ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 листопада 2021 року м. Київ № 640/16315/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравто Конверсія"
до відокремленого підрозділу ДПС України Головного управління ДПС у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравто Конверсія" (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2019 року №0013381406, прийняте ГУ ДФС у м. Києві;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2019 року №0013411406, прийняте ГУ ДФС у м. Києві;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 05.06.2019 року №268570-17, прийняту ГУ ДФС у м. Києві. Адміністративний позов обґрунтовано тим, що, на думку позивача, висновки викладені в Акті перевірки від 27.02.2019 року № 168/26-15-14- 06-03/39835831 є безпідставними та такими, що ґрунтуються на внутрішньому переконанні інспекторів контролюючого органу, без врахування всіх фактичних обставин, оскільки факти, які зазначені в даному Акті є суб'єктивними, такими, що йдуть в розріз з положеннями норм чинного законодавства України. Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті. Також, позивач зазначає про відсутність порушень з його боку щодо граничних термінів поставки товару, визначених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», доводи контролюючого органу про те, що порушено порядок декларування майна, яке перебуває за межами України, не відповідають фактичним обставинам справи, що в свою чергу, виключає застосування фінансових санкцій за недекларування такого майна.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десяти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали.
18.09.2019 року на виконання вимог зазначеної ухвали на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 27.11.2019 року.
Через канцелярію суду 31.10.2019 року відповідачем подано відзив, в якому відповідач просить відмовити у позові.
Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 27.11.2019 року у підготовче засідання сторони не прибули. Судом ухвалено про відкладення підготовчого засідання до 23.01.2020 року, про що сторін повідомлено у встановленому статтею 124 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.
Через канцелярію суду 21.01.2020 року позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 23.01.2020 року у підготовче засідання сторони не прибули. Судом ухвалено про відкладення підготовчого засідання до 19.02.2020 року, про що сторін повідомлено у порядку статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України.
Через канцелярію суду 18.02.2020 року відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання. Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 19.02.2020 року у підготовче засідання сторони не прибули. Судом ухвалено про відкладення підготовчого засідання до 18.03.2020 року, про що сторін повідомлено у порядку статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України.
Через канцелярію суду 19.02.2020 року позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Згідно з Довідкою секретаря судового засідання від 18.03.2020 року у підготовче засідання сторони не прибули.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 25.05.2020 року.
Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 25.05.2020 року у судове засідання сторони не прибули. Судом ухвалено про відкладення судового засідання до 22.06.2020 року, про що сторін повідомлено у порядку статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судове засідання 22.06.2020 року прибув представник відповідача, представник позивача не з'явився. Судом змінено правонаступника відповідача на ГУ ДПС у м. Києві та оголошено перерву до 23.07.2020 року.
У судове засідання 23.07.2020 року прибув представник відповідача, представник позивача не з'явився. Судом розпочато розгляд справи по суті.
Представник відповідача, в свою чергу, проти позову заперечує. На переконання відповідача, позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на те, що оскаржувані рішення винесені на підставі акту від 27.02.2019 року №168 /26-15-14-06- 03/39835831 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравто Конверсія" з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним договором від 09.01.2018 року №1 з нерезидентом "GIGAMIX LOGISTICS Sp.z.o.о." (Польща) згідно листа ПАТ АБ «Радабанк» від 03.09.2018 року № 5129/09 (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 07.09.2018 року № 70706/10) за період з 09.01.2018 року по 21.02.2019 року, прийняті у повній відповідності до чинного законодавства України.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Укравто Конверсія»: статті 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме: ненадходження товару на суму 52500,00 євро (екв. 1612942,49 грн.) за договором від 09.01.2018 року № 1 з компанією GIGAMIX LOGISTICS Sp.z.o.o.» (Польща); порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» зі змінами та доповненнями, а саме, порушено порядок декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, станом на 01.10.2018 року та 01.01.2019 року.
В судовому засіданні вирішено питання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Судом, керуючись частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалено розглядати справу у порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання правонаступництва, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Судом встановлено, що 18.12.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", відповідно до якої Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1.
Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.
Розпорядженням від 21.08.2019 року № 682-р "Питання Державної податкової служби" Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.
Разом з тим, 30.09.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", згідно з якою ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.
Установлено, що: територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій; права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Відповідно до пункту 1 наказу Державної податкової служби України видано наказ №755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій", згідно з пунктом 1 якого розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893, в тому числі, головного управління ДПС у м. Києві. Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 643 від 12.11.2020, Головне управління Державної податкової служби є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території м. Києва, та є правонаступником майна, прав та обов'язків Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).
Згідно з наказом ДПС України від 24.12.2020 року №755 «Про початок здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» з 01 січня 2021 року територіальні органи ДПС, утворені як її відокремлені підрозділи, розпочинають здійснення повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються як юридичні особи.
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), як відокремленого підрозділу (філії) Державної податкової служби України.
Таким чином, з 01.01.2021 року ДПС України функціонує як єдина юридична особа, що складається з центрального апарату та територіальних органів, утворених як її відокремлені підрозділи (без статусу юридичних осіб).
Отже, станом на день розгляду справи, функції та повноваження Головного управління ДПС у місті Києва, перейшли до його правонаступника - відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011), з огляду на що, в порядку статті 52 КАС України суд замінює відповідача у справі - Головне управління ДПС у м. Києві на відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравто Конверсія» перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби України з 12.06.2015 року.
Основний вид економічної діяльності (КВЕД) 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.
09.01.2018 року між ТОВ «Укравто Конверсія» та нерезидентом «GIGAMIX LOGISTICS Sp.z.o.o.» (Польща) укладено договір купівлі-продажу №1, предметом якого є купівля двигунів дизельних у комплекті з коробкою передач. Загальна сума договору - 198 000,00 євро.
Відповідно до банківських документів ТОВ «Укравто Конверсія» за контрактом від 09.01.2018 року №1 перераховано нерезиденту «GIGAMIX LOGISTICS Sp.z.o.o.» (Польща) валютні кошти у суму 150 000,00 євро (еквівалент 5 225 492, 10 грн.) станом на 05.02.2018 року. При цьому, граничний строк надходження товару встановлено - 04.08.2018 року.
Згідно з митними деклараціями товар на територію України надійшов своєчасно на суму 97 500,00 євро (еквівалент 3 170 277,62 грн.) та не надійшов на суму 52 500,00 євро (еквівалент 1 612 942,49 грн.).
Таким чином, прострочена дебіторська заборгованість складає 52500,00 євро (еквівалент 1612942,49 грн.).
08.07.2019 року в.о Начальника Головного управління ДФС у м. Києві прийнято наказ № 1616 про проведення документальної планової перевірки ТОВ «Укравто Конверсія» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за договором від 09.01.2018 року №1 за період з 09.01.2018 року по 21.02.2019 року. Перевірку наказано провести з 15.02.2019 року тривалістю п'ять робочих днів.
Про результати проведеної перевірки складено Акт від 27.02.2019 року №168/26-15-14-06-03/39835831 (далі також - Акт перевірки), відповідно до висновків якого документальною плановою виїзною перевіркою ТОВ «Укравто Конверсія» встановлено порушення: 1) пункту 3.1. плану перевірки встановлено порушення ТОВ «Укравто Конверсія» статті 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме: ненадходження товару на суму 52500,00 євро (екв. 1612942,49 грн.) за договором від 09.01.2018 року № 1 з компанією GIGAMIX LOGISTICS Sp.z.o.o.» (Польща); 2) пункту 3.5. плану перевірки встановлено порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» зі змінами та доповненнями, а саме, порушено порядок декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, станом на 01.10.2018 року та 01.01.2019 року.
На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №0013381406 від 20.03.2019 року, яким встановлено порушення 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і згідно статті 4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" зі змінами та доповненнями, застосовано суму штрафних санкцій на суму 993 402,41 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №0013411406 від 20.03.2019 року, встановлено порушення 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і згідно з пунктом 2.7 «Положення про валютний контроль», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року №49 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 року за №209/4430 застосовано суму штрафних санкцій на суму 680,00 грн.
Разом з цим, позивачем не надано висновок органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку на продовження строків розрахунків за контрактом від 09.01.2018 року № 1 з нерезидентом "GIGAMIX LOGISTICS Sp.z.o.o." (Польща) до перевірки не надано.
Податковим органом винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 року №268570-17, згідно якої станом на 04.06.2019 року сума податкового боргу ТОВ «Укравто Конверсія» становить 994082,41 грн., у тому числі штрафні санкції на суму 680 грн. та пені 993 402,41 грн.
Не погоджуючись із рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини врегульовано Податковими кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі також - ПК України), Законом України від 16.04.1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі також - Закон №959), Законом України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі також - Закон №185/94).
Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з підпунктами 21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Пунктом 78.8 статті 78 ПК України порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Відповідно до пункту 86.1 та абзацу 1 пункту 86. 3 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). З матеріалів справи судом встановлено дотримання і ГУ ДФС у м. Києві процедури здійснення документальної позапланової виїзної перевірки та оформлення її результатів, що не ставиться під сумнів позивачем.
Щодо суті встановлених ГУ ДФС у м. Києві порушень позивачем вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за зовнішньоекономічним контрактом № 1 від 09.01.2018 року з GIGAMIX LOGISTICS Sp.z.o.o.» (Польща), суд зазначає наступне.
Згідно з абзацом 13 статті 1 Закону №959 зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Статтею 387 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов'язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків запровадження Національним банком України вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті.
Відповідно до статті 1 Закону № 185/94 виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
При поміщенні товарів у митний режим переробки за межами митної території строк поверненні цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту визначається відповідно до Митного кодексу України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Як зафіксовано в акті перевірки, позивачем порушено статтю 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме, не надходження товару на суму 52500,00 євро (екв. 1612942,49 грн.) за договором від 09.01.2018 року № 1 з компанією GIGAMIX LOGISTICS Sp.z.o.o.» (Польща).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
З введенням в дію Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року № 2473-VIII (далі також - Закон № 2473) з 07.02.2019 року Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР втратив чинність.
Згідно частини п'ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Пунктом 2 постанови Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 «Про затвердження Інструкції про порядок валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів» визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №5 (далі - Положення про заходи захисту), поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07 лютого 2019 року не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).
Таким чином, якщо граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлені Законом №185 було порушено до дати введення в дію Закону № 2473, то застосовуються строки й відповідальність визначені Законом №185.
Як вбачається зі змісту податкового повідомлення-рішення від 20.03.2019 року №0013381406, останнє було прийнято з огляду на встановлення порушень статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та пункту 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
Суд звертає увагу, що норми Закону №185/94-ВР носять імперативний характер і визначена ними відповідальність настає незалежно від причин, з яких сталося порушення. У свою чергу, відповідно до Закону №185/94-ВР порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій строків тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення виручки (вартості недопоставленого товару). Обумовлене наведеною законодавчою нормою звільнення від сплати пені автоматично не призводить до визнання порушення статті 1 вищевказаного Закону відсутнім, а лише виключає відповідальність за таке порушення у формі пені.
Водночас, підпунктом 54.3.3 пункт 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Разом з тим, підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
З розрахунку пені за порушення позивачем строків надходження товару з оскаржуваного рішення вбачається, що такий розрахунок проведений за 201 день (з 05.02.2018 року по 21.02.2019 рік), тому, з урахуванням встановлених в ході розгляду обставин, суд вважає, що такі дії відповідають вимогам статті 4 Закону № 185/94-ВР, пеня за порушення строків проведення розрахунків застосована правомірно (додаток 3 до Акту перевірки).
Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року затверджено «Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями» (далі також - Інструкція).
Згідно з пунктом 2.2 розділу 2 Інструкції, відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення МД або підписання акта (іншого документа).
Пунктами 4.1, 4.2 розділу 4 Інструкції встановлено, що Банки зобов'язані вимагати від своїх клієнтів повної інформації про експортні, імпортні операції, розрахунки за якими останні проводять через ці банки.
Банки зобов'язані у разі перерахування резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента або, якщо резидент зазначений у реєстрі вивізних МД, вимагати від останнього (залежно від виду операції) копії: договору з нерезидентом, актів та інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання або отримання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності, та інших документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціями його клієнтів. Копії цих документів підлягають збереженню у справі клієнта протягом строку, визначеного в Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 № 601, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24.12.2004 за № 1646/10245. Відповідно до пункту 5.9 розділу 5 Інструкції Банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 2 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів. У наступному звітному місяці інформація про ці порушення вже не надається.
Так, згідно листа ПАТ АБ «Радабанк» від 03.09.2018 № 5129/09 була надана інформація про порушення законодавчо встановленого строку розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом ТОВ «Укравто Конверсія» у серпні 2018 року, що і стало причиною перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним договором від 09.01.2018 №1 з нерезидентом "GIGAMIX LOGISTICS Sp.z.o.о." (Польща).
Крім того, суд звертає увагу, що висновку органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку на продовження строків розрахунків за контрактом від 09.01.2018 № 1 з нерезидентом "GIGAMIX LOGISTICS Sp.z.o.o." (Польща) та довідки уповноваженого органу країни, яка підтверджує виникнення форс-мажорних обставин за контрактом від 09.01.2018 № 1 з нерезидентом "GIGAMIX LOGISTICS Sp.z.o.o.» (Польща) до перевірки і до суду надано не було.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд вважає спірне податкове повідомлення-рішення від 20.03.2019 року №0013381406 таким, що прийнято відповідачем в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Оцінюючи доводи і заперечення сторін щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 20.03.2019 року №00135411406, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національ-ному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.
Відповідно до п. 2 ст. 16 цього Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідаль-ності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених ст. 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Пунктом 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за №209/4430, встановлено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: - порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вірно встановлено перевіркою, підтверджується додатками 2 і 4 до акта перевірки та не заперечується позивачем у позовній заяві, у позивача існувала дебіторська заборгованість за надходження товару в повному обсязі у загальній сумі 52500,00 євро (еквівалент 1612942,49 грн.) за контрактом від 09.01.2018 року №1 перераховано нерезиденту «GIGAMIX LOGISTICS Sp.z.o.o.».
Згідно з митними деклараціями товар на територію України надійшов своєчасно на суму 97 500,00 євро (еквівалент 3 170 277,62 грн.) та не надійшов на суму 52 500,00 євро (еквівалент 1 612 942,49 грн.).
Позивач не надав до перевірки і до суду відповідної декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами. Порушення статті 9 вказаного Декрету у позовній заяві не заперечується.
Також, зважаючи на висновок Верховного Суду у постанові від 30.10.2018 року у справі №826/5917/17 у подібних правовідносинах про доведеність Головним управлінням ДФС у м. Києві валютного правопорушення, покладеного в основу податкового повідомлення-рішення, обумовлює правомірність застосування до позивача, визначених штрафних (фінансових) санкцій, а також, враховуючи пп. 19-1.1.34 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, згідно з яким контролюючі органи забезпечують застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та п. 3.1 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 за №209/4430, яким передбачено застосування штрафних санкцій органами державної податкової служби до резидентів і нерезидентів (окрім банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку).
Отже, наведені у позовній заяві доводи позивача не спростовують правомірність накладення на позивача штрафних санкцій за порушення позивачем вимог пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 і не є підставами для визнання протиправним і скасування повідомлення-рішення від 20.03.2019 року №00135411406, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо прийняття контролюючим органом податкової вимоги від 05.06.2019 року №Ю-268570-17, суд зазначає наступне. Податковим органом винесена податкова вимога від 05.06.2019 року №268570-17 щодо нарахованої пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства.
В матеріалах справ міститься копія рішення ГУ ДФС у м Києві №268570-17 від 05.06.2019 року про опис майна у податкову заставу ТОВ «Укравто конверсія».
Згідно із положеннями пункту 14.1.153 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно частини 1 пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Отже, податкова вимога надсилається якщо є податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк.
Узгодження грошового зобов'язання здійснюється шляхом надіслання контролюючим органом платнику податків податкового повідомлення - рішення та можливістю оскаржити таке рішення платником податку в адміністративному чи судовому порядку.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 Податкового кодексу України). Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2 статті 88 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац шостий пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України).
Майно платника податків звільняється з податкової застави, зокрема, з дня отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового борг в установленому законодавством порядку.
Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93 цієї статті (пункт 93.2 статті 93 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 8 Розділу І Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 16.06.2017 №586 (далі - Порядок №586) день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів відповідно до законодавства.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 11 Розділу І Порядку №586).
Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу (пункт 12 Розділу І Порядку №586). Згідно пункту 1 Розділу ІІ Порядку №586 опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.
Пунктом 1 Розділу VI Порядку №586 у випадках, визначених пунктом 93.1 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення (додаток 7).
Звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 93.2 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу (пункт 2 Розділу VI Порядку №586).
Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Як вбачається з матеріалів справи та висновків суду щодо оскаржуваних вище повідомлень-рішень, які стали підставою для винесення податкової вимоги від 05.06.2019 року №Ю-268570-17, згідно якої за ТОВ «Укравто конверсія» станом на 04.06.2019 року обліковується сума податкового боргу, що складається із штрафних санкцій у розмірі 680,00 грн. та пені у розмірі 993 402,41 грн. Загальна сума боргу 994 082,41 грн.
На обґрунтування протиправності податкової вимоги позивач посилається на протиправність податкових повідомлень-рішень від 20.03.2019 року №1064261514103, №0013381406, №№0013381406, які стали підставою для винесення податкової вимоги від 05.06.2019 року №Ю-268570-17.
Як вище зазначено судом, підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2019 року №1064261514103, №0013381406, №№0013381406 в даному провадженні відсутні.
Обставини, передбачені положеннями пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України для відкликання податкової вимоги відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкової вимоги від 05.06.2019 року №Ю-268570-17.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними і скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, а тому, в позові необхідно відмовити в повному обсязі.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, доведено правомірність та обґрунтованість своїх рішень. Натомість, позивачем не доведено та не надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись статтями 6, 9, 72-77, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва , -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравто Конверсія" відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравто Конверсія" (код ЄРДПОУ 39835831, адреса: 01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 10-а, кв. (офіс) 3\35 ).
Відповідач: Відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).
Повне судове рішення складено 29.11.2021 року.
Суддя Л.О. Маруліна