Справа № 454/4067/20 Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю.Є.
Провадження № 22-ц/811/2399/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 41
23 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 травня 2021 року в складі судді Ясінського Ю.Є. в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
У грудні 2020 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 23 308,53 грн.
Вимоги обгрунтовував тим, що ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 24.05.2007 року, тобто уклала договір про надання банківських послуг, згідно якого отримала кредит розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитног оліміту на картковий рахунок. В заяві підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Цією заявою відповідача підтверджується факт, що вона булла повністю проінформована про умови кредитування у ПАТ КБ «ПриватБанку», які були надані їй для ознайомлення у письмовій формі.
Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, відповідачу надано у користування кредитну картку.
У подальшому, розмір кредитного ліміту відповідача збільшився до 9 670 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 3.2. 3.3, Договору, на підставі яких Відповідач при укладенні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою Банку.
Таким чином, Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме наддав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та у межах встановленого кредитного ліміту.
Однак відповідач, на порушення умов договору, свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 14.07.2020 року утворилася загальна заборгованість за кредитом, з урахуванням штрафних санкцій у сумі 23308,53 грн., яка складається з: 16111 грн. 69 коп. - заборгованість за тілом кредита; в.т.ч.:0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита;16 111 грн. 69 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 7196,84 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 000,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн.- нараховано комісії.
Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПриватБанк», просив позов задовольнити.
Оскаржуваним заочним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 18 травня 2021 року позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 16111 (шістнадцять тисяч сто одинадцять ) грн. 69 коп.
Стягнуто ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1471 ( одна тисяча чотириста сімдесят одна ) грн.40 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» у особі представника Крилової О.Л., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та ухвалити нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні заборгованості по відсотках за користування кредитом, чим порушив норми матеріального права, не навівши при цьому жодних правових підстав в існуванні відповідача права на користування коштами банку без сплати відсотків.
Відповідачем підписано заяву № б/н від 24.05.2007, у якій погоджена відсоткова ставка 36% річних. Таким чином, ОСОБА_2 погодилась у письмовому вигляді з умовами користування кредитними коштами, а тому висновки суду про відсутність погодження умов кредитування щодо нарахування відсотків є безпідставними. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту.
Зазначає, що розрахунок заборгованості та виписка у цілковитій відповідності відображає рух коштів за картою, він є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. Із даних документів (розрахунку та виписки) вбачається, що відповідач здійснював погашення кредитної заборгованості та відсотків, що свідчить про визнання нею боргу за кредитним договором і обов'язків, які виникли з цього договору, презумпція правомірності якого не спростована.
З урахуванням наведеного вважає, що суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, не встановив дійсних прав та обов'язків сторін, які випливають з кредитного договору.
Просить заочне рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 травня 2021 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.
Від відповідача у встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно із ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Звертаючись із позовними вимогами позивач АТ КБ «ПриватБанк» свої доводи обґрунтовував укладеним між банком та ОСОБА_1 кредитним договором б/н від 24.05.2007, що підтверджується копію анкети - заяви від 24.05.2007, витягом з Умов та прав надання банківських послуг у Приватбанку, розрахунком заборгованості за договором № б/н від 24.05.2007 станом на 31.12.2015, на 30.09.2019, на 14.07.2020, банківською випискою, довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на ім'я ОСОБА_2 , довідкою про надання кредитних карток, заявою від 24.05.2007, копією паспорта відповідача.
Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Таким чином, суд прийшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за користування кредитними коштами, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
При вирішенні спору суд покликався на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.
Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).
Зважаючи на те, що рішення суду позивач АТ КБ «Приватбанк» оскаржує в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, колегія суддів за правилами ст. 367 ЦПК України, законність рішення суду в іншій частині не перевіряє.
Судом встановлено, що 24.05.2007 року ОСОБА_1 підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, внаслідок чого вона отримала кредит у розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.У заяві б/н від 24.05.2007 року, на якій міститься підпис позивальника вбачається, що базова процентна ставка становить 36% з розрахунку 360 днів в році. Строк дії кредитного ліміту: відповідає терміну дії картки (а.с. 37).
Тобто, як вірно зазначає в апеляційній скарзі позивач, між сторонами узгоджені умови договору, зокрема, в частині процентів за користування кредитом.
У заяві зазначено, що відповідачка згідна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
Згідно з наданим банком розрахунком загальна заборгованість відповідачки за кредитом станом на 14.07.2020 року утворилася загальна заборгованість за кредитом з урахуванням штрафних санкцій у сумі 23 308,53 грн., яка складається з наступного:16111 грн. 69 коп. - заборгованість за тілом кредиту; в.т.ч.:0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;16 111 грн. 69 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;7196,84 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;000,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідност. 625 ЦК України;0,00 грн. - нарахована пеня;0,00 грн.- нараховано комісії.
З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 вбачається, що кредитний ліміт по картці змінювався декілька разів протягом 2007-2017 рр., з 31.03.2017 максимально був збільшений до 9670,00 грн., з 01.02.2020 зменшено до 0 (а.с.35).
Відповідно до довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» б/н на підставі договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , останній було видано декілька кредитних карток з різними термінами дії (а.с. 36).
Суд встановив, що банк виконав умови договору, надавши відповідачу кредитні кошти на платіжну картку, якими вона скористалась, але не повернула їх банку разом з нарахованими відсотками.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З огляду на вказані норми, якими чітко унормовано письмову форму кредитного договору, суд обґрунтовано не визнав Умови та правила надання банківських послуг, копія яких долучена до справи, складовими кредитного договору між сторонами у справі, оскільки вони не підписані позичальником.
Відповідно достатті 1056-1ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються у договорі.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 і 2 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Колегія суддів при цьому наголошує на тому, що суд не звернув уваги на копію заяви позичальника, яка була підписана відповідачем 25.05.2007, у якій визначені істотні умови договору.
Так, у вищевказаній заяві міститься наступна інформація: персональні дані позичальника, адреса проживання, інша додаткова інформація, тип карти, тип кредитного ліміту, суму кредитного ліміту, розмір процентної ставки, строк дії кредитного ліміту. Визначено порядок погашення Кредитного ліміту шляхом внесення коштів на Карту клієнтом, так і списання Банком коштів з Дебетної карти.
Тому вимоги банку щодо стягнення відсотків з відповідача за користування кредитними коштами грунтуються на цій заяві та відповідають положенням законів, зокрема, ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст. 49 ЗУ "Про банки і банківську діяльність".
Перевіряючи розмір заборгованості за відсотками, який банк просить стягнути з відповідача в сумі 7196,84 грн., колегія встановила, що згідно розрахунку заборгованості позивачем застосовувались відсотки за простроченим тілом кредиту наступним чином: в період з 13.01.2007 по 31.12.2012 р. з розрахунку 72% річних; в період з 01.03.2013 по 29.08.2014 з розрахунку 30% річних; з 01.09.2014 по 31.03.2015 - 34,8% річних; в період з 01.04.2015 по 31.12.2015 - 43,2% річних; в період з 01.10.2019 по 29.02.2020 року з розрахунку 86,4% річних або 7,2% на місяць; в період 01.03.2020 по 30.04.2020 з розрахунку 43,2% річних або 3,6% на місяць (а.с.8-15, 24-25), тоді як базова відсоткова ставка становила 36% річних або 3% на місяць.
Вирішуючи позовні вимоги в частині відсотків, суд першої інстанції відмовив у їх стягненні, при цьому, виходив з невірних мотивів.
Суд першої інстанції не звернув уваги, що заява від 24 травня 2007 року містить базову відсоткову ставку 36% річних. Проте, у розрахунку заборгованості банк застосував відсоткову ставку, яка сторонами узгоджена не була, а відтак, сума відсотків, які просить стягнути банк, не відповідає відсотковій ставці, яка визначена сторонами.
Отже, на переконання колегії суддів, позивач надав суду розрахунок заборгованості, в якому заборгованість за простроченими процентами нарахована за період з 01.10.2019 по 14.07.2020 в сумі 7196,84 грн. на умовах, які сторонами узгоджені не були.
Саме з цих підстав позовні вимоги банку в частині стягнення відсотків не підлягають задоволенню, а не з підстав неузгодження між сторонами їх розміру, як зазначив суд першої інстанції.
У той же час, оскаржуючи рішення суду з зазначених мотивів, банк не подав апеляційному суду розрахунку у відповідності до відсоткової ставки, яка визначена договором. Зазначений розрахунок, через змінний характер заборгованості, апеляційний суд здійснити можливості не має.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
Згідно з вимогами ст. 376 ЦПК України підставами для зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог відповідачем не оскаржувалося, а відтак, в апеляційному порядку не переглядається.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 травня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 листопада 2021 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк