Справа № 752/3427/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14305/2021
Головуючий у суді першої інстанції: Кахно І.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.
26 листопада 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Семенюк Т.А
Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова пошта» про повернення майна з відповідального зберігання та відшкодування моральної шкоди,-
У лютому 2021 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що він звернувся 16 липня 2020 року із заявою до ТОВ «Нова пошта», з вимогою повернути позивачу вантаж, а саме, автозапчастину (захисний кожух кришки кікстартера), оскільки вказане майно знаходиться у ТОВ «Нова пошта» на зберіганні, до вирішення питання у судовому порядку.
Відповідно до рішення Голосіївського районного суду міста Києва у справі №554/4659/19 від 06 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Нова пошта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження кришки кікстартера залишено без задоволення, та постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2020 року залишено без змін.
Зазначав, що ним надсилався запит про повернення вантажу, проте, отримано лист від ТОВ «Нова пошта», що згідно з пунктом 13.1.2. Умов надання послуг з організації перевезення відправлень «Зберігання» передбачає, якщо впродовж 30-ти календарних днів відправлення не було витребуване Одержувачем або Відправником, то таке відправлення вважається невитребуваним, а відповідальність ТОВ «Нова пошта» перед Відправником та Одержувачем за збереження відправлення припиняється. ТОВ «Нова пошта» має право розпорядитися таким відправленням на власний розсуд, зокрема для компенсації вартості послуг зберігання та транспортування цього відправлення.
Вказане, на думку позивача, свідчить про фактичну відмову у задоволенні його вимогта відмову відповідача повернути його вантаж.
Також зазначив, що ТОВ «Нова пошта» на момент виникнення спірних правовідносин не повідомляло позивача про строки, в межах яких ОСОБА_1 має право звертатися з вимогою забрати вантаж, крім того, в суді перебував позов про відшкодування вартості вказаного відправлення, що свідчить про поважність причин неявки щоб його забрати, а також вказує на те, що позивач не відмовлявся від отримання вантажу та не втрачав до нього інтерес, правових підстав для неповернення майна та утримання його у себе, на думку позивача, ТОВ «Нова пошта» не має.
На підставі викладеного, позивач просив зобов'язати ТОВ «Нова пошта» повернути позивачу кришку кікстартера мопеду з відповідального зберігання, стягнути з ТОВ «Нова пошта» на користь позивача моральну шкоду в сумі 50 000 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись ізрішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ТОВ «Нова пошта» на момент виникнення спірних правовідносин не повідомило про наявність будь-яких строків, в межах яких позивач має право звернутись з вимогою забрати вантаж, крім того, в суді перебував позов про відшкодування вартості вказаного відправлення, що свідчить про поважність причин неявки щоб його забрати, а також вказує на те, що не відмовлявся від отримання вантажу та не втрачав до нього інтерес, у зв'язку з чим, вважає, що правових підстав для неповернення майна та утримання його у себе ТОВ «Нова пошта» не має.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що позивач у липні 2020 року звернувся до ТОВ «Нова Пошта» із вимогою про повернення вантажу, на що відповідачем у жовтні 2020 року було надано відповідь про те, що станом на 08 жовтня 2018 року відправлення за експрес-накладною є невитребуваним та його було відправлено до складу віддаленого зберігання для подальшої утилізації.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що жодних порушень закону чи договору не відбулося, протиправності поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між його протиправною поведінкою та шкодою не доведено, правових підстав для настання для ТОВ «Нова Пошта» наслідків у вигляді повернення майна не вбачається.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до пе-ревезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Виходячи з аналізу наведених норм матеріального права, законодавець покладає на пе-ревізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу і обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому, про що вказано у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2086цс15.
Згідно із ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Яквбачається з матеріалів справи, згідно експрес-накладної № 59998063844214від 05 червня 2018 року ОСОБА_1 з м. Київ відправив вантаж до м. Рожнятів отримувачу ОСОБА_3 ( а.с. 44).
З даних долученої до справи експрес-накладеної від 05.06.2018 року вбачається, що поштове відправлення оглядалося відповідальним працівником ТОВ «Нова пошта» та містить запис: автозапчастини, оглядалось, має подряпини на корпусі.
Погодившись на отримання вантажу шляхом доставки його ТОВ «Нова Пошта» позивач ставучасником правовідносин, на які поширюються умови Публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень.
Судом встановлено, що вантаж було доставлено за призначенням в м. Рожнятів, де одержувач, оглянувши його у приміщенні відділення в присутності працівників перевізника, відмовився від прийняття відправлення. У зв'язку з цим вантаж було повернуто відправнику.
В 2019 році ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом про стягнення оголошеної вартості вказаного відправлення - 400 грн. та моральної шкоди. Рішенням у справі №554/4659/19 від 06.12.2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20.05.2020 року, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що ТОВ «Нова пошта» не повідомило про наявність будь-яких строків, в межах яких позивач має право звернутись з вимогою забрати вантаж, оскільки передавши вантаж для перевезення, відправник погодився з умовами Публічного договору (публічна оферта) про надання послуг з організації перевезення відправлень ТОВ «Нова Пошта», що підтверджується експрес-накладною № 59998063844214 від 05.06.2018 року.
Згідно п. 13.1.2 Умов надання послуг з організації перевезення відправлень (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відправлення зберігається у відділенні впродовж 30-ти календарних днів із дня надходження у відділення Одержувача. Впродовж 7-ми календарних днів, з урахуванням дня надходження відправлення у відділення Одержувача, відправлення зберігається без додаткових платежів. За зберігання відправлення з 8-го календарного дня нараховується плата за зберігання. Якщо впродовж 30-ти календарних днів відправлення не було витребуване Одержувачем або Відправником, то таке відправлення вважається невитребуваним, а відповідальність ТОВ «Нова пошта» перед Відправником та Одержувачем за збереження відправлення припиняється. ТОВ «Нова пошта» має право розпорядитися таким відправленням на власний розсуд, зокрема для компенсації вартості послуг зберігання та транспортування цього відправлення.
Фактично позивач, будучи повідомленим про скорочені строки зберігання вантажу, не вчиняючи дій щодо його отримання, розпорядився своїм майном на власний розсуд, залишивши його у відповідача та жодних звернень щодо зберігання не направляв.
Також колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, про поважність причин неявки щоб забрати відправлення у зв'язку з перебуванням в суді позову про відшкодування вартості вказаного відправлення є неспроможними, оскільки позивач жодним чином не був позбавлений можливості у 2018 році забрати свій вантаж при виникненні спору щодо відшкодування його вартості.
В липні 2018 року позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди внаслідок пошкодження вантажу на суму оголошеної вартості вантажу, відповідно до умов надання послуг та публічного договору.
В рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 06.12.2019 року в справі №554/4659/19 встановлено, що за зверненням відправника вантажповернуто у зворотному напрямку за експрес-накладною № 59000344815410 від 20.06.2018 року після огляду одержувачем, який від отримання товару відмовився зважаючи на його механічні пошкодження, при цьому жодних пошкоджень упаковки, сторони при огляді не виявили
Отже, за зверненням позивача вантажбуло повернуто у зворотному напрямку до відділення з якого було здійснено відправку, ОСОБА_1 знав про те, що автозапчастина перебуває у відділенні.
На думку колегії суддів, судове рішення, що переглядається в апеляційному порядку, є достатньо мотивованим, суд першої інстанції розглянув дану справу, дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, та вирішив спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних доказів.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»: Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.
Статті 4 та 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Так, вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб'єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України "Про захист прав споживачів" навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
Такий висновок повністю узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року (справа № 216/3521/16-ц, провадження № 14-714 цс 19).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При цьому, необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, проте, жодних доказів щодо наведених обставин позивачем не надано.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позовних вимог повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення без змін, а скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді