номер провадження справи 5/102/21
10.11.2021 Справа № 908/1903/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи
За позовом: Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, буд. 8-А, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЮКСФОРМТРЕЙД” (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 18-В, код ЄДРПОУ 43243287)
про стягнення 935 297,75 грн.,
За участю представників сторін:
від позивача: Сидорчук Я.О., довіреність № 78/6-5 від 04.01.2021, посвідчення серії НОМЕР_3 від 23.03.2015, старший лейтенант юстиції;
від відповідача: Кузнецов І.С., довіреність № б/н від 04.01.2021, посвідчення ЗП002030 від 12.02.2019, адвокат;
05.07.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 23.06.2021 р. за вих. №78/6/1155 (вх. №2039/08-07/21 від 05.07.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЮКСФОРМТРЕЙД” про стягнення 935 297,75 грн.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021 справу №908/1903/21 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 09.07.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом направлення на адресу відповідача та суду письмової інформації щодо відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; оригінали доказів направлення (фіскальний чек, опис вкладення у цінний лист) надати суду у вказаний вище строк.
Ухвалою від 16.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1903/21 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/102/21 та підготовче засідання призначено на 11.08.2021 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою.
Ухвалою від 11.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 14.10.2021, розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 20.09.2021 на 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою від 20.09.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 11.10.2021 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
В судовому засіданні 11.10.2021 судом оголошено перерву до 10.11.2021 об 10 год. 30хв.
У судовому засіданні 10.11.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 10.11.2021 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, пояснивши, що у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, який поставлявся згідно укладеного сторонами договору № 74/ВЗЗ-2020 від 10.07.2020, позивач просить суд на підставі п.п. 7.1, 7.3 договору стягнути з відповідача 472 649,27 грн. пені та 462 648,48 штрафу. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст. ст. 526, 530, 549, 610, 611, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві на позовну заяву від 07.09.2021, зазначивши, що прострочення виконання зобов'язань з поставки товару за договором № 74/ВЗЗ-2020 від 10.07.2020 з його боку дійсно мало місце, проте не з його вини та його недобросовісної поведінки, а через поважні причини. Відповідач вважає, що розмір пені та штрафу, заявлений позивачем до стягнення є надмірно великим та його слід зменшити. Так, ТОВ “Люксформтрейд” здійснює такі види діяльності, як виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; виробництво робочого одягу; виробництво іншого верхнього одягу, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. У період виконання спірного договору відповідач виконував значний обсяг замовлень для державний потреб, за якими поставка товару була здійснена без прострочень. Тобто, за період з 01.05.2020 по 30.09.2020 ТОВ “Люксформтрейд” уклало 27 угод. Продукція, що поставляється відповідачем, спрямована на забезпечення державних потреб і за державні кошти. Тому стягнення з відповідача таких значних сум пені матиме негативні наслідки для діяльності відповідача, яка в цілому є важливою для виконання своїх зобов'язань перед замовниками державного сектору. Також, зазначає, що оплата за товари, по яких мало місце прострочення, надійшла вже після поставки товару. Таким чином, на момент виготовлення на замовлення позивача, ніякої передоплати за це замовлення відповідач не отримував, та мав за власні кошти забезпечити виконання цього замовлення. На думку відповідача, позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із незначним простроченням поставки по договору. Таким чином, є наявними усі складові обставини, які дають підстави вважати виниклу ситуацію винятковою і просить задовольнити клопотання про зменшення пені нарахованої за порушення строків поставки товару, на 98 % відсотків до суми 18 705,96 грн., яка складається з пені у розмірі 9 452,99 грн. та штрафу у розмірі 9 252,97 грн.
Позивач надав суду письмову відповідь на відзив від 14.09.2021 за вих. №78/6-1692 пояснивши, що заперечує проти наведених відповідачем у відзиві доводів та зауважує, що у відзиві на позовну заяву відповідач повністю підтверджує, що він був ознайомлений про поставку товару у визначені терміни (тобто відповідачу було відомо конкретні строки поставки товару), а сам факт того, що на момент підписання договору у відповідача не було в наявності товару, жодним чином не спростовує його обов'язок та відповідальність виконувати договір у встановлений термін відповідно до умов договору. Враховуючи викладене, позивач вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог.
Представником відповідача надано до матеріалів справи письмові заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву від 08.10.2021, які підтримані ним у судовому засіданні 10.11.2021. У вказаних запереченнях відповідачем надано суду в якості прикладу судової практики рішення судів, в яких питання зменшення заявленої до стягнення неустойки було вирішено на користь відповідачів.
Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
10.07.2020 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідністю “Люксформтрейд” (далі - Учасник) укладено договір № 74/ВЗЗ-2020 (далі - договір).
Відповідно п. 1.1 договору Учасник зобов'язався у визначені договором строки поставити Замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі товари.
Пунктом 1.2 договору сторони визначили, найменування (номенклатура, асортимент) товару: Спідня білизна - за кодом CPV за ДК 021:2015 - 18310000-5 (білизна для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові) (далі - Товар). Кількість Товару за договором: білизна для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові) - 15 000 комп.; білизна для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові) - 20 000 комп.
Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що його ціна договору складає 15 218 700,00 грн., у тому числі ПДВ 20 %: 2 536 450,00 грн.
Пунктами 4.1 - 4.3 договору визначено, що розрахунки за товар, що поставляється, Замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 90 календарних днів з дати прийняття товару на склад Замовника. Платником та одержувачем товару за цим договором є Замовник. Датою розрахунків за цим договором вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок Учасника.
За умовами пунктів 5.1 - 5.3, 5.5 договору строк поставки товару за цим Договором зазначається в специфікації до договору. Поставка товару здійснюється автотранспортом Учасника до місця призначення (адреса Замовника). При передачі товару Учасник повинен направити уповноваженого представника з дорученням, котрий має право підпису на необхідних документах та який зобов'язаний передати всю необхідну документацію на товар, а Замовник прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару. Право власності на товар переходить від учасника до Замовника після прийняття товару на склад Замовника і підписання уповноваженими на це особами Учасника та Замовника накладної.
За умовами п. п. 6.1.1, 6.1.2 договору Замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, приймати поставлений товар згідно з накладною або актом приймання-передачі товару.
Учасник зобов'язався забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором (п. 6.3.1 договору).
Пунктом 7.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим Договором.
Пунктом 7.3. договору сторони узгодили, що за порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.1 цього Договору Учасник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки Замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.
У пункті 11.11. договору сторони погодили, що усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним). У будь-якому випадку Замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а Учасник з моменту направлення Замовником відповідного листа (передання до поштового відділення зв'язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання Учасником).
Згідно пункту 10.1. договору визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання.
У Додатку № 1 до договору (Специфікація) передбачено, що Учасник зобов'язується поставити 15 000 комплектів білизни для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові) через 60 календарних днів з моменту укладання договору, а саме до 08.09.2020, та 20 000 комплектів білизни для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові) через 90 календарних днів з моменту укладання договору, а саме до 08.10.2020.
На виконання умов вказаного договору відповідач здійснив поставку товару на склад позивача, що підтверджується наступними видатковими накладними: РН-1012/01 від 12.10.2020 (7 600 компл.) - лише 12.10.2020; № РН-1019/01 від 19.10.2020 (5 000 компл.) - лише 19.10.2020; № РН-1026/01 від 26.10.2020 (5 000 компл.) лише 26.10.2020; № РН-1102/01 від 02.11.2020 (7 000 компл.) лише 02.11.2020; № РН-1109/01 від 09.11.2020 (10 400 компл.) лише 09.11.2020.
Видаткові накладні підписані уповноваженими особами з боку Замовника і Учасника та скріплені печатками сторін.
Таким чином, поставка товару, в обумовленій договором кількості та за визначеною сторонами адресою поставки, відбулася. Факт відповідних поставок товару підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, складеними і підписаними у передбаченому договором порядку.
Однак, матеріали справи свідчать, що строки поставки, які сторонами були визначені в Специфікації до договору (додаток № 1), відповідачем дотримані не були.
Доказів щодо своєчасної поставки товару згідно із умовами договору № 74/ВЗЗ-2020 від 10.07.2020 відповідач суду не надав, крім того факт допущення порушень строків поставки за договором відповідач не заперечив.
Внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару, обумовлених сторонами в Специфікації до договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 472 649,27 грн. та штраф в сумі 462 648,48 грн. за порушення строків поставки товару за договором № 74/ВЗЗ-2020 від 10.07.2020.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України)
Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.
Як вбачається з матеріалів справи, Замовником за договором № 74/ВЗЗ-2020 від 10.07.2020 є Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, поставка товарів здійснювалася за кошти Державного бюджету України.
Згідно з п. 7.2 договору Учасник приймає на себе всі ризики, пов'язані з поставкою товару за цим договором, до моменту підписання накладної або акту приймання-передачі товару уповноваженими на це представниками Замовника і учасника.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим договором (п. 7.1. договору).
За таких обставин, до спірних правовідносин мають застосовуватися положення вищенаведеної частини 2 ст. 231 ГК України.
Вимоги щодо стягнення пені та штрафу позивач обґрунтовує пунктом 7.3 Договору, яким сторони визначили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 5.1 договору, Учасник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф в розмірі 7 % вартості непоставленого товару.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 09.09.2020 по 08.11.2020 на суму 472 649,27 грн., суд встановив, що за видатковою накладною №РН-1026/01 від 26.10.2020 на суму 2 174 100,00 грн. позивачем розраховано пеню за період з 09.09.2020 по 25.10.2020 за 48 днів на суму 54 265,44 грн. від суми поставки 1 130 532,00 грн., однак за вказаний період кількість днів становить 47, то в цій частині суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок.
Відповідно до розрахунку суду за вказаний період розмір пені становить 53 135,00 грн., а отже з урахуванням здійсненого судом перерахунку стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 471 518,83 грн.
Суд перевіривши розрахунок 7% штрафу на суму 462 648,48 грн. встановив, що він здійснений вірно.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню, на 98% до суми 18 705,96 грн., суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач зазначає, що незначні порушення договірних зобов'язань не мали ніяких негативних наслідків для позивача та не порушили його майнові інтереси.
Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов'язань за договором № 74/ВЗЗ-2020 від 10.07.2020.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість випадку та наявність об'єктивних обставин, що виключали б можливість виконавця належним чином виконати свої зобов'язання за договором.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки за договором № 74/ВЗЗ-2020 від 10.07.2020 сума пені в розмірі 471 518,83 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Разом з тим, відповідно до п.п. 3.17.4 п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суду слід встановити винятковість даної ситуації з огляду на доведені з боку сторін спору обставини: ступінь виконання зобов'язання; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначність прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінка винної сторони.
Отже враховуючи встановлені обставини справи, суд зазначає наступне:
- щодо ступеню виконання зобов'язання: судом встановлено, що відповідач до звернення позивача до суду у повному обсязі виконав зобов'язання з поставки товару за договором;
- щодо причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання: відповідач посилається на те, що ним виконано значний обсяг замовлень для державних потреб без прострочень, однак, суд відхиляє вказані доводи, оскільки ці обставини не є такими, що ускладнюють виконання умов договору, та підприємство здійснює свою діяльність на власний ризик;
- щодо незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання: як встановлено судом, товар поставлявся окремими партіями, частина товару була поставлена із незначним простроченням та у відповідності до п. 7.3. договору позивачем нараховано 7% штрафу вартості непоставленого товару за прострочення поставки понад 30 календарних днів, а саме за трьома видатковими накладними існує така прострочка на 3, 10 та 18 днів. Однак, зобов'язання з поставки товару було відповідачем виконано у повному обсязі;
- щодо наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам: позивачем не надано належних та допустимих доказів настання негативних наслідків для нього у зв'язку з незначним простроченням відповідачем строків поставки товару;
- щодо поведінки винної сторони: суд зазначає, що відповідач якнайшвидше намагався виконати свої зобов'язання за договором, що підтверджується відповідними видатковими накладними.
Суд приходить до висновку, що в цілому права позивача щодо порушення строків поставки товару за договором захищені та відновлюються за рахунок стягненої судом суми пені, з огляду на вказане суд приходить до висновку, що розмір початково нарахованого позивачем штрафу є надмірно великим порівняно із ступенем допущеного відповідачем порушення та його наслідками. Крім того, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку (штраф, пеня) спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка у вигляді штрафу перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19.
З огляду на викладене, враховуючи вжиття відповідачем заходів для виконання зобов'язання за договором, незначне прострочення відповідачем строків поставки товару, винятковість випадку прострочення, повне виконання зобов'язання за договором, відсутність доказів завдання збитків позивачу, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити частково, зменшити розмір штрафу на 50 % та стягнути з відповідача на користь позивача суму штрафу в розмірі 231 324,24 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЮКСФОРМТРЕЙД” (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 18-В, код ЄДРПОУ 43243287) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, буд. 8-А, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за порушення строків поставки товару за договором №74/ВЗЗ-2020 від 10.07.2020 пеню в сумі 471 518 (чотириста сімдесят одна тисяча п'ятсот вісімнадцять) грн. 83 коп., 7% штрафу в сумі 231 324 (двісті тридцять одна тисяча триста двадцять чотири) грн. 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 10 542 (десять тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 65 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено: 23.11.2021
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.