26 листопада 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1679/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: Приватного підприємства "ДЦ Арт-Салон"
до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про скасування податкового повідомлення - рішення, -
ПП "ДЦ Арт-Салон" звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Кіровоградській області, в якому, просить скасувати податкові повідомлення - рішення №00000231404 та №00000241404 від 04.07.2019 року.
Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.
Позивач вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень, є неправомірними та підлягають скасуванню.
Відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 15.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами за правилами загального позовного провадження. Призначено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 09 серпня 2019 року.
09 серпня 2019 року закрито підготовче провадження в справі за позовом ПП"ДЦ Арт-Салон" до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування рішень, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 01 жовтня 2019 року
01.10.2019 року продовжено процесуальний строк розгляду справи №340/1679/19 на 15 днів, оголошено перерву у судовому засіданні до 15 жовтня 2019 року.
15.10.2019 року в задоволенні клопотання приватного підприємства "ДЦ Арт-Салон" про зупинення провадження у справі - відмовлено. Клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про призначення експертизи - задоволено. Призначено по справі судово-економічну експертизу. Провадження по справі зупинено.
11.12.2019 року в задоволені клопотання Головного управління ДФС у Кіровоградській області про відвід експерту Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Ляшенко О.А. під час проведення експертизи по справі за позовом Приватного підприємства "ДЦ Арт-Салон" до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування рішень - відмовлено. Узгоджено строки у термін понад 90 календарних днів на виконання призначеної судово-економічної експертизи від 15.10.2019 року. Провадження по даній справі - зупинено.
29.05.2020 року, відповідно до усної ухвали, занесеної до протоколу судового засідання, поновлено провадження у справі. Здійснено заміну відповідача у справі з Головного управління ДФС у Кіровоградській області на Головне управління ДПС у Кіровоградській області. Клопотання приватного підприємства "ДЦ Арт-Салон" про призначення експертизи задоволено. Призначено по справі за адміністративним позовом приватного підприємства "ДЦ Арт-Салон" до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про скасування рішень - судово-економічну експертизу, провадження зупинено.
03.11.2020 року поновлено провадження в справі №340/1679/19. Клопотання експерта Кропивницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз про погодження строку виконання експертизи у адміністративній справі задоволено. Погоджено Кропивницькому відділенню Київського науково - дослідного інституту судових експертиз строк проведення експертизи понад 90 календарних днів, призначеної ухвалою Кіровоградського ОАС від 29.05.2020 року.
15.06.2021 року поновлено провадження у справі та продовжено розгляд даної адміністративної справи, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 25 червня 2021 року. Замінено первісного відповідача - Головне управління ДПС у Кіровоградській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Кіровоградській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486).
Викликано в судове засідання на 25.06.2021 року для допиту в якості свідків:
- ОСОБА_1 - заступника начальника управління - начальника відділу збору податкової інформації та позапланових перевірок ризикових платників ГУ ДПС у Кіровоградській області;
- Скіданову Наталію Вікторівну, головного державного ревізора -інспектора відділу збору податкової інформації та позапланових перевірок ризикових платників ГУ ДПС у Кіровоградській області /вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький/
- Ляшенко Олену Анатоліївну - провідного судового експерта Кропивницького відділення Київського НДІСЕ МЮ України.
25.06.2021 року допитані в якості свідків - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , оголошено перерву до 19.08.2021 року, продовжено до 09.09.2021 року.
Відповідно до усної ухвали, занесеної до протоколу судового засідання від 09.09.2021 року, подальший розгляд справи вирішено проводити в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ПП "ДЦ Арт - Салон" зареєстроване в якості юридичної особи 22.02.2005 року . Основним видом діяльності позивача за КВЕД є будівництво житлових і нежитлових будівель (т.1,а.с.16-23).
Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.
На підставі наказу №728 від 06.05.2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "ДЦ Арт - Салон" з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 та з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, за результатами якої складено акт перевірки №80/11-28-14-04/ НОМЕР_1 від 14.06.2019 року. (т.1,а.с. 24-67).
В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано наступні порушення:
- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 548 523,00грн.;
- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 2 993 808 грн. та завищено позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2017 року - 29077,00 грн. та лютий 2019 - 48632,00 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийняті:
- податкове повідомлення - рішення №00000241404 від 04.07.2019 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 232 292грн., в тому числі за основним платежем - 2 821 528 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1410764 грн. (т.1, а.с.69);
- податкове повідомлення - рішення №00000231404 від 04.07.2019 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 3 822 785 грн., в тому числі: за основним платежем - 2 548 523,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 274 262 грн. (т.1,а.с.68).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
Розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Тобто, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).
Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 16 «Витрати», що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та від 31.12.1999 №318.
Зокрема, за змістом п. 5 і 7 П(с)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
Згідно з п. 5 - 7 цього П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Зокрема, п. 11, 12 і 15 ПБО16 визначено склад собівартості продукції, робіт і послуг, а також порядок формування загальновиробничих витрат. Так, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Зокрема, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (п. 12 П(С)БО 16).
До складу загальновиробничих витрат включаються, в т.ч. інші витрати.
Окрім того, відповідно до п.п. 200.1, 200.4 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, абз. «б» п. 185.1 ст. 185, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Водночас в силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
При цьому, згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).
Відповідно до ст. 1 цього Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, «первинний документ» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а «господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
За змістом ч.1 та 2 ст.9 Закону №996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Зі змісту наведених норм права можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.
При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Дані висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, що була сформована ним у тексті постанов від 19.03.2019 у справі №826/9534/17, від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, від 11.12.2018 у справі №804/6942/16 за наслідками проведення правового аналізу норм ПК України та Закону №996-ХIV. Зокрема, Верховний Суд відзначив те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновки відповідача, наведені ним в акті перевірки, ґрунтуються на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами, на підставі яких були сформований податковий кредит з податку на додану вартість.
Отже, під час розгляду справи, суду належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.
При цьому, дослідженню судом підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Судом встановлено, що основним видом діяльності ПП "ДЦ Арт - Салон" є будівництво житлових і нежитлових приміщень (т.1,а.с.17).
Зі змісту акту перевірки встановлено завищення собівартості реалізованих виконаних робіт та наданих послуг в результаті включення до собівартості вартості товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) і вартості комплексу робіт по реконструкції та улаштуванню промислових підлог, по улаштуванню промислового з/б полу на об'єкті будівництва мийки та транспортних послуг по взаємовідносинам з ПВКП "БМВ", ТОВ "Євробудконтракт", ТОВ "БК Євробудконтракт" та ТОВ "Дельтатранс" неіснуючих товарів (робіт, послуг) шляхом оформлення документів на їх придбання, яке фактично не відбулось у період з 01.04.2016 по 31.03.2019.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що під поставкою (транспортуванням) розуміються будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).
Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.
По взаємовідносинам з ТОВ "БК Євробудконтракт" судом встановлено наступне.
24.04.2017 року між ТОВ "Автокавер" (замовник) та ПП "ДЦ Арт - Салон" укладено договір №2404/17 генерального підряду на виконання робіт з реконструкції приміщень нежитлової будівлі під автомийку (т.2,а.с.136-148)
Предметом укладеного договору є виконання робіт - «реконструкція приміщень нежитлової будівлі під автомийку по вул. Дніпровська набережна,17-д в Дарницькому районі м. Києва».
З метою виконання вказаних робіт, між позивачем (замовник) та ТОВ "БК Євробудконтракт" укладено договір підряду №25.04/17 від 25.04.2017 року на виконання робіт по влаштуванню бетонних підлог (т.3,а.с.126-128).
У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано послуги згідно акту приймання - передачі виконаних робіт (т.2,а.с.134).
Оплата отриманих послуг підтверджується копією банківських виписок (т.2,а.с.130,132
ТОВ "БК Євробудконтракт" за фактом виконання послуг було складено податкову накладну №1 від 27.04.2017р. на суму 116200,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%-19366,67 грн. та №6 від 21.07.2017 року на суму 8484,50грн., в тому числі ПДВ - 1414,08 грн. (т.2,а.с.131,133), яка зареєстрована у встановленому порядку, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.
По взаємовідносинам з ТОВ "Дельтатранс" судом встановлено наступне.
23.05.2016 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Дельтатранс" укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів №ДТ-54ТУ. Відповідно до п. 1.1 Договору, виконавець зобов'язується надати послуги з перевезення вантажів (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту призначення (т.3,а.с.5-6).
У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлені послуги згідно актів здачі - прийняття робіт та товарно - транспортних накладних (т.3.а.с.7-23,26-57,60-103,108-116,119-126,130-179,185-189,194-197,201, т.14, а.с.71-74)
Оплата отриманої послуги підтверджується копіями банківських виписок (т.3,а.с.25,59,105-106,128,181-183,191,198
ТОВ "Дельтатранс" за фактом надання послуг позивачу було складено: податкову накладну №51 від 24.05.2016р. на суму 17285,80грн., у т.ч. ПДВ 20% - 2880,97грн., №56 від 25.05.2016 на суму 31348,10 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 5224,68 грн., №67 від 26.05.2016 на суму 3914,81 грн., в тому числі ПДВ- 6552,47 грн., №73 від 30.05.2016 на суму 23548,80 грн., в тому числі ПДВ- 3924,80 грн., №15 від 03.06.2016 на суму 7208,56 грн., в тому числі ПДВ- 1201,43грн., №25 від 09.06.2016 на суму 25391,81 грн., в тому числі ПДВ- 4231,81грн., №126 від 29.09.2016 на суму 21600,00 грн., в тому числі ПДВ- 3600,00 грн., №127 від 30.09.2016 на суму 18000 грн., в тому числі ПДВ - 3000.00 грн., №9 від 04.10.2016 на суму 3187,80 грн., в тому числі ПДВ - 531,30 грн. (т.3,а.с.24,58,104,117,129,180,190,192,200, т.14, а.с. 48,50-58).
По взаємовідносинам з ТОВ "Євробудконтракт" судом встановлено наступне.
Між позивачем (замовник за договором) та ТОВ ТОВ "Євробудконтракт" (підрядник за договором) укладено договір підряду №05.07./16 від 05.07.2016 р. Предметом укладеного договору є виконання робіт по влаштуванню бетонних підлог.
У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлені послуги згідно актів здачі - прийняття робіт № 1 та №2(т.14, а.с.65-69).
Оплата отриманого товару підтверджується копіями банківських виписок (т.3,а.с.25,59,105-106,128,181-183,191,198
ТОВ "Євробудконтракт" за фактом надання послуг позивачу було складено: податкову накладну №1 від 05.07.2016р. на суму 75851,04 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 12641,84грн., №2 від 11.07.2016 року на загальну суму 33306,24 грн., в тому числі ПДВ - 5551,04 грн.; № 4 від 13.07.2016 року на загальну суму 12000 грн., в тому числі ПДВ - 2000,00 грн., №3 від 12.07.2016 року на суму 13693,74 грн., в тому числі ПДВ - 2282,99 грн., № 10 від 29.07.2016 року на суму 27991,50 грн., в тому числі ПДВ - 4665,25 грн., №2 від 11.08.2016 року на суму 46000,02 грн., в тому числі ПДВ - 7666,67 грн., №5 від 29.09.2016 року №5 на суму 23878,38 грн., в тому числі ПДВ - 3979,73 грн., №2 від 11.08.2016 року на суму 46000,02 грн., в тому числі ПДВ - 7666,67 грн. (т.14,а.с.40-46).
По взаємовідносинам з ПВКП "БВМ" судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що в ході перевірки досліджувалось питання придбання цементу та інших будматеріалів у ПВКП "БВМ" та подальше його використання в господарській діяльності.
Між позивачем та ПВКП "БВМ" укладено ряд договорів: №БВ0000001 від 03.01.2014, №0000016 від 03.01.2017 та №0000023 від 03.01.2019 року.
Предметом укладених договорів є постачання ТМЦ - будівельних, оздоблюваних матеріалів, тощо.
Досліджуючи реальність господарських відносин позивача з ПВКП "БВМ" та правомірність встановлення податку на додану вартість та віднесення до податкових витрат сум, судом під час судового розгляду справи досліджено первинні документи, що описані в Акті перевірки за перевіряємий період та документи, що надані позивачем разом з позовом: видаткові накладні (по всьому періоду перевірки на поставку), товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, бухгалтерські регістр, оборотно-сальдові відомості (т.4,а.с.2-249,т.5,а.с.1-100, т.16, а.с.102-250,т.17,а.с.1-250, т.18,а.с.1-250, т. 19, а.с.1-250, т.20.а.с.1-177).
З аналізу вказаних документів вбачається, що постачання товарів (передача товарів за договором комісії) між позивачем та ПВКП "БВМ" здійснювалось на виконання умов договорів поставки, що підтверджено належним чином оформленими видатковими накладними та відображено у бухгалтерському обліку. Податкові накладні на покупця, складені ПВКП "БВМ" у відповідності із вимогами чинного законодавства, своєчасно зареєстровані в ЄРПН та відображені у складі податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Сума ПДВ за податковими накладними відображена позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних та включена до складу податкового кредиту. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями наданими до перевірки та банківськими виписками.
В ході розгляду справи були допитані в якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які зазначили, що під час перевірки не були надані всі первинні документи, зокрема матеріальні звіти, ТТН до частини транспортування цементу, які зазначалися в переліку перевіряючими, пояснень нащо надано не було. Крім цього, надані для перевірки видаткові накладні (в межах господарських операцій з ПВКП "БВМ") не містять обов'язкових реквізитів, деякі містять лише підпис особи, що відпустила товар та відсутні її прізвища та ініціали, а також відсутні підпис, прізвища та ініціали осіб, що приймали товар. У видаткових накладних за І квартал 2019 рік вказано лише ПІБ та підпис особи, яка відпустила товар та їх підписи. Як наслідок, це не дає можливості ідентифікувати особу, що безпосередньо здійснювала господарську операцію /проводила відпуск та прийом товару/.
Тому, під час перевірки, посадовими особами податкового органу зроблено висновок про відсутність належних доказів транспортування товару придбаного позивачем у ПВКП "БВМ".
Суд вказує, що надання перевізниками послуг з транспортування товару декільком підприємствам в одному періоді жодним чином не вказує на відсутність надання послуг транспортування товару позивачу, оскільки підприємства перевізники є вільними у виборі клієнта та не прив'язані до певного контрагента, а тому можуть одночасно надавати послуги різним підприємствам.
Більш того, суд звертає увагу на те, що, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, а тому висновки контролюючого органу щодо сумнівності господарської операції не можуть гуртуватись виключно на недоліках товарно-транспортних накладних.
Таким чином, суд, дослідивши первинні бухгалтерські документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за спірні періоди, дійшов висновку, що вони оформлені згідно з положеннями законодавства України. А отже вищезазначені первинні документи, відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять вичерпні відомості про господарські операції та підтверджують їх реальне вчинення.
Стосовно заявлених в акті перевірки фактів, які свідчать про дефектність документів та неможливість (нереальність) господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками суд зазначає наступне.
Податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних документів, а Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту (постанова Верховного суду від 29.05.2020 по справі № 826/19922/15).
В свою чергу, можливе недотримання контрагентами ПП "ДЦ Арт - Салон" податкового та іншого законодавства не має негативно впливати на позивача.
Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів тощо сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а.
Верховний суд в постанові від 16.04.2020 по справі № 805/5017/15-а зазначив, що будь яке автоматичне співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належним доказом в розумінні процесуального закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань.
Підсумовуючи вищевикладене, позивачем надано достатню кількість доказів на підтвердження правомірності господарських операцій з контрагентами -ТОВ "Євробудконтракт", ТОВ "БК Євробудконтракт", ТОВ "Дельтатранс" та ПВКП "БВМ". В той же час, акт перевірки, на якому ґрунтується позиція відповідача, як було зазначено позивачем раніше, не містить належних та допустимих доказів, що свідчили б про нелегальну діяльність контрагентів позивача.
Тим більш що контрагенти позивача не зобов'язані, відповідно до законодавства, надавати йому подібну інформацію.
Також, суд, приймаючи до уваги надані сторонами по справі докази, дослідив висновок судово-економічної експертизи, та зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: висновками експертів;
Частинами першою, другою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частинами третьою, шостою, сьомою статті 101 КАС України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Отже, з огляду на вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що висновок експерта відповідає вимогам, які ставляться до даного виду доказу.
Так, з висновку експерта, зокрема, вбачається, що на вирішення експертизи поставлені питання:
- чи підтверджуються встановленні актом документальної планової виїзної перевірки від 14.06.2019 року № 80/11-28-14-04/33372439 порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого відбулося заниження податку на прибуток на загальну суму 2 548 523 грн.,
- чи підтверджуються встановленні актом документальної планової виїзної перевірки від 14.06.2019 року № 80/11-28-14-04/33372439 порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого відбулося заниження податку на додану вартість на суму 2 993 808 грн.
У своїх висновках експерт зазначив, що по першому питанню із урахуванням проведеного дослідження висновки акту від 14.06.2019 року №80/11-28-14-04/33372429 щодо заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті ПП "ДЦ Арт -Салон" у бюджет на загальну суму 2 548 523,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2016 року на суму 427 864,00 грн., за ІІІ квартал 2016 року - на суму 40 848,00 грн., за 4 квартал 2016 року на суму 169 420 грн., за І квартал 2017 р. на суму 301298,00 грн., за ІІ квартал 2017 року на суму 223450,00 грн., за ІІІ квартал 2017 року на суму 536919,00 грн., за 4 квартал 2017 року на суму 311116,00 грн., за І квартал 2018 року на суму 141036,00грн., за ІІ квартал 2018 р. на суму 15603,00 грн., за ІІІ квартал 2018 р. на суму 103012,00 грн., за 4 квартал 2018 року - 149433,00 грн., за І квартал 2019 року на суму 128524,00 грн. документально не підтверджуються оскільки:
- за результатами дослідження документів ПП "ДЦ Арт - Салон" встановлено, що операції зі списання ТМЦ, придбаних у ПВКП "БВМ" відображено по регістрах бух. обліку по рах. 205 - «будівельні матеріали». Використання цементу в господарській діяльності підприємства підтверджено матеріальними звітами відповідальних осіб (т.9,а.с.1-162), підсумковими відомостями використання ресурсів (т.8,а.с.1-250) та товарно-транспортними накладними;
- органом ДФС не зазначено в акті перевірки достатніх аргументів і доказів, що спростовують відстутність реального характеру виконання робіт від підрядників - ТОВ "Євробудконтракт" та ТОВ "БК Євробудконтракт", надання послуг та поставку будівельних матеріалів від ТОВ "Дельта Транс";
- питання щодо підтвердження (спростування) реально здійснених правочинів знаходяться в правовому полі та потребують підтвердження фактів сумісних дій посадових осіб суб'єктів господарювання щодо мінімізації податкових зобов'язань.
По другому питанню експерт зазначив, що по другому питанню із урахуванням проведеного дослідження висновки акту від 14.06.2019 року №80/11-28-14-04/33372429 щодо заниження ПДВ, який підлягає нарахуванню та сплаті ПП "ДЦ Арт - Салон" у бюджет на загальну суму 2 993 808,00 грн., в тому числі: квітень 2016 року в сумі 166667,00 грн., травень 2016 року - 99002,00 грн., червень 2016 року в сумі 208649,00 грн., липень 2016 року в сумі 51994,00 грн.. жовтень 2016 року - 16885,00 грн., листопад 2016 р. - 108943,00 грн., грудень 2016 - 83697,00 грн., січень 2017 - 2433,00 грн., лютий 2017 - 150000,00 грн., березень 2017 - 120149,00 грн., квітень 2017 - 104546,00грн., травень 2017 - 135416,00 грн., червень 2017 - 10407,00 грн., липень 2017 - 149954,00 грн., серпень 2017 - 294201,00 грн., вересень 2017 - 246102,00 грн., жовтень 2017 - 267363,00 грн., листопад 2017 - 25382,00 грн., грудень 2017 - 19608,00 грн., лютий 2018 - 35406,00 грн., березень 2018 - 121203,00 грн., квітень 2018 р. - 8646,00грн., травень 2018-6477,00 грн., червень 2018 - 2309,00 грн., вересень 2018 - 31 055,00 грн., жовтень 2018 - 214733,00 грн., березень 2019 - 390290,00 грн. та завищення позитивного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за: грудень 2017 року в сумі 29077,00 грн., лютий 2019 року в сумі 49632,00 грн. документально не підтверджуються оскільки:
- в акті перевірки відсутні аргументи, що спростовують відсутність реального характеру операцій з поставки будівельних матеріалів від ПВНП "БВМ", виконання підрядних робіт від ТОВ "Євробудконтракт" та ТОВ "БК Євробудконтракт", надання послуг та поставку будівельних матеріалів від ТОВ "Дельта Транс";
- матеріали кримінального провадження не містять доказів нікчемності (або реальності) правочинів по взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами;
- підтвердити або спростувати недотримання податкового законодавства з ПДВ по інших контрагентах, по яких контролюючим органом встановлені заниження податкового кредиту на суму ПДВ 258934 грн. з представлених документів не можливо.
На підставі ч.4 ст.68 КАС України, був викликаний у судове засідання провідний судовий експерт Кропивницького відділення Київського НДІСЕ МЮ України Ляшенко О.А., яка проводила вищевказану експертизу. Зазначено, що всі первинні документи, які надавалися під час перевірки, були досліджені, не містять доказів щодо фіктивності. Подорожні листи, товарно-транспортні накладні підтверджують рух будівельних матеріалів від ПВКП "БМВ" до позивача. В спростуванні, на вимогу експерта, відповідачем жодного доказу під час проведення експертизи, не надано.
Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема, суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами.
Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів у сукупності, суд вважає, що такі подані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.
Також, на думку суду, зі змісту наданих позивачем документів чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами позивача на придбання товарно-матеріальних цінностей, підрядних робіт (послуг) і здійснюваними ним видами господарської діяльності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 19200 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16886 від 08.07.2019.
У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до вимог частин 3-7 статті 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов'язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України, кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Частиною ж першою статті 138 КАС України передбачено встановлення судом розміру витрат, пов'язаних, зокрема, з підготовкою справи до розгляду, на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до положень частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України, витрати на залучення експерта та проведення експертизи у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Такий висновок зробив Верховний Суд у своїй постанові від 17 грудня 2020 року по справі №808/1948/19.
Ухвалою суду від 29.05.2020 у справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Кропивницькому відділенню Київського науково - дослідного інституту судових експертиз.
В матеріалах справи міститься висновок експерта Кропивницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, за результатами проведення судово-економічної експертизи №4386/4387/20-27/1610-1615/21-27 від 22.04.2021 року.
Відповідно до рахунку на оплату від 16.10.2020 №2394 вартість експертизи складає 49032,00грн. (т.2 а.с.42). Відповідно до платіжного доручення №5960 від 29.10.2020 року, акту здачі-приймання висновку експерта, позивачем сплачено 49032,00грн. (т.2 а.с. 50,78).
Отже, виходячи з положень частини сьомої статті 139 КАС України, оскільки матеріали справи містять достатні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на залучення експерта та проведення експертизи, суд вважає, що такі витрати підлягають розподілу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на оплату судової експертизи у розмірі 49032,00 грн.
Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов приватного підприємства "ДЦ Арт-Салон" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №00000231404 та №00000241404 від 04.07.2019 року.
Стягнути на користь ПП "ДЦ Арт- Салон" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19200 грн. та судові витрати на проведення експертизи у розмірі 49032,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко