ф
30 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 620/4268/21
адміністративне провадження № К/9901/41072/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
перевірив касаційну Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №620/4268/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, Деснянського районного відділу у м. Чернігові управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, Деснянського районного відділу у м. Чернігові управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, в якому просила:
- зобов'язати управління ДМС України у Чернігівській області скасувати та знищити унікальний номер запису реєстру щодо ОСОБА_1 та вивести його з єдиного державного демографічного реєстру України і у подальшому вести облік ОСОБА_1 за прізвищем, іменем, по-батькові та роком народження, без використання засобів ЄДДР, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня1992 № 2503-ХІІ;
- визнати протиправною відмову Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області у видачі ОСОБА_1 (у зв'язку із відмовою у отриманні ID картки) паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 № 2503-ХІІ;
- зобов'язати Деснянський районний відділ у м. Чернігові управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 № 2503-ХІІ.
09 червня 2021 року рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправною відмову Деснянського районного відділу у м. Чернігові Управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області у видачі ОСОБА_1 (у зв'язку із відмовою у отриманні ID картки) паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 № 2503-ХІІ.
Зобов'язано Деснянський районний відділ у м. Чернігові управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня1992 № 2503-ХІІ.
Зобов'язано управління ДМС України у Чернігівській області скасувати та знищити унікальний номер запису реєстру щодо ОСОБА_1 та вивести його з єдиного державного демографічного реєстру України і у подальшому вести облік ОСОБА_1 за прізвищем, іменем, по-батькові та роком народження, без використання засобів ЄДДР, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 № 2503-ХІІ.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області сплачений судовий збір у сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.
На вказані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області подало касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 12 листопада 2021 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Таким чином, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний спосіб захисту прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Оскаржуючи судові рішення, розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
А саме, у касаційній скарзі відповідач вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з огляду на різну практику судів першої та апеляційної інстанцій в категорії справ, у яких однією з позовних вимог є зобов'язання відповідача скасувати та знищити унікальний номер запису реєстру (УНЗР) .
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження відповідач не навів та не обґрунтував, застосування яких саме норм права викликають необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, в обґрунтування вказаного твердження відповідач не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Таким чином, відповідач у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №620/4268/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, Деснянського районного відділу у м. Чернігові управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді Н.А. Данилевич
В.Е. Мацедонська