ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2021 року м. Київ № 640/4017/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Консент капітал менеджмент"
до третя особа, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМОКС»
пропро визнання протиправною та скасування постанови № 283-ДП-ЮО від 12.08.2020,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Консент капітал менеджмент» з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, за участю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМОКС» (далі - третя особа та/або ТОВ «ОМОКС») та просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.08.2020 року №283-ДП-ЮО про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів та стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору та витрати понесені на правничу допомогу.
Мотивуючи позовні вимоги позивач, серед іншого зазначає, що не виконання статті 47 Закону № 5080-VI обумовлена обліком в активах Фонду цінних паперів, внесення змін до системи депозитарного обліку яких зупинено на підставі постанов слідчих. На переконання ТОВ «Консент капітал менеджмент» неможливість розрахунків виникла тому, що відповідачем не врегульовано питання зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку яких зупинено на підставі постанов слідчих - при цьому усіх власників незалежно від їх причетності/непричетності до подій кримінального правопорушення, якщо воно є.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи, у заяві про вступ у справу в якості третьої особи вказав, що ТОВ «Консент капітал менеджмент» протягом 2 років не здійснило розрахунків із учасниками пайового фонду та фактично просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів від 30.06.2020 року, якою порушено справу про правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні до ТОВ «Консент капітал менеджмент».
09.07.2020 складено акт про правопорушення на ринку цінних паперів №253-ДП-ЮО, відповідно до якого встановлено наступне:
«Ліквідаційна комісія ПЗНВІФ «КОНСЕНТ КАПІТАЛ» ТОВ «КОНСЕНТ КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» (далі - Фонд) на виконання вимог пп. 1 пункту 5 II Розділу Положення про порядок припинення пайового інвестиційного фонду, затвердженого рішенням Комісії від 19.11.2013 №2605, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.12.2013 за №2128/24660 (зі змінами) (далі - Положення № 2605), листом вх. №4130 від 15.02.2019, повідомила Комісію про прийняте рішення про ліквідацію Фонду та надіслала копію протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «КОНСЕНТ КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» від 13.02.2019 №13/02/2019 (додається).
Відповідно до пункту 7 Розділу І Положення №2605 розрахунки з учасниками Фонду, в тому числі депонування коштів на користь учасників Фонду, які не подали заявки на викуп належних їм інвестиційних сертифікатів Фонду або які подали зазначені заявки та не звернулися для отримання розрахунку, мають бути здійснені не пізніше одного календарного року з дати прийняття рішення про його ліквідацію.
Станом на 16.03.2020 пакет документів для скасування реєстрації випуску (випусків) інвестиційних сертифікатів Фонду, проспекту (проспектів) емісії інвестиційних сертифікатів Фонду та анулювання свідоцтва (свідоцтв) про реєстрацію випуску (випусків) інвестиційних сертифікатів Фонду до Комісії не надходив.
Крім того, листами вх. №4510 від 28.02.2020 та вх. №5086 від 05.03.2020, ТОВ «ОМОКС», ТОВ «ФКГ «ЧАЙКА», ТОВ «КК «ЗАРАЗ», ТОВ «КК «ЗАРАЗ-1» та ОСОБА_1 , які є учасниками Фонду, повідомили, що 13.02.2019 року подали заявки на викуп інвестиційних сертифікатів Фонду до Ліквідаційної комісії Фонду.
Станом на 14.02.2020 з учасниками Фонду не проведено жодних розрахунків.
Таким чином, ТОВ «КОНСЕНТ КАПІТАЛ МЕНЕДЖМЕНТ» порушило вимоги пункту 7 Розділу І Положення №2605 в частині не розрахунку з учасниками Фонду, в тому числі не депонування коштів на користь учасників Фонду, які не подали заявки на викуп належних їм інвестиційних сертифікатів Фонду або які подали зазначені заявки та не звернулися для отримання розрахунку протягом одного календарного року з дати прийняття рішення про ліквідацію Фонду.».
24.07.2020 Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку винесено постанову про розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів, яку надіслано позивачу супровідним листом.
Постановою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.08.2020 №283-ДП-ЮО про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів на підставі пункту 5 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», підпункту 2.1 пункту 2 розділу XVII Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Комісії від 16.10.2012 року №1470, постановлено за порушення вимог законодавства щодо цінних паперів застосувати у відношенні ТОВ «Консент капітал менеджмент» санкцію у вигляді попередження (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.
Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 року № 448/96-ВР (далі - Закон № 448/96-ВР).
Згідно із статтею 1 Закону № 448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.
Статтею 2 Закону № 448/96-ВР регламентовано, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою: реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних; створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства; одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів; забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів; гарантування прав власності на цінні папери; захисту прав учасників фондового ринку (у тому числі споживачів фінансових послуг) щодо фінансових послуг, які надаються особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів; інтеграції в європейський та світовий фондові ринки; дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства; запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів; контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 8 Закону № 448/96-ВР Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право у разі порушення законодавства про цінні папери та/або про систему накопичувального пенсійного забезпечення виносити попередження, зупиняти на строк до одного року обіг цінних паперів, зупиняти або анулювати дію ліцензій, передбачених статтею 4 цього Закону.
Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16.10.2012 року №1470, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.11.2012 року за №1855/22167, затверджено Правила розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій (далі - Правила №14710), які визначають порядок та строки розгляду Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства на ринку цінних паперів.
Відповідно до пункту 1 розділу XVII Правил №1470 за правопорушення на ринку цінних паперів, зазначені у статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» до юридичних осіб застосовуються фінансові санкції, передбачені цією статтею.
Разом з тим, підпунктом 2.1 пункту 2 розділу XVII Правил №1470 регламентовано, що Комісія має право застосовувати до юридичних осіб також такі санкції, зокрема, попередження - за порушення вимог законодавства щодо цінних паперів, у тому числі нормативно-правових актів Комісії.
Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що відповідач є суб'єктом, якому надано право за порушення вимог законодавства щодо цінних паперів, у тому числі нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку застосовувати до юридичних осіб санкції, серед іншого, у вигляді попередження.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем положень статті 47 Закону України «Про інститути спільного інвестування».
Перевіряючи наявність/відсутність порушення, яке покладено в основу оскаржуваного рішення суд враховує наступне.
Закон України «Про інститути спільного інвестування» від 05.07.2012 року № 5080-VI (далі - Закон № 5080-VI) спрямований на забезпечення залучення та ефективне розміщення фінансових ресурсів інвесторів і визначає правові та організаційні основи створення, діяльності, припинення суб'єктів спільного інвестування, особливості управління активами зазначених суб'єктів, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання таких активів, особливості емісії, обігу, обліку та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування, а також порядок розкриття інформації про їх діяльність.
Відповідно до пунктів 1, 13 частини 1 статті 1 Закону № 5080-VI активи інституту спільного інвестування - сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія); кошти спільного інвестування - кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та у випадках, передбачених цим Законом, інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Реєстру.
Відносини у сфері спільного інвестування регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань функціонування фондового ринку (ч. 1 ст. 3 Закону № 5080-VI).
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону № 5080-VI учасник інституту спільного інвестування - особа, яка є власником цінних паперів інституту спільного інвестування.
У відповідності до частини 1 статті 45 Закону № 5080-VI пайовий фонд - сукупність активів, що належать учасникам такого фонду на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності.
Пайовий фонд припиняється виключно шляхом ліквідації (ч. 1 ст. 46 Закону № 5080-VI).
Згідно із частиною 6 статті 46 Закону № 5080-VI пайовий фонд ліквідується в порядку та у строки, що встановлені нормативно-правовими актами Комісії.
Розрахунки з учасниками пайового фонду під час ліквідації пайового фонду здійснюються в порядку, встановленому Комісією.
Положеннями частин 1-2 статті 47 Закону № 5080-VI регламентовано, що у процесі ліквідації пайового фонду його активи реалізуються за кошти в строки, встановлені Комісією. Кошти, отримані від реалізації, розподіляються у такій черговості:
1) здійснюються виплати учасникам пайового фонду, що подали заявки на викуп інвестиційних сертифікатів до моменту прийняття рішення про ліквідацію пайового фонду (крім закритих пайових фондів);
2) вносяться обов'язкові платежі до Державного бюджету України;
3) задовольняються вимоги кредиторів компанії з управління активами пайового фонду з погашення заборгованості, яка виникла у зв'язку з діяльністю пайового фонду, що ліквідується;
4) розподіляються кошти між учасниками пайового фонду пропорційно кількості інвестиційних сертифікатів пайового фонду, що їм належать, у порядку, встановленому Комісією.
Розподіл коштів здійснюється після повного задоволення вимог попередньої черги.
В той же час, рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.11.2013 року №2605, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.12.2013 року за №2128/24660, затверджено Положення про порядок припинення пайового інвестиційного фонду (далі - Положення №2605), яке визначає процедуру ліквідації пайового інвестиційного фонду (далі - Фонд) та розрахунків з його учасниками при ліквідації, послідовність дій та організаційних заходів, які необхідно здійснити для підготовки та проведення ліквідації Фонду, порядок скасування реєстрації випуску (випусків) інвестиційних сертифікатів Фонду, проспекту (проспектів) емісії інвестиційних сертифікатів Фонду та анулювання свідоцтва (свідоцтв) про реєстрацію випуску (випусків) інвестиційних сертифікатів Фонду у разі припинення Фонду або визнання Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - Комісія) випуску інвестиційних сертифікатів Фонду таким, що не відбувся, а також порядок виключення відомостей про Фонд з Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування (далі - Реєстр).
Згідно із пунктом 2 розділу I Положення №2605 ліквідаційна комісія Фонду (далі - ліквідаційна комісія) - колегіальний орган, який створюється під час ліквідації Фонду та здійснює свою діяльність відповідно до вимог Закону України "Про інститути спільного інвестування" (далі - Закон), цього Положення та положення про ліквідаційну комісію; ліквідація Фонду - дії, спрямовані на припинення діяльності Фонду, які здійснюються у порядку, передбаченому Законом, з дотриманням вимог цього Положення.
Фонд припиняється виключно шляхом ліквідації (п. 3 розділу I Положення №2605).
За правилами пунктів 7,8 розділу I Положення №2605 Фонд ліквідується в порядку та у строки, встановлені цим Положенням.
Розрахунки з учасниками Фонду, в тому числі депонування коштів на користь учасників Фонду, які не подали заявки на викуп належних їм інвестиційних сертифікатів Фонду або які подали зазначені заявки та не звернулися для отримання розрахунку, мають бути здійснені не пізніше одного календарного року з дати прийняття рішення про його ліквідацію (крім випадку, передбаченого пунктом 8 розділу ІІІ цього Положення).
Розрахунки з учасниками Фонду здійснюються відповідно до розділу IІІ цього Положення.
Відповідно до пункту 1 розділу III Положення №2605 розрахунки з учасниками Фонду здійснюються коштами або іншими, ніж кошти, активами Фонду у порядку, визначеному цим Положенням.
При цьому, пунктом 4 розділу III Положення №2605 регламентовано, що розрахунки з учасниками Фонду в процесі ліквідації Фонду можуть здійснюватися іншими, ніж кошти, активами Фонду за умови дотримання вимог частин третьої та четвертої статті 47 Закону.
Ліквідаційна комісія забезпечує укладення договору про розподіл інших, ніж кошти, активів Фонду (далі - Договір) та підписання його всіма учасниками Фонду із зазначенням у ньому найменування емітентів, кількості, ціни, загальної вартості цінних паперів, коштів, майнових та немайнових прав, іншого майна, належного кожному учаснику Фонду.
Перерозподіл інших, ніж кошти, активів Фонду під час розрахунку іншими, ніж кошти, активами після укладення Договору забороняється.
У разі розподілу інших, ніж кошти, активів Фонду реалізація таких активів не здійснюється.
У разі здійснення розрахунків з учасником Фонду за належними йому на праві власності інвестиційними сертифікатами іншими, ніж кошти, активами Фонду витрати, пов'язані з переходом прав власності на активи, здійснюються за рахунок набувачів таких активів.
У такому разі ліквідаційна комісія протягом строку, передбаченого абзацом четвертим пункту 2 цього розділу, повинна здійснити усі заходи, передбачені законодавством, для забезпечення переходу прав власності на активи до учасників Фонду.
В свою чергу, положеннями частин 3, 4 статті 47 Закону № 5080-VI передбачено, що розрахунки з учасниками пайового фонду в процесі ліквідації пайового фонду можуть здійснюватися іншими, ніж кошти, активами пайового фонду у разі, якщо: 1) інвестиційні сертифікати розміщувалися лише шляхом приватного розміщення; 2) регламентом передбачена можливість здійснення розрахунків з учасниками пайового фонду іншими, ніж кошти, активами пайового фонду; 3) згода на здійснення розрахунків з учасниками пайового фонду іншими, ніж кошти, активами пайового фонду надана усіма учасниками пайового фонду; 4) кошти, наявні в активах пайового фонду на момент прийняття рішення про ліквідацію, є достатніми для внесення обов'язкових платежів до Державного бюджету України та задоволення вимог кредиторів і будуть використовуватися виключно для таких цілей.
Розподіл інших, ніж кошти, активів пайового фонду здійснюється за умови згоди всіх учасників такого фонду та оформляється договором про розподіл інших, ніж кошти, активів пайового фонду, що укладається між ліквідаційною комісією та всіма учасниками фонду.
У разі здійснення розрахунків з учасниками пайового фонду іншими, ніж кошти, активами пайового фонду розподіл таких активів між учасниками пайового фонду здійснюється пропорційно кількості інвестиційних сертифікатів, що їм належать.
Перерозподіл інших, ніж кошти, активів пайового фонду під час розрахунку іншими, ніж кошти, активами після укладення договору про розподіл таких активів пайового фонду забороняється.
Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до наступних висновків.
По-перше, пайовий фонд припиняється виключно шляхом ліквідації в порядку та у строки, що встановлені нормативно-правовими актами Комісії.
По-друге, розрахунки з учасниками пайового фонду під час ліквідації пайового фонду здійснюються в порядку, встановленому Комісією та мають бути здійснені не пізніше одного календарного року з дати прийняття рішення про його ліквідацію (крім випадку, передбаченого пунктом 8 розділу ІІІ цього Положення).
По-третє, розрахунки з учасниками пайового фонду в процесі ліквідації пайового фонду можуть здійснюватися іншими, ніж кошти, активами пайового фонду, зокрема за згодою на здійснення розрахунків з учасниками пайового фонду іншими, ніж кошти, активами пайового фонду, яка надана усіма учасниками пайового фонду, що оформляється договором про розподіл інших, ніж кошти, активів пайового фонду, що укладається між ліквідаційною комісією та всіма учасниками фонду.
Як зазначає позивач, не виконання статті 47 Закону № 5080-VI обумовлена обліком в активах Фонду цінних паперів, внесення змін до системи депозитарного обліку яких зупинено на підставі постанов слідчих. На переконання позивача неможливість розрахунків виникла тому, що відповідачем не врегульовано питання зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку яких зупинено на підстав постанов слідчих - при цьому усіх власників незалежно від їх причетності/непричетності до подій кримінального правопорушення, якщо воно є.
Оцінивши доводи ТОВ «Консент капітал менеджмент» в цій частині суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог мотивуючи це наступним.
Так, в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження того, що цінні папери, облік яких зупинений на підставі постанов слідчих, складають всю частину активів Фонду.
Також в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б вказували на вчинення позивачем будь-яких дій з метою виконання положень статті 47 Закону № 5080-VI.
Необхідно наголосити, що положення статті 47 Закону № 5080-VI передбачають і інший спосіб розрахунків з учасниками пайового фонду в процесі ліквідації пайового фонду, зокрема за їх згодою. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні пояснення ТОВ «Консент капітал менеджмент» щодо неможливості використання іншого способу розрахунку.
Крім того, позивачем не надано будь-яких документів на підтвердження звернення до відповідача, у тому числі щодо надання роз'яснень в частині проведення розрахунків з учасниками пайового фонду за наявності постанов слідчого.
В матеріалах справи відсутні також докази оскарження відповідних постанов слідчого чи вчинення ТОВ «Консент капітал менеджмент» будь-яких інших дій з метою забезпечення ним виконання положень статті 47 Закону № 5080-VI.
Отже, фактично позивачем допущено бездіяльність щодо виконання положень статті 47 Закону № 5080-VI, а матеріалами справи не підтверджено, що остання не залежала від волі ТОВ «Консент капітал менеджмент».
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вищевикладене.
Поряд з цим, суд відхиляє посилання позивача на Закон України «Про запобігання корупції» та можливість випливу на прийняття відповідачем спірного рішення третьої особи у зв'язку із перебуванням останньої у сумнівних позаслужбових зв'язках з уповноваженою особою Комісії Панченком О, оскільки належних та достатніх доказів на підтвердження наведеного до суду не надано.
Суд наголошує, що будь-які доводи ТОВ «Консент капітал менеджмент» в цій частині мають бути підтвердженні об'єктивними, достовірними, належними та достатніми доказами, які у даному випадку відсутні.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про відповідність спірного рішення, критеріям, які встановленні частиною 2 статті 2 КАС України, що в свою чергу зумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат понесених на правничу допомогу.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 72-73, 76-78, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент капітал менеджмент» (08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського, б. 21, корп. 2, код ЄДРПОУ 35575477) до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (01010, м. Київ, вул. Московська, б. 8, код ЄДРПОУ 37956207) за участю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМОКС» (08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського, б. 21, корпус 1, приміщення 25, код ЄДРПОУ 23154102) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева