ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2021 року м. Київ № 752/20044/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив прийняти рішення про перерахунок пенсії держсужбовця з 01.06.2020р. в розмірі 16 200 * 0, 9 (90 %) = 14 580, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено в перерахунку його пенсії державного службовця на підставі довідки Міністерства освіти і науки України від 01.06.2020р. № 16.31-166.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
01.06.2020р. Міністерством освіти і науки України видано позивачу довідку № 16.31-166 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років).
Позивач вважаючи, що вказана довідка є підставою для перерахунку його пенсії, звернувся із заявою до відповідача.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві від 15.07.2020р. № 2600-0202-8/97906 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Позивач вважаючи, що відмова відповідача в проведенні перерахунку його пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправною, звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 1 травня 2016 року визначалися Законом №3723-ХІІ.
Відповідно до статті 37-1 зазначеного Закону (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії), у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
До зазначеної статті були внесені зміни, а її зміст викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України».
Умови та порядок перерахунку пенсій державним службовцям були визначені постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865, зокрема у пунктах 4 та 5, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.
Постановою КМУ №1013, якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року, пункт 4 постанови КМУ №865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: «форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».
Таким чином, положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова КМУ №1013 не містить.
Отже, з 1 грудня 2015 року по 1 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону №3723-ХІІ. При цьому, чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону №3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.
Крім того, з 1 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII) у зв'язку з чим положення Закону №3723-XII частково втратили чинність, у тому числі норми статті 37-1.
Натомість, у статті 90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України віж 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».
Крім того, суд наголошує, що рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 передбачено, що зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватись відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2018 року, 28 жовтня 2020 року (справи №№ 555/2183/16-а, 826/16182/18, відповідно).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись ст. 77, 122, 123, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська