справи та досліджених доказах. Вирок відповідає принципам неупередженості та справедливості.
Вказує, що правова позиція сторони обвинувачення є помилковою та базується на початковій версії підозри, та не враховує фактичні обставини справи, належність та допустимість доказів досліджених у суді. В апеляційній скарзі прокурор посилається не на досліджені докази, а на деякі матеріали досудового розслідування, які не були досліджені у суді. Також доводи прокурора мають суб'єктивно обвинувальний напрямок та базуються на хибних тлумаченнях досліджених доказів та припущеннях.
Також посилається, що відповідно до наданих показів допитаних в судових засіданнях свідків не вбачається наявності між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 неприязних відносин, що могли б бути підставою для скоєння обвинуваченим інкримінованого злочину.
Окрім цього суд дослідивши всі докази по справі здійснивши їх глибокий аналіз прийняв обґрунтоване та правомірне рішення. Як вбачається з матеріалів справи вони не містять переконливої інформації про вчинення ОСОБА_7 вбивства ОСОБА_18 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти її задоволення та просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного.
Суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження за умови, що вони досліджені не повністю або з порушенням. (ч.3 ст. 404 КПК). Враховуючи, що таких даних прокурором не зазначено, підстав для задоволення його клопотання про повторне дослідження обставин кримінального провадження не вбачається.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах поданої апеляційної скарги сторони обвинувачення, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, в межах визначеного судом обсягу, об'єктивно дослідивши обставини кримінального провадження в межах пред'явленого обвинувачення та докази сторін, в тому числі і сторони обвинувачення. На підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні відомостей суд у чіткій відповідності до вимог п.1 ч.3 та п.1 ч.4 ст.374; п.1 ч.1 ст.373 КПК України зробив правильну юридичну оцінку та ухвалив рішення про виправдання ОСОБА_7 за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується.
Згідно відомостей, що є наявними у матеріалах судового провадження та зафіксованих на звукозаписі судового засідання, під час судового розгляду кримінального провадження судом першої інстанції ретельно та об'єктивно були перевірені докази обвинувачення стосовно ОСОБА_7 на підтвердження його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, шляхом допиту обвинуваченого, потерпілого, свідків обвинувачення та захисту, дослідженням доказів. Не погодившись з версією сторони обвинувачення, суд навів відповідні докази та висновки щодо їх спростування. Такі висновки суду, що підтримані стороною захисту, знайшли своє підтвердження і при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Своє рішення щодо обвинувачення, що визнане не доведеним, суд обґрунтував сукупністю належних та допустимих доказів, вмотивувавши виправдувальний вирок відповідно до вимог ст.370; п.1 ч.3 та п.1 ч.4 ст.374 КПК України, що об'єктивно вбачається зі змісту мотивувальної та резолютивної частини оскаржуваного вироку.
Згідно фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначених в обвинувальному акті від 03.05.2014 року за цим кримінальним провадженням, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він 02.05.2014 року приблизно о 23-00 годині реалізуючи свій злочинний умисел, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, викликаних спільним із потерпілим побутом, умисно вбив ОСОБА_12 , а саме: взявши сокиру, підійшов до ОСОБА_12 , який в цей час лежав на ліжку, й наніс йому численні удари сокирою в область голови та обличчя.
Однак при цьому стороною обвинувачення, як суду першої інстанції так і апеляційному суду не надано доказів та точних даних, що ОСОБА_7 о 23-00 годині, знаходився на місці скоєння злочину та мав неприязних відносини з ОСОБА_19 ..
Так допитані в судовому засіданні свідки вказували про те, що:
- свідок ОСОБА_15 , пояснив, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з бабусею, на території домоволодіння знаходиться флігель, який вони здавали ОСОБА_12 з 2010 року. ОСОБА_12 характеризував, як спокійного чоловіка, однак, зловживаючого алкогольними напоями. В квітні 2014 року ОСОБА_12 повідомив, що до нього приїхав племінник з Грузії та попросив, щоб він пожив 10-14 днів, так, як у його батька однокімнатна квартира. ОСОБА_7 поводив себе нормально, тихо, спокійно. З ним свідок спілкувався тільки жестами, так як ОСОБА_7 не розумів ані російської, ані української мови. Конфліктів між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 не було. 02.05.2014 року біля 17.00 години, вони на території домоволодіння відмічали свято, вживали спиртні напої. За столом були: він, ОСОБА_20 , квартиранти ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , а також ОСОБА_12 із дівчиною на ім'я ОСОБА_23 , вони сиділи за столом біля флігеля, ніяких конфліктів не було. ОСОБА_7 за столом з ними не було, він був спочатку у флігелі, а потім пішов за межі домоволодіння приблизно 17.30 годин. Приблизно біля 18.00 години ОСОБА_12 із ОСОБА_23 також пішли за межі домоволодіння. В цей день він більше не бачив ні ОСОБА_12 , ні ОСОБА_7 .. О 20.00 годині він із ОСОБА_24 пішли прогулятись. Свідок прийшов додому приблизно о 23.30 годин та ліг спати, світло у флігелі не горіло.
- свідок ОСОБА_14 , пояснила, що приблизно 2-3 роки назад, вони з чоловіком знімали кімнату за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_12 знімав за зазначеною адресою флігель, близько трьох тижнів з ним мешкав його племінник - ОСОБА_7 про відносини ОСОБА_12 та ОСОБА_7 їй не відомо, не знає чи були якісь сварки, бійок не було. Свідок зазначила, що ОСОБА_12 був доброю людиною, до цих подій за 2 місяці, його хтось побив та поломав ребра. У ОСОБА_12 у флігелі були сокири, які він приніс з роботи. Про відносини із ОСОБА_7 , ОСОБА_12 не розповідав. В день події вони відмічали ОСОБА_25 або 1 травня, вживали спиртні напої, за столом були: вона із чоловіком, ОСОБА_26 , її онук ОСОБА_27 , друг ОСОБА_27 , ОСОБА_12 з дівчиною, ніяких сварок за столом не було. ОСОБА_7 не був із ними за столом та він не вживав спиртні напої. Потім ОСОБА_28 пішов із друзями прогулятись, усі розішлись, ОСОБА_12 пішов також спати, вони пішли з чоловіком у свою кімнату та приблизно о 23.00 годині лягли спати. ОСОБА_13 завжди заходила увечері та перевіряла, що у флігелі. Приблизно о 23.00-24.00 годині вона заходила до флігеля, ОСОБА_7 був вдома, сказав, що ОСОБА_29 спить.
- свідок ОСОБА_13 , в судовому засіданні пояснила, що вона є власницею домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає разом зі своїм онуком, також у неї орендували кімнату ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . На території домовлодіння є флігель, який вона здавала ОСОБА_12 , його охарактеризувала, як добру та порядну людину, однак він зловживав спиртними напоями. З квітня 2014 року у флігелі разом з ОСОБА_12 мешкав декілька днів ОСОБА_7 , який приїхав з Грузії. 02.05.2014 року вони відмічали ОСОБА_25 , до онука прийшов друг, ОСОБА_12 дав горілку, сіли за стіл, поїли та випили. За столом були її онук ОСОБА_27 , ОСОБА_30 з ОСОБА_31 , ОСОБА_12 , пізніше до них прийшов друг її онука - ОСОБА_32 та подруга ОСОБА_12 - ОСОБА_23 , всі сиділи у дворі. ОСОБА_7 за столом не сидів, спиртні напої не вживав, де він знаходився не знає. Розійшлись всі приблизно о 20 год. 30 хв. Вона в кімнаті дивилась телевізор передачу ОСОБА_33 . Приблизно о 24.00 годині вона відчиняла калітку ОСОБА_7 , вони разом пройшли до флігеля, вона запитала у нього де ОСОБА_29 , на що він повідомив, що він спить, при цьому вона ОСОБА_29 не бачила. Вночі ніякого шума або крику вона не чула, у дворі та флігелі не було сторонніх осіб. Також свідок пояснила, що ОСОБА_7 вона бачила рідко, з ким він спілкувався не знає, а з ОСОБА_12 спілкувалась часто, але він не говорив про ОСОБА_7 ..
Вказані показання не суперечать показанням самого обвинуваченого ОСОБА_7 , який зазначав, що 02.05.2014 року Біля 19.00 години він пішов прогулятись, ОСОБА_12 попросив його придбати продукти харчування, після придбання продуктів він повернувся додому приблизно о 21.00 годині, залишив продукти та пішов гуляти. На початку першої години ночі, коли він повернувся, йому відчинила двері ОСОБА_13 та вони разом пройшли до флігеля, де мешкав ОСОБА_12 .
До того ж колегія суддів, зазначає, що посилання прокурора про те, що судом зроблено хибний висновок, що смерть потерпілого ОСОБА_12 настала з 19.00 год. до 23.00 год., а не з 19.30 год. до 23.30 год. є необґрунтованими, оскільки огляд трупу ОСОБА_12 при огляді місця події від 03.05.2014 року фактично було розпочато о 03.30 год та спростовуються наявним в матеріалах кримінального провадження протоколом огляду місця події від 03.05.2014 року (Т.1 л.д. 12 -13), який було розпочато о 03-00 годині, будь-яких інших процесуальних документів щодо огляду трупу кримінальне провадження не містить.
Окрім цього відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 904-С/14 від 13.06.2014 року смерть ОСОБА_19 настала за 4-8 годин до огляду трупу на місці події.
Щодо відбитку пальця обвинуваченого ОСОБА_7 на сокирі, на якому ґрунтується обвинувачення, колегія суддів зазначає, що органом досудового слідства було призначено проведення судово-імунологічної експертизи № 509-Ц/14 від 23.05.2014 року, в результаті дослідження наданої туристичної сокири, яка вилучена 04.05.2014 року під час огляду місця події, виявлені сліди крові людини, що належить особі чоловічої генетичної статі, можливо і потерпілому ОСОБА_12 .. Але будь-яких досліджень, що саме цією сокирою було заподіяно тілесні ушкодження потерпілому, що спричинили його смерть, проведено не було. Клопотань щодо призначення відповідної експертизи заявлено не було.
Згідно протоколу огляду місця події від 03.05.2014 року були виявлені та вилучені марлеві тампони із слідами речовини бурого кольору та відбитки пальців рук обвинуваченого. Враховуючи, що обвинувачений мешкав за вказаною адресою, то наявність його відбитків є зрозумілим та не доводять його провину в убивстві.
До того ж наявність даного відбитку обвинувачений пояснив тим, що при прибиранні у флігелі металевих предметів потерпілого міг залишити відбиток на сокирі. Та, враховуючи те, що обвинувачений мешкав за вказаною адресою та міг брати до рук сокиру, дане пояснення є узгодженими та спроможними із іншими доказами, так, як пояснення ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , які пояснювали про спільне мешкання обвинуваченого та потерпілого та наявність у флігелі потерпілого металевих предметів, в тому числі сокир. В той же час допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_34 , який зазначив, що відбуток належав саме ОСОБА_7 , повідомив, що даний відбуток міг залишитись на сокирі і при дотику і при утриманні сокири. Крім того, свідчення обвинуваченого про його не причетність до вчинення злочину були послідовними та постійними, як протягом досудового розслідування та і при розгляді справи в суді.
Отже наявність на сокирі відбутку безіменного пальця ОСОБА_7 на думку колегії суддів, не може слугувати беззаперечним доказом скоєння обвинуваченим інкримінованого йому злочину.
Окрім цього районним судом було ретельно з'ясовано характер дій обвинуваченого; обстановку, яка передувала вчиненню злочину, знаряддя злочину; локалізацію тілесних ушкоджень та поведінку обвинуваченого стосовно потерпілого до та після вчинення злочину.
Так, судом встановлено, що обвинувачений ніс потерпілого до зупинки суспільного транспорту, поклав на землю на відкритій та освітленій ділянці дороги, біля кіоску «Кулінічі», при цьому поклав під голову потерпілого куртку, та намагався зупинити таксі, що не вказує на те, що він мав намір або намагався приховати труп потерпілого та відповідно вчинений злочин. Обвинувачений пояснив, що намагався допомогти потерпілому, так як допомога та не залишення в біді національна традиція Грузії, телефонував батькові при виявлені ОСОБА_12 , що підтвердив в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_35 , обвинувачений не знав ні російської, ні української мови, тому не міг звернутись до інших людей, наближчі сусіди двері йому не відчинили. Суду не було надано будь-яких достатніх, допустимих та належних доказів, наявності умислу на позбавлення життя потерпілого та наявність між ними особистих неприязних стосунків, на підставі яких виник конфлікт та відбулись наслідки у вигляді умисного позбавлення життя потерпілого та взагалі не доведений мотив вчинення злочину обвинуваченим, що є обов'язковою ознакою складу злочину. Свідки ОСОБА_36 та ОСОБА_37 в судовому засіданні пояснювали, що ОСОБА_12 разом із дівчиною уходили поза межі домоволодіння та ніхто із свідків не бачив та не вказав, коли ОСОБА_12 повернувся до флігеля та з ким. Будь-яких безпосередніх свідків вбивства або свідків, які б бачили обвинуваченого одразу після вбивства, не було.
Таким чином суд першої інстанції вірно зазначив про те, що обвинуваченням не надано достатньо доказів які вказують на обставини, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення саме обвинуваченим ОСОБА_7 та при наявності у ОСОБА_19 окрім тілесних ушкоджень, які спричинили його смерть, відповідно до висновків судово-медичної експертизи №20/904-С/14 від 12.06.2014 року, у ОСОБА_19 ще мали місце переломи 9,10 лівих ребер, які могли утворитись за 2-3 тижні до настання смерті останнього, але стороною обвинувачення не було надано цьому оцінку та не перевірено будь-які можливі версії.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до вимог ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до змісту ст.92 КПК України, обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення доведена. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо підстав виправдання ОСОБА_7 за ч.1 ст.115 КК України, оскільки під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано жодного беззаперечного доказу на підтвердження вчинення ОСОБА_7 злочину згідно пред'явленого йому обвинувачення. Таких доказів не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Разом з тим, належить врахувати, що сутність решти апеляційних доводів прокурора полягає у їх незгоді з оцінкою доказів та обставин, встановлених за наслідками судового розгляду.
Апелянт у своїх твердженнях при апеляційному розгляді посилався лише на суб'єктивні висновки щодо доведеності вини ОСОБА_7 за пред'явленим обвинуваченням, ігноруючи об'єктивні факти та правові підстави, що встановлені судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного виправдувального вироку, а саме те, що жоден з допитаних під час судового розгляду свідків не підтвердив, що він бачив як обвинувачений ОСОБА_7 здійснив умисне вбивство за обставин, що викладені в обвинувальному акті, а навпаки пояснювали про їх дружні стосунки.
Досліджені докази вочевидь свідчать про недоведеність вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, ОСОБА_7 , оскільки під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано будь-яких фактів на підтвердження його вини за пред'явленим обвинуваченням.
З огляду на викладене, внаслідок наявності об'єктивних даних, встановлених судом першої інстанції під час судового розгляду, колегія суддів не може погодитись з апеляційними доводами апелянта про невідповідність висновків суду, що зазначені в оскаржуваному виправдувальному вироку, фактичним обставинам кримінального провадження.
Що стосується посилання прокурора на неповноту судового розгляду, а саме не дослідження в судовому засіданні відеозапису до протоколу огляду місця події, який міститься в матеріалах кримінального провадження, та не вжиття судом заходів щодо встановлення свідків, про яких розповідав обвинувачений під час судового розгляду, а саме таксиста та продавця кіоску, колегія суддів зазначає.
Відповідно до наявного в матеріалах кримінального провадження диску з технічним записом судового засідання від 16.08.2018 року вбачається, що в судовому засіданні колегія судді повідомила учасників судового розгляду про неможливість огляду вказаного диску, оскільки на ньому відповідно до повідомлення фахівця відсутні будь-які файли, та з'ясувала чи будуть у учасників судового розгляду будь-які клопотання з цього приводу. Жодних клопотань, як зі сторони обвинувачення та і захисту не надійшло.
Щодо не встановлення судом осіб на які вказував обвинувачений, а саме водія таксі та продавчині з кіоску «Кулінічі», колегія суддів зазначає, що в судовому засідання суду першої інстанції під час встановлення обсягу дослідження доказів прокурор прохав допитати свідків, які були вказані в обвинувальному акті, оскільки вказані особи не зазначались в обвинувальному акті, то у суду не було підстав для їх встановлення, окрім цього прокурор не заявляв жодних клопотань, які б стосувались вказаних осіб.
Розглядаючи апеляційні доводи прокурора щодо наявності ряду порушень норм чинного кримінального- процесуального кодексу, а саме п. 24 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 314-316 КПК України, ч. 2 ст. 319 КПК України, ст. 338 КПК України, колегія суддів зазначає.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження після надходження кримінального провадження до районного суду для нового судового розгляду автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів : головуючий суддя- ОСОБА_38 , судді ОСОБА_39 та ОСОБА_1 ( Т.1 а.с.214) та розпочато судовий розгляд.
12.09.20216 року в зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_40 було змінено склад суд та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею визначено суддю ОСОБА_41 ..
13.09.2016 року в зв'язку з перебуванням судді ОСОБА_1 на лікарняному було змінено склад суд та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями замість судді ОСОБА_1 визначено суддю ОСОБА_42 та продовжено розгляд кримінального провадження.(Т.3 а.с.197). Зазначеним складом суду було декілька разів продовжено строк запобіжного заходу ОСОБА_7 та прийнято заходів щодо примусового приводу в судове засідання свідків.
23.08.2017 року у зв'язку з закінченням повноважень судді ОСОБА_43 було змінено склад суд та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею визначено суддю ОСОБА_1 ( Т.4 а.с. 220) під головуванням якої було ухвалено виправдувальний вирок.
28.08.2017 року ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 прийнято до провадження та призначено судовий розгляд.(Т.4 а.с. 221).
03.10.2017 року за результатами судового засідання було прийнято рішення, яке викладено в ухвалі районного суду від 03.10.2017 року (Т.4 а.а. 236-237) про продовження судового розгляду кримінального провадження без повторного оголошення обвинувального акту проти чого не заперечували учасники судового розгляду.
Окрім цього 16.08.2018 року прокурором в судовому засіданні було оголошено змінений обвинувальний акт та судом оголошено перерву в судовому засіданні з наданням учасникам судового розгляду часу для ознайомлення з ним.
Отже посилання прокурора на ряд порушень допущених районним судом колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає правових і фактичних підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора з урахуванням апеляційних доводів, оскільки оскаржуване рішення відповідає вимогам вмотивованості та обґрунтованості, передбаченими ст. 370 КПК України.
Крім того, за наслідками проведення апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, колегією суддів не встановлено істотних порушень КПК України, які обумовлюють скасування вироку Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2018 року, ухваленого стосовно ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 залишити без задоволення.
Вирок Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12 жовтня 2018 рокуу відношенні ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: