номер провадження справи 27/121/21
17.11.2021 Справа № 908/1828/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Камаєвій О.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601 м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 20077720)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Мотор Січ” (69068 м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 15, ідентифікаційний код юридичної особи 14307794)
про стягнення 1 487 868 грн. 36 коп.
представники сторін
від позивача: Остапенко В.М., дов. № 14-339 від 22.12.2020
від відповідача: Польнікова Н.В., дов. № 141 від 28.07.2021
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Мотор Січ” про стягнення 1 487 868 грн. 36 коп. збитків.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1828/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 29.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1828/21, присвоєно справі номер провадження 27/121/21.
Справа № 908/1828/21 розглядається за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.07.2021.
На адресу Господарського суду Запорізької області електронною поштою 19.07.2021 надійшла заява від Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про участь у судовому засіданні 27.07.2021 о 12:20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EasyCon”, у зв'язку з запровадженням карантину та неможливістю явки представника позивача.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2021 справу № 908/1828/21 для розгляду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції передано судді Левкут В.В., у зв'язку з відпусткою судді Дроздової С.С. з 19.07.2021 по 23.07.2021.
Ухвалою суду від 21.07.2021 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, призначеному на 27.07.2021 о 12 год. 20 хв.
27.07.2021 судом проведено підготовче засідання у справі № 908/1828/21.
Ухвалою від 27.07.2021, на підставі ст. 177 ч. 3 ГПК України строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 06.09.2021, проводити підготовче засідання ухвалено в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення “ЕasyСоn”.
Ухвалою суду від 06.09.2021, відповідно до ст. 183 ГПК України, розгляд справи відкладено на 29.09.2021, ухвалено проводити підготовче засідання у справі з використанням власних технічних засобів представника позивача за допомогою програмного забезпечення “ЕasyСоn”.
Ухвалою суду від 29.09.2021 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті на 28.10.2021.
28.10.2021 суд розпочав розгляд справи по суті.
Ухвалою суду від 28.10.2021 оголошувалася перерва в порядку ст.216 ч.2 ГПК України до 17.11.2021.
У судовому засіданні 17.11.2021, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу “Акорд”.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача у судовому засіданні 17.11.2021 підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях, просив суд стягнути з відповідача 1 487 868 грн. 36 коп. збитків.
Відповідач проти позову заперечив на підставах, викладених у письмовому відзиві та додаткових поясненнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2018 між ПАТ “НАК “Нафтогаз України” та Публічним акціонерним товариством “Мотор Січ” укладено договір постачання природного газу № 6681/18-ТЕ-13.
Відповідно до Статуту Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044, та постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 06.03.2019 “Деякі питання акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” змінено тип Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з публічного на приватне та перейменувати його в Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”. Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (позивач у справі) є правонаступником прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.
Відповідно до п., п. 1.1-1.4 Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Необхідний Споживачу плановиц обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1. цього договору, Споживач визначає самостійно. За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України.
Відповідно до п. 11.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.11.2018 № 3), пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього Договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні Постачальника, яке направляється не електронну адресу Споживача, зазначену в п. 12 Договору та розміщується на офіційному сайті Постачальника.
На виконання п. 11.2 Договору, 20.02.2019 Позивач направив на електронну адресу Відповідача, зазначену в п. 12 Договору, повідомлення вих.№ 26-1136/1.17-19, яким інформував Відповідача про те, що з 01.03.2019 у правовідносинах між Позивачем та Відповідачем за Договором застосовуються пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 Договору; та не застосовуються пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п. 6.4 Договору.
Пунктами Договору, що застосовуються з 01.03.2019, передбачено, зокрема, наступне.
Пунктом 3.13 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.11.2018 № 3) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 Договору), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.11.2018 № 3). При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
3.13.1. якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від
замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов'язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
В- (Vф -Vп)хЦхК,
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений позивачем відповідачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;
Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору;
Ц - ціна природного газу за цим Договором;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.11.2018 № 3) передбачено, що відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 Договору, здійснюється наступним чином:
позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п. 3.9 Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 Договору;
Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
Споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії,
зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підп.8) п.6.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.11.2018 № 3), відповідач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 Договору.
Відповідно до підп.4) п.6.3 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.11.2018 № 3), позивач має право вимагати від відповідача відшкодування збитків, що виникли через порушення відповідачем умов п. 2.1 Договору у разі. Якщо відхилення фактично використаних відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Відповідно до п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (із змінами) відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання
природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання
природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
В = (Vф-Vп)хЦхК,
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу; К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.
Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди 25.03.2019 № 6) Постачальник передає Споживачу у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 1 192,580 тис.куб.м.
Позивач зазначив, що в березні 2019 року відповідач фактично спожив природний газ у обсязі 1420,520 тис.куб.м.
Відхилення між запланованим та фактично спожитим природним газом у березні 2019 року становить 227 940 тис.куб.м.(19,11%)
16.05.2019 позивачем на адресу відповідача відправлено Акт-претензію за вих. № 26-1313-19, яким позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил за різницю між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за Договором, згідно детального розрахунку, наданого у додатку до цього позову.
Даний акт було отримано відповідачем 23.05.2019.
Листом № СПО-9813 від 14.06.2019 відповідачем повідомлено про відмову від оплати збитків.
Відповідно до п. 2.1 Договору (у редакції Додаткової угоди № 8 від 23.04.2019 року) Постачальник передає Споживачу у квітні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 391,07 тис.куб.м.
Позивач зазначив, що в квітні 2019 року відповідач фактично спожив природний газ у обсязі 560,817 тис.куб.м., а отже відхилення між запланованим та фактично спожитим природним газом у квітні 2019 року становить 169,747 тис.куб.м.(43,41%)
11.06.2019 позивачем на адресу відповідача відправлено Акт-претензію за вих. № 26-1994-19, яким позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил за різницю між замовленим обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного Відповідачем в квітні 2019 природного газу за Договором, згідно детального розрахунку, наданого у додатку до цього позову.
Даний акт було отримано відповідачем 31.06.2019.
Листом № СПО-10536 від 01.07.2019 відповідачем повідомлено про відмову від оплати збитків.
Позивач зазначив, що загальний розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем п. 2.1 Договору, розрахований на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил, складає 1 487 868 грн. 36 коп.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу приписів статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
За приписами ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.
Під збитками слід розуміти знешкодження або пошкодження майна потерпілого, додаткові витрати, що спричинило для останнього певні невигідні матеріальні наслідки. При цьому збитки розглядаються не тільки як обов'язковий елемент цивільного правопорушення, але і як міра відповідальності.
Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об'єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв'язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.
Обов'язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб'єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).
Відтак, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань.
При цьому слід зазначити, що у договірних відносинах протиправна поведінка проявляється у невідповідності поведінки умовам договору та конкретним правовим нормам, що регулюють цей договір.
Водночас, ст. 623 Цивільного кодексу України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов'язання. Так, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1). Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2). Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч. 3). При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4).
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20, від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20.
Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема, в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягає доведенню позивачем перед судом.
Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Відповідно до пп. 1 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Згідно п. 2 розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
Пунктом 3 розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, що за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням вимог, вказаних у цьому пункті.
Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.
У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Таким чином, враховуючи, зокрема положення підпункту 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу та те, що Договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу (в розмірі до 5,0 відсотків без проведення коригування), АТ "НАК "Нафтогаз" має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).
При цьому визначальним є те, що підпункт 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачає таку можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу.
Вказане право на стягнення збитків з споживача (передбачене підпунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу) не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України.
До того ж, підпунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачено лише максимально допустимий розмір, а саме розмір, що не є більшим подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Вказані правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20.
Позивачем не обґрунтовано та не надано доказів, якими підтверджуються завдані відповідачем в результаті споживання природного газу у квітні 2019 року у більшому від замовленого обсягу природного газу збитки, та їх фактичний розмір.
Передбачений у договорі порядок розрахунку збитків, за відсутності факту реально понесених збитків, не є підставою для розрахунку та стягнення збитків.
Відповідно до п. 8.9 Договору збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов'язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених законодавством.
Вказане право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20 та у постанові від 25.08.2021 у справі № 911/3215/20.
Із урахуванням наведеного суд зазначає, що право постачальника вимагати на підставі Правил постачання природного газу та Договору від споживача відшкодування збитків за споживання газу у більшому/меншому обсязі від замовленого об'єму, не звільняє позивача від тягару доказування понесених збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу.
Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження понесення ним збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором; позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між наявністю факту більшого/меншого обсягу споживання відповідачем природного газу у квітні 2019 року, ніж погоджений і понесеними у зв'язку з цим збитками; у матеріалах справи відсутні достовірні докази, які свідчили б про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника).
Відповідно до умов Договору сторони погодили обсяги газу, які є орієнтованим.
Згідно п. 2.4 Договору, допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного періоду постачання газу в розмірі +/-5 відсотків (плюс/мінус п'ять відсотків) від підтвердженого постачальником планового обсягу (номінацій) без узгодження сторін.
Пункт 8.9 Договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил передбачає можливість відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків, оскільки вказане право на стягнення збитків з споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому ГПК України.
Правила постачання природного газу, затверджених Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2496, розділ VII цих Правил встановлює лише порядок відшкодування збитків та визначення їх розміру.
У суду відсутні підстави для застосування спеціального законодавства, що регулює правовідносини на ринку природного газу, а саме пункту 6 частини п'ятої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", розділу VI Правил стосовно питання відшкодування збитків, які передбачені умовами договору.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 911/3215/20 та від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20.
В той же час, ані нормами Закону України «Про ринок природного газу», ані нормами Правил постачання природного газу позивача не звільнено від обов'язку доведення наявності збитків, протиправності поведінки відповідача та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог. Твердження позивача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Крім того, згідно п. 3 розділу І Правил постачання природного газу постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
У відповідності з п. 1 розділу ІІ Правил підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема, наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу.
ЕІС-код (EnergyIdentificationCode) - персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи) (абз. 4 п. 5 розділу І Правил).
Листом АТ «НАК «Нафтогаз України» № 26-527-19 від 10.05.2019, підтверджено, що саме Позивач запропонував АТ «МОТОР СІЧ» укласти договори покатегорійно в залежності від використання природного газу.
Отже, вимоги до змісту договору були визначені виключно і завчасно позивачем до підписання 4-х договорів з відповідачем.
Як зазначив відповідач, з огляду на настання опалювального періоду він був змушений укласти 4 договори постачання природного газу № 6681/18-ТЕ-13 від 24.10.2018, № 6682/18-БО-13 від 24.10.2018, № 6683/18-РО-13 від 24.10.2018, № 6728/18-КП-13 від 29.11.2018, замість укладення одного договору на весь очікуваний обсяг споживання природного газу в розрахунковому періоді, необхідний АТ «МОТОР СІЧ», як це прямо передбачено вимогами розділу II Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. N 2496 «Про затвердження Правил постачання природного газу» в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин.
Відповідач листами № УГЭ/07-3831 від 28.02.2019, УГЭ/07-4648 від 14.03.2019 повідомляв відповідача про неможливість виконання умов договорів в частині самостійного регулювання обсягу спожитого природного газу окремо за кожною з чотирьох категорій споживачів та пропонувало в зв'язку з цим змінити підписані договори постачання природного газу № 6681/18-ТЕ-13 від 24.10.2018, № 6682/18-БО-13 від 24.10.2018, № 6683/18-РО-13 від 24.10.2018, № 6728/18-КП-13 від 29.11.2018, адже такі договори тільки сукупно в цілому покривають потреби відповідача в природному газі в розрахунковому періоді для відпуску теплової енергії за одним договором Концерну «МТМ», який вже і постачає її різним категоріям споживачів: «населення», «бюджетні організації», «релігійні об'єднання», «інші споживачі».
Кожним договором постачання природного газу, зокрема Додатковими угодами № 4 від 23.01.2019 до договорів № 6681/18-ТЕ-13 від 24.10.2018, № 6682/18-БО-13 від 24.10.2018, № 6683/18-РО-13 від 24.10.2018, та Додатковою угодою № 1 від 23.01.2019 до договору № 6728/18-КП-13 від 29.11.2018, постачання природного газу відбувалось за одними і тими самими двома комерційними приладами обліку з ЕІС-кодами Z56ZO14А0Е8JМ204І та Z56ZО14А0Е8JМ205G.
Відповідач не має приладів комерційного обліку з окремими ЕІС-кодами на кожний об'єкт окремо «населення», «бюджетні організації», «релігійні об'єднання», «інші споживачі», що підтверджується змістом всіх чотирьох договорів, згідно яких постачання природного газу Позивачем відбувається через одні й ті самі точки комерційних вузлів обліку з ЕІС-кодами Z56ZO14А0Е8JМ204І та Z56ZО14А0Е8JМ205G.
Враховуючи відсутність можливості у відповідача визначити фактичний обсяг спожитого природного газу за окремим договором станом на кінець відповідного розрахункового періоду (газового місяця), відповідач фактично позбавлений можливості виконати свої зобов'язання за договором шляхом надання позивачу не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу двох екземплярів належним чином оформленої додаткової угоди про коригування замовленого обсягу природного газу за договором.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач намагався в досудовому порядку та своєчасно врегулювати договірні відносини з позивачем.
Однак, позивач не врахував технічні особливості системи газопостачання АТ «Мотор Січ» і взаємовідносини з Концерном «МТМ».
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, також дотримується позиції про неправомірність нарахування збитків та проведення розрахунку постачальником АТ «НАК «Нафтогаз України» розміру відхилення фактичного обсягу спожитого природного газу від підтвердженого (замовленого) споживачем за окремими договорами, а не за обсяг спожитого природного газу за ЕІС-кодом споживача (лист № 8712/16/7-19 від 16.08.2019).
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 1 487 868 грн. 36 коп. є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 22 318 грн. 02 коп. покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ до Публічного акціонерного товариства “Мотор Січ”, м. Запоріжжя відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано - 29.11.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.