79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.11.2021 справа № 914/2769/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Хартрон-Інкор Лтд, м. Харків
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КВК Електрик”, м. Львів
про стягнення заборгованості в розмірі 379 747,92 грн.
Представники сторін:
від позивача: Рачкевич Н.В. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, серія ЛВ № 1898 від 03.12.2015 р.
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Хартрон-Інкор Лтд звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “КВК Електрик” про стягнення заборгованості в розмірі 379 747,92 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 15.09.2021 р. судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 20.10.2021 р.
Ухвалою повідомленням Господарського суду Львівської області від 20.10.2021 р., підготовче судове засідання у даній справі призначено на 10.11.2021 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області суду від 10.11.2021 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/2769/21 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 24.11.2021 р.
24.11.2021 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив суд позов задоволити повністю із підстав, викладених у позовній заяві, судові витрати покласти на відповідача.
24.11.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 15.09.2021 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 79024, м. Львів, вул. Промислова, 50/52, оф. 18, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що отриманий на запит суду у даній справі.
Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414123050, ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.09.2021 р. про відкриття провадження у справі № 914/2769/21, відповідачем отримано 06.10.2021 р.
Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: “свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду”.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою ухвалами Господарського суду Львівської області у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2769/21.
В судовому засіданні 24.11.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 24.02.2021 р. між ТзОВ Науково-виробниче підприємство Хартрон-Інкор Лтд та ТзОВ “КВК Електрик” укладено договір поставки товару № 8004/21 (надалі-Договір). Позивач зазначає, що взяті на себе договірні зобов'язання ним виконувались вчасно. Відповідач, на виконання своїх договірних зобов'язань, був зобов'язаний здійснити оплату за поставлені товари, але таку в повному обсязі не здійснив. Позивачем на адресу відповідача був направлений лист за вих. №1700/215 від 26.07.2021р. про термінову вимогу сплатити борг. Як зазначає позивач, відповідач на зазначений лист відповіді не надав, борг не сплатив.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 365 910,00 грн. - основної заборгованості за договором, 2 165,39 грн. - 3% річних, 365,91 грн. - втрат від інфляції, 11 306,62 грн. - пені. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
24.11.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 15.09.2021 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами як відповідач, визначеними ГПК України.
Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу судом за адресою: 79024, м. Львів, вул. Промислова, 50/52, оф. 18, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отримано на запит суду у даній справі (міститься у матеріалах справи).
Відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414123050, ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.09.2021 р. про відкриття провадження у справі № 914/2769/21, отримано відповідачем 06.10.2021 р.
Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
24.02.2021 р. між ТзОВ Науково-виробниче підприємство Хартрон-Інкор Лтд (за договором продавець, позивач у справі) та ТзОВ “КВК Електрик” (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір № 8004/21. Згідно п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві обладнання (далі - Товар) у відповідності з Додатками до цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар. Згідно п. 1.2. Договору номенклатура, асортимент, кількість, якість, ціна Товару, а також умови і термін його передачі визначаються в Договорі та Додатках до нього.
Згідно п. 1.3. Договору технічні характеристики Товару повинні відповідати визначеними у Додатках №№ 2, 3, 4. Після підписання Сторонами даного Договору будь-які зміни Покупцем технічних характеристик Товару приймаються Продавцем за умови оформлення Додаткової угоди до Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору Товар повинен бути готовий до поставки не пізніше, ніж через 90 (дев'яносто) календарних днів після отримання попередньої оплати згідно п. 4.2.1. договору.
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється на умовах ЕХW правил «Інкотермс 2020» зі складу Продавця, за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1.
Відповідно до 3.6. Договору датою поставки Товару вважається дата приймання Товару, вказана представником Покупця на товарній накладній.
Згідно п. 4.1 Договору Вартість Товару складає 609 850,00 грн. , крім того ПДВ 20% - 121 970,00 грн., всього з ПДВ - 731 820,00 грн.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця наступним чином: 4.2.1. Покупець перераховує попередню оплату за Товар у розмірі 50% від вартості Товару за цим договором, враховуючи ПДВ 20% протягом 5 (п'яти) календарних днів після підписання цього Договору. 4.2.2. Покупець здійснює остаточний розрахунок у розмірі 50% від вартості Товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів після поставки з моменту підписання видаткової накладної і отримання Товару.
26.02.2021 р. відповідачем, відповідно до умов укладеного договору, зокрема, п. 4.2.1. договору № 8004/21 від 24.02.2021 р., здійснено попередню оплату позивачу на суму 365 910,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 104 від 26 лютого 2021р., яке долучено позивачем до матеріалів справи.
Позивачем, на виконання умов укладеного договору № 8004/21 від 24.02.2021 р., здійснено поставку товару ПМ РЗА «Діамант» L010 зав. №№ 17021039, 1702140 у кількості 2 шт., ПМ РЗА «Діамант» Т010 зав. №№ 17021041, 17021042 у кількості 2 шт. на загальну суму 731 820,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №8004 від 27 травня 2021р., яка долучена позивачем до матеріалів справи.
Товар був отриманий представником відповідача, що підтверджується довіреністю № 27, дата видачі 26 травня 2021р., яка долучена позивачем до матеріалів справи.
Після спливу строку, передбаченого п. 4.2.2 Договору, станом на 06 вересня 2021р. оплата відповідачем перед позивачем не проведена, часткова вартість поставленого відповідачу обладнання у сумі 365 910,00 грн. не сплачена.
Позивачем на адресу відповідача був направлений лист за вих. №1700/215 від 26.07.2021р. про термінову вимогу сплатити борг. Відповідач на зазначений лист відповіді не надав, борг не сплатив.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не проведено оплати за поставлений товар, що слугувало підставою звернення в суд з даним позовом.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором № 8004/21 від 24.02.2021 р. не подав.
Відтак, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений позивачем товар станом на момент пред'явлення позову становить 365 910,00 грн.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів погашення відповідачем заборгованості, сторонами суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу за поставлений товар за вказаним вище договором № 8004/21 від 24.02.2021 р. становить 365 910,00 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Щодо нарахованих позивачем 2 165,39 грн. - 3% річних, 365,91 грн. - втрат від інфляції, суд зазначає наступне.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд, перевіривши, здійснений позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, встановив, що такий проведений згідно з чинним законодавством і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
За порушення умов договору № 8004/21 від 24.02.2021 р., позивач нарахував до стягнення також відповідачу 11 306,62 грн. грн. пені, згідно долученого розрахунку.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, пунктом 2.9 Постанови пленуму ВГС України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 р. № 14 передбачено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
У пункті 5.2 договору № 8004/21 від 24.02.2021 р. сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати згідно п. 4.2.2. Покупець на вимогу Продавця сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від несплаченої суми, за кожний день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання
зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 5.4 Договору). Позовна давність про стягнення пені становить 3 роки (п. 5.5 Договору).
Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 11 306,62 грн. пені.
Станом на день прийняття рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як основної заборгованості, так і 3% річних, втрат від інфляції та пені та доказів в спростування наведених обставин відповідачем суду не надано.
Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.
Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення і стягнення з відповідача на користь позивача в заявленій сумі, а саме: 365 910,00 грн. - основної заборгованості, 2 165,39 грн. - 3% річних, 365,91 грн. - втрат від інфляції та 11 306,62 грн. - пені.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом, сплачено судовий збір в розмірі 5 696,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 649 від 06.09.2021 р. на суму 5 696,22 грн.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 696,22 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КВК Електрик” (79024, м. Львів, вул. Промислова, 50/52, оф. 18; код ЄДРПОУ №39159095) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Хартрон-Інкор Лтд (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1; код ЄДРПОУ №25187880) 365 910,00 грн. - основної заборгованості, 2 165,39 грн. - 3% річних, 365,91 грн. - втрат від інфляції, 11 306,62 грн. - пені та 5 696,22 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 30.11.2021 р.
Суддя Долінська О.З.