Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 грудня 2021 р. Справа№200/9962/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Арестової Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: 14321541)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , 05 серпня 2021 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 про:
- визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_2 в частині не проведення ОСОБА_1 компенсації сум податку на доходи з фізичних осіб відповідно Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, який був утриманий під час нарахування та виплати ОСОБА_1 та членам його сім'ї підйомної допомоги у листопаді і у грудні 2019 року;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_2 в частині компенсування ОСОБА_1 суми податку на доходи з фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, який був утриманий під час нарахування та виплати ОСОБА_1 та членам його сім'ї підйомної допомоги у листопаді і грудні 2019 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 10 вересня 2021 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
27 вересня 2021 року позивач надав до суду пояснення щодо підстав залишення позовної заяви без руху, у тому числі стосовно строків звернення до суду, та, відповідно, заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а також виправлену позовну заяву, відповідно до якої позивач ОСОБА_2 просить суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 в частині не проведенні позивачу компенсації сум податку на доходи з фізичних осіб відповідно Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. N 44, який був утриманий під час нарахування та виплати мені та членам моєї сім'ї підйомної допомоги у листопаді і грудні 2019 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 в частині компенсувати мені суми податку на доходи з фізичних осіб відповідно Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. N 44, який був утриманий під час нарахування та виплати мені та членам моєї сім'ї підйомної допомоги у листопаді і грудні 2019 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідачем Військовою частиною НОМЕР_2 протиправно не було компенсовано суму податку на доходи з фізичних осіб, що утримувався з підйомної допомоги, що її виплачено позивачу у листопаді та грудні 2019 року.
27 жовтня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач військова частина НОМЕР_2 заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на роз'яснення Державної фіскальної служби України від 19.06.2018 вих. № 10634/5/99-99-13-02-03-16, відповідно до якого ДФС України вважає підйомну допомоги такою, що не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, та на яку не поширюються положення п.168.5 ст.168 ПК України, а також, посилаючись на податкову консультацію ДФС України від 06.10.2017 р. № 2158/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, відповідно до якої ДФС України вказала на різні коди економічної класифікації витрат бюджету (“видатки на відрядження” та “грошове забезпечення військовослужбовців”) в частині фінансування підйомної допомоги військовослужбовцям, виходячи з чого, на підйомну допомогу не поширюється норма п.168.5 ст.168 ПК України.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 проходив службу на різних посадах у Державній прикордонній службі України.
Наказом начальника Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 травня 2021 року №93-ОС «Про особовий склад» позивача було звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас Збройних Сил України.
Наказом командира 23 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17 червня 2021 року №194-ОС «Про особовий склад» позивача було виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
25 червня 2021 р. Маріупольським загоном морської охорони Державної прикордонної служби України видано довідку № 183, якою повідомлено, що в лютому 2017 року позивачу була нарахована підйомна допомога в розмірі 7295,00 грн., утримано: податок на доходи фізичних осіб (далі ПДФО) з підйомної допомоги 1313,10 грн. (7295,00 грн.* 18%); військовий збір з підйомної допомоги 109,42 грн. (7295,00 грн.* 1,5%), компенсовано ПДФО з підйомної допомоги 1313,10 грн., перераховано на картковий рахунок позивача: за підйомну допомогу 7185,58 грн. (7295,00 грн.-109,42 грн.), в квітні 2017 року позивачу була нарахована підйомна допомога в розмірі 7400,00 грн., утримано: ПДФО з підйомної допомоги 1332,00 грн. (7400,00 грн.* 18%); військовий збір з підйомної допомоги 111,00 грн. (7400,00 грн.* 1,5%), компенсовано ПДФО з підйомної допомоги 1332,00 грн., перераховано на картковий рахунок позивача: за підйомну допомогу 7289,00 грн. (7400,00 грн.-111,00 грн.), в листопаді 2019 року позивача була нарахована підйомна допомога в розмірі 18214,92 грн, утримано: ПДФО з підйомної допомоги 3278,69 грн. (18214,92 грн.* 18%); військовий збір з підйомної допомоги 273,22 грн. (18214,92 грн.* 1,5%), перераховано на картковий рахунок позивача за підйомну допомогу 14663,01 грн. (1 8214,92 грн.-3278,69 грн,- 273,22 грн.), в грудні 2019 року позивачу була нарахована підйомна допомога в розмірі 18936,86 грн, утримано: ПДФО з підйомної допомоги 3412,23 грн. (1 8956,86 грн.* 18%); військовий збір з підйомної допомоги 284,36 грн. (18956,86 грн.* 1,5%), перераховано на картковий рахунок позивача: за підйомну допомогу 15260,27 грн. (18956,86 грн.-3412,23 грн. - 284,36 грн.).
В обгрунтування відсутності компенсації ПДФО позивачу за виплачену підйомну допомогу у листопаді та грудні 2019 року Маріупольський загін морської охорони Державної прикордонної служби України послався на податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 06 жовтня 2017 року № 2158/6/99-99-13-02- 03-15/ІПК та роз'яснення Державної фіскальної служби України від 19.06.2018 №10634/5/99-99-13-02-03-16, крім цього, до довідки додані копії розрахункових листів стосовно позивача.
29 липня 2021 року позивач звернувся до командира Маріупольського загону морської охорони зі скаргою, у якій просив компенсувати йому суми податку на доходи з фізичних осіб відповідно Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44, який був утриманий під час нарахування та виплати позивачу та членам його сім'ї підйомної допомоги у листопаді і грудні 2019 року, та надати позивачу письмову відповідь з належним чином завіреними документами, які були опрацьовані під час розгляду скарги у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк.
На зазначену скаргу 30 липня 2021 року за вих. № 14/1838/С-34 Маріупольським загоном морської охорони Державної прикордонної служби України на адресу позивача направлена відповідь, згідно якої позивачу повідомлено, що Державна фіскальна служба України розглянула звернення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.05.2018 № 0.11-4770/0/6-18 щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції надала роз'яснення від 19.06.2018 №10634/5/99-99-13-02-03-16, в якому зазначила, що оскільки підйомна допомога, що виплачується військовослужбовцям не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, то на таку виплату положення п. 168.5 ст.168 Податкового кодексу України щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб не поширюються.
Вказано, що зазначений вище лист ДФС Адміністрацією Державної прикордонної служби України було надіслано військовій частині НОМЕР_2 для керівництва та застосування у практичній роботі листом від 04.07.2018 №11-6508/0/6-18.
Також зазначено, що у жовтні 2017 року Державною фіскальною службою України було надано податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 06 жовтня 2017 року № 2158/6/99-99-13-02-03-15/ІПК зі змісту якої вбачається, що оскільки підйомна допомога фінансується по коду економічної класифікації витрат бюджету №2250 «Видатки на відрядження», а не за рахунок коштів, якими передбачено грошове забезпечення військовослужбовців (код економічної класифікації витрат бюджету №2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців») то на них не поширюється норма п. 168.5 ст.168 Податкового кодексу України (далі Кодекс). Тобто податковий агент який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податків зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок (пп. 168.1.1 п. 198.1 ст. 168 Кодексу).
Отже, як підсумок зазначено, що з огляду на роз'яснення уповноваженого органу та вимоги чинного законодавства вимога позивача в цій частині не підлягає задоволенню.
Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до положень статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 9-1 Закону №2011-XII при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 19 серпня 2016 №848 затверджено Інструкцію про умови та порядок виплати підйомної допомоги військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №848).
Пунктом 1 Інструкції №848 визначено, що військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), що переїхали на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, строк навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією органу (підрозділу) Державної прикордонної служби України (далі - орган (підрозділ) Держприкордонслужби), виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 2 Інструкції №848, залежно від посади, на яку призначено військовослужбовця або яку він займав до дня прибуття органу (підрозділу) Держприкордонслужби до нового пункту постійної дислокації, розмір підйомної допомоги визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія). До підйомної допомоги не включаються винагорода за бойове чергування, щомісячна додаткова грошова винагорода і морське грошове забезпечення.
Відповідно до п.168.5 ст.168 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Відповідно до п.1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44 (далі - Порядок №44), цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Пунктом 2 Порядку №44 встановлено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Відповідно до п.3 Порядку №44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пунктом 4 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Відповідно до п.5 Порядку №44, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відповідачем не спростовується та для відповідача не є спірним факт отримання позивачем підйомної допомоги у листопаді та грудні 2019 р.
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно не проведення грошової компенсації сум податку на доходу фізичних осіб, який був утриманий під час нарахування та виплати позивачу по членам його сім'ї підйомної допомоги у зазначені періоди.
Як встановлено судом, в обгрунтування такого рішення про не проведення компенсації сум податку на доходу фізичних осіб, який був утриманий під час нарахування та виплати позивачу по членам його сім'ї підйомної допомоги у листопаді та грудні 2019 року, Маріупольський загін морської охорони Державної прикордонної служби України послався на податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 06 жовтня 2017 року № 2158/6/99-99-13-02-03-15/ІПК та роз'яснення Адміністрації Державної прикордонної служби України вих. від 04.07.2018 №0.11-6508/0/6-18.
Аналогічне обґрунтування зазначено відповідачем також у відзиві на позовну заяву.
Щодо податкової консультації Державної фіскальної служби України від 06 жовтня 2017 року № 2158/6/99-99-13-02-03-15/ІПК відповідач у своєї відповіді від 30.07.2021 р. вих. № 14/1838/С-34 на скаргу позивача від 29.07.2021 р. щодо не проведення компенсації позивачу сум податку на доходи фізичних осіб за листопад та грудень 2019 р., зазначив:
“Також у жовтні 2017 року Державною фіскальною службою України було надано податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 06 жовтня 2017 року № 2158/6/99-99-13-02-03-15/ІПК зі змісту якої вбачається, що оскільки підйомна допомога фінансується по коду економічної класифікації витрат бюджету №2250 «Видатки на відрядження», а не за рахунок коштів, якими передбачено грошове забезпечення військовослужбовців (код економічної класифікації витрат бюджету №2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців») то на них не поширюється норма п. 168.5 ст.168 Податкового кодексу України (далі Кодекс). Тобто податковий агент який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податків зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок (пп. 168.1.1 п. 198.1 ст. 168 Кодексу)”.
Відповідач не скористався своїм правом надати суду копію зазначеної податкової консультації на обґрунтування законності та обгрунтованості своїх дій та прийнятих рішень, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.
Відповідно до п.52.4 ст.54 ПК України, індивідуальні податкові консультації надаються:
в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями;
у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
Доступ до зазначених даних єдиної бази та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиної бази індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
На виконання зазначених вимог за адресою https://cabinet.tax.gov.ua/registers/ipk у вільному доступі (із застосуванням пошуку по визначеним критеріям: номер, дата тощо) знаходиться податкова консультація Державної фіскальної служби України від 06 жовтня 2017 року № 2158/6/99-99-13-02-03-15/ІПК (на яку посилається відповідач) зміст якої, зокрема, зведений до такого (абзац третій-п'ятий другої сторінки):
“Оскільки згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, яка затверджена наказом Міністерства Фінансів України від 12.03.2012 № 333 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 № 456/20769 (далі - Інструкція № 333), компенсаційні виплати, передбачені п.п. «а» п. 1 приміток Постанови № 426, фінансуються у відповідності до п.п. 2.2.3 п. 2.2 глави 1 за кодом економічної класифікації видатків бюджету № 2230 «Продукти харчування», а також компенсаційні виплати передбачені Порядком № 450 фінансуються у відповідності п.п. 2.5.3 п. 2.5 глави 1 за кодом економічної класифікації видатків бюджету № 2730 «Інші виплати населенню», а не за рахунок коштів, які передбачені на грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців (код економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове утримання військовослужбовців»), то на них не поширюється норма п. 168.5 ст. 168 Кодексу.
Разом з тим зазначені доходи є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу)”.
Суд також зазначає, що загалом зміст зазначеної податкової консультації, на яку посилається відповідач, стосується продовольчого забезпечення військовослужбовців та піднайму (найму) жилих приміщень військовослужбовцями, та пов'язаними з цим питаннями оподаткування, але ж ніяк не підйомної допомоги.
Більше того, податкова консультація Державної фіскальної служби України від 06 жовтня 2017 року № 2158/6/99-99-13-02-03-15/ІПК не містить положень, які зазначені як у відповіді від 30.07.2021 р. вих. № 14/1838/С-34 на скаргу позивача від 29.07.2021 р., у довідці Маріупольського загону морської охорони Державної прикордонної служби від 25.06.2021 р. № 183 та у відзиві на позовну заяву про фінансування підйомної допомоги по коду економічної класифікації витрат бюджету №2250 «Видатки на відрядження», а не за рахунок коштів, якими передбачено грошове забезпечення військовослужбовців (код економічної класифікації витрат бюджету №2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»).
Відповідно до п.52.2 ст. 52 ПК України, індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
У будь-якому разі відповідачем не доведено, що податкова консультація Державної фіскальної служби України від 06 жовтня 2017 року № 2158/6/99-99-13-02-03-15/ІПК надана саме на адресу відповідача.
Наслідки застосування податкових консультацій визначені статтею 53 Податкового кодексу України, відповідно до п.53.1 якої, не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.
Таким чином, щодо посилань відповідача на податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 06 жовтня 2017 року № 2158/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, суд зазначає, що, по-перше, зазначена податкова консультація стосується інших питань, ніж ті, що є спірними в межах цієї справи, по-друге, обставини, що зазначені відповідачем як на обґрунтування законності та обгрунтованості власних дій стосовно позивача із посиланням на зміст податкової консультації Державної фіскальної служби України від 06 жовтня 2017 року № 2158/6/99-99-13-02-03-15/ІПК, у зазначеній податкової консультації відсутні, по-третє, відповідачем не доведено, що зазначена податкова консультація надана саме відповідачу, а не іншої особі.
Надаючи оцінку доводам відповідача в частині посилання на роз'яснення Державної фіскальної служби України від 19.06.2018 №10634/5/99-99-13-02-03-16, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.4 Закону України “Про Державну прикордонну службу України”, правовою основою діяльності Державної прикордонної служби України є Конституція України, Закон України "Про державний кордон України", цей Закон, інші закони України, видані на їх виконання акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вже зазначено судом, відповідно до довідки Маріупольського загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 25.06.2021 р. вих. № 183, у зв'язку з нарахуванням позивачу підйомної допомоги у лютому та квітні 2017 р. здійснено грошову компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, який був утриманий під час нарахування та виплати позивачу та членам його сім'ї підйомної допомоги у зазначені періоди.
У той же час, за спірні періоди листопад та грудень 2019 року відповідачем таку компенсацію позивачу здійснено не було саме з посиланням у тому числі на роз'яснення Державної фіскальної служби України від 19.06.2018 №10634/5/99-99-13-02-03-16.
Суд зазначає, що нормативне регулювання проведення грошової компенсації сум податку на доходу фізичних осіб, який був утриманий під час нарахування та виплати позивачу та членам його сім'ї підйомної допомоги у листопаді та грудні 2019 року у розумінні наведеної статті 4 Закону України “Про Державну прикордонну службу України” не зазнало змін в контексті спірних правовідносин порівняно з періодами за лютень та квітень 2017 року, а роз'яснення Державної фіскальної служби України від 19.06.2018 №10634/5/99-99-13-02-03-16 не є документом, що може за своєю правовою природою може впливати на застосування або не застосування приписів нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, з боку відповідача.
Разом з тим, надаючи оцінку роз'ясненню Державної фіскальної служби України від 19.06.2018 №10634/5/99-99-13-02-03-16, суд не може також залишити поза увагою той факт, що виходячи зі змісту роз'яснення (першій абзац), його надано за результатами розгляду звернення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.05.2018 № 0.11-4770/0/6-18, яке розглядалось Державною фіскальною службою України в порядку Закону України “Про звернення громадян”, відповідно до преамбули якого, цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги, що обставини, на які послався відповідач як на обгрунтування для не проведення грошової компенсації сум податку на доходу фізичних осіб, який був утриманий під час нарахування та виплати позивачу та членам його сім'ї підйомної допомоги у листопаді та грудні 2019 року, судом досліджені та спростовані, а решта доводів відповідача, що їх зазначено у відзиві на позовну заяву, суд не приймає до уваги виходячи з приписів частини другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Керуючись статтями 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: 14321541) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 в частині не проведенні ОСОБА_1 компенсації сум податку на доходи з фізичних осіб відповідно Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. N 44, який був утриманий під час нарахування та виплати ОСОБА_1 та членам його сім'ї підйомної допомоги у листопаді і грудні 2019 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 в частині компенсувати ОСОБА_1 суми податку на доходи з фізичних осіб відповідно Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. N 44, який був утриманий під час нарахування та виплати мені та членам моєї сім'ї підйомної допомоги у листопаді і грудні 2019 року.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 01 грудня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Л.В. Арестова