вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" листопада 2021 р. Справа№ 911/987/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Михальської Ю.Б.
Секретар судового засідання: Безрадна А.Л.
За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 22.11.2021 р.
Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2021 у справі №911/987/19 (суддя Карпечкін Т.П, повний текст рішення складено 26.07.2021)
за позовом Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, м. Київ
до: 1. Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм", Київська область, с. Переяславське
за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Чернігів
прo витребування з незаконного володіння земельної ділянки
За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд, -
Короткий зміст позовних вимог
Заступника прокурора Чернігівської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА ФАРМ" (далі - відповідач 2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 (далі - третя особа), у в якому прокурором було заявлено дві позовні вимоги:
1) визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 року № 10-4794/15-18-сг про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0044 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області;
2) витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0044 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний Наказ, яким передано у власність фізичній особі-громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0044, прийнятий відповідачем 1 з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, оскільки на час отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 уже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. У зв'язку з чим, прокуратура стверджує, що незаконно відчужена за спірним Наказом земельна ділянка є такою, що вибула з власності держави поза її волею, а тому підлягає витребуванню у добросовісного набувача ТОВ "Нива Фарм", який на даний час є її власником на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки б/н від 04.07.2018 року, укладеного між ТОВ "Нива Фарм" та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Київської області в реєстрі за № 819.
В ході підготовчого провадження, ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2019 року позов Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування з незаконного володіння земельної ділянки було залишено без розгляду; повернуто Прокуратурі Чернігівської області з державного бюджету України судового збору в сумі 3 842 грн. 00 коп., сплаченого відповідно до платіжного доручення № 767 від 09.04.2019 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 911/987/19 (суддя Карпечкін Т.П.).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2019 року у справі № 911/987/19 апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області задоволено, ухвалу Господарського суду Київської області від 26.06.2019 року у справі №911/987/19 скасовано, матеріали справи №911/987/19 повернуто до господарського суду першої інстанції, в якій суд апеляційної інстанції зазначив наступне.
Оскільки позовна вимога про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0044 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області підвідомча господарському суду, є самостійною вимогою, а не похідною від вимоги про визнання наведеного наказу відповідача-1 недійсним, і з метою ефективного захисту прав позивача може розглядатися окремо, господарський суд повинен продовжити розгляд позову в даній справі саме в частині вимоги про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0044 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2021 у справі №911/987/19 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0044 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.
Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь Прокуратури Чернігівської області 1 921,00 грн витрат по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на користь Прокуратури Чернігівської області 1 921,00 грн витрат по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги.
Повернуто Прокуратурі Чернігівської області судовий збір в розмірі 1 921,00 грн сплачений до Державного бюджету України згідно платіжного доручення №767 від 05.04.2019 року.
Обґрунтовуючи своє рішення місцевий господарський суд встановив, що спірну земельну ділянку Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" було отримано у власність від ОСОБА_1 внаслідок порушення вимог законодавства, оскільки своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства останній вже використав раніше, а тому подальше відчуження незаконно отриманої земельної ділянки площею 9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0044, на користь відповідача 2 відбулось з порушенням вимог законодавства.
Оскільки, земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:03:009:0044 вибула з державної власності поза волею власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, суд першої інстанції дійшов висновку, що подальше відчуження спірної земельної ділянки, та набуття її у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" відбулось з порушенням вимог ст.ст. 328, 330 Цивільного кодексу України, тож земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача 2 на користь держави в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а тому відповідна позовна вимога прокурора є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Київської області 23.06.2020 у справі №911/987/19 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи що привело до неправильного вирішення спору.
Скаржник в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції:
- надано неправильне тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України та одночасно не застосовано закон, який підлягав застосуванню, а саме ч. 2 ст. 19 Конституції України, у взаємозв'язку з ст. 118 Земельного кодексу України, внаслідок чого висновок про відсутність волевиявлення держави на вибуття спірної земельної ділянки із її володіння є помилковим;
- надано невірне тлумачення п. 1 с. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод із одночасним порушенням ч. 4 ст. 11 та ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, як наслідок втручання у право Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на мирне володіння майном (спірною земельною ділянкою) є незаконним та непропорційним, тобто невиправданим;
- неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, не враховано положення п.п. 198, 199 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 у їх сукупності із вимогами ст.ст. 9, 38 Закону України «Про державний земельний кадастр», що свідчить про незастосування закону, який підлягав застосуванню;
- допущено порушення норм процесуального права, а саме п.п. 5,8 ч. 4 ст. 238 ГПК України, що проявляється у неналежній вмотивованості оскаржуваного рішення.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
18.11.2021 від прокурора через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача 2, у якому останній просить апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2021 у справі №911/987/21 - без змін.
Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Відзиви на апеляційну скаргу від позивача, відповідача 1 та третьої особи до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходили.
Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, відповідач 1 та третя особа не була обмежена у своїх процесуальних правах надати відзиви на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що позивач, відповідач 1 та третя особа у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подали відзивів на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання позивачем, відповідачем 1 та третьою особою відзивів не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" у справі № 911/987/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Шаптала Є.Ю, Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 у справі № 911/987/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2020 у справі №911/987/19 залишено без руху.
03.11.2021 на електронну адресу суду від Державного підприємства "Інформаційні судові системи" надійшов лист з інформацією про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №911/987/19; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2020 у справі №911/987/19.
Явка представників сторін
У судове засідання 22.11.2021 з'явився прокурор.
Позивач, відповідачі 1, 2 та третя особа у судове засідання не з'явилися представники скаржника та відповідача, які повідомлялися про час, місце та дату судового засідання завчасно та належним чином.
Заяв/клопотань від позивача, відповідача 1, 2 та треті особи про відкладення розгляду через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).
Частиною 12 ст. 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на те, що позивач, відповідач 1, 2 та третя особа належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що їх явка обов'язковою не визнавалась, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду судового рішення за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача, відповідачів 1, 2 та третьої особи.
Позиція представників сторін у справі
Прокурор у судовому засіданні доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" заперечував, з викладених у відзиві на неї підстав та просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2021 у справі №911/987/19 - без змін, як таке що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
12.08.2016 ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
Відповідно до змісту вказаної заяви ОСОБА_2 , засвідчив, що він не використав раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.09.2016 № 25-13765/14-16-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" було надано дозвіл громадянину ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, орієнтовний розмір ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
26.01.2017 ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та передачу земельної ділянки у власність.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.02.2017 № 25-2194/14-17-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; надано у власність гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 7425589700:02:000:4004) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
19.03.2018 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована в адміністративних межах Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.
Відповідно до змісту вказаного клопотання ОСОБА_2 засвідчив, що він не використав раніше своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 27.03.2018 № 10-2620/15-18-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" громадянину ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, орієнтовний розмір ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
22.05.2018 ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передання йому безоплатно у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3225583600:03:009:0044 площею 1,9255 га, для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4794/15-18-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; припинено право користування земельною ділянкою, що посвідчується договором оренди землі від 20.07.2013, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12.09.2013 за № 2474020; надано громадянину ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0044 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Лозовоярівської сільської ради, Яготинського району, Київської області (спірна земельна ділянка).
Копії вищевказаних заяв/клопотань та наказів наявні в матеріалах справи.
В обґрунтування поданого позову прокурор зазначив про порушення вимог земельного законодавства, оскільки за доводами прокурора, станом на час отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_2 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом отримання земельної ділянки державної власності на території Шестовицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
З огляду на викладене, прокурор зауважував, що при зверненні до відповідача-2 громадянин ОСОБА_2 надав недостовірні відомості щодо реалізації свого права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної власності, тоді як ГУ Держгеокадастру у Київській області не перевірило відповідних обставин, що свідчить про порушення ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України під час видачі наказу та передачі у власність спірної земельної ділянки.
У підтвердження вказаних вище обставин щодо безоплатного отримання ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства двох земельних ділянок прокурором також надано Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, зі змісту яких слідує, що 12.05.2017 за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425589700:02:000:4004 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.02.2017 № 25-2194/14-17-сг. 01.06.2018 за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3225583600:03:009:0044 площею 1,9255 га для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4794/15-18-сг.
Надалі, спірна земельна ділянка площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0044 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області була відчужена ОСОБА_1 за Договором купівлі-продажу від 04.07.2018 року (№819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива фарм", що підтверджується відповідно внесеними записами до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, у зв'язку з наведеним вище прокурор вважає, що спірна земельна ділянка, внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання та неналежного виконання ГУ Держгеокадастру у Київській області своїх обов'язків стосовно перевірки поданих особою документів та відомостей, безпідставно вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності, а тому просить суд, зокрема, витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ниа Фарм", як у добросовісного набувача, на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0044 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, як таку, що вибула з власності держави поза її волею.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Як убачається зі змісту рішення Господарського суду Київської області позовна вимога про визнання визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 року № 10-4794/15-18-сг про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0044 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області судом першої інстанції не розглядалась, і у вказаній частині учасниками спору не оскаржувалось, тому у суду апеляційної інстанції відсутні обумовлені ст. 269 ГПК України правові підстави для виходу за межі апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 22, ч. ч. 1, 3 ст. 116, ч. 6 ст. 118, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Так, зі змісту спірного наказу слідує, що земельною ділянкою державної власності розпорядився відповідач 1, як уповноважений згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.
Відповідно до пп. 1, 3, 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством; здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації.
Поряд з тим, згідно пп. 1, 3, 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Основними завданнями Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері земельних відносин.
Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:
- організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах;
- розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи;
Статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" унормовано, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
З огляду вищенаведених нормативних приписів слідує, що органом державної влади, до компетенції якого віднесено повноваження щодо реалізації державної політики у сфері земельних відносин, зокрема, шляхом контролю за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі передачі у власність земельних ділянок, а отже і захисту інтересів держави у відповідних правовідносинах, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Водночас, враховуючи надані відповідній службі повноваження щодо контролю за діяльністю підпорядкованих їй територіальних управлінь та прийняття саме таким територіальним управлінням незаконного, на думку прокурора, рішення у формі наказу щодо розпорядження земельною ділянкою державної власності, суд дійшов висновку, що саме Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, як центральний орган виконавчої влади, має право на звернення до суду з метою здійснення покладених на неї відповідних повноважень щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
З огляду на вказані вище норми закону, положення та зроблені на їх підставі висновки, судом визнаються неспроможними доводи відповідача2 про те, що правом на звернення до суду з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах наділене ГУ Держгеокадастру у Київській області, яке є відповідачем у даній справі, як орган, що видав спірний наказ.
До того ж, суд вважає за необхідне вказати, що держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо стороною у справі визначено певний орган.
Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", згідно пункту 3 рішення від 08.04.1999 № 3-рп/99 висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Отже, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Відповідно до ч. 4 ст. 116 та п. б) ч. 1 ст. 121 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Як встановлено судом першої інстанції, прокурор при звернені із позовом просив витребувати на користь держави спірну земельну ділянку площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0044, у зв'язку із порушенням вимог земельного законодавства при її наданні у власність.
Заперечуючи проти вказаної вимоги, ТОВ "Нива Фарм" вказувало, що воно є добросовісним власником спірної земельної ділянки, набутої за відплатним договором та за згодою її власника, що свідчить про відсутність підстав для витребування у нього вказаної земельної ділянки.
Розглянувши позовну вимогу прокурора про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача -1, суд першої інстанції зазначав наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що станом на момент звернення ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Київській області із клопотанням від 19.03.2018 про надання дозволу на розробку документації, так і станом на момент видачі ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу від 29.05.2018 № 10-4794/15-18-сг ОСОБА_1 вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах визначених норм безоплатної приватизації площею 2,0 гектара.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що передачу земельних ділянок безоплатно у власність громадянина ОСОБА_1 в межах визначених норм безоплатної приватизації по одному й тому ж виду використання - для ведення особистого селянського господарства, проведено двічі, що не передбачено нормами чинного законодавства і така передача відбулась у зв'язку з наданням громадянином недостовірних відомостей, що призвело до безпідставного та незаконного набуття ним у власність земельної ділянки, відповідно і протиправного вибуття такої земельної ділянки з власності держави всупереч приписам ч.4 ст.116 Земельного кодексу України та принципам земельного законодавства, зокрема рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
Приписами ст. 330 Цивільного кодексу України передбачено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).
Отже, за змістом наведених норм законодавства передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.
Витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача відповідає критерію законності: здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України, у зв'язку з порушенням органом державної влади вимог законодавства, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.
Враховуючи характер спірних правовідносин і встановлені обставини та правові норми, що підлягають застосуванню, втручання держави в право ТОВ "Нива Фарм" на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, закладеним у статті 1 Першого протоколу, у зв'язку з чим відповідні твердження відповідача про порушення статті 1 Першого протоколу у разі задоволення позову прокурора, - є безпідставними та необґрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею (встановленому порядку) власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, подальше відчуження спірної земельної ділянки, та набуття її у власність ТОВ "Нива Фарм" відбулось з порушенням вимог ст.стю 328, 330 ЦК України, у зв'язку з цим, земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача на користь держави в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.
Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника, що судом першої інстанції надано неправильне тлумачення п. 3 ч. 1 ст.3 88 Цивільного кодексу України та одночасно не застосовано закон, який підлягав застосуванню, а саме ч. 2 ст. 19 Конституції України, у взаємозв'язку з ст. 118 Земельного кодексу України, внаслідок чого висновок про відсутність волевиявлення держави на вибуття спірної земельної ділянки із її володіння є помилковим, суд апеляційної інстанції відхиляє та не бере до уваги.
Щодо представництва інтересів держави прокурором, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.
Положеннями ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені ст. 53 ГПК України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.
Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм, зокрема шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Зазначене правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Як підтверджується наявними матеріалами справи, спірну земельну ділянку ТОВ "Нива Фарм" було отримано у власність від ОСОБА_2 унаслідок порушення вимог законодавства, оскільки своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства останній вже використав раніше, а тому подальше відчуження незаконно отриманої земельної ділянки площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0044, на користь ТОВ "Нива Фарм" відбулось з порушенням вимог законодавства.
Вказане дає підстави дійти висновку, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без достатньої правової підстави, поза волею власника - Українського народу, позаяк видача ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу від 29.05.2018 № 10-4794/15-18-сг не свідчить про наявність у держави, яка діє від імені Українського народу, волі на вибуття вказаної землі з державної власності, з огляду на неправомірність дій вказаного органу державної влади щодо передачі цієї землі у власність.
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому, позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.
Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3225583600:03:009:0044 вибула з державної власності поза волею власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, суд дійшов висновку, що подальше відчуження спірної земельної ділянки, та набуття її у власність ТОВ "Нива Фарм" відбулось з порушенням вимог ст.ст. 328, 330 ЦК України, тож земельна ділянка підлягає витребуванню у ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а тому відповідна позовна вимога прокурора є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.
Отже, в контексті встановленого вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повідомлення прокуратури про те, що Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру та/або ГУ Держгеокадастру Київської області за наявності відповідних підстав (наявності порушень земельного законодавства під час набуття права на земельні ділянки с/г призначення державної власності) самостійно не звернулись до суду з позовними заявами в інтересах держави - що є самостійним, обґрунтованим та достатнім аргументом для підтвердження обумовлених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва прокуратури у даній справі.
Аргументи заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції надано невірне тлумачення п. 1 с. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод із одночасним порушенням ч. 4 ст. 11 та ч. 4 ст. 236ГПК України, як наслідок втручання у право Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" на мирне володіння майном (спірною земельною ділянкою) є незаконним та непропорційним, тобто невиправданим, суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані та безпідставні з огляду на наступне.
Витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача відповідає критерію законності: здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України, у зв'язку з порушенням органом державної влади вимог законодавства, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.
Водночас, "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача у даній справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі із державного власності у власність громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та рівності усіх громадян на отримання такого права, а також захист суспільного інтересу загалом - права власності Українського народу на землю, шляхом відновлення правового порядку в частині поновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, а такий захід є пропорційним визначеним цілям - відновлення права власності Українського народу на землі сільськогосподарського призначення та рівність усіх громадян у праві на отримання такої землі у власність.
Враховуючи характер спірних правовідносин і встановлені обставини та правові норми, що підлягають застосуванню, втручання держави в право ТОВ "Нива Фарм" на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, закладеним у статті 1 Першого протоколу, у зв'язку з чим відповідні твердження відповідача про порушення статті 1 Першого протоколу у разі задоволення позову прокурора, - є безпідставними та необґрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності поза волею (встановленому порядку) власника - Українського народу, який делегував свої права державі в особі відповідних органів, подальше відчуження спірної земельної ділянки, та набуття її у власність ТОВ "Нива Фарм" відбулось з порушенням вимог ст.ст. 328, 330 ЦК України, у зв'язку з цим, земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача на користь держави в особі позивача, як центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, а отже, позовні вимоги є обґрунтованими у наведеній частині та підлягають задоволенню у вказаній частині.
Щодо інших аргументів учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 29 листопада 1991 року заява № 12742/87 (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) й "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року заява № 25921/02 Європейського суду з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути "наявним майном", або коштами, уключаючи позови, для задоволення їх позивач може обґрунтувати їх принаймі "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Також, суд апеляційної інстанції, в контексті дослідження способу обраного позивачем способу захисту, вважає за необхідне врахувати і його ефективність, що також наголошується і у статті 13 Конвенції прав людини та основоположних свобод.
Зокрема, у пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Оцінюючи належність обраного пособу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Здійснюючи судовий розгляд даної справи, апеляційний господарський суд установив, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права, призводить у спірних правовідносинах до реального захисту та відновлення порушених прав держави в особі Українського народу та законних сподівань у такий спосіб. При цьому, визначення судом правової природи спірних правовідносин, як і їх кваліфікація та застосування норми права, яка регулює відповідні відносини - є повноваженнями суду, які реалізуються з метою дотримання засад господарського судочинства, закріплених у ст. 2 ГПК України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний прокурором спосіб захисту (шляхом витребування з незаконного володіння відповідача спірної земельної ділянки)- є ефективним з огляду на вимоги наведених вище положень Цивільного кодексу України та Конвенції з прав людини та основоположних свобод та статті 1 Першого Протоколу до згаданої Конвенції.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги прокурора в частині вимог щодо витребування спірної земельної ділянки площею 1,9255 га кадастровий номер 3225583600:03:009:0044 для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області з володіння ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру - є законними та обґрунтованими, були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, судом першої інстанції обґрунтовано ухвалено рішення про задоволення позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, у зв'язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2021 у справі №911/987/19, та, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2020 у справі №911/987/19 покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2021 у справі №911/987/19 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Справу №911/987/19 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано суддями -29.11.2021.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді Є.Ю. Шаптала
Ю.Б. Михальська