23.11.2021 Справа № 904/68/19
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Березкіна О.В., Дармін М.О.
секретар судового засідання Загреба В.С.
за участю представників:
від прокуратури: Міщук Н.П., посвідчення №058583 від 14.12.2020, прокурор
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: Меженна О.В., ордер серія ДП №91/043 від 23.08.2021, адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2021 у справі №904/68/19 (суддя Манько Г.В.; рішення ухвалене о 14:34 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 27.07.2021)
за позовом Заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м.Дніпро
до відповідача-1: Петропавлівської районної державної адміністрації, смт. Петропавлівка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область
до відповідача-2: фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича, м.Першотравенськ, Дніпропетровська область
про скасування розпорядження визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення
Заступник керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача -1: Петропавлівської районної державної адміністрації; відповідача -2: Фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича, в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" №Р-532/0/350-15 від 24.12.2015;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,0960 га кадастровий номер 1223881500:02:001:1011, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.03.2016, номер запису - 13649369;
- зобов'язати Фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428, адреса: пр. Олександра Поля, 2, м. Дніпро, 49004) земельну ділянку загальною площею 5,0960 га (кадастровий номер 1223881500:02:001:1011) орієнтованою ринковою вартістю 1501300,00 грн., на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому Фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександрович одержав її в оренду.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що оспорювані розпорядження Петропавлівської районної державної адміністрації прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню, оскільки спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення, за межами населеного пункту, належить до земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району, а не до невитребуваних (невизначених) земельних часток (паїв), отже повноваження щодо розпорядження останньою, на підставі статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та на підставі частини 3 статті 122 Земельного кодексу України, у Петропавлівської районної державної адміністрації відсутні. Разом з тим, прокурор в інтересах держави в особі позивача просив визнати недійсним оспорюваний договір, укладений між ФОП Марковим Д.О. та Петропавлівською районною державною адміністрацією, з підстав, встановлених в статтях 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки орендну плату за користування земельною ділянкою визначено без проведення її нормативної грошової оцінки, що є порушенням вимог статей 6,15 Закону України "Про оренду землі", статей 13, 18 Закону України "Про оцінку земель". При цьому прокурор вважає, що позовна давність за його вимогами має обраховуватися з 22.12.2016, коли йому стало відомо про порушення інтересів держави, а відтак не є такою, що сплинуло.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 у справі №904/68/19, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2020 позовні вимоги задоволено.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про надання громадянину Маркову Д.О. дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для надання в оренду на території Дмитрівської сільської ради" від 24.12.2015 №Р-532/0/350-15; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,0960 га, укладений 29.01.2016 року між Петропавлівською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Марковим Д.О., зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.03.2016 за номером 13649369; зобов'язано фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельну ділянку загальною площею 5,0960 га, орієнтовною ринковою вартістю 1 501 300, 00 грн., на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому фізична особа-підприємець Марков Д.О. одержав її в оренду, шляхом підписання відповідного акта приймання-передачі землі.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд мотивоване тим, що прокурором обґрунтовано заявлено позов в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - органу, уповноваженого державою здійснювати функції щодо розпорядження земель державної власності сільськогосподарського призначення, а тому підстави для залишення позову без розгляду в порядку пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України відсутні. Існує суспільна потреба у поновленні законності.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, фізична особа-підприємець Марков Д.О. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі №904/68/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.03.2021 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича задоволено; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі №904/68/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Верховний Суд у зазначеній постанові вказав на те, що суди попередніх інстанцій залишили без належної оцінки та дослідження обставини дотримання прокурором положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень, визначеного позивачем, при зверненні з цим позовом до суду, а також обставини наявності/відсутності бездіяльності компетентного органу, в особі якого заявлено позов, виходячи із того, що така бездіяльність має місце у разі, якщо компетентний орган упродовж розумного строку після отримання повідомлення не звернувся до суду з позовом в інтересах держави; причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб'єктом, та які є підставами для звернення прокурора з відповідним позовом до суду, належним чином не з'ясували.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2021 у справі №904/68/19 позов задоволено повністю.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" №Р-532/0/350-15 від 24.12.2015.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,0960 га кадастровий номер 1223881500:02:001:1011, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 29.01.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.03.2016, номер запису - 13649369.
Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Маркова Дмитра Олександровича (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428, адреса: пр. Олександра Поля, 2, м. Дніпро, 49004) земельну ділянку загальною площею 5,0960 га (кадастровий номер 1223881500:02:001:1011) орієнтованою ринковою вартістю 1 501 300,00 грн., на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому Фізична особа-підприємець Марков Дмитро Олександрович одержав її в оренду.
Стягнуто з Петропавлівської районної державної адміністрації (52700, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, вул. Героїв України, 62, ідентифікаційний код юридичної особи 04052347) на користь прокуратури Дніпропетровської області 2643 грн. витрат по сплаті судового збору.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на користь прокуратури Дніпропетровської області 2643 грн. витрат по сплаті судового збору.
Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд погодився з доводами прокурора, що спірна земельна ділянка відноситься до земель резервного фонду, відповідачами не надано належних доказів на спростування встановленого. Розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації прийняті з перевищенням повноважень. В порушення земельного законодавства Петропавлівська районна державна адміністрація розпорядилась земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка не була віднесена до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок. Господарським судом встановлено, що нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки не проводилась, технічна документація не виготовлювалась, рішення про затвердження нормативно грошової оцінки районною радою не приймалось. Суд дійшов висновку, що прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом. Головне управління Держгеокадастру не мало можливості самостійно захистити свої права через відсутність грошових коштів для сплати судового збору. Приймаючи до уваги, що спірне розпорядження прийняте Петропавлівською районною державною адміністрацією 24.12.2015, а оспорюваний договір оренди землі укладений відповідачами 29.01.2016, позов подано в межах строків позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, а саме згідно поштового штемпеля 22.12.2018.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП Марков Д.О. - відповідач-2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2021 у справі №904/68/19 скасувати в повному обсязі; ухвалити власне рішення, яким позов прокурора залишити без розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 вказує на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, на неповне з'ясування обставин. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції під час перегляду справи проігнорував висновки суду касаційної інстанції, фактично не переглянув справу відповідно до норм чинного законодавства. Судом не досліджено докази надані сторонами та не надано їм належну оцінку.
Також в порушення вимог ч.1 ст.74 ГПК, позивачем не надано жодних доказів щодо розподілення земельної ділянки 102,672 га саме в лютому 2008 року.
Додані позивачем до матеріалів справи докази підтверджують той факт, що станом на 2006 рік, ця земельна ділянка була розподіленою та віднесеною до невитребуваних паїв, а в лютому 2008 року 22 ділянкам було присвоєно кадастрові номери.
Жодного доказу щодо належності спірної земельної ділянки до резервного фонду позивачем не надано, більш того спростовано наявними доказами.
Отже, Петропавлівська райдержадміністрація не перевищувала надані законом повноваження при прийнятті оскаржуваних розпоряджень, та жодним чином не порушила інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
На підставі законного розпорядження між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ФОП Марковим Д.О. укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1223881500:02:001:1011, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.
Вважає, що розмір орендної плати за земельну ділянку встановлено відповідно до норм чинного законодавства, а висновок суду щодо невідповідності орендної плати вимогам закону є помилковим.
За твердженням апелянта, поза увагою місцевого господарського суду залишилося те, що протягом судового розгляду прокурором неодноразово стверджувалося про допущення помилки ГУ Держгеокадастру під час реєстрації спірної земельної ділянки, що визнано представником позивача, отже, відповідно до висновків Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Апелянт вважає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом, а обставина незвернення з позовом протягом певного часового періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання позивачами функцій із захисту інтересів держави.
З матеріалів справи не вбачається встановлення судом першої інстанції обставин дотримання прокурором обов'язкової процедури, передбаченої абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Скаржник звертає увагу на тому, що суд першої інстанції не надав оцінку, що перебіг строку позовної давності має починатися з 8 лютого 2008 року, тобто з дня реєстрації земельної ділянки Держгеокадастром України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2021 поновлено фізичній особі-підприємцю Маркову Дмитру Олександровичу пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2021 у справі №904/68/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2021 у справі №904/68/19; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 26.10.2021 о 16:00 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.10.2021 відкладено апеляційний розгляд справи на 23.11.2021 о 17:00 год., у зв'язку з неявкою прокурора та інших учасників справи.
У судове засідання 23.11.2021 з'явилися прокурор та представник відповідача-2; представники позивача та відповідача-1 не з'явилися.
Судом встановлено, що 23.11.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про розгляд справи без участі учасника справи. Клопотання підписано першим заступником голови райдержадміністрації - головою комісії з реорганізаціїї Васильківської, Межівської, Петропавлівської, Покровської райдержадміністрацій шляхом їх приєднання до Синельниківської райдержадміністраціїї Тетяною Завалій. У зв'язку з неможливістю взяти участь у судовому засіданні та керуючись статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, заявник просив суд розглянути справу за №904/68/19 без участі представника райдержадміністрації за наявними в матеріалах справи документами.
У судовому засіданні 23.11.2021 за результатами перегляду справи оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора і представника апелянта, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.
У 1997 році на замовлення Колективного сільськогосподарського колективу ім. Чкалова Дніпропетровською філією Інституту землеустрою виготовлено науково-технічну документацію по роздержавленню земель та виготовленню державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею Колективному сільськогосподарському колективу ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області (а.с.56-61 т.1).
Відповідно до пункту 1.4.4. та пункту 1.5. зазначеної технічної документації за Колективним сільськогосподарським колективом ім. Чкалова закріплено на праві постійного користування 263,7 га земель з державного резервного фонду та зазначено, що землі резервного фонду є державною власністю та використовуються за цільовим призначенням.
Відповідно до виписки з протоколу №2 зборів Колективного сільськогосподарського колективу ім. Чкалова від 30.04.1997 зазначеними зборами затверджено науково-технічну документацію по роздержавленню земель і виготовленню державних актів на колективну власність і постійне користування Колективного сільськогосподарського колективу ім. Чкалова від 1997 року, якою передбачено виділення та закріплення за господарством земель, у тому числі земель державного резервного фонду площею 263,7 га.
Рішенням VIII сесії Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 14.05.1997 XII скликання затверджено зазначену науково-технічну документацію згідно протоколу №2 зборів КСП ім. Чкалова від 30.04.1997 та передано у колективну власність 5537,8 га земель; в постійне користування 616,2 га, із них за рахунок державного резервного фонду 263,7 га (а.с.54 т.1).
У подальшому на підставі вищевказаного рішення Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 14.05.1997 КСП ім. Чкалова виготовлено державний акт на право постійного користування на землю серії І-ДП №004503 від 21.05.1997, відповідно до якого Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова надано у постійне користування 616,2 га, з них: державний резервний фонд 263,7 га. Відповідно до плану зовнішніх меж землекористування, що містить зазначений державний акт, спірна земельна ділянка розташована в межах масиву земель державного резервного фонду, позначеного номером 2 (а.с.206-207 т.1).
У 2000 році на замовлення КСП ім. Чкалова Дніпропетровською філією Інституту землеустрою виготовлено науково-технічну документацію по підготовці документів, що посвідчують право власності або користування землею, а також Схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області. Відповідно до вказаної Схеми визначено місце розташування земель КСП ім. Чкалова, зокрема і земель резервного фонду, до складу яких входить і спірна земельна ділянка (а.с.61-63 т.1).
Павлоградська місцева прокуратура звернулась до ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" з листом №04/72-6479-17 від 07.05.2018, в якому просила інформацію та документи, що підтверджують розпаювання земель колишнього КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області, зокрема, визначення серед них земель державного резервного фонду, а також їх можливого подальшого розпаювання між членами цього КСП на земельні частки (паї), які позначені на Схемі поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова Петропавлівського району Дніпропетровської області, під номерами 57,3 та 26,8 у постійному користуванні у КСП ім. Чкалова на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ДП №004503 (а.с.94 т.1).
Листом №01-07/553 від 15.05.2018 ДП "Дніпропетровський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" повідомило, що ним у 2000 році було розроблено Технічну документацію та схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Чкалова Петропавлівського району. Додані експлікації повністю відповідають картографічним матеріалам, які містяться у технічній документації, зокрема і за земельним ділянкам за номерами 57.3 та 26.8. Зміни та доповнення до технічної документації не вносились (а.с.95 т.1).
Прокурор посилається на те, що у 2002 році КСП ім. Чкалова припинило свою діяльність.
Відповідно до листа Петропавлівської районної державної адміністрації №462/0/349-18 від 19.03.2018 реєстраційна справа щодо КСП ім. Чкалова у відділі державної реєстрації Петропавлівської районної державної адміністрації відсутня, інформацією щодо дати та підстави припинення діяльності КСП ім. Чкалова Петропавлівська районна державна адміністрація не володіє (а.с.74 т.1).
Прокурор стверджує, що земельна ділянка площею 102,672 га, до складу якої входить спірна земельна ділянка, була безпідставно без будь-яких документів поділена на 22 земельні ділянки, які потім, також безпідставно, обліковані як нерозподілені (не витребувані) земельні частки (паї), що надало можливість Петропавлівській районній державній адміністрації, не маючи на те повноважень, розпоряджатися ними протягом тривалого часу.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 102,672 га передавалася в оренду приватному підприємцю Маркову О.Я. на підставі договорів оренди землі від 15.05.2003 (а.с.40-41 т.1) та від 03.03.2006 (а.с.43-44 т.1).
Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка була віднесена до земель колективної власності колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова, розподіл якої на частки не проводився.
Відповідно до листа Петропавлівського районного відділу земельних ресурсів №7/09-309 від 08.02.2008 згідно з даними державного земельного кадастру земельна ділянка площею 102,672 га ріллі, яка пропонується для надання в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва враховується в землях запасу Дмитрівської сільської ради. Шифр рядка згідно форми 6зем - 94 - землі запасу. Земельна ділянка правами третіх осіб не обтяжена, до цього часу нікому не була продана, не подарована, в спорі і під забороною відчуження не перебуває (а.с.52 т.1).
Відповідно до листа Петропавлівського районного відділу земельних ресурсів №7/09-310 від 08.02.2008 "Погодження технічної документації щодо відведення земельної ділянки площею 102,672 га в оренду ПП Маркову О.Я. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва": розглянувши технічну документацію щодо надання земельної ділянки в оренду ПП Маркову О.Я., Петропавлівський районний відділ земельних ресурсів погоджує її та вважає за можливе відвести в оренду ПП Маркову О.Я. земельну ділянку площею 102,672 га, в тому числі 102,672 га ріллі за рахунок земель запасу Дмитрівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.51 т.1).
Також зазначене вище підтверджується документами, які містяться у реєстраційній справі від 2006 року щодо надання приватному підприємцю Маркову О.Я. земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, а саме: викопіюванням плану розташування земельної ділянки на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району, а також схемою розподілу спірної земельної ділянки, масштаб 1:25000, затвердженою головою Петропавлівської районної державної адміністрації, головою Дмитрівської сільської ради, начальником Петропавлівського районного відділу земельних ресурсів та приватним підприємцем Марковим О.Я. (а.с.42-47 т.1).
Листом №35/308-18 від 23.03.2018 відділ у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надав до відома Павлоградській місцевій прокуратурі службовий лист спеціалістів відділу про доцільність віднесення земельної ділянки площею 102,672 га до земель резервного фонду, відповідно до якого працівники відділу у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомили про наступне. Згідно з Державним актом на право постійного користування землею № 004503 від 21.05.1997 КСП ім. Чкалова було передано у постійне користування 263,7 га земель резервного фонду, в тому числі поконтурно: 106,7 га, 72,9 га, 26,8 га, 57,3 га. На кожному з етапів приватизації КСП ім. Чкалова проводились обміни земельними ділянками колективної власності та резервного фонду, уточнення кількості громадян, що мають право на одержання земельної частки (паю), та уточнення площ орних угідь, що підлягають паюванню. Так, зокрема, про здійснення обміну земель колективної власності КСП ім. Чкалова та земель резервного фонду Дмитрівської сільської ради свідчить рішення №101 сільської ради від 19.04.2000 "Про надання дозволу на обмін земельними ділянками колективної власності КСП ім. Чкалова та резервного фонду". Цей обмін був врахований при розробці Схеми поділу - земельні ділянки РФ площами 106,7 га та 72,9 га були розпайовані. Але факт обміну земель колективної власності на земельні ділянки РФ площами 26,8 га та 57,3 га відсутній та в картографічних матеріалах (Схемах поділу, розроблених в 2000 році) ці земельні ділянки зазначені землями резервного фонду Дмитрівської сільської ради. Виходячи з вищенаведеного, відділ у Петропавлівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вважає, що земельні ділянки площами 26,8 га та 57,3 га (на даний момент враховуються в земельному масиві загальною площею 102,6720 га) станом на 20.03.2018 доцільно віднести до земель резервного фонду Дмитрівської сільської ради (а.с.82-83 т.1).
Розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" №Р-534/0/350-15 від 24.12.2015 ФОП Маркову Д.О. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки №1011 площею 5,0960 га з не витребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. Надано ФОП Маркову Д.О. в оренду строком на 30 років земельну ділянку, кадастровий номер 1223881500:02:001:1011, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель не витребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради (а.с.33 т.1).
29.01.2016 між Петропавлівською районною державної адміністрацією Дніпропетровської області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Марковим Дмитром Олександровичем (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (а.с.34-36 т.1).
Цим договором регулюються правовідносини, пов'язані із переданням орендодавцем орендарю у строкове платне користування земельної ділянки (п. 1.1. договору).
Земельна ділянка надається в оренду на підставі розпорядження голови Петропавлівської районної держаної адміністрації від 24.12.2015 №Р-534/0/350-15 "Про затвердження ФОП Маркову Д. О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" (п. 1.2. договору).
Орендодавець надає, орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі не витребуваних паїв), яка знаходиться за на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (п. 2.1. договору).
В оренду передається земельна ділянка загальною площею: 5,0960 га - ріллі (п. 3.1. договору).
Кадастровий номер земельної ділянки: 1223881500:02:001:1011 (п. 3.2. договору).
На земельній ділянці будинки, будівлі, споруди, лінійні споруди, інші об'єкти інфраструктури, в тому числі дороги, майданчики із твердим покриттям, меліоративні системи відсутні (п. 3.3. договору).
Договір укладено на строк 30 (тридцять) років (п. 4.1. договору).
Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі (в національній валюті України - гривна). Орендна плата на рік встановлюється відповідно до статей 272, 288 Податкового кодексу України та становить 4% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі Петропавлівському районі. Розмір орендної плати становить 5765,14 гривні за рік (п. 5.1. договору).
Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення земельної ділянки та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 5.2. договору).
Земельна ділянка передається в оренду із земель не витребуваних паїв на території Дмитрівської сільської ради (п. 6.1. договору).
Цільове призначення земельної ділянки: за КВЦПЗ - код 01.01: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 6.2. договору).
Передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі розпорядження голови Петропавлівської районної держаної адміністрації від 24.12.2015 №Р-534/0/350-15 "Про затвердження ФОП Маркову Д. О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" (п. 7.1. договору).
06.07.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №42017041880000033 та розпочато досудове розслідування за фактом внесення службовими особами Петропавлівської районної державної адміністрації недостовірних відомостей щодо приналежності земель до категорії нерозподілених (не витребуваних) паїв до офіційних документів, а саме: до розпоряджень голови Петропавліської РДА та договорів оренди землі, що стало підставою для незаконної, за межами конкурентних засад, передачі в оренду ФОП Маркову Д.О. земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України (а.с.88 т.1).
Під час досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні Павлоградською місцевою прокуратурою на адресу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було направлено лист №101/1942-17 від 13.07.2017 з приводу надання інформації, щодо земельної ділянки загальною площею 102,672 га (а.с.76 т.1).
У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області направило лист від 04.09.2017 №10-4-0.4-1148/2-17 від 04.09.2017 з копією акту перевірки (а.с.77 т.1).
Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої було складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №193-ДК/245/АП/09/01/-17 від 31.08.2017 (далі - Акт). Відповідно до зазначеного Акту Петропавлівською районною державною адміністрацією не підтверджено факт віднесення земельної ділянки кадастровий №1223881500:02:001:1011 до невитребуваних паїв. У зв'язку із чим розпорядження Петропавлівської РДА №510/0/350-15 від 24.12.2015 прийнято з порушеннями вимог чинного законодавства (а.с.78-79 т.1).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії. картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Згідно з пунктом 31 вказаного Положення, Держгеокадастр, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Відповідно до п. 1, п.п. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення у порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.
Посилаючись на те, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області наділене повноваженнями розпорядника спірною земельною ділянкою, у тому числі, і на захист права власності, прокурор, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Петропавлівської районної державної адміністрації та до фізичної особи-підприємця Маркова Д.О., в якому просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Петропавлівської районної державної адміністрації "Про затвердження ФОП Маркову Д.О. технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрівської сільської ради" №Р-532/0/350-15 від 24.12.2015; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,0960 га кадастровий номер 1223881500:02:001:1011, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, укладений 10.03.2016 між Петропавлівською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем Марковим Д.О.; зобов'язати фізичну особу-підприємця Маркова Д.О. повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області спірну земельну ділянку.
За наслідками розгляду позову прокурора господарським судом прийнято оскаржуване судове рішення.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
При цьому, обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина етверта мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
З огляду на викладене, враховуючи роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідність дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини третя і четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з'ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи №1604 (2003) від 27.05.2003 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб'єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.
Колегія суддів звертає увагу на те, що саме лише посилання Прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №911/1497/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави ), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
Верховний Суд констатує, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах.
При цьому, з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" надає можливість спростувати стверджуване порушення інтересів держави або самостійно звернутись до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №904/82/19, від 19.01.2021 у справі №904/71/19, від 02.02.2021 у справі №904/75/19 між тими ж сторонами у ідентичних спорах, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаних висновків у цій справі, оскільки рішення суду першої інстанції не містить обґрунтованих висновків щодо дотримання Прокурором передбаченої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури.
Колегія суддів звертає увагу, що місцевим господарським судом викладено доводи Прокурора, що необхідність захисту інтересів держави Прокурор аргументував тим, що звернення з цим позовом спрямоване, насамперед, на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання законності передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яке проведено з порушенням вимог чинного законодавства. При цьому, Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області ще з 31.08.2017 було відомо про факт незаконного розпорядження спірними земельними ділянками, а отже, останнє мало всі підстави для звернення до суду на захист власних інтересів та інтересів держави шляхом пред'явлення до Петропалівської районної державної адміністрації та ФОП Маркова Д.О. про скасування розпорядження визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення. Проте, зазначених дій з боку Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вжито не було. Отже, зазначений орган не здійснив захист інтересів держави, шляхом звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування оспорюваного розпорядження та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, що призводить до перебування землі у розпорядженні відповідача-2 поза встановленою чинним законодавством процедурою. Крім того, факт нездійснення захисту інтересів держави органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та відсутність у нього можливості здійснити такий захист у майбутньому підтверджується тим, що вказаний позов подано Прокурором 22.12.2018, тобто за день до закінчення строку позовної давності для оскарження оспорюваного розпорядження від 24.12.2015, якщо цей строк рахувати з дня коли уповноважений орган міг дізнатися про порушення інтересів держави.
Як свідчить зміст оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Прокурором правомірно заявлено позов в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - органу, уповноваженого державою здійснювати функції щодо розпорядження земель державної власності сільськогосподарського призначення. Як зазначив місцевий господарський суд - Головне управління Держгеокадастру не мало можливості самостійно захистити свої права через відсутність грошових коштів для сплати судового збору.
Достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва Прокурора є встановлення факту не звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави, протягом розумного строку після отримання повідомлення Прокурора надісланого в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
В якості доказу дотримання Прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", суду наданий лист №04-01-19 від 17.12.2018 надісланий Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про наявність підстав для представництва інтересів у суді.
Разом з тим, не дочекавшись відповіді зазначеного органу на звернення Прокурора протягом розумного строку, Заступник керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області 21.12.2018 звертається до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
При цьому, судом апеляційної інстанції критично оцінюється твердження прокурора, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області ще з 31.08.2017 було відомо про факт незаконного розпорядження спірними земельними ділянками, а отже останнє мало всі підстави для звернення до суду на захист власних інтересів та інтересів держави, оскільки направлення прокурором Головному управлінню листа №101/1942-17 від 13.07.2017 з приводу надання інформації під час досудового розслідування у певному кримінальному провадженні та відповідь Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №10-4-04-11148/2-17 від 04.09.2017, якою на адресу прокуратури направлено копію відповідного акту перевірки не є підставою, передбаченою ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", якою прокурор фактично надає відповідному органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Недотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 не підтверджує наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у п. 83 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначено, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами скаржника щодо порушення господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення у даній справі норм матеріального та процесуального права у зв'язку з недоведеністю підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.
З урахуванням викладеного, позовна заява, подана прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Пунктом 4 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені Господарським процесуальним кодексом України межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі підлягає скасуванню.
Доводи прокурора та позивача не впливають на юридичну оцінку обставин справи та не спростовують висновків господарського апеляційного суду.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Маркова Дмитра Олександровича - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2021 у справі №904/68/19 - скасувати.
Позов Заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена 01.12.2021.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О. Дармін