вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" жовтня 2021 р. Справа№ 910/14533/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Хрипуна О.О.
За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.
представників сторін:
від позивача - Погрібна Т.М. самопредставництво;
від відповідача - Лопатнікова А.В. ( довір. №1180-К-Н-О від 05.03.2021);
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 (повний текст рішення складено 12.02.2021)
у справі № 910/14533/20 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"
до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
про стягнення 1 018 577,37 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі №910/14533/20 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:
- за наявного обов'язку позивача сплати заборгованості на підставі судового рішення (в тому числі в добровільному порядку), позивачем не вказано які його права чи законні інтереси було порушено банком у зв'язку з виконанням спірних платіжних вимог;
- порушення порядку списання банком грошових коштів з рахунків позивача не звільняє позивача від необхідності виконання рішення суду, яке набрало законної сили і не може бути підставою для відшкодування зазначених коштів за рахунок відповідача.
Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі №910/14533/20 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити .
В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що:
- позивач користується банківськими послугами відповідача, відповідно до умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк» та є договором приєднання;
- положення чинного законодавства України передбачають прямий обов'язок банку, в разі виявлення незаконного списання коштів, повернути їх на рахунок клієнта.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 колегією суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів Станіка С.Р., Тищенко О.В. апеляційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі № 910/14533/20 повернуто без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" звернулися з касаційною скаргою до Верховного суду.
Постановою Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/14533/20 касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" задоволено. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у справі № 910/14533/20 скасовано, справу № 910/14533/20 направлено для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі № 910/14533/20.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2021 у справі № 910/14533/20 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Шаптала Є.Ю., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021, справу №910/14533/20 призначено до розгляду на 28.10.2021.
Від відповідача (09.09.2021) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає про те, що:
- відповідальність за неповернення грошових коштів в загальному розмірі 1 018 577,37грн на користь позивача повинен нести неналежний отримувач - Державна казначейська служба України, м. Київ.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судовою колегією встановлено.
Державним підприємством "Регіональні електричні мережі" шляхом подання та підписання відокремленими структурними підрозділами позивача анкет-заяв клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг укладено з відповідачем договір надання банківських послуг та відкрито поточні рахунки № НОМЕР_1 у Червоноградському відділенні "Центральне" Західного ГРУ АТ КБ "Приватбанк", № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 Донецької філії АТ КБ "Приватбанк".
28.05.2020 відповідачем на рахунок Державної Казначейської служби України примусово списано з рахунку позивача № НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 1016715,96грн, з рахунку № НОМЕР_3 грошові кошти в розмірі 1823,39 грн та з рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 38,02 грн.
Зазначені операції проведено Банком на виконання платіжних вимог №1/22, №3/22 та №4/22 від 24.04.2020 Міністерства юстиції України з призначенням платежу: стягнення боргу в сумі 5453017383,75грн згідно наказів Господарського суду Київської області в ході примусового виконання рішень судів.
Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по зазначеним банківським рахункам позивача, копіями платіжних вимог та не заперечується сторонами.
Статтею 56 Закону України "Про Національний Банк України" визначено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Положеннями пунктів 1.1-1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного Банку України 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція) встановлено, що вказана Інструкція розроблена відповідно до Законів України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України (далі - Національний банк).
Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.
Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними.
Згідно пунктів 5.1, 5.2 Інструкції відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом. Примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків. Примусове списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або бюджетних установ, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
Положеннями пунктів 5.5, 5.6 Інструкції визначено, що для примусового списання коштів стягувач оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу за формою, наведеною в додатку 5, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції та цій главі.
У реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) виконавчого документа. Якщо в реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги зазначено характер сум, що підлягають списанню згідно з виконавчим документом, то платіжна вимога виконується відповідно до пункту 2.22 глави 2 цієї Інструкції. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, банку не подається.
Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог за формою, наведеною в додатку 8 до цієї Інструкції, реквізити якого заповнюються згідно з вимогами, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції.
Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.
Аналогічні положення також містяться в розділі 3.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, які є частиною договору, укладеного між сторонами.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, а саме виписок по рахункам позивача, копій платіжних вимог, а також пояснень представників сторін, платіжні вимоги складено 24.04.2020, а прийнято банком та виконано в межах залишку коштів 28.05.2020, тобто з перевищенням встановленого положеннями Інструкції та умовами договору 30-денного терміну.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зазначені платіжні вимоги складено у зв'язку з примусовим виконанням рішень Господарського суду Київської області на загальну суму заборгованості в розмірі 5453017383,75 грн.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 18 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Нормами статтей 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Разом з тим, статтею 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Як встановлено в ході розгляду справи, позивач звернувся за захистом своїх прав, порушених відповідачем у зв'язку з прийняттям ним до виконання платіжних вимог по спливу, визначеного нормами законодавства та положеннями договору 30-денного строку, протягом якого вказані платіжні вимоги підлягали виконанню, та просить суд відновити його порушене право шляхом зобов'язання відповідача за рахунок власних коштів повернути помилково перераховані на рахунок Державної казначейської служби України грошові кошти.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що зазначені грошові кошти списано на виконання рішень господарського суду, які набрали законної сили, та перераховано на рахунок стягувача.
Отже позовна вимога про стягнення з відповідача грошових коштів, списаних з рахунків позивача в примусовому порядку на виконання рішення суду, обов'язок сплати яких виник у позивача в силу обов'язковості рішень суду, не спрямована за відновлення порушеного права позивача, а є зловживанням правом позивача, яке спрямоване на уникнення виконання рішення суду.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За наявного обов'язку позивача сплати заборгованості на підставі судового рішення (в тому числі в добровільному порядку), позивачем не вказано які його права чи законні інтереси було порушено банком у зв'язку з виконанням спірних платіжних вимог.
Таким чином, порушення порядку списання банком грошових коштів з рахунків позивача, не звільняє позивача від необхідності виконання рішення суду, яке набрало законної сили, і не може бути підставою для відшкодування зазначених коштів за рахунок відповідача.
Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі №910/14533/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/14533/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 30.11.2021
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді Є.Ю. Шаптала
О.О. Хрипун