30 листопада 2021 року Справа № 160/15288/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Обставини справи: 02.09.2021 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №147 від 14.07.2017 року позивача було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При звільненні позивача з військової служби відповідач протиправно нарахував та виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування помісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби. У грошовому атестаті зазначено, що одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби виплачено у сумі 157005,55 грн. Розмір грошового забезпечення позивача складав 13221,52 грн. Календарна вислуга у ЗСУ становила 38 років 10 місяців. Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби повинен складати (13221,52 грн.:50%)*38 років=251208,88 грн. Тобто відповідач протиправно недоплатив 94203,36 грн. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права передбачені Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалою суду від 07.09.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
01.11.2021 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги позову є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню на підставі наступного. За частиною 2 статті 15 Закону №2011, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Зазначена допомога не є регулярною та належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2011 відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців. Як зазначено відповідачем, щомісячна додаткова грошова винагорода є окремим доповненням до суми грошового забезпечення військовослужбовців ЗСУ, що не входить до сукупності складових місячного грошового забезпечення з якого у зв'язку зі звільненням військовослужбовця з військової служби обраховується й виплачується грошова допомога.
Статтею 261 КАС України визначенні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1). Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.2).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 08.04.2019 року, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №147 від 14.07.2017 року, полковника ОСОБА_1 , заступника начальника відділу планування застосування військ оперативного управління штабу, звільненого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 15.06.2017 року №399 у запас за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням вимог підпункту «ї» п.1 ч.8 цієї ж статті, з правом носіння військової форми одягу, вважати таким, що справи та посаду здав.
З 14.07.2017 року виключено із списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Самбірського ОМВК Львівської області.
У вищезазначеному наказі зазначено про виплату одноразової грошової допомоги по звільненню в розмірі 50 % за 38 повних років служби.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено в повному обсязі одноразову грошову допомогу при звільненні, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі (далі Закону №2011).
Статтею 9 Закону №2011 передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 2011, порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011, до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону № 2011, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку із скороченням штату одноразова грошова допомога виплачується в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №1294) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення:
винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби;
матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 91Закону № 2011), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до ч. 2 ст. 9Закону № 2011, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Отже, в силу положень ст.9Закону № 2011, щомісячна додаткова грошова винагорода є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.
Суд зазначає, що чинним законодавством України, яке регулює соціальне та пенсійне забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, передбачене єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2019 по справі №820/5285/17.
Відповідно до ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд зробив висновок, що дії військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення позивачу перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди є протиправними, та, як наслідок, наявні підстави зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільнені та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
На підставі викладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 1 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно дост.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 2, 5, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.
Суддя Д.В. Сидоренко