ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2021 року м. Київ №640/7849/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №3159774-1305-2615 від 26 квітня 2019 року, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві, яким визначено суму податкового зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «земельний податок з фізичних осіб» на загальну суму 11484,53 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 не є платником земельного податку, оскільки їй не належить на праві власності земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також така земельна ділянка не перебуває на праві користування в останньої. На додаток, позивачем наголошено також на відсутності достатнього та детального розрахунку нарахованого податкового зобов'язання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши на те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як власник нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно.
Представник позивача надав відповідь на відзив, в якій заперечив проти висновків, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Головним Управлінням ДФС у м. Києві 26 квітня 2019 року прийнято стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення №3159774-1305- 2615, яким позивача зобов'язано сплатити 11484,53 грн. земельного податку з фізичних осіб.
Вказане податкове повідомлення-рішення, як стверджує позивач, не було отримано ним. Про нарахування податку позивач дізнався з особистого кабінету платника податків 17 січня 2021 року.
З огляду на наявність недоїмки в особистому кабінеті платника податків позивач 21 січня 2021 року звернувся із письмовою заявою до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з вимогою надати інформацію про підстави нарахування податку.
17 лютого 2021 року шляхом поштового зв'язку позивачем отримана відповідь на своє звернення №26-15-24-09-19 від 04 лютого 2021 року та податкове повідомлення-рішення №3159774-1305-2615 від 26 квітня 2019 року.
Податкове повідомлення-рішення №3159774-1305-2615 від 26 квітня 2019 року оскаржувалося позивачем до Державної податкової служби України.
Однак рішенням ДПС України від 17 березня 2021 року скаргу залишено без розгляду.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Згідно з підпунктами 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 Податкового кодексу України).
У силу статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Приписами статті 274 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).
У свою чергу, згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).
Відтак, незважаючи на відсутність реєстрації права власності чи користування земельною ділянкою під належним особі на праві власності нежитловим приміщенням, обов'язок зі сплати земельного податку виникає у такої особи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №804/6405/16.
При цьому, факт належності позивачу на праві власності нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення (в літері А) підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №251781878 від 08 квітня 2021 року.
У силу пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У відзиві представником відповідача зазначено, що нормативно грошова оцінка у 2019 році за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,006220 га, становить:
1148453,00 грн. = 2162,35 х 62,20 х 3 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 1,06, х 1 де:
2162,35 грн. - грошова оцінка за 1 кв.м.;
62,20 кв.м. - площа земельної ділянки;
3 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки;
1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт.
Дані коефіцієнти використано відповідно до рішення Київської міської ради від 03 липня 2014 року №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», рішення вводиться в дію з 01 липня 2015 року (згідно з рішенням Київської міської ради від 10 грудня 2014 року №565/565) із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 10 березня 2016 року №217/217), та з врахуванням вимог наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489 із змінами та доповненнями;
1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14 січня 2015 року №6-28-0 22-215/2-15;
1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11 січня 2016 року №6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»;
1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12 січня 2017 року №22-28-0.22-443/2-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»).
1 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезіє, картографії та кадастру від 11 січня 2018 року №6-28-0.22-244/2-18 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»).
Ставка земельного податку у 2019 році обраховується відповідно до пункту 5 додатку 3 «Положення про плату за землю в місті Києві» до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 (зі змінами та доповненнями) та становить - 1%. Сума земельного податку за 2019 рік розрахованого за земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Чигоріна, будинок 55, становить: 1148453,00 х 1% = 11484,53 грн.
Інших доказів на підтвердження правомірності розрахунку податкового зобов'язання позивача із земельного податку відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано, а з матеріалів справи не вбачається.
З відповідного розрахунку не вбачається того, що земельний податок позивачу, як власнику нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вулиця Чигоріна, будинок 55, обраховано виходячи з пропорційної частки прибудинкової території, як це передбачено приписами пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України.
Таким чином, обраховуючи земельний податок, визначений в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, контролюючим органом не правильно визначено площу земельної ділянки під приміщенням, що належить на праві власності саме позивачу без дотримання принципу обрахування пропорційної частки прибудинкової території цього приміщення. Як наслідок, суд виходить з протиправності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26 квітня 2019 року №3159774-1305-2615 та скасування останнього.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд вказує про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №3159774-1305-2615 від 26 квітня 2019 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, яким визначено суму податкового зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за платежем «земельний податок з фізичних осіб» на загальну суму 11484,53 грн.
3. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко