29 листопада 2021 року справа № 580/8625/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тимошенко В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
22.10.2021 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просять:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 28.08.2021 №232730005069 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - померлого ОСОБА_3 ;
2) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.09.2021 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника - померлого ОСОБА_3 ;
3) зобов'язати відповідача перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника і призначити ОСОБА_2 пенсію у зв'язку з втратою годувальника, визначивши позивачам одну спільну пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 90% суми заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_3 ;
4) зобов'язати відповідача здійснити з 14.08.2021 перерахунок та виплатити позивачам недоотриману ними суму пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.08.2021 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про переведення її із пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а ОСОБА_2 звернувся із заявою від про призначення йому пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи з розміру пенсійних виплат померлого чоловіка (батька).
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 28.08.2021 №232730005069 та рішення від 22.09.2021 позивачам відмовлено у задоволенні їхніх заяв. Відмовляючи відповідач зазначив, що з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-УІІІ (далі Закон №889). Статтею 90 Закону №889 встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058. Згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 Закон 3723 втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889. Зазначеними пунктами визначено право (за дотримання визначених цими пунктами умов) на призначення державним службовцям пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723. Призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника Законом №889 не передбачено. Крім того, відмовляючи ОСОБА_1 , відповідач зазначив, що за результатами розгляду наданих документів встановлено, що відповідно до її паспорту серії НОМЕР_1 вона не була зареєстрована за одним місцем проживання. Позивачка зазначає, що даний факт не відповідає дійсності, оскільки як померлий ОСОБА_3 (його паспорт НОМЕР_2 ), так і вона, 27.01.2020 були зареєстровані за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 , що також зазначено в моєму паспорті (серія НОМЕР_1 ) на сторінці 13.
Ухвалою суду від 27.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 з 31.12.1999 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується копію свідоцтва про одруження від 31.12.1999 НОМЕР_3 .
З 20 вересня 2016 року ОСОБА_3 знаходився на обліку в Головному управлінні ПФУ у м. Черкасах як суддя у відставці і отримував щомісячне довічне грошове утримання судді згідно Розпорядження ПФУ у м. Черкасах від 27.09.2016 №182855 в розмірі 162316,44 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 .
ОСОБА_1 , як інвалід другої групи та ОСОБА_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_5 ), який є студентом Черкаської медичної академії (довідка від 16.08.2021 №1336/16.08), знаходились на повному утриманні померлого чоловіка.
25.08.2021 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою від 25.08.2021 про переведення її із пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а ОСОБА_2 звернувся із заявою від 25.08.2021 про призначення йому пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи з розміру пенсійних виплат померлого чоловіка.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 28.08.2021 №232730005069 та листом від 22.09.2021 позивачу відмовлено у задоволенні їхніх заяв.
Відмовляючи відповідач зазначив, що з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-УІІІ (далі Закон №889). Статтею 90 Закону №889 встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058. Згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 Закон 3723 втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889. Зазначеними пунктами визначено право (за дотримання визначених цими пунктами умов) на призначення державним службовцям пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723. Призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника Законом №889 не передбачено.
Крім того, відмовляючи ОСОБА_1 , відповідач зазначив, що за результатами розгляду наданих документів встановлено, що згідно з її паспортом серії НОМЕР_1 вона не була зареєстрована за одним місцем проживання з померлим.
Не погоджуючись з такими відмовами позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ) судді який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до частини другої статті 138 вищевказаного закону суддя який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на отримання щомісячного грошового утримання чи за його вибором призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII.
Пунктом 10 статті 37 Закону № 3723-XII передбачено що в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на 2-х і більше членів сім'ї - 90% відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
У лютому 2015 року вступив в законну силу Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII від 12 лютого 2015 року, розділ 10 якого визначав cтатус судді у відставці.
Згідно статей 141-142 цього Закону суддя у відставці мав право на призначення йому пенсії на умовах передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII, або за його вибором право на отримання щомісячного довічного утримання.
Аналогічним чином визначав право судді у відставці на пенсійне забезпечення, а також права утриманців померлого судді у відставці на отримання пенсії на випадок втрати годувальника та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02 березня 2015 року, яким було змінено назву статті 37 Закону України «Про державну службу» на нову назву «Пенсійне забезпечення державних службовців».
Відповідно до змісту частини десятої статті 37 № 3723-XII право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, які отримували або мали право на пенсію за цим законом.
Закон № 3723-XII втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII) за винятком статті 37 Закону України № 3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону № 889 - VIII.
Згідно із пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону № 889 - VIII та Закону № 2453-VI державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Пункт 13 розділу 11 Закону № 889-VIII передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог статті 31 Закону № 3723-XII зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.
Про реалізацію права судді на відставку за нормами Закону № 2453-VI передбачено і в пункті 25 частини другої розділу 12 «Остаточних і перехідних положень Закону №1402- VIII.
З 08 червня 2016 року у зв'язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу ІІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», визнано неконституційними окремі норми статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зокрема частиною четвертою резолютивної частини Конституційний Суд України вказав наступний порядок виконання рішення: частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 37 Закону № 3723-XII у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до ч. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають правовий статус непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника ОСОБА_3 , а тому мають право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 90% суми заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_3 .
Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що за результатами розгляду наданих документів встановлено, що відповідно до паспорту серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 не була зареєстрована за одним місцем проживання, суд зазначає що даний факт не відповідає дійсності, оскільки як померлий ОСОБА_3 (його паспорт НОМЕР_2 ), так і ОСОБА_4 , 27.01.2020 були зареєстровані за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 , що також зазначено паспорті (серія НОМЕР_1 ) на сторінці 13.
Суд врахував, що згідно з підп.4.3.п.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Отже, рішенням відповідача, як суб'єкта владних повноважень, є акт розпорядчого характеру. Однак прийняття такого рішення за заявою ОСОБА_2 від 25.08.2021 відповідачем суду не доведено.
Твердження позивача про те, що лист відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії, є рішенням, не є обґрунтованим, оскільки вказаний лист не містить владного припису, а носить інформативний характер. Водночас зазначені його реквізити відповідають даті та номеру реєстрації його як вихідної кореспонденції. Оскільки наявність рішення про відмову у перерахунку позивачу пенсії, як акту розпорядчого характеру, відсутні, позовна вимога його скасувати не є обґрунтованою.
Тому, проаналізувавши вищевказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо призначення ОСОБА_2 пенсії у зв'язку з втратою годувальника за його заявою від 25.08.2021, а відповідні доводи позивача - обґрунтовані у вказаній частині.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення.
Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 28.08.2021 №232730005069 про відмову в переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - померлого ОСОБА_3 .
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника - померлого ОСОБА_3 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію у зв'язку з втратою годувальника і призначити ОСОБА_2 пенсію у зв'язку з втратою годувальника, визначивши їм одну спільну пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 90% суми заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_3 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 25.08.2021 перерахунок та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недоотриману ними суму пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Рішення у повному обсязі складене 29.11.2021.
Суддя Валентина ТИМОШЕНКО