01.12.2021
Справа № 720/1951/21
Провадження № 3/720/841/21
01 грудня 2021 року суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Ляху Г.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності у зв'язку із тим, що 24 вересня 2021 року о 02 годині 03 хвилин на 19 км автодороги Т26-10 сполученням «Хотин-Мамалига» в межах Чернівецької області керував автомобілем марки «Opel Omega», державний номерний знак іноземної реєстрації НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що було встановлено оглядом на місці зупинки із застосуванням приладу «Драгер», чим порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР України.
Його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що 24 вересня 2021 року дійсно був зупинений працівниками поліції, які запропонували йому пройти тест на стан алкогольного сп'яніння на що він погодився, однак з результатами вказаного тесту був не згідний, оскільки того дня вжив лише 1 пляшку пива об'ємом 0,5 літра, а тому бажав пройти повторний огляд в лікарні на що поліцейські йому відмовили.
Захисник Георгієш Є.Г. подав до суду клопотання, в якому просив провадження по справі закрити, у зв'язку із грубим порушенням працівниками поліції вимог ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення при проведенні огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 ..
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі слід закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП з наступних підстав.
Так, згідно положень ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення надається оцінка саме обставинам, які були викладені в протоколі.
За змістом ст.ст. 251, 280 КУпАП доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення належними та допустимими доказами підлягає подія щодо вчинення адміністративного правопорушення, вина особи у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності на інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 130 ч.1 КУпАП відповідальність особи настає у разі керування особою транспортним засобом в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння або відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного (наркотичного) сп'яніння, а згідно ст. 9 КУпАП обов'язковою умовою скоєння адміністративного правопорушення є наявність вини з боку порушника.
Таким чином, допустимими та належними доказами у справі має бути підтверджено як факт керування особою транспортним засобом, так і перебування її в стані алкогольного сп'яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 098387 від 24 вересня 2021 року відносно ОСОБА_1 був складений о 03 годині 00 хвилин у зв'язку із тим, що він керував автомобілем в стані сп'яніння 24 вересня 2021 року о 02 годині 03 хвилин.
До протоколу додано роздруківку приладу алкотестера «Драгер» щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння, з якої вбачається, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, використаний технічний засіб показав наявність етилового спирту у видихуваному повітрі в кількості 0.49 проміле.
Однак, вищенаведені докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП не можна вважати достатніми та допустимими виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан такого сп'яніння визначений ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 року за № 1452/735 (надалі - Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженим Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року(далі-Порядком).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП, п.п. 1-7 розділу 2 Інструкції, п.п. 3-4 Порядку огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З наявного в матеріалах справи відеозапису доданого до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 пройшов тест на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», який показав результат 0,49 проміле.
В той же час, на вказаному відео повністю відсутній аудіо звук, що унеможливлює в повній мірі надати правову оцінку вказаному доказу.
Поряд із вказаним, ВП № 2 (м. Хотин) Дністровського РУП ГУНП в Чернівецькій області на запит суду щодо надання резервних копій відео фіксації події, зазначили, що у зв'язку із технічною несправністю бодікамери поліцейського на відео відсутній аудіо звук та неправильно відображено час та дату зупинки ОСОБА_1 , а надати резервну копію відеозаписів немає можливості з причин несправності комп'ютера на якому зберігались копії вказаних відеозаписів.
Стосовно різниці в часі, просили вважати час таким, який вказано в протоколі про адміністративне правопорушення.
На підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження тесту на стан сп'яніння в лікарні, працівником поліції було додано до матеріалів справи направлення на проведення такого огляду. В той же час, вказане направлення не містить підпису ОСОБА_1 щодо ознайомлення із його змістом, або ж його відмови від такого підпису.
Згідно наданих в суді пояснень ОСОБА_1 , останній наголосив, що працівник поліції, після зупинки одразу запропонував йому на вибір, проходження тесту на стан сп'яніння на місці зупинки, або в лікарні. В подальшому після проходження тесту на місці зупинки та не згоди з його результатами, працівник поліції відмовився надати можливість проходження повторного тесту в лікарні, що повністю узгоджується з наявним в матеріалах справи направленням на проходження тесту на стан сп'яніння в лікарні.
Слід зазначити, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 266 КУпАП України, п. 7 розділу 1 Інструкції, п. 6 Порядку передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, якому надано право на його проведення.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Крім того, в порушення вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП ОСОБА_1 не був відсторонений поліцейським від керування транспортним засобом, що вказує на необґрунтовану підозру поліцейського, щодо керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Разом із тим, оскільки ОСОБА_1 не погодився із результатами тесту на стан сп'яніння на місці зупинки, із урахуванням відсутності належних доказів надання працівниками поліції ОСОБА_1 пропозиції проходження повторного огляду на стан сп'яніння в лікарні та беручи до уваги те, що проведення огляду особи на стан сп'яніння з порушенням вимог ст. 266 КУпАП відповідно до її приписів, вважається недійсним, а тому ані протокол про адміністративне правопорушення, ні роздруківка з приладу Драгер щодо результатів медичного огляду, зважаючи на вказані порушення, не можуть бути визнані допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки його огляд на стан сп'яніння проведений із порушенням вимог чинного законодавства, а тому є недійсним.
Згідно ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Рішенням Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, передбачено, що фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумніві щодо доведеності вини обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.
Поряд із вказаним, слід також звернути увагу на висновки Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях по справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», а саме: коли визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і ті докази, які не були б отримані, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
А від так, оскільки наявність чи відсутність стану сп'яніння у водія встановлюється лише на підставі огляду, проведеного у відповідності до вимог закону, а огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння визнаний недійсним, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом не доведена, у зв'язку із чим провадження по справі слід закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 9, 130 ч.1, 247 п.1, 266, 284 ч. 1 п. 3 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її винесення через Новоселицький районний суд до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя Ляху Г.О.