ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.11.2021Справа № 910/15439/21
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива-буд"
до фізичної особи-підприємця Ганженко Дмитра Анатолійовича
про стягнення 7862,35 грн.
Представники сторін: не викликалися.
До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива-буд" до фізичної особи-підприємця Ганженко Дмитра Анатолійовича про стягнення 7862,35 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.11.2020 року між сторонами укладено договір №12-03-z.
На виконання умов договору позивач перерахував постачальнику грошові кошти у сумі 6 715,00 грн.
У визначений договором строк 06.01.2021 продукція замовнику поставлена не була.
Позивачем 20.04.2021 року направлено відповідачу вимогу, в якій повідомлено останнього про втрату інтересу у вказаній поставці у зв'язку з простроченням виконання постачальником.
У зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача основний борг за непоставлений товар у розмірі 5 804,00 грн., штраф у розмірі 1 545,84 грн., збитки від інфляції в розмірі 385,47 грн. та три проценти річних в розмірі 127,04 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 78504140 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.09.2021 року, а саме: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 17, квартира 52.
Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 27.09.2021 р. повернута до суду у зв'язку з: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/15439/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
23.11.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Перспектива-буд" (замовник) та фізичною особою-підприємцем Ганженко Дмитром Анатолійовичем (постачальник) укладено договір №12-03-z.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п.1.1 договору замовник замовляє, а постачальник з власних матеріалів виготовляє та передає замовникові текстильні вироби, корпоративний одяг що за складом, кількістю та якістю та ціною відповідає умовах, вказаним в додатках до цього договору.
Додатком до договору №12-03 від 23.11.2020 року сторонами погоджено склад, кількість, ціну та якість продукції, зокрема, поло вартістю 360 грн. без ПДВ у кількості 2 шт., брюки вартість 456,00 грн. без ПДВ у кількості 2 шт., свитшот вартістю 658 грн. без ПДВ у кількості 2 шт., жилет вартістю 468,00 грн. у кількості 1 шт., куртка вартістю 1 650 грн. без ПДВ у кількості 2 шт. Всього на суму 6 716,00 грн. без ПДВ
Також, в матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками сторін 23.11.2020 узгоджені зразки.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Цей договір припиняється виконанням його положень у повному обсязі (п.6.1 договору).
Згідно з п.4.2.1 договору сторони визначили умови поставки: замовник здійснює 100% попередньої оплати вартості продукції протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури.
В матеріалах справи наявний виставлений відповідачем рахунок на оплату №62 від 03.12.2020 року на суму 6 716,00 грн. щодо товару: футболка поло з лого у кількості 2 шт. на загальну суму 720,00 грн. без ПДВ, брюки у кількості 2 шт. на загальну суму 912,00 грн. без ПДВ, жилет у кількості 1 шт. на загальну суму 468,00 грн. без ПДВ, куртка у кількості 2 шт. на загальну суму 3 300,00 грн. без ПДВ, свитшот з лого у кількості 2 шт. на загальну суму 1 316,00 грн. без ПДВ.
Вищезазначений рахунок оплачений позивачем 07.12.2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №110 від 07.12.2020 року на суму 6 716,00 грн. з призначенням платежу: «сплата за товар зг.р.№62 від 03.12.2020 без ПДВ».
Відповідно до п.1.2 договору постачальник забезпечує відповідність продукції документам та зразкам, що попередньо узгоджуються сторонами в додатках до договору.
Строк виготовлення та передачі продукції постачальником замовникові становить 20 (двадцять) робочих днів з моменту оплати, та підписання додатку до договору, узгодження зразків (п.1.3).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача щодо того, що останнім днем виготовлення та передачі товару є 06.01.2021 року.
Відповідно до п.1.4 договору приймання-передача виготовленої продукції здійснюється сторонами шляхом підписання акта приймання-передачі в строк 3 (три) робочих дні після виготовлення продукції та її доставки постачальником на склад замовника за його місцезнаходженням, вказаним в реквізитах договору.
Згідно до п.2.3 договору обов'язками постачальника є, зокрема:
- виготовити продукцію у встановлений цим договором строк відповідно до умов цього договору із дотриманням належної якості виготовленої продукції,
- здати замовнику продукцію не пізніше встановленого цим договором строку.
21.04.2021 позивачем направлено відповідачу вимогу №12-03-z від 20.094.2021 у якій зазначено, що у визначений договором строк 06.01.2021 року продукція замовнику не поставлена, у зв'язку з чим ТОВ "Перспектива-буд" повідомляє ФОП Ганженко Д. А. про втрату інтересу у вказаній поставці у зв'язку з простроченням виконання постачальником та про відмову прийняття виконання договору. Також, позивач просив сплатити на його рахунок вартість непоставленого товару на суму 6 716,00 грн. та суму неустойки (штрафу) 698,46 грн. Дана вимога направлена позивачем 21.04.2021 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0110313084442 від 21.04.2021 та накладною Укрпошти №0110313084442 від 21.04.2021.
В позовній заяві позивачем зазначено, що 21.04.2021 ТОВ "Перспектива-буд" отримало товар «брюки» в кількості 2 штуки по 456,00 грн. за штуку на загальну суму 912,00 грн.
У зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача основний борг за непоставлений товар у розмірі 5 804,00 грн., штраф (за прострочення передачі продукції) у розмірі 1 545,84 грн. за період з 06.01.2021 року по 14.09.2021 року у розмірі 1 545,84 грн., три проценти річних в розмірі 127,04 грн. за період з 06.01.2021 року по 14.09.2021 року та індекс інфляції в розмірі 385,47 грн. за період з 01.01.2021 року по 31.07.2021.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".
Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 по справі №910/5444/17 та від 05.07.2018 у справі №904/8972/17.
В матеріалах справи відсутні докази поставки товару чи повернення суми передплати в розмірі 5 804,00 грн.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено оплату згідно договору, а відповідачем не поставлено товар, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі 5 804,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення штрафу в розмірі 1 545,84 грн. за період з 06.01.2021 по 14.09.2021 суд зазначає наступне.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.3.3 договору у разі прострочення постачальником передачі продукції, останній сплачує штраф у розмірі 0,1% від розміру простроченого виконання за кожний день прострочення.
Як зазначалося раніше, останнім днем виготовлення та передачі товару є 06.01.2021 року.
Таким чином, першим днем прострочення передачі товару є 07.01.2021 року.
Також, суд зазначає, що оскільки вимогою №12-03-z від 20.04.2021 позивач відмовився від прийняття виконання по договору та просив сплатити вартість непоставленого товару, тому з 07.01.2021 року по 20.04.2021 у відповідача наявне прострочення щодо передачі продукції, тобто негрошове зобов'язання, а з 21.04.2021 по 14.09.2021 - вже грошове зобов'язання (щодо повернення коштів).
Таким чином, вірним є нарахування штрафу (неустойки) за період з 07.01.2021 року по 20.04.2021 року (104 дні).
За перерахунком суду загальний розмір штрафу становить 698,46 грн.
В частині стягнення штрафу в розмірі 847,38 грн. відмовити.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, дійшла висновку щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов'язань незалежно від підстав виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Таким чином, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Розрахунок трьох процентів річних:
Період прострочення грошового зобов'язання:Кількість днів у періодіСума
з 21.04.2021 до 14.09.2021 5 804,00 x 3 % x 147 : 365 : 10014770,13 грн.
За перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 70,13 грн. та підлягає задоволенню.
В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 56,91 грн. відмовити.
Розрахунок індексу інфляції:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
21.04.2021 - 31.07.20215 804,001.0160410393,10
За перерахунком суду загальний розмірі індексу інфляції становить 93,10 грн. та підлягає задоволенню.
В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 292,37 грн. відмовити.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ганженко Дмитра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива-буд" (03058, м. Київ, вулиця Борщагівська, будинок 192, офіс 3/3, ідентифікаційний код 36184045) основний борг в розмірі 5 804 (п'ять тисяч вісімсот чотири) грн. 00 коп., штраф в розмірі 698 (шістсот дев'яносто вісім) грн. 46 коп., три проценти річних в розмірі 70 (сімдесят) грн. 13 коп., індекс інфляції в розмірі 93 (дев'яносто три) грн. 10 коп. та судовий збір у розмірі 1 924 (одна тисяча дев'ятсот двадцять чотири) грн. 51 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий