Справа №367/7207/21
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/15321/2021
26 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Віктора Михайловича на ухвалу судді Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня 2021 року (суддя Шестопалова Я.В.) про передачу на розгляд до іншого суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
24 вересня 2021р. позивач звернулася до суду з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 7 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., зареєстрований в реєстрі за №6074, за яким з неї стягнуто заборгованість на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» у розмірі 66 409грн 15коп.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що на підставі вищезазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченком І.П. 1 липня 2021 року винесено постанову про відкритті виконавчого провадження № 65940399, однак виконавчий напис незаконний та вчинений з порушенням норм чинного законодавства, як наслідок є таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня 2021 року справу передано на розгляд до Подільського районного суду міста Києва за підсудністю.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальов В.М. просить ухвалу скасувати та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Представник позивача зазначає, що суд першої інстанції припустився надмірного формалізму та не забезпечив належного рівня доступу до правосуддя згідно територіальної підсудності обраної позивачем згідно норм процесуального права.
Також представник позивача вважає, що суд першої інстанції помилково послався на правову позицію Верховного суду у справі №263/14171/19 від 29 жовтня 2020 року, оскільки саме в цій постанові Верховний Суд прийняв повністю протилежний висновок у аналогічній справі.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд до іншого суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Передаючи справу на розгляд до Подільського районного суду міста Києва, суд першої інстанції виходив з того, що вказана справа не підсудна Ірпінському міському суду Київської області, оскільки відповідач та приватний виконавець, який виконує виконавчий напис нотаріуса, зареєстровані за межами територіальної юрисдикції (підсудності) Ірпінського міського суду Київської області.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У статті 28 ЦПК України передбачені випадки альтернативної підсудності за вибором позивача. Зокрема, у частині дванадцятій статті 28 ЦПК України визначено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Визначення місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».
За правилами частин першої та другої зазначеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна.
Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.
Такий висновок зроблено Верховний Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року, справа № 263/14171/19.
До позовної заяви додано копію паспорту позивача, з якої вбачається, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак справа підсудна Ірпінському міському суду Київської області.
Висновок суду першої інстанції, що місцем виконання виконавчого напису є місце реєстрації приватного виконавця, який здійснює його виконання, є помилковим, не ґрунтується на нормах Закону України «Про виконавче провадження» та суперечить вищезазначеній правовій позиції Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів вважає, що ухвала судді про передачу справи на розгляд до іншого суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Віктора Михайловича задовольнити.
Ухвалу судді Ірпінського міського суду Київської області від 29 вересня 2021 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович, приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, направити до Ірпінського міського суду Київської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк