Справа № 725/6828/21
Провадження № 2-а/715/32/21
29 листопада 2021 року смт. Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області
у складі головуючого судді Маковійчук Ю.В.
секретар судового засідання Затолошна Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до помічника дільничного офіцера поліції Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області Чубатого Андрія Андрійовича та Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до помічника дільничного офіцера поліції Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області Чубатого А.Г. та Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Вказує, що 26 вересня 2021 року відносно нього винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ГАБ № 925569, згідно якої його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, а саме, що 26.09.2021 року ОСОБА_1 знаходився в громадському місці, а саме в ТРЦ «Подоляни» в м. Тернопіль вул. Текстильна 28 без одітого на ніс та рот засобу індивідуального захисту, а саме маски чи респіратора.
Вважає, що дана постанова відповідача є незаконною, необґрунтованою та безпідставною, оскільки він не порушував норми чинного законодавства, працівником поліції йому не було надано жодного доказу факту такого порушення. Посилається на те, що працівник поліції не мав права складати таку постанову про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, оскільки зобов'язання вдягати засоби індивідуального захисту (маски, респіратори) в громадському місці є не законним та не конституційним. Тому вважає, що вище вказану постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Просить суд, ухвалити рішення, яким визнати незаконною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ГАБ №925569 від 26 вересня 2021 року, винесену помічником дільничного офіцера поліції Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Чубатого А.А. про визнання ОСОБА_1 винним та притягнення до адміністративної за ч.2 ст. 44-3 КУпАП.
29 листопада 2021 року представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області направив до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що постанову було винесено уповноваженою особою та дана постанова відповідає вимогам чинного законодавства. Посилання ОСОБА_1 на те, що вимога носити засоби індивідуального захисту є необґрунтованою. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Згідно ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ГАБ № 925569, згідно якої, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, а саме, що 26.09.2021 року ОСОБА_1 знаходився в громадському місці, а саме в ТРЦ «Подоляни» в м. Тернопіль вул. Текстильна 28 без одітого на ніс та рот засобу індивідуального захисту, а саме маски чи респіратора.
Відповідно до положень статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
З 12 березня 2020 року по 31 грудня 2021 року на усій території України встановлено карантин, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами), від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) та від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Пунктом 2, частини 2-2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» передбачено, що з 17 червня 2021 р. на території України встановлюється «зелений» рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється: перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Враховуючи вищевказане, суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про відсутність законних підстав для встановлення та існування обов'язку перебувати в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. А відповідно критично оцінює твердження позивача, про відсутність обов'язку перебувати в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту.
За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ураховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.
В матеріалах справи наявна лише постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ №925569 від 26 вересня 2021 року, однак лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого правопорушення. Постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 05 серпня 2021 року у справі №712/12830/16-а.
Відповідачами не надано жодного іншого доказу (фото, відео фіксація правопорушення) на підтвердження того, що ОСОБА_1 знаходився у громадському місці без одягнутого засобу індивідуального захисту.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства, покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Суд наголошує на тому, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано до суду жодних належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відео фіксація тощо).
На підставі викладеного, суд зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, що викладені у постанові, а є в наявності лише постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення саме позивачем порушень карантинних обмежень.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначив наступне: «…У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи».
Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, є не доведеним.
Таким чином, постанова про адміністративне правопорушення серії ГАБ №925569 від 26 вересня 2021 року, винесена помічником дільничного офіцера поліції Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Чубатого А.А. про визнання ОСОБА_1 винним та притягнення до адміністративної за ч.2 ст. 44-3 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 139 КАС України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 454,00 грн.
Керуючись ст.ст. 6-10, 19, 20, 70, 90, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ГАБ №925569 від 26 вересня 2021 року, винесену помічником дільничного офіцера поліції Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Чубатим Андрієм Андрійовичем про визнання ОСОБА_1 винним та притягнення до адміністративної за ч.2 ст. 44-3 КУпАП, а справу провадженням закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції м. Києва на користь ОСОБА_1 , що проживає в АДРЕСА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Суддя: