29 листопада 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5429/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету, суму податкового боргу з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 4166,67 гривень. Реквізити для заповнення платіжних документів: Отримувач: ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропиви/ Банк: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998; ЗКПО банка: 37918230; Рахунок: UА538999980314040715000011559; Код платежу: 50 18011000 (місцевий бюджет); назва податку: Транспортний податок з фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг, який в добровільному порядку відповідач не погасив, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути кошти у рахунок погашення податкового боргу.
На виконання вимог частини 3 статті 171 КАС України суддею надіслано запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи (відповідача) - ОСОБА_1 .
09.09.2021 року на адресу суду надійшла відповідь від Управління Державної міграційної служби в Кіровоградській області, в якій реєстрація місця проживання відповідача зазначена адреса: АДРЕСА_1 . Однак, при поданні позовної заяви представник ГУ ДПС у Кіровоградській області зазначив наступну адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
Ухвалою судді від 10.09.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі (а.с.16), сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.
З огляду на вищевикладені дані про реєстрацію місця проживання відповідача, які містять розбіжність, суд направив копії даної ухвали на обидві адреси.
Однак до суду повернулись конверти, з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".
Згідно пункту 5 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
В той же час, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 01 квітня 2019 року в справі №9901/811/18 (адміністративне провадження № П/9901/911/18).
Отже, враховуючи викладене, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, а також про порядок та строки для виконання процесуальних дій.
Від відповідача до суду клопотань, пояснень, відзиву на позовну заяву не надходило, про порушення провадження у справі відповідач повідомлений, відповідно приписів КАС України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для розгляду адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (надалі - відповідач) зареєстровано 01.11.2018 року автомобіль 1 JAGUAR XF, 2016 року випуску, 2995 см куб. об'єм двигуна.
Контролюючим органом 03.12.2018 року сформовано податкове повідомлення-рішення (форма "Ф") №0146607-5208-1123 від на суму 4166,67 грн. (а.с.3), яке направлено відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу: АДРЕСА_3 (а.с.3). Натомість контролюючому органу повернувся конверт з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.3-зв).
Також з матеріалів справи, суд убачає, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України 10.06.2021 року було сформовано податкову вимогу форми "Ф" за №0022028-1303-1123, яка також направлялась позивачу засобами поштового зв'язку на адресу: АДРЕСА_3 (а.с.4).Контролюючому органу повернувся конверт з позначкою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.4).
У зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу у добровільному порядку, податковий орган звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України, на платників податків покладено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Аналогічні норми визначені підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пункт 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлює обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, в тому числі, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Положенням пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Вказане повноваження контролюючого органу кореспондується також з положеннями п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України
Крім цього, пунктом 95.2 статті 95 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Зазначене узгоджується також з встановленим нормами ст. 59 ПК України обов'язком контролюючого органу надіслати платнику податків, у якого виник податковий борг, податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до підпункту 267.1.1 статті267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України на підставі Переліку, розміщеного на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку забезпечує формування та передачу до ДПС України інформаційних файлів з відомостями, необхідними для розрахунку та справляння транспортного податку.
Обчислення суми податку з об'єкта / об'єктів оподаткування транспортним податком фізичних осіб здійснюється органом державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку (підпункт 267.6.1 пункт 267.6 стаття 267 Податкового кодексу України).
Відповідно пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України.
Податковий борг у розмірі 4166,67 грн., стягнення якого є предметом спору у даній адміністративній справі, контролюючий орган сформував на підставі податкового повідомлення-рішення №0146607-5208-1123 від 03.12.2018 року.
Відповідно до пунктів 42.1 та 42.2 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 45.1 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Положеннями пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 59.1. статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 14.1.175. статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Як встановлено з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення №0146607-5208-1123 від 03.12.2018 рок направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.3).
Проте відповідно до відомостей відділу обліку та моніторингу інформації по реєстрацію місця проживання УДМС України в Кіровоградській області від 07.09.2021 року, наданих на запит суду, місце проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 24.09.2008 року по теперішній час (а.с.15-зв).
25.10.2021 року суду надійшла відповідь від Департаменту надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради на запит суду про 02.09.2021 року про надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача. Так, зокрема у вказаній відповіді Департамент повідомив, що місце проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстроване з 15.05.2018 року за адресою: АДРЕСА_4 .
Тобто, зовсім інша адреса, ніж вказана у документах позивача.
Відтак, суд звертає увагу, що відповідними уповноваженими органами суду надана інформація про реєстрацію місця проживання відповідача, однак згідно таких даних адреса реєстрації місця проживання останньої є різною (дві різні адреси).
При цьому, як вказано вище податкове повідомлення-рішення №0146607-5208-1123 від 03.12.2018 рок направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.3), тобто за зовсім іншою адресою, ніж ті, які зазначенні у відповідях на запити.
Також з матеріалів справи встановлено, що податкова вимога форми "Ф" за №0022028-1303-1123, що сформована податковим органом 10.06.2021 року направлялась відповідачу також за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.4).
Таким чином, суд убачає, що податкове повідомлення-рішення та податкова вимога контролюючим органом на належну адресу відповідача не направлялися, у зв'язку з чим не були вручені останньому, що позбавило останнього можливості сплатити нараховану суму податкового зобов'язання або оскаржити рішення контролюючого органу.
Принагідно суд зауважує, що жодних заяв про зміну податкової адреси тощо, адресованих податковому органу, які б підтверджували правомірність надіслання податкового повідомлення-рішення та вимоги за адресою АДРЕСА_2 , суду не надано. Тобто, відсутні доводи стосовно направлення вказаних рішень на адресу, за якою відповідач не зареєстрована.
Відтак, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення не може вважатися такими, що набуло статусу узгодженого зобов'язання.
Аналогічної позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 28 серпня 2018 року під час розгляду адміністративної справи № 802/467/16-а.
Контролюючий орган безумовно наділений повноваженнями щодо вчинення дій, спрямованих на стягнення з платників податків суми наявного податкового боргу. Разом з тим, реалізація зазначеного повноваження повинна здійснюватися на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України, тобто з дотриманням визначеної процедури.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає, що податковим органом не надані докази щодо належного надіслання за місцем проживання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення податкового повідомлення-рішення, на підставі якого виник податковий борг, стягнення якого є предметом спору у даній справі, а тому позов про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у зв'язку з несплатою такої заборгованості є передчасним.
За наведених обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Кіровоградській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Копію рішення суду направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук