22.11.2021 Справа №607/6159/18
22 листопада 2021 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Черніцької І.М.
за участю секретаря Скала В.І.
державний виконавець в судове засідання не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Хомик Юлії Миронівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,-
Головний державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Хомик Ю.М. звернулась до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , шляхом встановлення заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань, покладених на останнього рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 січня 2020 року у справі №607/6159/18.
В обґрунтування подання державний виконавець вказує, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №607/6159/18, виданого 15 червня 2020 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 86 041,32 грн. та моральної шкоди в розмірі 3000 грн., а також 890,41 грн. сплаченого судового збору. 26 травня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Як слідує з відомостей із Державної фіскальної служби України, ОСОБА_1 на обліку в органах ДПС не перебуває та інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО відсутня. Згідно відомостей з Пенсійного фонду України встановлено, що ОСОБА_1 пенсії не отримує та не працює за трудовими чи цивільно-правовими договорами.
09 червня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. 09 червня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та внесено записи про обтяження до державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Державного реєстру обтяжень рухомого майна. 09 червня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та надіслано останню у банківські установи. Вказану постанову банківськими установами повернуто без виконання у зв'язку з відсутністю рахунків боржника. 18 червня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено останню в АТ «Райффайзен Банк Аваль», яку банком виконано.
Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області встановлено, що ОСОБА_1 з 16.02.2016 року зареєстрований по АДРЕСА_1 .
З відповіді ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 07.07.2021 року встановлено, що станом на 29.12.2012 року ОСОБА_1 не має зареєстрованого нерухомого майна в м. Тернопіль.
З відповіді Управління держпраці у Тернопільській області встановлено, що за ОСОБА_1 технологічні транспортні засоби не зареєстровані.
Як слідує з відповіді Головного управління держпродспоживслужби в Тернопільській області року, за ОСОБА_1 сільськогосподарська техніка та інші механізми не зареєстровані.
З відповіді Тернопільського районного бюро технічної інвентаризації встановлено, що станом на 01.01.2013 року державна реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 в Тернопільському районі Тернопільської області в бюро не проведена.
З відповіді МВС від 08.09.2021 року встановлено, що за боржником транспортні засоби не зареєстровані.
Згідно відповіді AT «Райффайзен Банк» від 11.10.2021 року, на арештованому рахунку залишок коштів станом на 01.10.2021 року складає 5628,20 грн.
11.10.2021 на адресу Відділу надійшла заява від ОСОБА_1 з проханням ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження №65547434 та зняти фотокопії. 18 жовтня 2021 року на адресу Відділу надійшла заява від ОСОБА_1 з проханням зняти арешт з арештованого рахунку. ОСОБА_1 отримав відповідь на свою заяву від 18.10.2021 року, що підтверджується його особистим підписом.
З відповіді Управління Державної міграційної служби в Тернопільській області вбачається, що ОСОБА_1 станом на 18.06.2021 року, документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон: -серії НОМЕР_1 , виданий 22.01.2010; -серії НОМЕР_2 , виданий 16.01.2018 року.
28.10.2021 року на депозитний рахунок Відділу примусово списано із арештованого рахунку боржника грошові кошти в сумі 7479,20 грн.
Станом на 19 листопада 2021 року заборгованість не погашена.
13 листопада 2021 року з матеріалами виконавчого провадження №65547434 ОСОБА_1 ознайомився та зняв фотокопії, що підтверджується відміткою на заяві.
Посилаючись на наведене та те, що боржник у добровільному порядку не виконує рішення суду, свідомо ухиляється від виконання зобов'язань, документований паспортом для виїзду за кордон, а тому існує загроза, виїзду за кордон, що унеможливить виконання рішення суду, просить подання задовольнити.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
В судове засідання державний виконавець Хомик Ю.М. не з'явилася, хоча про час та місце судового розгляду була повідомлена у встановленому законом порядку. Попередньо у поданні просила його розгляд проводити без її участі.
Судом встановлено, що 15 червня 2020 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист №607/6159/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 86 041,32 грн., моральної шкоди у розмірі 3000 грн. та 890,41 грн. судового збору.
26 травня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65547434.
Як слідує з відповідей Державної фіскальної служби України від 26 травня 2021 року та від 08 вересня 2021 року, ОСОБА_1 на обліку в органах ДПС не перебуває та інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО відсутня.
Згідно відповідей Пенсійного фонду України від 27 травня 2021 року за №1072052050 та за №1072060398 та від 08 вересня 2021 року за №1075125565 та за №1075147674 встановлено, що ОСОБА_1 пенсії не отримує та не працює за трудовими чи цивільно-правовими договорами.
З відповіді МВС України від 26 травня 2021 року вбачається, що за ОСОБА_1 відсутні зареєстровані транспортні засоби.
09 червня 2021 року державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
09 червня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та внесено записи про обтяження до державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
09 червня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та надіслано останню у банківські установи. Вказану постанову банківськими установами повернуто без виконання у зв'язку з відсутністю рахунків боржника.
18 червня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено останню в АТ «Райффайзен Банк Аваль», яку банком виконано частково.
З відповіді Управління держпраці у Тернопільській області від 30.06.2021 року встановлено, що за ОСОБА_1 технологічні транспортні засоби не зареєстровані.
Як слідує з відповіді Головного управління держпродспоживслужби в Тернопільській області від 05.07.2021 року, за ОСОБА_1 сільськогосподарська техніка та інші механізми не зареєстровані.
Згідно відповіді Тернопільського районного бюро технічної інвентаризації від 05.07.2021 року встановлено, станом на 01.01.2013 року державна реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 в Тернопільському районі Тернопільської області в бюро не проведена.
З відповідей ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 07.07.2021 року та від 18.10.2021 року встановлено, що станом на 29.12.2012 року ОСОБА_1 не має зареєстрованого нерухомого майна в м. Тернопіль.
З відповіді Управління Державної міграційної служби в Тернопільській області від 20 липня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон: -серії НОМЕР_1 , виданий 22.01.2010; -серії НОМЕР_2 , виданий 16.01.2018 року.
Як слідує з відповіді Державної прикордонної служби України від 08 вересня 2021 року, ОСОБА_1 за період з 26 травня 2021 року по 08 вересня 2021 року державного кордону не перетинав.
Як слідує з відповіді AT «Райффайзен Банк» від 11.10.2021 року, на арештованому рахунку ОСОБА_1 залишок коштів станом на 01.10.2021 року складає 5628,20 грн.
11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подав Відділу письмові пояснення згідно з якими у зв'язку з інвалідністю він не може повернути кошти.
11 жовтня 2021 на адресу Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) надійшла заява від представника ОСОБА_1 - адвоката Гриб О.В. з проханням ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження №65547434 та зняти фотокопії. 13 листопада 2021 року з матеріалами виконавчого провадження №65547434 адвокат Гриб А.І. ознайомився та зняв фотокопії, що підтверджується відміткою на заяві.
13 жовтня 2021 року на адресу Відділу надійшла заява від ОСОБА_1 з проханням зняти арешт з арештованого рахунку, оскільки останній призначений для соціальних виплат.
Як слідує з відповіді Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) за №68815 від 25 жовтня 2021 року, станом на 22 жовтня 2021 року у державного виконавця не має документального підтвердження, що рахунок ОСОБА_1 , який арештовано має спеціальний режим використання або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Як слідує з виписки Державної казначейської служби України за 28 жовтня 2021 року, на депозитний рахунок Відділу примусово списано із арештованого рахунку боржника ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7479,20 грн.
Суд, розглянувши подання, вивчивши матеріали справи, вважає, що останнє не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Відповідно до положень статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
В силу вимог п.5 ч.1, ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Положеннями п. 19 ч. 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
З аналізу зазначених норм матеріального та процесуального права вбачається, що подання про обмеження у праві виїзду за межі України вноситься виконавцем у разі ухилення боржника від виконання судового рішення або рішення інших органів, розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, а тому саме на останнього покладається тягар доказування.
Державний виконавець повинен довести факт свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення або рішення інших органів, яке полягає: в утриманні від виконавчих дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не наданні у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; в несвоєчасній явці за викликом державного виконавця; в ненаданні письмового повідомлення про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Згідно з вимогами ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Положеннями ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
У справі "Гочев проти Болгарії" ("Gochev v. Bulgaria" від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції; і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України, може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення.
Як вбачається із змісту подання, державний виконавець обґрунтовує подання тим, що боржник рішення суду не виконує, при цьому документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон.
Однак, сам по собі факт невиконання рішення суду не є підставою для обмеження особи у праві виїзду за межи території України, а наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон, не підтверджує факт свідомого та злісного ухилення від виконання рішень суду.
Державним виконавцем не подано жодних доказів того, що ОСОБА_1 маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон, має намір його перетинати та ухилитись від виконання судового рішення.
Більше того, в матеріалах подання наявні письмові пояснення та письмова заява боржника про причини неможливості сплати боргу у повному обсязі.
З долучених до подання матеріалів виконавчого провадження вбачається, що будь-яке майно за боржником не зареєстроване, останній не працює та доходів не отримує. Факт відсутності майна, коштів не підтверджує факт ухилення боржника від виконання рішення суду.
Крім цього, з матеріалів подання встановлено, що 28 жовтня 2021 року з рахунку боржника списано кошти у розмірі 7479,20 грн. в рахунок виконання рішення суду, що свідчить про часткове погашення боргу.
Також, державним виконавцем не обґрунтовано, як саме таке обмеження боржника у праві виїзду за межі України буде дійсно сприяти виконанню рішень суду та погашенню заборгованості.
Таким чином, суд вважає, що державним виконавцем не доведено факту ухилення боржника від виконання рішення, оскільки відсутні будь-які докази свідомих діянь (дій або бездіяльності) останнього, спрямованих на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні.
Суд вважає, що застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України як стимулюючого фактору для виконання зобов'язань, без доведення факту ухилення боржника від виконання рішення і без обгрунтованої крайньої необхідності застосування такого заходу, становить втручання у права людини на свободу пересування.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Хомик Ю.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 268, 441 ЦПК України, суд, -
В задоволенні подання головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Хомик Юлії Миронівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку вимог ст. 261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала суду складена 22 листопада 2021 року.
Головуючий суддяІ. М. Черніцька