вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"18" листопада 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/788/21
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго", вул. Вишнева, буд. 24, м. Вінниця, 21037, код - 33649363
до: Барської міської ради, вул. Героїв Майдану, буд. 6, м. Бар, Вінницька область, 23000, код - 04051017
про стягнення 16 678,92 грн
за участю секретаря судового засідання: Сичука І.В.
представники сторін не з'явилися
02.08.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 29.07.2021 року) Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" до Барської міської ради про стягнення 16 678,92 грн заборгованості за послуги з технічного обслуговування котелень за Договором про надання послуг № 3 від 04.01.2021 року.
Ухвалою суду від 06.08.2021 року відкрито провадження у справі № 902/788/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).
27.08.2021 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (№ 3039 від 26.08.2021 року). Додатком до відзиву додано ряд додаткових документів.
Ухвалою суду від 02.09.2021 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 29.09.2021 року.
03.11.2021 року Господарським судом Вінницької області (головуючий суддя Міліціанов Р.В.) прийнято рішення у справі № 902/788/21, відповідно до якого позов задоволено частково. Стягнуто з Барської міської ради на користь Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" 10 628,74 грн заборгованості за надані послуги з технічного обслуговування котелень.
Відмовлено Комунальному підприємству "Вінницяоблтеплоенерго" у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з Барської міської ради 6 050,18 грн заборгованості за надані послуги з технічного обслуговування котелень.
Також, призначено судове засідання з приводу розподілу судових витрат на 18.11.2021 року.
В судовому засіданні 18.11.2021 року представники позивача та відповідача правом участі не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.
У відповідності до п. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, тому судом вирішено розглянути заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу за наявними у справі доказами.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Позивачем у прохальній частині позовної заяви (б/н від 29.07.2021 року) заявлено розрахунок судових витрат та додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (а.с.20, т.1), які він поніс і очікує понести, в зв'язку з розглядом справи та які складаються з: 2 270,00 грн судового збору та 8 500,00 грн витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи 16.06.2021 року між Комунальним підприємством "Вінницяоблтеплоенерго" (Клієнт) та Фізичною особою-підприємством Юрцевим В.С. (Адвокат 1) та Фізичною особою-підприємством Балтаком О.О. (Адвокат 2) укладено договір про надання правової допомоги № 208/01-09-21.
Відповідно п. 1.1 Договору предметом даного договору є надання фізичними особами підприємцями, які надають правову допомогу на підставі свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю (надалі по тексту - Адвокат І, Адвокат 2) усіма законними методами та способами правову (правничу) допомогу у справі про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за надані послуги з Барської Міської Ради (ЄДРПОУ - 04051017), яка пов'язана чи може бути пов'язана зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів Клієнта.
Згідно п. 2 Договору Адвокат 1, Адвокат 2 беруть на себе зобов'язання надати правову (правничу) допомогу, представляти і захищати права та інтереси Клієнта перед усіма юридичними та фізичними особами, органами державної влади та місцевого самоврядування (їх структурними підрозділами), судовими органами, правоохоронними (оперативними та слідчими) органами (прокуратури, МВС, поліції та СБУ), органами юстиції (ДВС. нотаріату та ін.), контролюючими органами (в т.ч. органами фіскальної служби, податкової інспекції та адміністрації, митної служби, ГІФУ, інспекції праці, управління держпраці та ін.).
Гонорар Адвоката 1, Адвоката 2 погоджується за взаємною угодою сторін. На визначення розміру гонорару Адвоката 1. Адвоката 2 впливають строки вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової (правничої) допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару. При відмові Клієнта від послуг Адвоката 1, Адвоката 2 чи розірвання цього Договору з ініціативи Клієнта, сплачений гонорар поверненню не підлягає (п. 8 Договору).
Загальна сума договору не перевищує 8 500 грн без ПДВ, та може бути змінена за взаємною згодою сторін (п. 9 Договору).
Згідно п. 9.1 Договору вартість правових послуг зазначена в Додатку № 1 до Договору, що є його невід'ємною частиною.
Також сторонами до укладеного договору підписано Додаток № 1 від 16.06.2021 року, за змістом якого вартість послуг за представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції становить 8 500,00 грн.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16).
В якості підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір № 208/01-09-21 від 16.06.2021 року, Додаток № 1 від 16.06.2021 року, платіжне доручення № 1937 від 24.06.2021 року на суму 8 500,00 грн, ордер серії ВН № 185730 від 29.07.2021 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 742 від 24.02.2021 року.
Визначені сторонами послуги пов'язані з предметом судового розгляду та визначення правовою позиції по справі.
Верховний Суд прийшов до висновку, що «витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено» (Правова позиція Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.
Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Перелік видів правової допомоги хоча і є невичерпним, однак виокремлення процесу ознайомлення з доказами від безпосередньої правової допомоги у формі складання позову суд вважає протиправним та вчинено на шкоду іншій стороні.
Верховний Суд дотримується позиції, що визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови КГС ВС від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17,від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18).
Враховуючи те, що у попередньому розрахунку визначено послуги з представництва на рівні 2 годин вартістю 2 000,00 грн, представник приймав участь у двох судових засіданнях, ціна позову становить 16 678,92 грн, надмірний розмір витрат на правову допомогу, порівняно з сумою вимог, суд вважає доведеним тому сума правової допомоги на рівні 8 500,00 грн є завищеною.
Покладення на Барську міську раду витрат на правову допомогу у повному обсязі становитиме надмірний тягар для особи, що створить дисбаланс у правовідносинах сторін.
Тому, суд доходить про наявність виключних підстав для зменшення витрат на правову допомогу, вважаючи завищеними та непропорційними предмету позову та обсягу фактично наданої правової допомоги сумі витрат, які заявлено позивачем.
Підсумовуючи суд доходить висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача правової допомоги в сумі 8 500,00 грн за участь у двох судових засіданнях та складання позовної заяви.
Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з обставин даної справи, суд керуючись засадою пропорційності, статтями 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що витрати Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи підлягають зменшенню та розподілу у сумі 2 000,00 грн.
Оскільки, судом відмовлено у задоволенні позову в частині вимог у розмірі 6 050,18 грн, то з відповідача підлягає стягненню 1 274,51 грн - судових витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому, 7 225,49 грн (6 500,00 грн + 725,49 грн) - судових витрат на професійну правничу допомогу слід залишити за позивачем.
Також, на підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, з відповідача підлягає стягненню 1 446,57 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог; судові витрати зі сплати судового збору в сумі 823,43 грн - слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73 ,74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 221, ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 244, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Стягнути з Барської міської ради (вул. Героїв Майдану, буд. 6, м. Бар, Вінницька область, 23000, код - 04051017) на користь Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" (вул. Вишнева, буд. 24, м. Вінниця, 21037, код - 33649363) 1 274,51 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, 1 446,57 грн - витрат зі сплати судового збору.
2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 823,43 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 225,49 грн - залишити за позивачем.
3. Видати наказ після набрання додатковим судовим рішенням законної сили.
4. Копію додаткового судового рішення протягом двох днів з дня складання направити учасникам справи в електронній формі на офіційні електронні адреси; за відсутності офіційної електронної адреси - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв'язку за наступними електронними адресами: vinheatnet@ukr.net, oleksii.yurtsev.partners@gmail.com, bar_miska_rada@ukr.net.
Додаткове судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Повний текст додаткового судового рішення складено 29.11.2021 року.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Вишнева, буд. 24, м. Вінниця, 21037)
3 - відповідачу (вул. Героїв Майдану, буд. 6, м. Бар, Вінницька область, 23000)