Справа № 420/19006/21
01 грудня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінаська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, у якому позивач просить: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 17.02.2021 №Ф-31828-51 ГУ ДПС у розмірі 37 788,74 грн; зобов'язати ГУ ДПС виключити з інтегрованої картки платника його - ОСОБА_1 , відомості щодо заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за період з 2017 по 31.01.2021 року у розмірі 37788,74 грн.
Позивач зазначив, що у 2002 році припинив здійснення підприємницької діяльності, та надавши відповідну звітність і сплативши всі податки за 2001-2002 роки, у подальшому підприємницьку діяльність не здійснював. До 2021 року з боку податкових органів не здійснювалось жодних перевірок, не надходило жодних листів, повідомлень, вимог тощо на його адресу стосовно його діяльності як ФОП. З травня 2001 року по дату звернення він є найманим працівником, за якого єдиний соціальний внесок сплачували роботодавці.
Позивач просив задовольнити позовні вимоги посилаючись також на правові висновки Верховного суду у справах №160/3114/19, 480/4656/18, №140/2214/19.
Ухвалою суду від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 38).
У відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволені позову відмовити та зазначив, що позивач є платником податків відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) та відповідно до інформації з Електронної картки платника податків є фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування та особи які проводять незалежну професійну діяльність. Борг позивача почав формуватись з 2018 року, та станом на 2021 рік заборгованість склала - 37788,74 грн. Представник відповідача вважає, що вимога про сплату боргу є законною.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що у період за який нараховано внесок позивач був звільнений від сплати ЄСВ, оскільки не здійснював підприємницьку діяльність та був найманим працівником. Згідно з реєстром застрахованих осіб сплата єдиного внеску протягом 2017-2020 років роботодавцями ОСОБА_1 у загальному становить у загальному розмірі 49174,07 грн. Позивач також звернув увагу на те, що відповідачем порушений порядок та строки формування вимоги, оскільки таки вимоги формуються протягом 15 робочих днів з дня виникнення боргу, тобто позивач також при формуванні оскаржуваної вимоги діяв не у спосіб визначений нормативно-правовими актами.
Справа розглянута у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 01.10.1997 року, а.с. 14-16), є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_2 від 09.06.1998 року,а.с.13).
14.12.2000 року ОСОБА_1 був зареєстрований Іллічівською районною адміністрацією Одеського міськвиконкому, як фізична особа-підприємець та здійснював діяльності за КВЕД: 47.89 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.
05.02.2002 року ФОП ОСОБА_1 був знятий в податкового обліку платників податків в ДПІ у Іллічівському районі м. Одеси, що підтверджується довідкою (форма №12-ОПП) від 05.02.2002 року №2369/28-04 (а.с. 22). У довідці зазначено, що ОСОБА_1 не має заборгованості зі сплати податків і зборів, проте запис в ЄДР про припинення ним підприємницької діяльності не внесено.
17.02.2021 ГУ ДПС винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-31828-51, відповідно якої недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 31 січня 2021 року складає 37788,74 грн.
Після отримання оскаржуваної вимоги позивач подав заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (а.с. 33).
Згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕН и К» №33 від 04.10.2021 року (а.с. 29) з 01.08.2015 по 31.08.2021 позивач працював на підприємстві на посаді завідуючого комори, а з 01.09.2020 перебуває на посаді технічного директора, що підтверджується також копією трудової книжки (а.с. 23-28).
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 від 28.10.2021, зокрема, з серпня 2015 року ТОВ «ВАЛЕН и К» сплачуються страхові внески за позивача.
Дослідивши заяви по суті та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом №2464-VI, в якому відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
- єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема:
- роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п. 1);
- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5).
Частиною першою статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується, серед іншого:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1);
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2).
При цьому, згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця або провадження такою особою, зокрема незалежної професійної адвокатської діяльності Законом №2464 не врегульовано.
Відповідно до ч. 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 по справі №440/2149/19 зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
У зазначеній справі №440/2149/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Також Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 року по справі №160/3114/19 зазначив, що інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача серія НОМЕР_3 від 02.12.1991 року ОСОБА_1 з 01.08.2015 року перебуває у трудових відносинах з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛЕН и К» та роботодавцем сплачені страхові внески за позивача. Вказані обставини не спростовані ГУ ДПС у відзиві на позов.
Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючим органом безпідставно визначено позивачу недоїмку за спірною вимогою, адже роботодавцем сплачено страхові внески за позивача. Відповідно позовні вимоги про визнання протиправною та скасування Вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 17.02.2021 №Ф-31828-51 ГУ ДПС у розмірі 37 788,74 грн підлягають задоволенню.
У той же час суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання ГУ ДПС виключити з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 відомості щодо заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за період з 2017 по 31.01.2021 року у розмірі 37788,74 грн, оскільки виключення з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 відомостей щодо заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску стосується виконання рішення суду при набранні ним законної сили у відповідності з Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №5 від 12.01.2021 року
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не довів правомірність оскаржуваного рішення.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають часткову задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 12, 139, 242-246 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (вул. Семінаська, 5, м. Одеса, 65044, ЄДРПОУ: ВП 44069166) про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску (ЄСВ) від 17.02.2021 №Ф-31828-51 ГУ ДПС про сплату заборгованості у розмірі 37788,74 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва