16 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4350/20 пров. № А/857/11606/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гуляка В.В., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Крутько О.В.,
час ухвалення рішення: 11:43:20,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення: 26.11.2020,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - в/ч НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) про:
- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати підполковнику запасу ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.01.2016 по 31.03.2017 включно;
- визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати підполковнику запасу ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 01.04.2017 по 31.01.2019 включно;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 виплатити підполковнику запасу ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.03.2017 з врахуванням базового місяця для нарахування індексації січня 2008 року у сумі 41072,06 грн;
- зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити підполковнику запасу ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2017 по 31.01.2019 з врахуванням базового місяця для нарахування індексації січня 2008 року у сумі 78447,82 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.01.2016 по 31.03.2017. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.04.2017 по 31.01.2019. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.03.2017, з встановленням базового місяця - січень 2008 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2017 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року, з 01.03.2018 по 31.03.2019, з встановленням базового місяця - березень 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) 500,00 грн витрат на правову допомогу. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) 500,00 грн витрат на правову допомогу.
Рішення мотивоване тим, що бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати не у повному обсязі індексації грошового забезпечення є протиправною.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Військової частини НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на його незаконність, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Порядок №1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки.
Крім того, відповідач покликається на те, що під час переміщення підполковника запасу ОСОБА_1 у військову частину НОМЕР_1 в грошовому атестаті колишнього військовослужбовця підполковника ОСОБА_1 зазначено базовий місяць січень 2014 року, а індексація грошового забезпечення виплачена по 31 грудня 2015 року.
Згідно розрахунку Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.04.2017 по 28.02.2018 від 03.07.2020 №350/486/300/1/793 ОСОБА_1 підлягає виплата індексація 21339,89 грн, базовий місяць січень 2014 року.
Згідно розрахунку Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.03.2018 по 31.01.2019 року від 03.07.2020 №350/486/300/1/794 ОСОБА_1 виплачено індексацію за грудень 2018 року та січень 2019 року у розмірі 142,16 грн., базовий місяць березень 2018 року.
Наголошує, що нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.01.2019 року в сумі 142,16 грн. підполковнику запасу ОСОБА_1 виплачена в повному обсязі.
Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив щодо її доводів та просив залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу з 1987 року по 2019 рік, а саме у період з 01.01.2016 року по 27.04.2017 року у Військовій частині НОМЕР_2 , а з 27.04.2017 року по 31.01.2019 року у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.12.2018 року №769 позивача було звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_6 №21 (по стройовій частині) ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 31.01.2019 року.
22.05.2020 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_2 стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.03.2017 року.
Військова частина НОМЕР_2 листом від 28.05.2020 року за №350/481/200/749 повідомила позивача, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з січня 2016 року по лютий 2018 року в Міністерстві оброни України не було. При виплаті індексації грошового забезпечення підполковнику запасу ОСОБА_1 у грудні 2015 року використовувався базовий місяць - січень 2014 року. Даний базовий місяць був встановлений відповідно до Порядку №1078 у зв'язку із підвищенням розміру щомісячної додаткової грошової винагороди з 40% до 60%. Крім того, зазначає, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003 року №1078 не передбачає механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки, зокрема виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
22.05.2020 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 28.05.2020 року за №350/486/300/1/650 повідомила позивача, що Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною організацією, яка підпорядкована Міністерству оброни України та як розпорядник бюджетних коштів, проводить видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом. Законом України “Про Держаний бюджет України на 2017 рік” виплата індексації не передбачалось. Зазначає, що керуючись роз'ясненнями Міністерства соціальної політики України та роз'ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оброни України у Військової частини НОМЕР_1 немає змоги виплати індексації грошового забезпечення за минули періоди (з 27.01.2017р по 01.03.2018р.).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.92 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Частинами 1 та 2 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з положеннями ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Вимогами ч. 6 ст. 5 Закону №1282-XII передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ст. 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок № 1078), який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Пунктом 2 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Вимогами абз.8 п.4 Порядку №1078 передбачено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Також, судом враховано, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19.06.2019 (справа №825/1987/17), від 20.11.2019 (справа № 620/1892/19), від 05.02.2020 (справа №825/565/17) індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому вона підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті і не повинна ставитися в залежність від бюджетних асигнувань відповідачів.
Як встановив суд, згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 №350/486/200/896 від 01.07.2020 ОСОБА_1 нараховано індексацію грошового забезпечення з січня 2016 року по березень 2017 року у розмірі 19198,38 грн. При нарахуванні індексації для розрахунку суми індексації ОСОБА_1 базовим місяцем був січень 2014 року, оскільки в січні 2014 року було збільшення розміру (з 40% на 60%) щомісячної додаткової грошової винагороди.
Згідно розрахунку Військової частини НОМЕР_1 за період з квітня 2017 по лютий 2018 року від 03.07.2020 №350/486/300/1/793 ОСОБА_1 підлягає виплата індексація 21339,89 грн. При нарахуванні індексації для розрахунку суми індексації ОСОБА_1 базовим місяцем був січень 2014 року.
Згідно розрахунку Військової частини НОМЕР_1 за період з березень 2018 по січень 2019 року від 03.07.2020 №350/486/300/1/794 ОСОБА_1 виплачено індексацію: грудень 2018 року та січень 2019 року у розмірі 142,16 грн. При нарахуванні індексації для розрахунку суми індексації ОСОБА_1 базовим місяцем був березень 2018 року.
Військова частина НОМЕР_1 наголошує, що нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.01.2019 в сумі 142,16 грн підполковнику запасу ОСОБА_1 виплачена в повному обсязі.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 №350/486/200/896 від 01.07.2020 ОСОБА_1 нараховано індексацію грошового забезпечення з січня 2016 року по березень 2017 року у розмірі 19198,38 грн. При нарахуванні індексації для розрахунку суми індексації ОСОБА_1 базовим місяцем був січень 2014 року, оскільки в січні 2014 року було збільшення розміру (з 40% на 60%) щомісячної додаткової грошової винагороди.
Згідно розрахунку Військової частини НОМЕР_1 за період з квітня 2017 по лютий 2018 року від 03.07.2020 №350/486/300/1/793 ОСОБА_1 підлягає виплата індексація 21339,89 грн. При нарахуванні індексації для розрахунку суми індексації ОСОБА_1 базовим місяцем був січень 2014 року.
Згідно розрахунку Військової частини НОМЕР_1 за період з березень 2018 по січень 2019 року від 03.07.2020 №350/486/300/1/794 ОСОБА_1 виплачено індексацію: грудень 2018 року та січень 2019 року у розмірі 142,16 грн. При нарахуванні індексації для розрахунку суми індексації ОСОБА_1 базовим місяцем був березень 2018 року.
Військова частина НОМЕР_1 наголошує, що нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.01.2019 в сумі 142,16 грн підполковнику запасу ОСОБА_1 виплачена в повному обсязі.
Таким чином, базовими місяцями для нарахування індексації визначено: січень 2014 року, березень 2018 року.
Натомість позивач вважає, що базовими місяцями для нарахування йому індексації грошового забезпечення повинен бути січень 2008 року.
Таким чином, відповідач здійснив нарахування позивачу сум індексації грошового забезпечення та їх виплатив, і з такими сумами позивач не погоджується у зв'язку з неправильним, на його думку, визначенням відповідачем базових місяців, спірним у цій справі є саме питання визначення базового (базових) місяця (місяців) індексації грошового забезпечення.
Разом з тим, враховуючи положення Порядку № 1078 місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови № 1294.
Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
У свою чергу схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Отже, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.
Судом враховано, що відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 08 серпня 2017 року № 48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18 липня 2017 року № 248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.
У роз'ясненні Мінсоцполітики від 18 квітня 2018 року № 28/о/66-18 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.
Зі змісту роз'яснення Мінсоцполітики від 09 лютого 2005 року № 024-106 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.
Таким чином, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року у зв'язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України від 01 березня 2018 року № 90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».
Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації не відбувалося.
Відтак, суд дійшов вірного висновку про те, що саме січень 2008 року, а не січень 2014 року, як вважають відповідачі, є базовим місяцем для нарахування індексації його грошового забезпечення.
У подальшому, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала законної сили 01 березня 2018 року), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.
Враховуючи наведене, вірним є висновок суду про те, що у межах спірних відносин саме січень 2008 року та березень 2018 року є базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення позивача.
Згідно ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
З огляду на вказане вище, суд критично оцінює покликання відповідачів на розпорядження та вказівки вищих органів військового управління щодо призупинення нарахування та виплати індексації.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду, враховуючи, що за період з січня 2016 року по січень 2019 року при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення відповідачем неправильно встановлено базові місяці, суд вважає, що у цьому випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.03.2017, з встановленням базового місяця - січень 2008 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2017 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року, з 01.03.2018 по 31.03.2019, з встановленням базового місяця - березень 2018 року.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі № 380/4350/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді В. В. Святецький
В. В. Гуляк
Повне судове рішення складено 29.11.2021 року у зв'язку з участю судді-члена колегії Гуляка В.В. у семінарських заняттях з підвищення кваліфікації