ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2021Справа № 910/13902/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 15 092,27 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У серпні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - Бюро, МТСБУ) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 15 092,27 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено процесуальні строки для подання сторонами заяв та клопотань.
Крім того, цією ухвалою окремо зобов'язано позивача у період з 27 вересня 2021 року по 29 вересня 2021 року надати суду письмове підтвердження, чи не змінилася ціна позову. У випадку повного або часткового погашення відповідачем спірної заборгованості - надати докази такого погашення.
26 жовтня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Бюро заперечувало проти позову з підстав відсутності доказів звернення із заявою про виплату страхового відшкодування до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» та відсутності підстав покладення саме на відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Також Бюро в своєму відзиві просило суд застосувати строки позовної давності.
3 листопада 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем наведено доводи на спростування позиції відповідача.
Судом встановлено, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для розгляду справи по суті. Крім цього, судом було надано достатньо часу для забезпечення можливості подання сторонами всіх необхідних доказів, клопотань, пояснень, заперечень тощо, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
14 вересня 2014 року приблизно о 22 год. 20 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Волкова, 12-А у місті Києві, порушила підпункти 13.1., 13.3. Правил дорожнього руху України, а саме: під час об'їзду перешкоди не врахувала дорожню обстановку, стан транспортного засобу, не витримала безпечний боковий інтервал, у результаті чого здійснила наїзд на припаркований автомобіль марки «Хонда», державний номерний знак НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ), заподіявши пошкодження транспортних засобів, після чого, будучи причетною до ДТП, залишила місце ДТП.
Відповідно до постанови Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2014 року №754/16831/14-п ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0663817 (далі - договір страхування) приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» (далі - Страховик).
Умови договору страхування (порядок виконання зобов'язання) визначено Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Відповідно до статті 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За твердженням Товариства 14 вересня 2014 року виникло договірне зобов'язання на підставі договору страхування № АІ/0663 817 в якому: кредитор - ОСОБА_3 ; боржник - Страховик, а у випадку, передбаченому підпунктом ґ пункту 41.1. статті 41 Закону, - МТСБУ; розмір майнового зобов'язання боржника перед кредитором та умови його виконання визначаються нормами Закону.
19 березня 2015 року проведено огляд пошкодженого автомобіля та у подальшому визначено вартість матеріального збитку, завданого в результаті ДТП, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією звіту про визначення вартості матеріального збитку від 3 квітня 2015 року № 11345.
Позивач зазначав, що 27 квітня 2015 року ОСОБА_3 подав до Страховика заяву про страхове відшкодування.
15 травня 2015 року між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого останній набув право вимоги в зобов'язаннях, що виникли із вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної майнової шкоди у розмірі 28 417,08 грн від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ.
31 травня 2015 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (клієнт) та Товариством (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-05/2015, за умовами якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов'язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до додатку № 1 до цього договору, зокрема, на суму 28 417,08 грн.
Пунктом 1.4 вказаної угоди узгоджено, що зобов'язаною особою (боржником) є ОСОБА_1 (пункт 35 додатку № 1 до договору); страхова компанія - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УКРАЇНА"; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов'язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог.
Товариство зазначає, що починаючи з 31 травня 2015 року кредитором у договірному зобов'язанні за договором страхування № АІ/0663817, яке виникло в результаті ДТП, є ТОВ «Маркс.Капітал».
Також позивач зазначає, що Страховик, порушуючи умови договору страхування (полісу) № АІ/066817, не здійснив виплату грошового зобов'язання за заявою ОСОБА_2 .
Товариство та приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулись Господарського суду міста Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" (ідентифікаційний код 30636550), оскільки останнє має кредиторську заборгованість і неспроможне її погасити.
Згідно заяви Товариства і приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та доданих до неї документів, заявниками ставилось питання про відкриття справи про банкрутство приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" з підстав виникнення в останнього заборгованості перед позивачем у сумі 1 024 660,00 грн, що підтверджується рішеннями Господарського суду міста Києва, а саме:
- № 910/23690/16 від 27 лютого 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 49 500,00 грн матеріальної шкоди та 1 378,00 грн судового збору; на виконання рішення 17 березня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/23690/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53816243 від 24 квітня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23684/16 від 16 лютого 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 49 500,00 грн заборгованості та 1 378,00 грн судового збору; на виконання рішення 14 березня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/23684/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53815978 від 25 квітня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23683/16 від 17 лютого 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 49 500,00 грн матеріальної шкоди та 1 378,00 грн судового збору; на виконання рішення 06 березня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/23683/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53816172 від 24 квітня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23686/16 від 13 березня 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 50 000,00 грн заборгованості та 1 378,00 грн судового збору; на виконання рішення 28 березня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/23686/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53816121 від 24. квітня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23685/16 від 20 лютого 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 49 000,00 грн відшкодування та 1 378,00 грн судового збору; на виконання рішення 07 березня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ №910/23685/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53816058 від 25 квітня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23682/16 від 27 лютого 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 50 000,00 грн матеріальної шкоди та 1 378,00 грн судового збору; на виконання рішення 17 березня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/23682/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53816299 від 24 квітня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/2676/17 від 03 квітня 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 50 000,00 грн грошових коштів та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 19 квітня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/2676/17; постановою дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53971505 від 22 травня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23687/16 від 28 лютого 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 50 000,00 грн матеріальної шкоди та 1 378,00 грн судового збору; на виконання рішення 17 березня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/23687/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 53971427 від 22 травня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3660/17 від 18 квітня 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 50 000,00 грн страхового відшкодування та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 11 травня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/23660/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54089424 від 8 червня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/23688/16 від 20 квітня 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 50 000,00 грн шкоди та 1 378,00 грн судового збору; на виконання рішення 11 травня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ 910/23688/16; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54089282 від 8 червня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/5854/17 від 12 червня 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 50 000,00 грн матеріальної шкоди та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 27 червня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ 910/5854/17; постановою дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54397183 від 31 липня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3667/17 від 18 травня 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 50 000,00 грн матеріальної шкоди та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 8 червня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/3667/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288163 від 14 липня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3663/17 від 17 травня 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 49 000,00 грн матеріальної шкоди та 1 568,00 грн судового збору; на виконання рішення 30 травня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/3663/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288330 від 14 липня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/2936/17 від 25 квітня 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 50 000,00 грн страхового відшкодування та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 11 травня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/2936/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288617 від 14 липня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3665/17 від 12 квітня 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 50 000,00 грн матеріальної шкоди та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 4 травня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/3665/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288536 від 14 липня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3666/17 від 20 квітня 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 50 000,00 грн матеріальної шкоди та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 10 травня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ №910/3666/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54043087 від 30 травня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3668/17 від 16 травня 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 49 500,00 грн страхового відшкодування та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 26 червня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ №910/3668/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288099 від 14.07. 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3661/17 від 12 квітня 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 49 000,00 грн матеріальної шкоди та 1 568,00 грн судового збору; на виконання рішення 4 травня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/3661/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54288252 від 14 липня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/5855/17 від 23 травня 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 49 500,00 грн грошових коштів та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 12 червня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/5855/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54356038 від 24 липня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення;
- № 910/3664/17 від 12 квітня 2017 року, яким стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на користь Товариства 50 000,00 грн страхового відшкодування та 1 600,00 грн судового збору; на виконання рішення 10 травня 2017 року Господарським судом міста Києва видано наказ № 910/3664/17; постановою Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 54043039 від 30 травня 2017 року з примусового виконання вказаного рішення.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 березня 2018 року було відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна".
Позивачем було подано заяву з кредиторськими вимогами до боржника на суму 14 268 524,30 грн. Заявлені кредитором вимоги складаються із заборгованості по відшкодуванню шкоди у зобов'язаннях, що виникли на підставі договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
24 квітня 2018 року Товариством було подано уточнення до заяви про грошові вимоги до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" у справі № 910/842/18, у тому числі за зобов'язанням, яке виникло на підставі договору № АІ/066817. Уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" перед Товариством.
Грошові вимоги Товариства до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" у зобов'язанні були визнані в повному обсязі та внесені до реєстру кредиторів згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 15 червня 2018 року в справі № 910/842/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 липня 2019 року в справі № 910/842/18 постановлено ліквідувати приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" у зв'язку з неможливістю останнього виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
27 серпня 2019 року в зв'язку з ліквідацією приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату боргу.
28 листопада 2019 року Бюро повідомило позивача про те, що прийнято рішення про виплату відшкодування у зобов'язанні за договором страхування № АІ/0663817 в розмірі 26 098,44 грн.
29 листопада 2019 року відповідачем було частково виконано зобов'язання за договором страхування № АІ/0663817, зокрема здійснено оплату в розмірі 26 098,44 грн.
Таким чином, розмір невиконаного зобов'язання перед Товариством, за твердженнями позивача, становить 15 092,27 грн з яких: 2 216,53 грн - три проценти річних та 12 875,74 грн - розмір інфляційних втрат.
Оскільки зобов'язання за договором страхування № АІ/0663817 в повному обсязі не виконано, Товариство звернулось із даним позовом до суду.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Таким чином, розмір грошової вимоги, а саме: розмір завданого збитку, трьох процентів річних, розмір інфляційних втрат, пені та обґрунтованість такої вимоги Товариства до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" встановлені в справі про банкрутство, мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
У силу положень частини 1 та 2 статті 41 вказаного Закону задоволення вимог кредиторів боржника забезпечує ліквідатор у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Законом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню, на строк не менше п'яти років з дати визнання особи банкрутом; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.
За приписами частин 1-3 статті 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого, зокрема, додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 липня 2019 року в справі №910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", та закрито провадження в справі.
Вказаною ухвалою встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт недостатності коштів та майна страховика - учасника Бюро для задоволення вимог його кредиторів.
Таким чином, на момент звернення позивача з даним позовом до суду його визнано кредитором приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" - банкрута, із грошовими вимогами, проте під час провадження у справі про банкрутство у приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" не виявлено майна або інших активів, за рахунок яких могли бути задоволені вимоги позивача.
Як встановлено судом, позивач звернувся до Бюро із заявою про грошові вимоги 27 серпня 2019 року.
Відповідно до підпункту ґ пункту 41.1 статті 41 Закону Бюро за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2019 року на підставі статті 41 Закону відповідач виплатив позивачу 26 098,44 грн як відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що мала місце 14 вересня 2014 року за участі транспортного засобу з державним номерним знаком НОМЕР_2 . Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією банківської виписки про рух грошових коштів по рахунку позивача за 29 листопада 2019 року.
Відповідно до пункту 9.1 статті 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 вказаного Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до вимог частини 2 статті 530 ЦК України в разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Зокрема, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом викладених норм правовідношення, в якому страховик, у разі настання страхового випадку, зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, на суму якого в разі прострочення його виконання страховиком нараховуються суми, передбачені Законом і договором страхування. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 30 січня 2018 року в справі № 910/17993/15, від 1 червня 2016 року в справі № 910/22034/15, від 20 липня 2020 року в справі № 910/14293/19.
За загальним правилом, викладеним в пункті 3 статті 20 Закону України "Про страхування" при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Норми статті 87 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна") не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини 5 статті 45 зазначеного Закону встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Натомість спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика, через недостатність майна страховика.
Відповідно до пункту 20.3 статті 20 цього Закону в разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе Бюро. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду Бюро на умовах, визначених цим законом.
За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до Бюро обов'язків за договором страхування, останнє виконує обов'язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.
При цьому, преамбула статті 41 Закону щодо відшкодування Бюро шкоди на умовах, визначених Законом, не може тлумачитись без взаємозв'язку із положеннями підпункту ґ пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 цього Закону, пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування". Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов'язань, має місце винятково договірний характер обов'язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, а не передбачена статтею 1166 ЦК України позадоговірна (деліктна) відповідальність за завдану майнову шкоду.
При цьому Бюро не звільняється від обов'язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону) суми трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід'ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.
Враховуючи наведене, для вирішення спору про покладення на Бюро (відповідно до пункту 20.3 статті 20 та підпункту ґ пункту 41.1. статті 41 Закону) обов'язку сплачувати за ліквідованого страховика, окрім суми страхового відшкодування, також три проценти річних, інфляційні втрати, нараховані за прострочення виплати страхового відшкодування, допущене страховиком, встановлення обставин прострочення Бюро виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету доказування та не підлягають оцінці. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду 20 липня 2020 року в справі № 910/14293/19.
З огляду на встановлений факт переходу до відповідача обов'язку здійснити відшкодування суми трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що позивачем пропущений строк на звернення до суду за захистом свого права.
Як визначено приписами статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтями 257, 258 ЦК України унормовано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно із частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У статті 263 ЦК України наведені підстави зупинення перебігу позовної давності, зокрема в частині 1 вказаної статті зазначено, що перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 264 ЦК України позовна давність переривається, зокрема, у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача кредиторських вимог за договором № АІ/066817 внаслідок ліквідації боржника - приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", на підставі норм пункту 20.3 статті 20 та статті 41 Закону, а саме: трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у розумінні статті 625 ЦК України мають похідну природу від основного грошового зобов'язання, тому до них застосовується загальний строк позовної давності у три роки.
Як вбачається зі змісту ухвали Господарського суду міста Києва від 15 червня 2018 року в справі № 910/842/18, грошові вимоги Товариства до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Україна» у зобов'язанні, яке виникло на підставі договору № АІ/066817, були визнані в повному обсязі, зокрема, у частині розміру страхового відшкодування, трьох процентів річних, інфляційних втрат, пені, та внесені до реєстру кредиторів.
Судом встановлено, що на підставі заяви позивача від 27 серпня 2019 року відповідачем було сплачено 29 листопада 2019 року лише страхове відшкодування у розмірі 26 098,44 грн, інша частина зобов'язань щодо сплати трьох процентів річних та інфляційних втрат була залишена з боку МТСБУ без задоволення.
Судом встановлено, що позивач фактично дізнався про порушене право у листопаді 2019 року, а з даним позовом звернувся до суду лише 18 серпня 2021 року.
Враховуючи те, що перебіг строку позовної давності розпочинається від дня, коли позивач міг довідатись про порушення свого права, суд дійшов висновку про те, що Товариство звернулось з даним позовом у межах загального строку позовної давності, а тому заява відповідача про її застосування щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов Товариства до МТСБУ підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 2 216,53 грн та інфляційних втрат на суму 12 875,74 грн.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.
З урахуванням положень статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав до матеріалів справи: ордер на надання правової допомоги від 23 лютого 2021 року серії ВІ № 1033616; договір про надання професійної правничої допомоги від 26 жовтня 2020 року № 11/2020; акт надання послуг від 4 серпня 2021 року на суму 5 000,00 грн; детальний опис робіт (наданих послуг).
Враховуючи вищевикладене суд встановив, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн є пов'язаними з розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим, співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Заявлена сума витрат не перевищує їх попереднього орієнтовного розрахунку, наданого суду (протилежного відповідачем не доведено належними та допустимими доказами).
Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги задоволення пред'явлених Товариством позовних вимог в повному обсязі, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині покладення на МТСБУ 5 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.
Керуючись статтями 86, 123-126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, Русанівський бульвар, будинок 8; ідентифікаційний код 21647131) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (36023, місто Полтава, вулиця Колективна, будинок 10; ідентифікаційний код 37686922) три проценти річних у розмірі 2 216 (дві тисячі двісті шістнадцять) грн 53 коп., 12 875 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн 74 коп. інфляційних втрат, судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. та 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 29 листопада 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко