25 листопада 2021 року м. Харків Справа № 905/721/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.
за участю представників:
позивача - Блинди О.М.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегагаз Постач», м. Харків (вх. № 2938 Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2021 у справі № 905/721/21 (суддя Ніколаєва Л.В.; повне рішення складено 30.08.2021)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегагаз Постач», м. Харків
до Управління освіти Соледарської міської ради, м. Соледар, Бахмутський район, Донецька область
про стягнення 608 726,54 грн,
20.04.2021 позивач, ТОВ «Мегагаз Постач», звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з відповідача - Управління освіти Соледарської міської ради 608 726,54 грн, з яких:
-231 133,08 грн - заборгованість за поставлений природний газ за договором №102/2020 від 13.02.2020 у грудні 2020 року та у січні 2021 року,
-363 829,09 грн - заборгованість за поставлений природний газ у січні 2021 року та у лютому 2021 року,
-9 777,93 грн - інфляційні втрати за період прострочення грошового зобов'язання лютий-квітень 2021 року,
-3 986,44 грн - 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання 131 день (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог за вх. № 11725/21 від 01.06.2021).
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на постачання відповідачу протягом грудня 2020 року - лютого 2021 року природного газу як за договором №102/2020 від 13.02.2020, так і за відсутністю договірних відносин з огляду на вичерпання суми додаткової угоди №6 від 31.12.2020 до договору №102/2020 від 13.02.2020, а також на не здійснення відповідачем оплати вартості спожитого природного газу.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.08.2021 у справі № 905/721/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегагаз Постач» задоволено частково.
Стягнуто з Управління освіти Соледарської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегагаз Постач» основний борг у розмірі 457 806 (чотириста п'ятдесят сім тисяч вісімсот шість) грн 14 коп., 3% річних у розмірі 3 355 (три тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 8 817 (вісім тисяч вісімсот сімнадцять) грн 84 коп., судовий збір у розмірі 7 049 (сім тисяч сорок дев'ять) грн 68 коп.
У решті позову відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що:
-договір №102/2020 від 13.02.2020 діяв до 28.02.2021, а відносини сторін щодо поставки природного газу у січні 2021 року та у лютому 2021 є такими, що мають договірний характер;
-встановлення у додатковій угоді №6 від 31.12.2020 умов щодо продовження дії договору в обсязі, що не перевищує 20 % від суми, визначеної в договорі - 69391,67 грн, свідчить виключно про дотримання сторонами вимог ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у відповідній редакції) в межах процедури проведеної публічної закупівлі, а споживання відповідачем природного газу з перевищенням вказаного обсягу вказує на порушення ним умов Договору та Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, проте жодним чином не спростовує наявність договірних відносин між сторонами і не впливає на зобов'язання відповідача щодо сплати вартості фактично спожитого природного газу;
-визначення позивачем вартості природного газу, поставленого у січні 2021 року та у лютому 2021 року за ціною згідно прейскуранту на природний газ із ресурсів НАК «Нафтогаз України», є безпідставним, оскільки ціна природного газу вже визначена та узгоджена сторонами шляхом підписання відповідної додаткової угоди, через що повинна застосовуватися при розрахунках між сторонами.
Позивач із даним рішенням суду першої інстанції частково не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість висновків суду щодо існування між сторонами договірного характеру правовідносин щодо поставки природного газу у січні-лютому 2021 року, просить рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2021 у справі № 905/721/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Стягнути з відповідача на користь позивача 13696,35 гривень судового збору за подачу апеляційної скарги.
Позивач вважає, що Додатковою угодою № 6 від 31.12.2020 сторони продовжили строк дії Договору № 102/2020 від 13.02.2020 на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, а саме до 28.02.2021, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в попередній Додатковій угоді, а саме на суму 69391,67 грн з ПДВ. У результаті чого Договір № 102/2020 від 13.02.2020 продовжив свою дію в частині січня 2021 року відповідно до Додаткової угоди № 6, а інша частина січня 2021 року та лютий 2021 року має бездоговірний характер відносин між сторонами, оскільки чинним законодавством заборонено збільшувати загальну суму Договору (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»). Внаслідок постачання природного газу у січні 2021 року ТОВ «Мегагаз Постач» було сформовано два акти приймання-передачі природного газу: № 42 на суму 69 391,67 грн та № 43 на суму 133 370,04 грн. Тому при розрахунку вартості природного газу позивач вважає доцільним використовувати прейскурант НАК «Нафтогаз України» щодо постачання природного газу споживачам, які підпадають під дію спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, як орієнтир ціни природного газу на ринку:
-за січень 2021 року ціна природного газу з ПДВ становить 8797,74 грн,
-за лютий 2021 року ціна природного газу з ПДВ становить 8209,38 грн.
За наведених обставин позивач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 102/2020 від 13.02.2020 становить 231 133,08 грн, а за позадоговірними відносинами - 363 829,09 грн.
ТОВ «Мегагаз Постач» звертає увагу, що поставив відповідачу газ у частині січня та у лютому 2021 в об'ємі 43,23223 тис.куб.м., що підтверджується витягами з інформаційної платформи ТОВ «Оператор ГТС України». Договір на постачання природного газу № 102/2020 від 13.02.2020 не може застосовуватись до даних періодів, адже загальної вартості, встановленої у додатковій угоді № 6, не вистачає, аби відносини сторін трактувати як договірні. Тому на думку позивача є безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини не охоплюються регулюванням статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Автоматизованою системою документообігу Східного апеляційного господарського суду для розгляду справи № 905/721/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2021.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 905/721/21; відповідачу запропоновано у строк до 19.10.2021 подати до суду відзив на апеляційну скаргу та заяви та/або клопотання (за наявності), що пов'язані з розглядом апеляційної скарги; справу № 905/721/21 призначено до апеляційного розгляду на 02.11.2021 об 11:30 год.
У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу від Управління освіти Соледарської міської ради не надходив.
Судове засідання 02.11.2021 не відбулося, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді-доповідача Барбашової С.В.
Згідно ухвали суду від 11.11.2021 справу призначено до розгляду на 25.11.2021.
В судове засідання 25.11.2021 з'явився уповноважений представник позивача, який надав усні пояснення у справі.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 25.11.2021 не забезпечив, хоча судом апеляційної інстанції вжито належні заходи щодо його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до частин другої та третьої статей 120, 270 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини п'ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами частини другої цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі та пояснення учасників справи у відповідності до приписів частини першої статті 210 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи, розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні уповноваженого представника позивача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, зважаючи на таке.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що 13.02.2020 між відповідачем - Управлінням освіти Соледарської міської ради (споживач) та позивачем - ТОВ «Мегагаз Постач» (постачальник) укладено договір №102/2020 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу товар: код ДК 021:2015-09120000-6 - газове паливо (природний газ), в обсягах, строках, порядку та на умовах, передбачених цим договором, а споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, що визначені цим договором.
Згідно пункту 1.2. Договору постачальник передає споживачу природний газ з 13.02.2020 по 31.12.2020 (включно) в планових річних обсягах постачання газу, які визначаються як сума місячних планових обсягів, зазначених у п.1.3. цього Договору.
Додатковою угодою № 5 від 17.12.2020 до Договору пункт 1.3. Договору викладено у наступній редакції: «Планові обсяги постачання газу по місяцях визначаються і становлять, в т.ч. за місяцями та кварталами:
І кв. 2020р. - 18,78806 тис. куб. м., з яких: у лютому - 10,75728 тис. куб. м., у березні - 8,03078 тис. куб.м.;
ІІ кв. 2020р. - 0,02 тис. куб. м., з яких: у квітні - 0,02 тис. куб. м., у травні - 0 тис. куб м., у червні - 0 тис. куб м.,
ІІІ кв. 2020р. - 0 тис. куб м., з яких: у липні - 0 тис. куб м., у серпні - 0 тис. куб м., у вересні - 0 тис. куб м.;
ІV кв. 2020р. - 54,01625 тис. куб. м., з яких: у жовтні - 1,61196 тис. куб. м., у листопаді - 23,72738 тис. куб. м., у грудні - 28,67691 тис. куб. м.
Згідно пункту 1.4. Договору постачання газу здійснюється для потужностей споживача за адресою: Донецька обл., Бахмутський р-н: м. Соледар, вул. Театральна, 1а; с. Бахмутське, вул. Ювілейна, 8; с. Володимирівка, вул. Гагаріна, 135; с. Берестове, вул. Садова, 40; с. Васюківка, вул. Миру; с. Федорівка, вул. Зарічна, 54а.
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що місячний обсяг відбору (споживання) газу Споживачем не повинен перевищувати підтверджений обсяг газу більш ніж на ±5%.
Згідно з пунктом 2.9. Договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:
-за підсумками розрахункового періоду споживач до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (підпункт 2.9.1. пункту 2.9. Договору);
-на підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника (підпункт 2.9.2. пункту 2.9. Договору);
-споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (підпункт 2.9.3. пункту 2.9. Договору);
-у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника (підпункт 2.9.4. пункту 2.9. Договору);
-у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 15 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ (підпункт 2.9.5. пункту 2.9. Договору).
У пункті 3.1. Договору сторонами обумовлено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.
Додатковими угодами № 1 від 17.04.2020, № 2 від 17.06.2020, № 3 від 29.10.2020, № 4 від 17.12.2020, № 5 від 17.12.2020 сторонами вносились зміни до пунктів 3.2., 3.6. розділу ІІІ Договору та відповідно до останньої додаткової угоди викладено їх в такій редакції:
« 3.2. Ціна природного газу як товару становить 4369,29 грн., крім того ПДВ - 873,86 грн. У вартості природного газу враховано тариф на послуги транспортування природного газу, який складає - 163,90 грн. з ПДВ. Разом ціна за одиницю природного газу становить 5243,15 грн./тис. куб. м.»;
« 3.6. Загальна сума договору зменшена на 280000,06 грн. та становить 346958,36 грн., в т.ч. ПДВ 57826,26 грн».
Ціна зазначена в п.3.2. договору, може змінюватися протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору, з урахуванням вимог статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VІІІ (із змінами) (пункт 3.3. Договору).
Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно (пункт 4.1. Договору).
Згідно пункту 4.2. Договору оплата місячної вартості спожитого газу здійснюється споживачем 15 числа місяця наступного за розрахунковим місяцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, визначений постачальником з урахуванням вимог чинного законодавства, на підставі рахунків на оплату та актів приймання-передачі природного газу. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунки проводяться протягом 5-ти банківських днів з дати отримання споживачем відповідно бюджетного асигнування. Будь-які штрафні санкції в такому випадку не застосовуються.
Підпунктами 5.4.1., 5.4.2., 5.4.5. пункту 5.4. Договору сторони визначили, що споживач зобов'язується дотримуватися дисципліни споживання газу, визначеної розділом ІІ договору, а також правилами постачання природного газу; оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором; самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках: перевитрат добового та/або місячного підтвердження обсягу газу без узгодження з постачальником; припинення або розірвання договору; в інших випадках, передбачених Правилами постачання газу, іншими актами законодавства.
Згідно пункту 11.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
У пункті 11.8. Договору сторони узгодили, що згідно ч. 5 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VІІІ (із змінами) дія договору про закупівлю може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
Так, Додатковою угодою №6 від 31.12.2020 до договору сторони погодили продовження строку дії договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, а саме на суму 69 391,67 грн, з урахуванням ПДВ 11 565,28 грн. Дана додаткова угода укладена в двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної сторони. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її укладання та діє з 01.01.2021 по 28.02.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань по даній додатковій угоді (пункт 3 Додаткової угоди №6 від 31.12.2020 до Договору).
Отже, сторонами узгоджено ціну природного газу за 1 000 куб. м. - 5 243,15 грн. з ПДВ та загальну суму договору - 346 958,36 грн. (пункти 3.2., 3.6. Договору у редакції додаткової угоди № 5 від 17.12.2020), яка в подальшому збільшена в порядку ч. 6 ст. 41 Закон України «Про публічні закупівлі» (у відповідній редакції) на 20% від суми, визначеної в Договорі, а саме на 69 391,67 грн (пункт 1 Додаткової угоди №6 від 31.12.2020).
Додатковою угодою №7 від 27.01.2021 до Договору сторони узгодили внесення змін до реквізитів сторін.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегагаз Постач» у грудні 2020 року - лютому 2021 року поставлено відповідачу природний газ в загальному обсязі 87,31511 тис. куб. м., а саме:
-у грудні 2020 року - 30 848,15 тис. куб. м.,
-у січні 2021 року - 28 394,31 тис. куб. м.,
-у лютому 2021 року - 28 072,65 тис. куб. м., що підтверджується витягами з інформаційної платформи ТОВ «Оператор ГТС України».
Згідно вказаних витягів з інформаційної платформи ТОВ «Оператор ГТС України» постачальником цих обсягів газу є позивач - ТОВ «Мегагаз Постач».
20.03.2021 позивач направив на адресу відповідача вимогу про стягнення заборгованості вих.№293 від 18.03.2021 вих. №293 від 18.03.2021 з доданими до неї актами приймання-передачі природного газу №978 за грудень 2020р. в обсязі 30,84815 тис. куб. м. вартістю 161 741,41 грн, №42 за січень 2021р. в обсязі 13,23473 тис. куб.м. вартістю 4 369,29 грн, № 43 за січень 2021р. в обсязі 15,15958 тис. куб.м. вартістю 7 331,45 грн, №285 за лютий 2021р. в обсязі 28,07265 тис. куб.м. вартістю 6 841,15 грн.
Вказану вимогу отримано відповідачем 24.03.2021, що підтверджується відомостями з сайту АТ «Укрпошти».
Відповідач за вказаний обсяг поставленого природного газу не розрахувався.
Акти приймання-передачі природного газу № 978 за грудень 2020р. на суму 161 741,41 грн, № 42 за січень 2021р. на суму 69 391,67 грн, №43 за січень 2021р. на суму 133 370,04 грн, №285 за лютий 2021р. на суму 230 459,05 грн відповідач не підписав, мотивовану та обґрунтовану відмову від їх підписання не надав, а вимогу про необхідність погашення заборгованості вих.№293 від 18.03.2021, залишив без відповіді та задоволення.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач послався на те, що відповідач не розрахувався за спожитий у грудні 2020 року - лютому 2021 року природний газ, а тому заявив вимогу про стягнення з відповідача:
-231 133,08 грн заборгованості за природний газ, що поставлений за Договором №102/2020 від 13.02.2020,
-363 829,09 грн заборгованості за природний газ, поставлений за відсутністю договору, яка підлягає компенсації на підставі ст. 1212 -1214 Цивільного кодексу України, як вартість безпідставно набутого майна.
Разом із цим позивачем визначено вартість природного газу, який поставлений у грудні 2020 року в обсязі 30,84815 тис. куб. м. та у січні 2021 року в обсязі 13,23473 тис. куб. м. за Договором з урахуванням ціни природного газу - 5243,15 грн з ПДВ згідно Додаткової угоди № 5 від 17.12.2020 до Договору, а вартість природного газу, який поставлений за відсутністю договору у січні 2021 року в обсязі 15,15958 тис. куб. м. та у лютому 2021 року в обсязі 28,07265 тис. куб. м. - з урахуванням ціни природного газу 8 797,740 грн та 8 209,380 грн на підставі прейскуранту на природний газ із ресурсів НАК «Нафтогаз України» на період поставки з 01.01.2021 та з 01.02.2021.
Разом з іншим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 986,44 грн та інфляційні втрати в сумі 9 777,93 грн.
Дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції повністю погоджується із висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини першої статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем поставлено відповідачу природний газ:
-у грудні 2020 року в обсязі 30,84815 тис. куб. м.,
-у січні 2021 року в обсязі 28,39431 тис. куб. м. (13,23473 тис. куб. м. та 15,15958 тис. куб. м.),
-у лютому 2021 року в обсязі 28,07265 тис. куб. м.
Розглянувши доводи апеляційної скарги в контексті встановлених судом першої та апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про те, що поставка природного газу у січні 2021 року в обсязі 15,15958 тис. куб. м. та у лютому 2021 року в обсязі 28,07265 тис. куб. м. була здійснена позивачем за відсутності Договору і тому вартість цього обсягу природного газу повинна бути розрахована за ціною згідно прейскуранту на природний газ із ресурсів НАК «Нафтогаз України».
Натомість колегія суддів вважає, що уклавши Додаткову угоду № 6 від 31.12.2020, якою продовжено строк дії Договору до 28.02.2021 та визначено відповідні обсяги постачання природного газу (в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі - 69391,67 грн), сторонами було дотримано вимоги ч. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент укладення додаткової угоди) в межах процедури проведеної публічної закупівлі, а отже Договір № 102/2020 від 13.02.2020, на час виникнення спірних правовідносин сторін, був діючим.
Відповідно до приписів пункту 3 Правил постачання природного газу постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем. Отже чинним законодавством України встановлений порядок, відповідно до якого споживання природного газу без укладення відповідного договору з постачальником не допускається.
За усіма обставинами справи постачання природного газу відповідачу у січні 2021 року та лютому 2021 року відбулось у межах строку дії договору, а господарські відносини між сторонами є договірною поставкою, проте з перевищенням договірного обсягу.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що спірні правовідносини з поставки природного газу у січні 2021 року в обсязі 15,15958 тис.куб.м. та у лютому 2021 року в обсязі 28,07265 тис.куб.м. мають договірний характер та регулюються нормами зобов'язального права, оскільки договір №102/2020 від 13.02.2020 діяв до 28.02.2021, а тому до них не можуть бути застосовані приписи статті 1212-1214 Цивільного кодексу України, на чому помилково наполягає позивач.
Тому з урахуванням умов пунктів 3.1.-3.4. Договору щодо застосування при розрахунках між сторонами ціни природного газу, яка встановлюється виключно за їх узгодженням шляхом підписання відповідної додаткової угоди, колегія суддів також вважає безпідставним визначення позивачем вартості природного газу, який поставлений у січні 2021р. в обсязі 15,15958 тис. куб. м. та у лютому 2021р. в обсязі 28,07265 тис. куб. м., за ціною згідно прейскуранту на природний газ із ресурсів НАК «Нафтогаз України».
В силу вимог частини третьої статті 670 Цивільного кодексу України якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.
Ураховуючи вказане, суд першої інстанції вмотивовано визначився, що загальна вартість вказаного природного газу з урахуванням ціни, визначеної пунктом 3.2. Договору у редакції Додаткової угоди № 5 від 17.12.2020 (за 1000 куб. м. - 5243,15 грн. з ПДВ), становить 457 806,14 гривень. Проте відповідачем не здійснено оплату отриманого природного газу у встановлений договором строк, внаслідок чого у нього виник борг саме у зазначеній сумі. Жодних заперечень щодо наявності боргу відповідачем до суду першої інстанції не надано.
Разом із цим колегія суддів зазначає, що згідно пунктів 5.1.4., 5.1.5. Договору позивач, як постачальник природного газу, має право:
-ініціювати процедуру припинення (обмеження) постачання газу споживачу згідно з умовами цього Договору та Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015;
-надавати доручення Оператору ГРМ щодо обмеження (припинення) постачання газу споживачеві згідно з умовами розділу VII Договору та відповідно до порядку, встановленого законодавством.
Отже обмеження або припинення газопостачання в певних випадках є правом, а не обов'язком позивача.
Разом із цим, згідно пунктів 5.4.1., 5.4.5. Договору споживач зобов'язаний: дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної Розділом ІІ Договору, а також Правилами постачання природного газу; самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу в випадках та порядку, передбачених чинним законодавством та Договором.
Згідно з пунктом 10 Розділу ІІ Правил постачання природного газу, споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи базу даних Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача.
Споживач та його постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.
Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об'ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.
Положеннями пункту 20 розділу ІІ Правил постачання природного газу визначено, що споживач зобов'язується в т.ч.: забезпечувати дотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу в обсягах та на умовах, визначених договорами; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами; самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках, зокрема: перевищення підтвердженого обсягу природного газу без узгодження з постачальником; відсутності укладеного договору постачання природного газу.
Аналіз умов Договору та вказаних Правил свідчить про те, що споживання відповідачем природного газу з перевищенням вказаного обсягу вказує на порушення ним умов Договору та Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (щодо споживання природного газу в узгодженому обсязі та обмеження (припинення) власного газоспоживання з метою недопущення такого перевищення), але жодним чином не спростовує наявність договірних відносин між сторонами у справі і не впливає на зобов'язання відповідача сплатити вартість фактично спожитого природного газ у січні 2021р. в обсязі 15,15958 тис. куб. м. та у лютому 2021р. в обсязі 28,07265 тис. куб. м.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 457 806,14 грн, з яких:
-161 741,41 грн за поставлений природний газ у грудні 2020р. обсягом 30,84815 тис. куб. м.;
-148 875,62 грн. за поставлений у січні 2021р. природний газ обсягом 28,39431 тис. куб. м.;
-147 189,11 грн. за поставлений у лютому 2021р. природний газ обсягом 28,07265 тис. куб. м.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статей 611, 625 Цивільного кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати нарахованих на суму прострочених виконанням грошових зобов'язань 3% річних та інфляційних.
Враховуючи погоджений сторонами у пункті 4.2. Договору порядок розрахунків за договором, строк оплати природного газу відповідачем настав: за зобов'язанням грудня 2020 року - 15.01.2021, за зобов'язанням січня 2021 року - 15.02.2021, за зобов'язанням лютого 2021 року - 15.03.2021.
Оскільки матеріали справи свідчать про неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем з оплати отриманого у власність природного газу у спірному періоді, тому останній цілком управнений вимагати сплати нарахованих на суму прострочених виконанням грошових зобов'язань 3% річних та інфляційних.
Згідно здійсненого позивачем розрахунку 3% річних за загальний період з 16.01.2021 по 26.05.2021 на загальну суму боргу 594 962,17 грн вказані нарахування становлять 3 986,44 грн, а розмір інфляційних втрат за загальний період з лютого по квітень 2021 року на загальну суму боргу 594 962,17 грн за розрахунком позивача становить 9 777,93 гривень.
Колегія суддів вважає, що перевіривши вказаний розрахунок суд першої інстанції дійшов правильного висновку про помилковість здійснених позивачем нарахувань за період з 01.04.2021 по 26.05.2021 на частину суми боргу за січень 2021 року та боргу за лютий 2021 року у розмірі 363 829,09 грн, який визначений з урахуванням ціни згідно прейскуранту на природний газ із ресурсів НАК «Нафтогаз України», а не ціни згідно пункту 3.2. Договору у редакції додаткової угоди № 5 від 17.12.2020, яка підлягає застосуванню у даному випадку.
Ураховуючи викладене вище, судом першої інстанції самостійно, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, здійснено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, згідно з якими:
1) розмір 3% річних за загальний період з 16.01.2021 по 26.05.2021 на суму боргу 457 806,06 грн становить 3 355,15 грн, з яких:
-1 741,49 грн, які нараховані за період з 16.01.2021 по 26.05.2021 на суму 161 741,41 грн (сума боргу за зобов'язанням грудня 2020 року);
-570,34 грн, які нараховані за період з 16.02.2021 по 26.05.2021 на суму 69 391,67 грн (частина суми боргу за зобов'язанням січня 2021 року);
-1 043,32 грн, які нараховані за період з 01.04.2021 по 26.05.2021 на суму 226 673,06 грн (частина суми боргу за зобов'язанням січня 2021 року та сума боргу за зобов'язанням лютого 2021 року);
2) розмір інфляційних втрат, які нараховані за загальний період лютий - квітень 2021 року на загальну суму боргу 457 806,06 грн становить 8 817,84 грн, з яких:
-5 557,47 грн, які нараховані за період лютий - квітень 2021 року на суму 161741,41 грн (сума боргу за зобов'язанням грудня 2020 року);
-1 673,66 грн, які нараховані за період березень - квітень 2021 року на суму 69 391,67 грн (частина суми боргу за зобов'язанням січня 2021 року);
-1 586,71 грн, які нараховані за квітень 2021 року на суму 226 673,06 грн (частина суми боргу за зобов'язанням січня 2021 року та сума боргу за зобов'язанням лютого 2021 року).
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновками суду про задоволення позову щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 355,15 грн та інфляційних втрат у розмірі 8 817,84 грн, оскільки суд перевірив на підставі наявних у справі належних та допустимих доказів розмір заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних, правильність всіх вихідних даних (період нарахування, розмір), арифметичну правильність проведеного розрахунку, правові підстави вимагати їх стягнення в судовому порядку, що відповідає вимогам відносно законності та обґрунтованості судового рішення, встановленим у статті 236 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Однак позивачем в апеляційній скарзі не наведено жодних аргументів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин, а також порушення ним норм матеріального права.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, ураховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегагаз Постач» без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2021 у справі № 905/721/21 - без змін.
З урахуванням залишення апеляційної скарги без задоволення, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегагаз Постач», м. Харків на рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2021 у справі № 905/721/21 залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Донецької області від 19.08.2021 у справі № 905/721/21 залишити без змін.
3.Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегагаз Постач», м. Харків.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 30.11.2021.
Головуючий суддя С.В. Барбашова
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Н.М. Пелипенко