вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" листопада 2021 р. Справа№ 911/383/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Грека Б.М.
Куксова В.В.
при секретарі Токаревій А.Г.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 03.11.2021.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВИРАПЛЕМРИБГОСП"
на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2021 у справі №911/383/21 (суддя Заєць Д.Г., повний текст рішення складено 02.08.2021 року)
за позовом Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВИРАПЛЕМРИБГОСП",
про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області №198/02-14 від 29.01.2021 року (вх.№380/21 від 08.02.2021) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП» (далі - відповідач) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 09.11.1999 року, укладеного між КСП «Гігант» та ВАТ «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП» та скасування державної реєстрації речових прав на гідротехнічну споруду: греблю №І, водоскидна споруда №ІІ, які знаходяться в селі Великополовецьке, Сквирського району Київської області, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3224081201:01:077:0005 та належить на праві приватної власності ТОВ «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП».
Позивач стверджує, що Договір купівлі-продажу від 09.11.1999 року укладено з порушенням діючого на момент укладення такого договору законодавства, що є підставою для визнання такого Договору недійсним з моменту його укладення.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.07.2021 позовні вимоги Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП» про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно задоволено повністю.
Визнано недійсним Договір купівлі-продажу б/н від 09.11.1999 року, укладений між КСП «Гігант» та ВАТ «Сквирасільрибгосп» з моменту укладення.
Скасовано державну реєстрацію речових прав на гідротехнічну споруду: греблю №І, водоскидна споруда №ІІ, які знаходяться в с. Великополовецьке, Сквирського району Київської області, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3224081201:01:077:0005 та належить на праві приватної власності ТОВ «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП».
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП» на користь Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області 4540 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, зазначивши про наявність правових підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу гідротехнічної споруди від 09.11.1999 року, та з посиланням на те, що ТОВ «Сквираплемрибгосп» не може вважатися власником гідротехнічної споруди, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації речових прав на гідротехнічну споруду.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2021 у справі №911/383/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Скаржник вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, як того вимагає cт. 236 ГПК України, оскільки прийнято внаслідок порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- щодо порушення норм процесуального права скаржник зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано, чи є належним та ефективним обраний позивачем спосіб захисту, не враховано правові висновки Верховного Суду, оскільки за твердженнями апелянта позивачем було обрано, а судом застосовано неналежний спосіб захисту та вирішено питання про право власності відповідача, так як визнання недійсним оспорюваного правочину саме по собі не призводить до ефективного захисту права позивача;
- щодо неправильного застосування судом норм матеріального права апелянт вказує, що суд першої інстанції не застосував положення ЦК УРСР, який підлягав застосуванню при оцінці оскаржуваного правочину, зокрема посилаючись на те, що суд зробив висновок про необхідність застосування при розгляді даної справи саме положень ЦК УРСР, але при визнанні оспорюваного правочину недійсним з підстав порушення публічного порядку, відступив від свого висновку та застосував ст. 228 ЦК України;
- на думку апелянта, в даному випадку суд першої інстанції не врахував, що гідротехнічні споруди і земельні ділянки є різними об'єктами цивільних прав, та передчасно застосовував положення земельного законодавства до відносин, пов'язаних з обігом Гідротехнічної споруди;
- також скаржник зазначає, що висновки суду про те, що гідротехнічна споруда не могла перебувати у власності КСП «Гігант» та одночасно про перевищення головою цього КСП повноважень щодо розпорядження гідротехнічною спорудою - є суперечливими.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 19.08.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Євсіков О.О., Грек Б.М.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 у зв'язку перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, який не є головуючими суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/383/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2021 для розгляду справи №911/2921/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді: Куксов В.В., Грек Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі №911/383/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП» на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2021 у справі №911/383/21 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП» на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2021 у справі №911/383/21.
Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.10.2021.
Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.
28.09.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач наводить свої заперечення щодо доводів апеляційної скарги, у задоволенні якої просить відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Зокрема, позивач переконаний, що обраний ним спосіб захисту є належним та ефективний зважаючи на предмет позову, наполягаючи, що КСП «Гігант» не могло мати у колективній власності гідротехнічну споруду та більше того розпоряджатись нею шляхом продажу, а суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання оспорюваного договору недійсним та відповідно про скасування державної реєстрації речових прав на спірну гідротехнічну споруду.
У судовому засіданні 12.10.2021 оголошено перерву до 03.11.2021.
В судове засідання 03.11.2021 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення просив залишити без змін.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.1999 року між Колективним сільськогосподарським підприємством «Гігант» в особі голови Дубини Валентина Олексійовича та Відкритим акціонерним товариством «Сквирасільрибгосп» в особі голови правління Гейка Леоніда Миколайовича укладено Договір купівлі-продажу (далі - Договір), згідно п. 1 якого, КСП «Гігант» продає, а ВАТ «Сквирасільрибгосп» приймає водоскидну гідротехнічну споруду шахтного типу, що знаходиться у центрі села Великополовецьке/ставок/ по ціні 897,00 грн., та водонасосну станцію по ціні 1931,00 грн.
Відповідно до п. 2 Договору, ВАТ «Сквирасільрибгосп» зобов'язується сплатити загальну суму 2828,00 грн. в касу КСП «Гігант» та прийняти перелічені об'єкти на баланс підприємства згідно акту приймання-передачі.
До матеріалів справи додано копію квитанції до прибуткового касового ордера №3092 від 10.11.1999 року про прийняття КСП «Гігант» від ВАТ «Сквирасільрибгосп» 2828,00 грн. за об'єкти згідно Договору від 09.11.1999 року.
Підставою для продажу гідротехнічної споруди та водонасосної станції є наказ голови КСП «Гігант» від 09.11.1999 року №324, згідно якого вирішено водонасосну станцію та гідротехнічну споруду шахтного типу, що знаходиться в центрі села Великополовецьке продати у власність ВАТ «Сквирасільрибгосп».
10.11.1999 року між КСП «Гігант» та ВАТ «Сквирасільрибгосп» складено Акт прийому-передачі, згідно якого, КСП «Гігант» передає, а ВАТ «Сквирасільрибгосп» приймає на баланс водоскидну гідротехнічну споруду шахтного типу, що знаходиться в центрі села Великополовецьке та водонасосну станцію.
14.02.2012 року ВАТ «Сквирасільрибгосп» реорганізовано у ТОВ «Сквираплемрибгосп», про що внесено запис у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
14.03.2012 року між Великополовецькою сільською радою (за договором - орендодавець) та ТОВ «Сквираплемрибгосп» (за договором - орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки водного фонду, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка водного фонду загальною площею 71,5976 га, у тому числі під водою 56,7998 га, прибережна захисна смуга - 14,7978 га, (з них пасовища - 12,8731 га, болото - 1,4765 га), під гідротехнічними спорудами - 0,4482 га, розташована в межах села Великополовецьке Великополовецької сільської ради (кадастровий номер - 3224081201:01:077:0005).
Згідно рішення Великополовецької сільської ради від 12.09.2017 року №06-19-07 «Про взяття на баланс Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області гідротехнічних споруд, які знаходяться на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області», вирішено прийняти на баланс Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області гідротехнічні споруди (водоскиди) ставків, які знаходяться на території Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області, зокрема, гідротехнічну споруду ставка №5 «Центральний» площею водного дзеркала 57,2480 га (с. Великополовецьке, вул. Садова, 6-Г).
21.12.2018 року Великополовецькою сільською радою зареєстровано право комунальної власності на гідротехнічну споруду ставка №5 «Центральний» площею водного дзеркала 57,2480 га (с. Великополовецьке, вул. Садова, 6-Г), що підтверджується доданим до матеріалів справи Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як зазначає позивач, 22.08.2018 року на підставі акту прийому-передачі від 10.11.1999 року, водогосподарського паспорту, Договору оренди земельної ділянки водного фонду від 14.03.2012 року, наказу від 09.11.1999 року №324 відповідачем здійснено державну реєстрацію права приватної власності на гідротехнічну споруду та водоскидну споруду шахтного типу (гребля №І, водоскидна споруда №II), які розташовані на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером - 3224081201:01:077:0005 про що державним реєстратором Харченко М.І. Сквирської районної державної адміністрації Київської області внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивач стверджує, що Договір купівлі-продажу від 09.11.1999 року укладено з порушенням діючого на момент укладення такого договору законодавства, що на його думку є підставою для визнання такого Договору недійсним з моменту його укладення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне:
- всупереч діючому на момент укладення Договору законодавству, оспорюваний Договір купівлі-продажу майна колективного сільськогосподарського підприємства укладено на підставі наказу голови КСП «Гігант» Дубини В.О. від 09.11.1999 року без рішення загальних зборів членів підприємства, що є порушенням ч. 2 ст. 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське товариство»;
- позивач посилаючись на норми Земельного кодексу України зазначає, що землі, зайняті гідротехнічними спорудами не могли передаватися у колективну власність, а могли лише надаватися у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди;
- Колективне сільськогосподарське підприємство «Гігант» не могло мати у колективній власності гідротехнічну споруду та розпоряджатися нею, шляхом продажу; більше того, законодавець передбачив можливість колективних сільськогосподарських підприємств користуватися такими землями та спорудами, але до моменту їх ліквідації;
- позивач також вказує на те, що по земельній ділянці, зайнятій гідротехнічною спорудою, проходить автомобільна дорога, яка з'єднує населені пункти Білоцерківського та Сквирського районів, а також, регіональні автомобільні дороги;
- тобто, посилаючись на ст. 4 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року) позивач зазначає, що земельна ділянка, зайнята гідротехнічною спорудою, по якій проходить автомобільна дорога, не могла перейти у колективну власність КСП «Гігант», а останній не мав права розпоряджатися вказаною гідротехнічною спорудою та продати її у приватну власність ВАТ «Сквирасільрибгосп».
Суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими та дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного:
- на момент укладення спірного правочину вбачається, що землі, зайняті гідротехнічними спорудами, не могли передаватися у колективну власність, а можуть надаватися у постійне або тимчасове користування, в тому, числі на умовах оренди, а тому КСП «Гігант» не могло мати у колективній власності гідротехнічну споруду та розпоряджатися нею, шляхом продажу;
- гідротехнічна споруда: гребля №І, водоскидна споруда №ІІ є нерухомим майном, оскільки, вона нерозривно пов'язана з землею і призначена для управління водними ресурсами, тобто, функціонування такої споруди неможливе без існування водного об'єкту, однак доказів і підстав, які підтверджують правомірність перебування гідротехнічної споруди, розпорядження та продаж гідротехнічної споруди на користь відповідача матеріали справи не містять;
- судом встановлено, що всупереч діючому на момент укладення спірного договору законодавству, оспорюваний договір купівлі-продажу майна КСП «Гігант» укладено на підставі наказу голови КСП «Гігант» Дубини В.О. від 09.11.1999 року одноособово без рішення загальних зборів членів підприємства, що підтверджує факт розпорядження колективним майном одноособово головою без скликання загальних зборів, а доказів протилежного матеріали справи не містять та сторонами не доведено;
- з урахуванням вказаного та враховуючи, що голова КСП «Гігант» В.О.Дубина не мав повноважень на укладання Договору купівлі-продажу від 09.11.1999 року, предмет договору - гідротехнічна споруда не належала КСП «Гігант» на праві колективної власності, а КСП «Гігант» не мало права її відчужувати, за висновком суду, зазначений Договір підлягає визнанню недійсним з моменту його укладання;
- належних та допустимих доказів, що підтверджують передачу від ВАТ «Сквирасільрибгосп» у власність ТОВ «Сквираплемрибгосп» спірного майна - гідротехнічної споруди, в ході розгляду справи відповідачем не надано;
- судом встановлено, що дії з незаконної передачі відповідачу належного позивачу об'єкта комунальної власності - гідротехнічної споруди, зачіпають інтереси держави, а тому суд дійшов висновку, що Договір купівлі-продажу від 09.11.1999 року в силу вимог ст.ст. 202, 203, 215, 228 ЦК України, порушує публічний порядок через те, що спрямований на протиправне вилучення з користування держави гідротехнічної споруди з послідуючою протиправною передачею в користування відповідачу, внаслідок чого позовні вимоги про визнання Договору недійсним є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню судом в повному обсязі;
- разом з тим, враховуючи наявність правових підстав для визнання недійним Договору купівлі-продажу гідротехнічної споруди від 09.11.1999 року, та у зв'язку з тим, що ТОВ «Сквираплемрибгосп» не може вважатися власником гідротехнічної споруди, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації речових прав на гідротехнічну споруду.
З наведеними висновками суду першої інстанції апеляційний господарський суд не вбачає за можливе погодитись, виходячи із наступного.
Так, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 09.11.1999 року, укладеного між КСП «Гігант» та ВАТ «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП» та скасування державної реєстрації речових прав на гідротехнічну споруду: греблю №І, водоскидна споруда №ІІ, які знаходяться в селі Великополовецьке, Сквирського району Київської області, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3224081201:01:077:0005 та належить на праві приватної власності ТОВ «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно із частинами першою, другою статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб'єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, розглядаючи справу суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
У даній справі позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання судом Договору купівлі-продажу від 09.11.1999 року, укладеного між КСП «Гігант» та ВАТ «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП», а також скасування державної реєстрації речових прав на гідротехнічну споруду: греблю №І, водоскидна споруда №ІІ, які знаходяться в селі Великополовецьке, Сквирського району Київської області, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 3224081201:01:077:0005 та належить на праві приватної власності ТОВ «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП».
При цьому, оскільки позивач не є стороною спірного договору, то обов'язковою умовою визнання недійсним оспорюваного договору є наявність порушених прав позивача як заінтересованої особи.
Аналіз оспорюваного договору свідчить, що позивач не є стороною вказаного договору, а звертаючись до суду з даним позовом з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.11.1999 року, укладеного між КСП «Гігант» та ВАТ «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП» в такий спосіб бажає захистити своє право комунальної власності, яке вважає порушеним за наслідками укладення такого договору, який на думку позивача, суперечить інтересам держави і суспільства.
Підставою позову позивач зазначає укладення цього договору особою, яка не мала права на його укладення.
Згідно з частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Виходячи зі змісту частини 3 статті 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Норми статті 216 ЦК України визначають правові наслідки недійсності правочину, зокрема, поверненні сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину. Застосування таких наслідків іменується реституцією.
Реституція як спосіб захисту порушеного права застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. Реституція є заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до стану, який вони мали до вчинення такого правочину. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного, зокрема нікчемного, правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні недійсного правочину. Крім того, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.
Так, позивач просить визнати недійсним Договіру купівлі-продажу від 09.11.1999 року, укладеного між КСП «Гігант» та ВАТ «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП» та скасувати державну реєстрацію речових прав на гідротехнічну споруду, яка є предметом цього договору та яка за твердженням позивача не належала КСП «Гігант» на праві колективної власності, а КСП «Гігант» не мало права її відчужувати.
При цьому, позивач зазначає, що 21.12.2018 Великополовецька сільська рада (правонаступником якої є позивач) зареєструвала право комунальної власності на гідротехнічну споруду, однак 22.08.2021 всупереч діючому законодавству відповідачем було зареєстровано право приватної власності на гідротехнічну споруду на підставі акту прийому-передачі від 10.11.1999 року, водогосподарського паспорту, Договору оренди земельної ділянки водного фонду від 14.03.2012 року, наказу від 09.11.1999 року №324.
Вказані дії відповідача на переконання позивача порушують права територіальної громади.
Верховний Суд неодноразово вказував, що права особи, яка вважає себе власником майна, не захищаються шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням механізмів, передбачених нормами статей 215 і 216 ЦК України. Такий захист можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача (постанова КГС ВС від 30.07.2019 р. у справі № 910/9958/18, постанова КГС ВС від 28.01.2020 р. у справі № 910/12218/18).
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (вказані правові висновки викладені зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (такі висновки сформульовані в пункті 6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18.
Натомість, аналізуючи викладене в сукупності, за вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання недійсним оспорюваного договору, а також скасування державної реєстрації речових прав на гідротехнічну споруду є неефективним для захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, що з огляду на вищевикладене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів дійшла до переконання, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Відтак, судова колегія погоджується з доводами апелянта щодо обрання позивачем неналежного способу захисту.
Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не впливають на вищенаведені висновки суду.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, колегія суддів вбачає наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВИРАПЛЕМРИБГОСП» на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі №911/383/21 підлягає задоволенню.
Водночас, рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2020 у справі №911/383/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким слід відмовити Фурсівській сільській раді Білоцерківського району Київської області в задоволенні позовних вимог.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, згідно ст. 126 та ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВИРАПЛЕМРИБГОСП" - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2021 у справі №911/383/21 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
4. Стягнути з Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (09150, Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Ярослава Мудрого, буд. 48, код ЄДРПОУ 04363225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВИРАПЛЕМРИБГОСП" (09030, Київська область, Сквирський район, с. Великополовецьке, вул. Жовтнева, буд. 174, код ЄДРПОУ 25295152) 6810 (шість тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.
6. Матеріали справи № 911/383/21 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 22.11.2021 після виходу суддів з відпустки та лікарняного.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді Б.М. Грек
В.В. Куксов