про відмову у відкритті касаційного провадження
29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 540/1966/21
адміністративне провадження № К/9901/41077/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
05 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 16 квітня 2021 року № 965080137066 в частині обмеження пенсійних виплат позивача 60 % від загальної суми складових місячного заробітку та обмеження пенсії граничним розміром 10 прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01 квітня 2021 року перерахунок та виплату пенсії позивачу за вислугу років без обмеження її граничного (максимального) розміру з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, яка визначена у довідці Херсонської обласної прокуратури від 02 квітня 2021 року № 21-118вих-21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 16 квітня 2021 року № 965080137066 в частині обмеження пенсійних виплат позивача 60 % від загальної суми складових місячного заробітку.
Зобов'язано відповідача здійснити з 01 квітня 2021 року перерахунок та виплату пенсії позивачу за вислугу років з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, яка визначена у довідці Херсонської обласної прокуратури від 02 квітня 2021 року № 21-118вих-21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до Верховного Суду 10 листопада 2021 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Предметом спору у даній справі є перерахунок пенсії за вислугу років, що передбачено положеннями частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, право на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що приймаючи постанову від 11 жовтня 2021 року про часткове задоволення позовних вимог, П'ятий апеляційний адміністративний суд врахував постанови Верховного Суду 22 травня 2018 року у справі № 205/8204/16-а, від 03 квітня 2018 року у справі № 361/4922/17, від 02 травня 2018 року у справі № 704/87/17, від 15 серпня 2018 року у справі № 161/9572/17, від 17 січня 2019 року у справі № 161/713/17, від 15 травня 2019 року у справі № 554/4191/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 161/14321/16-а, від 21 травня 2020 року у справі № 554/10510/16-а, від 28 жовтня 2020 року у справі № 686/2428/16-а, але відхилив постанови Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 360/1428/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 12 листопада 2019 року у справі № 360/1427/17.
Зазначає, що постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року в частині виплати позивачу пенсії за вислугу років з обмеженням її максимального (граничного) розміру у справі № 540/1966/21 не є законною та обґрунтованою у розумінні статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не ґрунтується на засадах верховенства права, ухвалена судом з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Колегія суддів вважає неприйнятними наведені доводи скаржника в частині неприйняття судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 360/1428/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 12 листопада 2019 року у справі № 360/1427/17, оскільки відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію.
Висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, в постанові від 08 червня 2021 року у справі № 263/15245/16-а, в якій суд висловив позицію щодо зміни розміру відсотків пенсії колишнім працівникам прокуратури при її перерахунку. Вказана позиція зводиться до того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
В частині позовних вимог позивача про перерахунок пенсії без обмеження її розміром висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 10 вересня 2021 року у справі № 580/5238/20. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаних правових позицій.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованими, оскільки на поточний день ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Оскільки судом відмовлено у відкритті касаційного провадження, клопотання скаржника про зупинення провадження у справі № 540/1966/21 до набрання законної сили судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі № 580/5962/20 не підлягає розгляду.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
2. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний