Іменем України
17 листопада 2021 року м. Кропивницький
справа № 404/4544/20
провадження № 22-ц/4809/1487/21
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Чельник О. І., Черненка В. В.,
секретар судового засідання Кравченко Я. С.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
представник позивача - адвокат Стеценко Максим Володимирович,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», інтереси якого представляє адвокат Стеценко Максим Володимирович, на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 червня 2021 року у складі головуючої судді Варакіної Н. Б.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
31.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованості в сумі 552 567,63 грн за період з 07.07.2010 по 06.07.2020.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 842-R01 від 03.09.2007, відповідно до умов якого банк видав позичальнику кредитні кошти у розмірі 20 000 дол. США.
Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ТОВ «Кредитні ініціативи» 17 грудня 2012 року укладено договір відступлення права вимоги, за яким право вимоги по кредитному договору від 03.09.2007 відступлене на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредит у сумі 20 000 дол США.
Відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10.04.2012 стягнуто заборгованість в сумі 15 883,58 дол. США.
Проте, оскільки заборгованість стягнута судом станом на 10.04.2012 і рішення не виконане, позивач має право стягнути з боржника збільшені відсотки на тіло кредиту в розмірі 25% та 3% річних на суму заборгованості за відсотками на період з дати подання позову за 10 років в період з 07.07.2010 по 06.07.2020, відповідно до розрахунку заборгованості від 06.07.2020, а саме: 20 112,04 дол. США - заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість; 224,17 дол. США - сума заборгованості за ставкою 3% на відсотки за користування кредитом.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 червня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат, зокрема стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10600 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що борг перед банком визначений згідно з рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10.04.2012 по справі №1109/1801/2012, станом на 05.01.2011 у сумі 15 883,58 дол. США, а відповідачем станом на 16.12.2014 сплачено борг у сумі 16 206,37 дол. США, що підтверджується наданими квитанціями. Тому є припиненими зобов'язання ОСОБА_1 по кредитному договору від 03.09.2007 перед ТОВ «Кредитні ініціативи».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ТОВ «Кредитні ініціативи» подало апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10600 грн.
Зазначає, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Вказує, що матеріали справи не містять, а відповідачем не додано доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу. Тому заявлені витрати відповідача на правову допомогу у розмірі 10600 грн є необґрунтованими, завищеними та такими, що не відповідають складності справи.
Вважає, що судові витрати заявлені відповідачем на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи і недоведені належним чином.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Представник відповідача адвокат Усатенко В. В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Вважає рішення суду в оскаржуваній частині законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.
Також у відзиві ставиться питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з апеляційним переглядом справи в Кропивницькому апеляційному суді та стягнення з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 5000,00 грн, понесених на оплату послуг адвоката.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши представника відповідача адвоката Усатенка В. В., який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 842 від 03/09/2007 року, відповідно до умов якого банк видав позичальнику кредитні кошти у розмірі 20 000,00 дол. США (а.с.6-9).
50.06.2009 року між цими ж сторонами укладено договір про внесення змін № 1 до кредитного договору від 03.09.2007 року № 842, яким внесені зміни та доповнення, зокрема, до пунктів 2.4,3.10,3.12 договору. У зв'язку з чим, погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно відповідно графіку (а.с. 16-17).
30 вересня 2010 року укладено договір про внесення змін (№ 2) до кредитного договору за умовами пунктів 1,2, якого внесено зміни до пункту 5.2.9 щодо страхування від нещасного випадку (а.с. 18).
Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ТОВ «Кредитні ініціативи» (позивач) 17 грудня 2012 року було укладено Договір відступлення права вимоги, за яким право вимоги по кредитному договору від 03.09.2007 року було відступлене на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с.25-35).
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
25.12.2013 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору № 842 від 03.09.2007 року про припинення зобов'язання та передання відступного (а.с. 13-15).
Відповідно до висновку експерта № 147 від 05.10.2016 року, підпис в даному додатковому договорі виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 97-105).
Заочним рішенням від 14.10.2011 року Кіровським районним судом м. Кіровограда стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у сумі 15 883,58 дол. США за кредитним договором (а.с. 83).
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13.02.2012 року заочне рішення від 14.10.2011 року скасовано та призначено до розгляду (а.с. 84).
Відповідно до рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10.04.2012 року по справі 1109/1801/2012 року з відповідача було стягнуто 15 883,58 дол. США боргу за кредитним договором, 6286,40грн. пені та 1327,47 грн. судового збору (а.с. 24,85).
Згідно квитанцій рішення суду від 10.04.2012 року виконане в повному обсязі та сплачено та сплачено суму заборгованості (а.с. 86-96).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Згідно норм статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В обґрунтування вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відповідачем надано до суду ордер серія ВА №1003014 від 09.03.2020 на представництво його інтересів адвокатом Усатенком В'ячеславом Юрієвичем (а.с.56), оригінал квитанції від 22.11.2020 №155 про сплату 10600,00 грн за правничу допомогу (а.с.61).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
В суді першої інстанції відповідачем було доведено належними доказами понесення витрат на отримання правничої допомоги у розмірі 10600,00 грн.
Позивач не довів неспівмірність витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвоката, клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавав.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування понесених відповідачем витрат на правничу допомогу є обґрунтованим.
В іншій частині рішенняКіровського районного суду м. Кіровограда від 08 червня 2021 року не оскаржене і в апеляційному порядку не переглядається.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У частині першій, пункті 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відзиві на апеляційну скаргу представником відповідача адвокатом Усатенком В. Ю. ставиться питання про стягнення з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в Кропивницькому апеляційному суді у розмірі 5000,00 грн.
На підтвердження витрат до апеляційному суду надано ордер серія ВА№1018410 на представництво адвокатом Усатенком В. Ю. інтересів ОСОБА_1 у Кропивницькому апеляційному суді (а.с.176), договір про надання професійної правничої допомоги від 25.09.2019 (а.с.177), додаткову угоду від 05.09.2021 до договору про надання професійної правничої допомоги від 25.09.2019 (а.с.178), розрахунок до договору про надання професійної правничої допомоги від 25.09.2019 на 5000 грн (а.с.179), акт приймання-передачі до договору про надання професійної правничої допомоги від 25.09.2019 (а.с.180), та оригінал квитанції №125 від 05.09.2021 про оплату відповідачем 5000 грн (а.с.181).
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено та враховуючи документальне підтвердження витрат ОСОБА_1 , пов'язаних з правничою допомогою адвоката у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 5000 грн витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», інтереси якого представляє адвокат Стеценко Максим Володимирович, залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 червня 2021 року залишити без змін.
В порядку розподілу судових витрат стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 5000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. І. Чельник
В. В. Черненко