Рішення від 24.11.2021 по справі 910/12485/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2021Справа № 910/12485/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ МОНАСТИРСЬКА, будинок 33) в інтересах держави в особі: 1. Північного офісу Держаудитслужби (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 18); 2. Вінницької міської ради (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 59) 3. Комунального некомерційного підприємства «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» (21029, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ШОСЕ, будинок 92)

до проТовариства з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» (01010, місто Київ, ХРЕСТОВИЙ ПРОВУЛОК, будинок 2, офіс 405) визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 25 169 грн. 20 коп.

Представники:

від прокуратури: Кузьміна К.Г. (представник за посвідченням);

від Позивача - 1: не з'явились;

від Позивача-2: не з'явились;

від Позивача-3: не з'явились;

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби (надалі також - «Позивач - 1»), Вінницької міської ради (надалі також - «Позивач - 2») та Комунального некомерційного підприємства «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» (надалі також - «Позивач - 3») до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» (надалі також - «Відповідач») про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 25 169 грн. 20 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсними додаткових угод до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року та стягнення безпідставно сплачених коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2021 року відкрито провадження у справі №910/12485/21; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.09.2021 року.

30.08.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача - 2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

У підготовче засідання 01.09.2021 року з'явився прокурор; представники позивачів та відповідача не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 22.09.2021 року.

02.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача - 1 надійшли пояснення, якими просив визнати неналежним позивачем Північний офіс Держаудитслужби, виключити зі складу учасників судового провадження Північний офіс Держаудитслужби, залишити позов Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури без розгляду.

06.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 22.09.2021 року з'явився прокурор, інші представники не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином (з урахуванням відсутності фінансування суду).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Прокуратурі, Позивачу строк до 5 днів з 23.09.2021 року (Позивачам з дня отримання ухвали) для надання відповідей на відзив, надано Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 13.10.2021 року.

23.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від прокуратури надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

30.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

30.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від прокуратури надійшла про долучення доказів сплати судового збору.

30.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від прокуратури надійшли заперечення.

04.10.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача - 1 надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання 13.10.2021 року з'явився прокурор; інші представники не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, Суд прийняв до розгляду заяву Прокуратури про зміну предмету позову, надано Відповідачу строк до 10 днів з дня отримання ухвали для надання відзиву з урахуванням заяви про зміну предмету позову, надано Прокуратурі, Позивачам строк до 5 днів з дня отримання відзиву з урахуванням заяви про зміну предмету позову для надання відповідей на відзив, надано Відповідачу строк до 3 днів з дня отримання відповідей на відзив з урахуванням заяви про зміну предмету позову для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 10.11.2021 року.

У підготовче засідання 10.11.2021 року з'явився прокурор; представники позивачів та відповідача не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.11.2021 року.

10.11.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача - 1 надійшла відповідь на відзив.

10.11.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від прокуратури надійшли пояснення.

В судовому засіданні 24 листопада 2021 року представник прокуратури підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представники Сторін не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 15.11.2021 р., 16.11.2021 р. уповноваженим особам Позивача - 1, Відповідача поштового відправлення та роздруківками з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства «Укрпошта» за відстеженням поштового відправлення.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Сторони про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Що стосується поданого клопотання Північного офісу Держаудитслужби про залишення позову Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби без розгляду, оскільки Позивач - 1 не підтримує заявлених прокурором позовних вимог, Суд зазначає.

Згідно з п.9 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України Суд залишає позов без розгляду, якщо: дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява.

У п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов'язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК передбачає такі правила:

-якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

У п. 56 постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що у перелічених у цій статті випадках йдеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. Якщо ж позов подано прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, і такий орган не здійснює процесуальних дій як позивач, його представник не з'являється у судові засідання, а суд уже після відкриття провадження у справі встановлює, що прокурор не підтвердив підстави для представництва, то, як і зазначено у пункті 54 цієї постанови, позовну заяву прокурора необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

З урахуванням викладеного в пунктах 80-82 цієї постанови Верховний Суд зазначає, що суд не повинен залишати позов прокурора без розгляду у випадках, встановлених ч.ч. 4. 5 ст. 55 ГПК, але це не нівелює обов'язку прокурора попередньо до звернення до суду дотримуватися вимог ст. 23 Закону «Про прокуратуру» щодо повідомлення відповідного органу, яке повинно передувати зверненню до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року по справі № 927/491/19.

За таких підстав, клопотання Північного офісу Держаудитслужби про залишення позову Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби без розгляду задоволенню не підлягає.

Приймаючи до уваги, що Позивачі, Відповідач - 1 були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивачів, Відповідача - 1 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 24 листопада 2021 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу засідання тендерного комітету Комунального некомерційного підприємства «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» №47 від 26.06.2020 року учасника - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» визнано переможцем відкритих торгів на закупівлю код ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А-92, А-95, дизельне паливо). (т. 1 а.с.21)

07.07.2020 року між Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» (Постачальник) було укладено Договір про закупівлю товарів №2БРТ-2535, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити Замовнику товар, а Замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити цей товар. (т.1 а.с.22-25)

Згідно з п.1.2 Договору предметом поставки за цим Договором є наступний товар: код ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти (Бензин А-92, А-95, дизельне паливо), згідно з загальною специфікацією (Додаток №1), що є невід'ємною частиною Договору.

Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. (п.1.3 Договору)

Згідно з п.3.1 Договору ціна Договору складає 220 332 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ в сумі 36772 грн.

Замовник сплачує Постачальнику на підставі видаткової накладної вартість отриманого товару протягом 30 банківських днів з моменту отримання товару та підписання Сторонами видаткової накладної (п.3.2 Договору)

Строк поставки партії товару: до 31.12.2020 р. (п.4.1 Договору)

У п.9.1 Договору зазначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2020 р.

Специфікацією, що є Додатком №1 до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року, Сторони узгодили найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціну, а саме: бензин А-92 - 9400 літрів, ціна з ПДВ 15,72 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 147 768 грн.; бензин А-95 - 3000 літрів, ціна з ПДВ 16,50 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 49 500 грн.; дизельне паливо - 1550 літрів, ціна з ПДВ 14,88 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 23 064 грн. Загальна вартість 220 332 грн. 00 коп. (т. 1 а.с.26)

Додатковою угодою №1 від 10.07.2020 року до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року відповідно до пп.2) ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. (висновок про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-34 від 06.07.2020 р.) Сторони дійшли згоди, без збільшення суми, визначеної в Договорі, не більше ніж на 10% збільшити ціну за одиницю товару, внести зміни до Договору та викласти специфікацію в наступній редакції: бензин А-92 - 8545,4546 літрів, ціна з ПДВ 17,292 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 147 768 грн.; бензин А-95 - 2728,1747 літрів, ціна з ПДВ 18,144 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 49 500 грн.; дизельне паливо - 1409,091 літрів, ціна з ПДВ 16,368 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 23 064 грн. Загальна вартість 220 332 грн. 00 коп. (т. 1 а.с.29)

Додатковою угодою №2 від 15.07.2020 року до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року відповідно до пп.2) ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. (висновок про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-36 від 14.07.2020 р.) Сторони дійшли згоди, без збільшення суми, визначеної в Договорі, не більше ніж на 10% збільшити ціну за одиницю товару, внести зміни до Договору та викласти специфікацію в наступній редакції: бензин А-92 - 7769,0854 літрів, ціна з ПДВ 19,02 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 147 768 грн.; бензин А-95 - 2480,4571 літрів, ціна з ПДВ 19,956 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 49 500 грн.; дизельне паливо - 1281,3334 літрів, ціна з ПДВ 18,00 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 23 064 грн. Загальна вартість 220 332 грн. 00 коп. (т. 1 а.с.32)

Додатковою угодою №3 від 11.08.2020 року до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року відповідно до пп.2) ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. (висновок про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-45 від 10.08.2020 р.) Сторони дійшли згоди, без збільшення суми, визначеної в Договорі, не більше ніж на 10% збільшити ціну за одиницю товару, внести зміни до Договору та викласти специфікацію в наступній редакції: бензин А-92 - 1000 літрів, ціна з ПДВ 19,02 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 19 020 грн.; бензин А-95 - 300 літрів, ціна з ПДВ 19,956 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 5 986 грн. 80 коп.; бензин А-92 - 6166,092 літрів, ціна з ПДВ 20,88 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 128 748 грн.; бензин А-95 - 1986,9041 літрів, ціна з ПДВ 21,90 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 43 513 грн. 20 коп.; дизельне паливо - 1164,8485 літрів, ціна з ПДВ 19,80 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 23 064 грн. Загальна вартість 220 332 грн. 00 коп. (т. 1 а.с.35)

Додатковою угодою №4 від 07.09.2020 року до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року відповідно до пп.2) ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. (висновок про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-51 від 01.09.2020 р.) Сторони дійшли згоди, без збільшення суми, визначеної в Договорі, не більше ніж на 10% збільшити ціну за одиницю товару, внести зміни до Договору та викласти специфікацію в наступній редакції: бензин А-92 - 1000 літрів, ціна з ПДВ 19,02 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 19 020 грн.; бензин А-95 - 300 літрів, ціна з ПДВ 19,956 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 5 986 грн. 80 коп.; бензин А-92 - 700 літрів, ціна з ПДВ 20,88 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 14 616 грн.; бензин А-95 - 500 літрів, ціна з ПДВ 21,90 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 10 950 грн. 00 коп.; дизельне паливо - 500 літрів, ціна з ПДВ 19,80 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 9 900 грн.; бензин А-92 - 5466,0920 літрів, ціна з ПДВ 20,88 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 114 132 грн.; бензин А-95 - 1486,9041 літрів, ціна з ПДВ 21,90 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 32 563 грн. 20 коп.; дизельне паливо - 630,4598 літрів, ціна з ПДВ 20,88 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 13 164 грн.; Загальна вартість 220 332 грн. 00 коп. (т. 1 а.с.38)

Додатковою угодою №5 від 20.10.2020 року до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року у зв'язку зі списанням старих автомобілів та придбанням нового, Сторони дійшли згоди викласти специфікацію в наступній редакції: бензин А-92 - 1000 літрів, ціна з ПДВ 19,02 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 19 020 грн.; бензин А-95 - 300 літрів, ціна з ПДВ 19,956 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 5 986 грн. 80 коп.; бензин А-92 - 700 літрів, ціна з ПДВ 20,88 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 14 616 грн.; бензин А-95 - 500 літрів, ціна з ПДВ 21,90 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 10 950 грн. 00 коп.; дизельне паливо - 500 літрів, ціна з ПДВ 19,80 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 9 900 грн.; дизельне паливо - 1000 літрів, ціна з ПДВ 20,88 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 20 880 грн.; бензин А-95 - 5392,6575 літрів, ціна з ПДВ 21,90 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 118 099 грн. 20 коп.; дизельне паливо - 1000 літрів, ціна з ПДВ 20,88 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 20880 грн.; Загальна вартість 220 332 грн. 00 коп. (т. 1 а.с.39)

Додатковою угодою №6 від 22.12.2020 року до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року відповідно до пп.2) ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. (висновок про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-81 від 22.12.2020 р.) Сторони дійшли згоди, без збільшення суми, визначеної в Договорі, не більше ніж на 10% збільшити ціну за одиницю товару, внести зміни до Договору та викласти специфікацію в наступній редакції: бензин А-92 - 1000 літрів, ціна з ПДВ 19,02 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 19 020 грн.; бензин А-95 - 300 літрів, ціна з ПДВ 19,956 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 5 986 грн. 80 коп.; бензин А-92 - 700 літрів, ціна з ПДВ 20,88 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 14 616 грн.; бензин А-95 - 500 літрів, ціна з ПДВ 21,90 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 10 950 грн. 00 коп.; дизельне паливо - 500 літрів, ціна з ПДВ 19,80 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 9 900 грн.; дизельне паливо - 1000 літрів, ціна з ПДВ 20,88 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 20 880 грн.; бензин А-95 - 600 літрів, ціна з ПДВ 21,90 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 13 140 грн.; бензин А-95 - 4384,2606 літрів, ціна з ПДВ 23,94 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 104959 грн. 20 коп.; дизельне паливо - 935,4838 літрів, ціна з ПДВ 22,32 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 20 880 грн.; Загальна вартість 220 332 грн. 00 коп. (т. 1 а.с.42)

Додатковою угодою №7 від 22.12.2020 року до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року Сторони дійшли згоди зменшити суму договору на 112,80 грн. та викласти п.3.1 Договору в новій редакції: ціна Договору складає 220 219 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ в сумі 36703,20 грн. та викласти специфікацію в наступній редакції: бензин А-92 - 1000 літрів, ціна з ПДВ 19,02 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 19 020 грн.; бензин А-95 - 300 літрів, ціна з ПДВ 19,956 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 5 986 грн. 80 коп.; бензин А-92 - 700 літрів, ціна з ПДВ 20,88 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 14 616 грн.; бензин А-95 - 500 літрів, ціна з ПДВ 21,90 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 10 950 грн. 00 коп.; дизельне паливо - 500 літрів, ціна з ПДВ 19,80 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 9 900 грн.; дизельне паливо - 1000 літрів, ціна з ПДВ 20,88 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 20 880 грн.; бензин А-95 - 600 літрів, ціна з ПДВ 21,90 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 13 140 грн.; бензин А-95 - 4380 літрів, ціна з ПДВ 23,94 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 104857 грн. 20 коп.; дизельне паливо - 935 літрів, ціна з ПДВ 22,32 грн. за літр, загальна ціна з ПДВ - 20 869,20 грн.; Загальна вартість 220 219 грн. 20 коп. (т. 1 а.с.43)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року Відповідач поставив товар, а Позивач - 3 в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №РН-0003254 від 16.07.2020 р. на суму 25 006 грн. 80 коп., №РН-0004101 від 07.09.2020 р. на суму 10 440 грн. 00 коп., №РН-0004993 від 20.10.2020 р. на суму 13 140 грн. 00 коп., №РН-0004628 від 01.10.2020 р. на суму 10 440 грн. 00 коп., №РН-0006306 від 22.12.2020 р. на суму 125 726 грн. 40 коп., №РН-0003708 від 11.08.2020 р. на суму 35 466 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 220 219 грн. 20 коп. (т.1 а.с.50-55), та здійснив оплату за вказаний товар, що підтверджується платіжними дорученнями. (т.1 а.с.44-49)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 23.09.2021 року, яка прийнята Судом до розгляду, прокурор зазначає, що Додаткові угоди №1-6 до Договору є недійсними, оскільки було порушено пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення при відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі. За таких підстав, просить Суд визнати недійсними додаткові угоди №1 від 10.07.2020 р., №2 від 15.07.2020 р., №3 від 11.08.2020 р., №4 від 07.09.2020 р., №5 від 20.09.2020 р., №6 від 22.12.2020 р. до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року, укладені між Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» на користь Комунального некомерційного підприємства «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» безпідставно сплачені кошти в сумі 25 169 грн. 20 коп.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що неправильно порівнювати середні споживчі ціни на бензин та дизельне паливо без уточнення умов оплати, умов постачання, суб'єктного складу учасників відносин та інших умов. Також законодавцем не визначено чіткого переліку установ, які можуть підтверджувати коливання ціни товару, а тому Відповідач надав висновки Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Вінницької міської ради та Комунального некомерційного підприємства «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 31.10.2018 у справі №910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі №927/246/18.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). (ч.1 ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі»)

У п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону "Про місцеві державні адміністрації" державні адміністрації (обласна, районна) вирішують питання бюджету, фінансів та обліку; управління майном. У ст. цього 16 Закону передбачено, що вони здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна; станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.

Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону "Про місцеві державні адміністрації").

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, листом №50/2102вих-21 від 18.05.2021 року керівник Вінницької окружної прокуратури просив Управління Північного офісу Держаудитслужби повідомити вживались та чи будуть вживатись заходи на припинення виявлених порушень інтересів держави. У відповідь на який останній повідомив, що Управління листами звернулось до замовників про надання інформації щодо осіб, відповідальних за внесення змін до істотних умов договору, проте відповіді не отримано. (т.1 а.с.59-70)

Листами №50/2573вих-21 від 28.05.2021 року, №50/2550вих-21 від 07.06.2021 року, №50/3197вих-21 від 14.06.2021 року, №50/2447вих-21 від 07.06.2021 року Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури просив Вінницьку міську раду та Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради», Північний офіс Держаудитслужби повідомити вживались та чи будуть вживатись заходи щодо розірвання додаткових угод та повернення коштів. (т.1 а.с.71-74, 79-80,87-88)

Листом №559 від 08.06.2021 р. Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» повідомило про законність дій сторін в частині укладення додаткових угод. (т.1 а.с.75-78)

Листами №262613-17/4335-2021 від 14.06.2021 року, №260205-17/2728 від 18.06.2021 р. Північний офіс Держаудитслужби повідомив, що не передбачено звернення офісу до суду з позовом про визнання недійсними рішень тендерного комітету та договорів, термін зворотного інформування по вимозі не настав. (т.1 а.с.81-86)

Листом №01-00-011-41967 від 17.06.2021 р. Вінницька міська рада зазначила, що прокуратурі Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» надано вичерпну відповідь. (т.1 а.с.91)

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Заступником керівника Вінницької окружної прокуратури було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з невжиттям компетентним органом жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави.

Крім того, закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписівст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як встановлено Судом, 07.07.2020 року між Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» (Постачальник) було укладено Договір про закупівлю товарів №2БРТ-2535, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити Замовнику товар, а Замовник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити цей товар. (т.1 а.с.22-25)

Згідно з п.3.1 Договору ціна Договору складає 220 332 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ в сумі 36772 грн.

Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єкта ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що станом на момент підписання Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Листом №08/07/20-2 від 08.07.2020 року Замовник звернувся до Постачальника щодо укладення додаткової угоди до договору, до якого додано висновок про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-34 від 06.07.2020 року. (т.1 а.с.27-28)

Згідно з висновком про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-34 від 06.07.2020 року в результаті вивчення даних, які були надані Замовником і проведених маркетингових досліджень роздрібних цін, що склалися на вітчизняному ринку палива на території України, встановлено, що ринкова вартість палива в асортименті станом на 06.07.2020 р. склала ціни, викладені у наведеній нижче таблиці.

Листом №14/07/20-2 від 14.07.2020 року Замовник звернувся до Постачальника щодо укладення додаткової угоди до договору, до якого додано висновок про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-36 від 14.07.2020 року. (т.1 а.с.30-31)

Згідно з висновком про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-36 від 14.07.2020 року в результаті вивчення даних, які були надані Замовником і проведених маркетингових досліджень роздрібних цін, що склалися на вітчизняному ринку палива на території України, встановлено, що ринкова вартість палива в асортименті станом на 14.07.2020 р. склала ціни, викладені у наведеній нижче таблиці.

Листом №11/08/20-2 від 11.08.2020 року Замовник звернувся до Постачальника щодо укладення додаткової угоди до договору, до якого додано висновок про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-45 від 10.08.2020 року. (т.1 а.с.33-34)

Згідно з висновком про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-45 від 10.08.2020 року в результаті вивчення даних, які були надані Замовником і проведених маркетингових досліджень роздрібних цін, що склалися на вітчизняному ринку палива на території України, встановлено, що ринкова вартість палива в асортименті станом на 10.08.2020 р. склала ціни, викладені у наведеній нижче таблиці.

Листом №07/09/20-2 від 07.09.2020 року Замовник звернувся до Постачальника щодо укладення додаткової угоди до договору, до якого додано висновок про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-51 від 01.09.2020 року. (т.1 а.с.36-37)

Згідно з висновком про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-51 від 01.09.2020 року в результаті вивчення даних, які були надані Замовником і проведених маркетингових досліджень роздрібних цін, що склалися на вітчизняному ринку палива на території України, встановлено, що ринкова вартість палива в асортименті станом на 01.09.2020 р. склала ціни, викладені у наведеній нижче таблиці.

Листом №21/12/20-2 від 21.12.2020 року Замовник звернувся до Постачальника щодо укладення додаткової угоди до договору, до якого додано висновок про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-81 від 16.12.2020 року. (т.1 а.с.40-41)

Згідно з висновком про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-81 від 16.12.2020 року в результаті вивчення даних, які були надані Замовником і проведених маркетингових досліджень роздрібних цін, що склалися на вітчизняному ринку палива на території України, встановлено, що ринкова вартість палива в асортименті станом на 16.12.2020 р. склала ціни, викладені у наведеній нижче таблиці.

Суд зазначає, що Сторони уклали Договір про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року за результатами проведення процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно з пунктами 6, 11, 22 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин): договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону. При цьому, предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.

Положеннями ч.1 статті 6 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням..

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. (ч.1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)

Згідно з ч.4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" роз'яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/6861/17, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів у частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі.

Тобто, задля дотримання вимоги щодо недопущення збільшення загальної суми договору, замовнику необхідно здійснити пропорційне зменшення обсягу закупівлі товару.

При цьому, для прийняття такого рішення у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.

Суд зазначає, що необхідність укладення оспорюваних Додаткових угод до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року обґрунтовано Відповідачем коливанням ціни товару на ринку, на підтвердження чого Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» було надано висновки про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-34 від 06.07.2020 року, №И-36 від 14.07.2020 року, №45-И від 10.08.2020 року, №И-51 від 01.09.2020 року, №И-81 від 16.12.2020 року. Укладення додаткової угоди №5 від 20.10.2020 року до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року відбулось у зв'язку зі списанням старих автомобілів та придбанням нового.

Як встановлено Судом, вказані висновки про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-34 від 06.07.2020 року, №И-36 від 14.07.2020 року, №45-И від 10.08.2020 року, №И-51 від 01.09.2020 року, №И-81 від 16.12.2020 року констатують вартість палива (бензину А-92, бензину А-95, дизельного палива) станом на момент надання відповідних висновків. Проте, у висновках про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-34 від 06.07.2020 року, №И-36 від 14.07.2020 року, №45-И від 10.08.2020 року, №И-51 від 01.09.2020 року, №И-81 від 16.12.2020 року відсутня інформація щодо ринкової вартості палива (бензину А-92, бензину А-95, дизельного палива) станом на попередні календарні дати, у тому числі на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни з моменту укладення договору 07.07.2020 року до дати укладення оспорюваних додаткових угод.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що висновки про вартість Бердянського невідокремленого відділення Запорізької торгово - промислової палати №И-34 від 06.07.2020 року, №И-36 від 14.07.2020 року, №45-И від 10.08.2020 року, №И-51 від 01.09.2020 року, №И-81 від 16.12.2020 року не підтверджують коливання ціни на паливо (бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо) впродовж періоду з 07.07.2020 р. по 22.12.2020 р., а тому Суд не приймає їх до уваги в якості належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності обґрунтованих підстав для внесення змін до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року шляхом укладення Додаткових угод №1 від 10.07.2020 р., №2 від 15.07.2020 р., №3 від 11.08.2020 р., №4 від 07.09.2020 р., №6 від 22.12.2020 р.

Суд звертає увагу, що для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції. Згідно з роз'ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №913/166/19.

Що стосується укладення Додаткової угоди №5 від 20.10.2020 року до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року, у зв'язку зі списанням старих автомобілів та придбанням нового, Суд зазначає, що вказана обставина не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, оскільки матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності підстав для укладання між Сторонами Додаткової угоди №5 від 20.10.2020 року до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що станом на момент укладення Сторонами Додаткових угод №1 від 10.07.2020 р., №2 від 15.07.2020 р., №3 від 11.08.2020 р., №4 від 07.09.2020 р., №5 від 20.10.2020 року, №6 від 22.12.2020 р. до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року були відсутні обґрунтовані та документально підтверджені обставини коливання ціни товару на ринку для можливості внесення змін до Договору відповідно до вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача, що неправильно порівнювати середні споживчі ціни на бензин та дизельне паливо без уточнення умов оплати, умов постачання, суб'єктного складу учасників відносин та інших умов, оскільки вони спростовуються вищенаведеними та оціненими Судом доказами та не впливають на суть прийнятого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, Суд приходить до висновку, що укладення Сторонами Додаткових угод №1 від 10.07.2020 р., №2 від 15.07.2020 р., №3 від 11.08.2020 р., №4 від 07.09.2020 р., №5 від 20.10.2020 року, №6 від 22.12.2020 р. до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року здійснено в порушення приписів пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв'язку з відсутністю документального підтвердження підвищення ціни на паливо (бензин А-92, бензин А-95, дизельне паливо) станом на момент укладення оспорюваних додаткових угод, що свідчить про недодержання при укладенні Додаткових угод до Договору встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України вимог, а тому є підставою для визнання їх недійсними в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України.

При цьому, Суд також зазначає, що укладення додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 6 Закону України «Про публічні закупівлі».

Що стосується вимоги прокурора в частині застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» на користь Комунального некомерційного підприємства «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» безпідставно сплачених коштів в сумі 25 169 грн. 20 коп., Суд зазначає.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, може бути заявлена як самостійно, так і бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).

Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція - у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за умовами, дійсними на момент відшкодування. Одностороння реституція чинним законодавством не передбачена.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається у позовній заяві, передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

При цьому, згідно із пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року Позивач - 3 здійснив оплату за отриманий товар на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» у загальному розмірі 220 219 грн. 20 коп., що підтверджується платіжними дорученнями. (т.1 а.с.44-49)

Як вбачається з розрахунку зайвого використання коштів на придбання Комунального некомерційного підприємства «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» паливо-мастильних матеріалів за Договором про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року, здійсненого Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області за результатами ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності, за результатами якого складно акт №04-30/05 від 17.05.2021 року (т.1 а.с.99-105), Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» надмірно сплачено на користь Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 25 169 грн. 20 коп.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що Судом визнано недійсними Додаткові угоди №1 від 10.07.2020 р., №2 від 15.07.2020 р., №3 від 11.08.2020 р., №4 від 07.09.2020 р., №5 від 20.10.2020 року, №6 від 22.12.2020 р. до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року, сплачені грошові кошти у загальному розмірі 25 169 грн. 20 коп. підлягають поверненню за недійсним правочином, а тому позовні вимоги прокурора в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» на користь Комунального некомерційного підприємства «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» безпідставно сплачених коштів в сумі 25 169 грн. 20 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Вінницької міської ради та Комунального некомерційного підприємства «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 25 169 грн. 20 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Вінницької міської ради та Комунального некомерційного підприємства «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду №1 від 10.07.2020 року до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» (21029, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ШОСЕ, будинок 92, Ідентифікаційний код юридичної особи 01982502) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» (01010, місто Київ, ХРЕСТОВИЙ ПРОВУЛОК, будинок 2, офіс 405, Ідентифікаційний код юридичної особи 39039648).

3. Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 15.07.2020 року до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» (21029, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ШОСЕ, будинок 92, Ідентифікаційний код юридичної особи 01982502) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» (01010, місто Київ, ХРЕСТОВИЙ ПРОВУЛОК, будинок 2, офіс 405, Ідентифікаційний код юридичної особи 39039648).

4. Визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 11.08.2020 року до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» (21029, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ШОСЕ, будинок 92, Ідентифікаційний код юридичної особи 01982502) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» (01010, місто Київ, ХРЕСТОВИЙ ПРОВУЛОК, будинок 2, офіс 405, Ідентифікаційний код юридичної особи 39039648).

5. Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 07.09.2020 року до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» (21029, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ШОСЕ, будинок 92, Ідентифікаційний код юридичної особи 01982502) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» (01010, місто Київ, ХРЕСТОВИЙ ПРОВУЛОК, будинок 2, офіс 405, Ідентифікаційний код юридичної особи 39039648).

6. Визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 20.10.2020 року до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» (21029, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ШОСЕ, будинок 92, Ідентифікаційний код юридичної особи 01982502) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» (01010, місто Київ, ХРЕСТОВИЙ ПРОВУЛОК, будинок 2, офіс 405, Ідентифікаційний код юридичної особи 39039648).

7. Визнати недійсною Додаткову угоду №6 від 22.12.2020 року до Договору про закупівлю товарів №2БРТ-2535 від 07.07.2020 року, укладену між Комунальним некомерційним підприємством «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» (21029, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ШОСЕ, будинок 92, Ідентифікаційний код юридичної особи 01982502) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» (01010, місто Київ, ХРЕСТОВИЙ ПРОВУЛОК, будинок 2, офіс 405, Ідентифікаційний код юридичної особи 39039648).

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» (01010, місто Київ, ХРЕСТОВИЙ ПРОВУЛОК, будинок 2, офіс 405, Ідентифікаційний код юридичної особи 39039648) на користь Комунального некомерційного підприємства «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради» (21029, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ ХМЕЛЬНИЦЬКЕ ШОСЕ, будинок 92, Ідентифікаційний код юридичної особи 01982502) грошові кошти у розмірі 25 169 (двадцять п'ять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 20 (двадцять) коп.

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНГО-ГРУП» (01010, місто Київ, ХРЕСТОВИЙ ПРОВУЛОК, будинок 2, офіс 405, Ідентифікаційний код юридичної особи 39039648) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ МОНАСТИРСЬКА, будинок 33, Ідентифікаційний код юридичної особи 02909909) судовий збір у розмірі 15 890 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 00 коп.

10. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

11. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01 грудня 2021 року.

Суддя О.В. Чинчин

Попередній документ

101515562

Наступний документ

101515564

Інформація про рішення:

№ рішення:	101515563
№ справи:	910/12485/21
Дата рішення:	24.11.2021
Дата публікації:	02.12.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (23.09.2021)
Дата надходження:	23.09.2021
Предмет позову:	про визнання недійсним додаткових угод

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

01.09.2021 12:50	Господарський суд міста Києва
13.10.2021 11:50	Господарський суд міста Києва
10.11.2021 11:10	Господарський суд міста Києва
24.11.2021 11:40	Господарський суд міста Києва

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ЧИНЧИН О В

відповідач (боржник):

Товариство з обмеженою відповідальністю "Манго-груп"

заявник:

Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури

позивач (заявник):

Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури

позивач в особі:

Вінницька міська рада

Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня Вінницької міської ради"

Північний офіс Держаудитслужби