номер провадження справи 32/81/21
10.11.2021 Справа № 908/1486/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Колодій Н. А., при секретарі судового засідання Зеленцовій К.Ю.
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд 8-А)
про стягнення грошових коштів.
За участю представників сторін:
від позивача: Губорєва Я.А., довіреність від 15.06.2021; Федоряка О.О., вільний слухач
від відповідача: Хілько А.В., посвідчення ЗП002415 від 22.10.2019 та ордер серія АР№1050643 від 10.06.2021
До Господарського суду Запорізької області звернулося акціонерне товариство «Українська залізниця» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний завод «КВІК» про стягнення 115811,66 грн.
В обґрунтування підстави звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасного виконання ремонту лінійного обладнання локомотивів в рамках договорів №71/2020-ЦЮ від 22.04.2020, № 73/2020-ЦЮ від 24.04.2020, № 74/2020-ЦЮ від 24.04.2020. Внаслідок прострочення строків виконання робіт позивач, враховуючи п. 8.4 договору та приписи діючого законодавства, нарахував до стягнення пеню у розмірі 75645,38грн та 7% штрафу у розмірі 40166,28 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Колодій Н.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1486/21, присвоєно справі номер провадження 32/81/21. Ухвалою від 30.07.2021 суд дійшов висновку здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.09.2021. Ухвалою від 07.09.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 12.10.2021. Ухвалою від 12.10.2021 судом відкладено розгляд справи по суті на 10.11.2021.
23.06.2021 на адресу суду від ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» надійшов відзив на позов та клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу. У відзиві відповідач зазначив, що позов визнає частково у сумі 78267,95 грн., зауважив, що нарахування штрафних санкцій повинно здійснюватися за період прострочення з 01.07.2020 по 06.08.2020, оскільки на виконання п. 5.6 договорів відповідач за договором №71/2020-ЦЮ від 22.04.2020 - 06.08.2020, за договором №73/2020-ЦЮ від 24.04.2020 - 13.07.2020, №74/2020-ЦЮ від 23.06.2020 - на електрону адресу позивача надіслав листи про готовність продукції та необхідність направлення представника для відвантаження. В клопотанні про стягнення витрат на правничу допомогу просив стягнути з позивача понесенні витрати у розмірі 2.000,00 грн.
09.07.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з позицією та розрахунком неустойки і штрафу наданим відповідачем, оскільки останнім не надано жодного доказу відправлення зазначених у відзиві листів про готовність продукції та їх отримання позивачем.
Відповідач не скористався правом надання заперечень на відповідь на відзив.
В судовому засідання 10.11.2021 спір розглянуто по суті з оголошенням вступної та резолютивної юності представників обох сторін.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
За результатами проведення торгів UА-2020-03-11-000696-с, UА-2020-11-002625-b, UА-2020-03-11-000770-c між АТ «Укрзалізниця» (далі позивач/товариство/замовник) та ТОВ «Машинобудівний завод «КВІК» відповідач/виконавець) було укладено договори від 22.04.2020 №71/2020-ЦЮ, від 24.04.2020 № 73/2020-ЦЮ, від 24.04.2020 № 74/2020-ЦЮ (далі - договори) щодо надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів.
Згідно пункту 1.1. договорів виконавець зобов'язується надати послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов'язаного обладнання та супутні послуги, які передають замовником згідно з специфікацією, технічними вимогами, у порядку та строки визначені договорами, а замовник зобов'язаний прийняти надані послуги та здійснити оплату у порядку та на умовах, визначених договорами.
Відповідно до умов договорів виконавець зобов'язується надати послуги з ремонту обладнання, які передані виконавцю замовником.
Відповідно до пункту 5.3. договорів здача та приймання обладнання в ремонт оформляється Актом приймання обладнання в ремонт, який підписують уповноважені представники замовника та виконавця.
Згідно договору від 22.04.2020 № 71/2020-ЦЮ позивач 26.05.2020 передав відповідачу в ремонт обладнання, а саме 07 одиниць компресорів К2лок зав. №№ 98514, 08372, 8425, 842784, 87744, 81606, 28028 (далі - обладнання) згідно Акта приймання обладнання в ремонт № 1.
Відповідно до пункту 5.4 договору дата підписання Акта приймання обладнання в ремонт є датою початку ремонту, тобто в даному випадку - 26.05.2020.
02.09.2020 між позивачем та відповідачем підписано Акт приймання - передачі наданих послуг згідно якого обладнання передано з ремонту замовнику, відповідно виконавець прострочив виконання надання послуг за договором на 64 календарних дні.
На підставі викладеного позивачем пред'явлені до стягнення неустойка у розмірі 0,1% від вартості послуг (573 804,00 грн) за загальну кількість днів прострочки (64 к.д.) у розмірі 36 723,20 (тридцять шість тисяч сімсот двадцять три) грн 20 коп та штраф у розмірі 7% вартості послуг (573 804,00 грн) за прострочення понад 30 (тридцяти) днів у розмірі 40 166,28 (сорок тисяч сто шістдесят шість тисяч) грн 28 коп.
Всього разом розмір неустойки та штрафу становить 76 899,48 (сімдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн 48 коп.
Згідно договору від 24.04.2020 № 73/2020-ЦЮ позивач передав відповідачу в ремонт обладнання, а саме:
1) 20.05.2020 - 4 одиниці головних вимикачів ВОВ-25 4м електровозів ВЛ80 зав. №№ 10448, 8317, б/н 1, б/н 2 згідно Акта приймання обладнання в ремонт №1. Дане обладнання повернуто з ремонту позивачу 22.07.2020 на підставі Акта приймання-передачі наданих послуг №2, відповідно виконавець прострочив виконання надання послуг за договором на 28 календарних днів. Враховуючи кількість днів прострочки, позивачем пред'явлені до стягнення сума неустойки у розмірі 0,1% від вартості послуг (1 628 340, 00 грн) за загальну кількість днів прострочки (28 к.д.) у розмірі 26 053.44 (двадцять шість тисяч п'ятдесят три) грн 44 коп.
2) 21.05.2020 - 20 одиниць розрядників РМВУ-3,3/РВКУ-3,3 електровозів ВЛ80 зав. №№ 3081, 3061, 3102, 26111, 3406, 453, 3105, 9740, 474, 28101, 27110, 1112, 75, 06, б/н, б/н, б/н, б/н,б/н, б/н згідно Акта приймання обладнання в ремонт № 2. Дане обладнання повернуто з ремонту позивачу
01.07.2020 на підставі Акта приймання-передачі наданих послуг №1, відповідно виконавець прострочив виконання надання послуг за договором на 6 календарних днів.
Враховуючи прострочку виконання зобов'язань відповідачем позивач нарахував суму неустойки у розмірі 0,1% від вартості послуг (462 720.00 грн) за загальну кількість днів прострочки (6 к.д.) у розмірі 2 77632 (дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн 32 коп.
3) 03.07.2020 - 03 одиниці головних вимикачів ВОВ-25 4м електровозів ВЛ80 зав. №№ б/н1, б/н2, б/н3 згідно Акта приймання обладнання в ремонт №3. Дане обладнання повернуто з ремонту позивачу 12.08.2020 на підставі Акта приймання-передачі наданих послуг №3, відповідно виконавець прострочив виконання надання послуг за договором на 5 календарних днів.
Відповідно позивачем нарахована сума неустойки у розмірі 0.1% від вартості послуг (1 628 340, 00 грн) за загальну кількість днів прострочки (5 к.д.) у розмірі 3 489,30 (три тисячі чотириста вісімдесят дев'ять) грн 30 коп.
Відповідно до пункту 5.4 договору дата підписання Акта приймання обладнання в ремонт є датою початку ремонту.
Загальна сума штрафних санкцій, що пред'явлена позивачем за договором від 24.04.2020 № 73/2020-ЦЮ становить 32319,06 (тридцять дві тисячі триста дев'ятнадцять) грн 06 коп.
Згідно договору від 24.04.2020 № 74/2020-ЦЮ позивач передав відповідачу в ремонт обладнання, а саме:
1) 18.05.2020 - 12 одиниць моторів-насосів МН-250/100 зав. №№ 13289, 17993, 18010, 17992, 18009, 17962, 208, 310312, б/н1,б/н2, 6/н3, б/н4 згідно Акта приймання обладнання в ремонт №1. Дане обладнання повернуто з ремонту Позивачу 30.06.2020 на підставі Акта приймання-передачі наданих послуг №1, відповідно виконавець прострочив виконання надання послуг за договором на 8 календарних днів.
Сума неустойки, що пред'явлена до стягнення у розмірі 0,1% від вартості послуг (1 467 360,00 грн) за загальну кількість днів прострочки (8 к.д.) складає 5 869.44 (п'ять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн 44 коп.
2) 10.06.2020 - 12 одиниць моторів-насосів МН-250/100 зав. №№ 17983, 316430, 330312, б/ні, б/н2, 6/н3, б/н4, б/н5, б/нб, б/н7, б/н8, б/н9 згідно Акта приймання обладнання в ремонт №2. Дане обладнання повернуто з ремонту позивачу 16.07.2020 на підставі Акта приймання-передачі наданих послуг №2, відповідно Виконавець прострочив виконання надання послуг за договором на 01 календарний день.
Сума неустойка у розмірі 0,1% від вартості послуг (1 467 360,00 грн) за загальну кількість днів прострочки (1 к.д.) складає 733.68 (сімсот тридцять три) грн 68 коп.
Всього разом розмір неустойки та штрафу за договором від 24.04.2020 № 74/2020-ЦЮ становить 6 603,12 (шість тисяч шістсот три) грн 12 коп.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договорами про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як вже зазначалося судом вище сторонами в пункті 5.11 договору та в Графіку подачі в ремонт та видачі з ремонту Обладнання були узгоджені строки надання послуг - не більше 35 (тридцяти п'яти) календарних днів з дати підписання Акта приймання обладнання в ремонт.
Матеріали справи підтверджують факт прострочення виконавцем зобов'язань щодо ремонту обладнання.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо їх виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо своєчасного проведення ремонтних робіт, не виконав, факт порушення відповідачем умов договору, доведений позивачем та не заперечується відповідачем.
За неналежне виконання умов договору, враховуючи п. п. 8.4, 8.6 договорів, позивач нарахував до стягнення :
- Згідно договору від 22.04.2020 № 71/2020-ЦЮ розмір неустойки та штрафу становить разом становлять 76 899,48 (сімдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн 48 коп.;
- Згідно договору від 24.04.2020 № 73/2020-ЦЮ загальна сума штрафних санкцій, що пред'явлена позивачем становить 32 319,06 (тридцять дві тисячі триста дев'ятнадцять) грн 06 коп.;
- Згідно договору від 24.04.2020 № 74/2020-ЦЮ загальний розмір неустойки та штрафу становить 6 603,12 (шість тисяч шістсот три) грн 12 коп.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.4 договору за порушення виконавцем строків надання послуг, передбачених цим договором, останній сплачує Замовнику неустойку у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, крім того, за прострочення понад 30 днів, виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної суми.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання сторонами зобов'язань за договором припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 8.6 договору).
Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми штрафу та неустойки є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору.
У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти періоду прострочення виконання зобов'язань з ремонту обладнання, посилався на листи, якими на його думку позивача було повідомлено про готовність обладнання до відвантаження.
Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту повідомлення позивача про готовність обладнання до відвантаження. Документальних доказів на підтвердження викладених в відзиві обставин суду не надано.
Пунктом 5.6 договору встановлено, що після завершення ремонту обладнання виконавець у добовий строк повідомляє уповноважених представників замовника за цим договором, телеграмою або листом електронної пошти про завершення ремонту обладнання, замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання повідомлення від виконавця направляє свого представника для приймання обладнання з ремонту на території виконавця.
Виходячи зі змісту умов договору, відповідач повинен був в добовий строк телеграмою або листом електронної пошти повідомити замовника про завершення ремонту.
Втім, відповідач всупереч умовам договору не здійснив направлення обумовлених листів у визначений спосіб, доказів надсилання наданого до відзиву листів засобами поштового зв'язку та отримання його позивачем також суду не надано. Інших будь-яких доказів, які б доводили факт належного виконання відповідачем умов договору, а саме повідомлення позивача про завершення ремонту суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимог є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом статті 210 Господарського процесуального кодексу України, якою унормовано дослідження доказів, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред'являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.
У розумінні наведених положень процесуального законодавства рішення з господарського спору може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 02.04.2019 у справі № 911/737/18.
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги доводи відповідача, внаслідок їх недоведеності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн виходячи з наступного.
Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 9 статті 129 ГПК України встановлено, що випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Аналіз наведених вище норм права свідчить, що відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Втім, матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження факту протиправної поведінки саме відповідача, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для захисту порушених його прав та законних інтересів.
З урахуванням викладеного, правові підстави для покладання на позивача витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу відсутні.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов акціонерного товариства «Українська залізниця» до товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод «КВІК» про стягнення 115811,66грн задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Машинобудівний завод “КВІК” (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд 8-А, ЄДРПОУ 38284929) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) 75645 (сімдесят п'ять тисяч шістсот сорок п'ять) грн 38 коп неустойки в розмірі 0,1% від вартості послуг; 40166 (сорок тисяч сто шістдесят шість) грн 28 коп. 7% штрафу, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судові витрати.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення оформлено і підписано « 30» листопада 2021.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.А. Колодій