Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/13857/2021
м. Київ Справа № 753/7032/19
18 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Заришняк Г.М.
- Рубан С.М.
при секретарі - Климчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Сініченка Ігоря Сергійовича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Колесника О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя,-
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, в якому просила суд:
- визнати квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , а також автомобіль «BMW xDrive18d E84», 2011 року випуску спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу 8047/16/1090 від 10.02.2016 року, згідно з яким ОСОБА_3 набув право власності на автомобіль «BMW xDrive18d E84», 2011 року випуску;
- поділити спільне майно, визнавши за ОСОБА_1 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль «BMW xDrive18d E84», 2011 року випуску;
- визнати право власності за ОСОБА_2 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про об'єднання в одне провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якому він просив суд у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:
- виділити ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кімнати, припинивши право сумісної власності та визнати за ним право особистої власності на цю квартиру;
- виділити ОСОБА_1 легковий автомобіль марки «BMW xDrive18d E84», 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , визнавши за нею право особистої власності на автомобіль, припинивши право спільної сумісної власності на це майно;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 45/100 частин квартири АДРЕСА_2 , яка складається з трьох кімнат;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 55/100 частин квартири АДРЕСА_2 , яка складається з трьох кімнат.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року об'єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним з цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,2 м2, житловою площею 18,0 м2, квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 98,7 м2, житловою площею 53,50 м2, автомобіль «BMW X1», д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , синього кольору спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,2 м2, житловою площею 18,0 м2 вартістю 1 263 800 грн. 21 коп. в порядку поділу майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль «BMW X1», д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , синього кольору вартістю 435 660 грн. в порядку поділу майна подружжя.
У задоволенні частини позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 98,7 м2, житловою площею 53,50 м2 в порядку поділу майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу 8047/16/1090 від 10.02.2016 року недійсним відмовлено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 55/100 частин квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 98,7 м2, житловою площею 53,50 м2 вартістю 2 107 200 грн. в порядку поділу майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 45/100 частин квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 98,7 м2, житловою площею 53,50 м2 вартістю 2 107 200 грн. в порядку поділу майна подружжя.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Сініченко І.С. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду є невмотивованим, незаконним та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Зазначав, що відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, суд не надав будь-якої оцінки доводам позивача, що саме факт приховання відповідачем ОСОБА_2 продажу автомобіля, відсутність доказів, що отримані кошти були використані в інтересах сім'ї, а також те, що з позивачем проживають двоє неповнолітніх різностатевих дітей і був основним доводом позивача щодо необхідності визнання договору купівлі-продажу недійсним та відступлення від засад рівності часток подружжя на користь ОСОБА_1 . Звертав увагу на те, що той факт, що на момент розгляду даної справи, відповідач ОСОБА_1 перереєстрував право власності на зазначений автомобіль на себе, не відміняє факту продажу такого автомобіля в період шлюбу без згоди його дружини, що вкотре підтверджує факт приховання ним майна.
Вказував на те, що суд безпідставно збільшив частку ОСОБА_2 у спільному майні за відсутності на те правових підстав, та не мотивувавши такий висновок.
Посилався на те, що суд помилково не застосував ч. 2 ст. 70 СК України розглядаючи справу в частині вимог ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 адвокат Жуковська Т.Р. просила залишити рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належно, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за відсутністю учасників справи, які не з'явилися в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірна квартира АДРЕСА_2 придбана сторонами в період їх зареєстрованого шлюбу, а у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, при цьому підстав для відступлення від засад рівності часток при поділі майна подружжя немає, і приймаючи до уваги описані вище норми права, а також вартість як вказаної квартири 2 107 200 грн., так і вартість вже розподіленого майна між сторонами: квартири АДРЕСА_1 - 1 263 800 грн. 21 коп. та автомобіля «BMW X1», д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , синього кольору вартістю 435 660 грн., тому необхідно відрахувати від трьохкімнатної квартири вартість іншого присудженого майна сторонам по справі і визнати право власності за ОСОБА_1 на 55/100 частин спірної квартири та за ОСОБА_2 - право власності на 45/100 частин спірної квартири. Суд приймає до уваги вартість об'єктів поділу майна, визначених ФОП ОСОБА_5 , оскільки вони здійснені більш пізніше, і більш реально визначають дійсну ринкову вартість кожного майна.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали між шлюб 31.08.2002 року, актовий запис №124.
В період зазначеного шлюбу у сторін народились діти: донька - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з матір'ю.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26.12.2016 року шлюб між сторонами було розірвано.
В період зареєстрованого шлюбу сторони придбали за спільні кошти подружжя майно, а саме: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу квартири від 12.08.2010 року (т.1, а.с.7); однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору від 22.02.2007 року (т.1, а.с.8), автомобіль «BMW X1», д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , синього кольору .
Вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, що не заперечувалось сторонами по справі та їх представниками.
Сторони погодилися з розподілом спільного майна подружжя, в частині поділу автомобіля та однокімнатної квартири, шляхом виділення у власність ОСОБА_1 автомобіля «BMW X1», д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, а однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 - виділити у власність ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя.
У зв'язку з наведеним, суд задовольнив такі позовні вимоги та апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновок суду першої інстанції щодо можливості такого поділу майна, врахувавши, що сторони щодо такого поділу не заперечували.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, з тих підстав що автомобіль був відчужений без згоди одного із співвласників колишнього подружжя на розпорядження нерухомим майном, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні таких позовних вимог, оскільки на день розгляду даної справи право власності на автомобіль «BMW X1», д.н.з. НОМЕР_1 , 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , синього кольору було зареєстровано на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у своєму позові просить визнати за нею право власності на вказаний транспортний засіб в порядку поділу майна подружжя, останній знаходиться у її постійному користуванні і ОСОБА_2 погодився з таким поділом майна.
Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують, а сам по собі факт укладення договору купівлі-продажу автомобіля, враховуючи встановлені судом обставини про реєстрацію права власності на спірний автомобіль на час розгляду справи за ОСОБА_2 , фактичне користування ОСОБА_1 автомобілем, та відсутність заперечень ОСОБА_2 щодо виділення у власність ОСОБА_1 автомобіля, не свідчить про порушення прав ОСОБА_1 укладенням ОСОБА_2 договору купівлі-продажу автомобіля.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , в порядку поділу майна.
Суд першої інстанції здійснив поділ спільного майна шляхом визнання права власності за ОСОБА_1 на 55/100 частин спірної квартири та за ОСОБА_2 - право власності на 45/100 частин спірної квартири, врахувавши загальну вартість іншого поділеного майна.
Однак, колегія суддів не погоджується з визначеними судом частками у спільному майні - трикімнатній квартирі АДРЕСА_2 , з огляду на наступне.
За змістом ч.2 ст.70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Згідно п.п.4-5, п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).
Позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві просила відступити від засад рівності часток при поділі майна подружжя, обґрунтовуючи тим, що уклавши договір купівлі-продажу автомобіля від 10.02.2016 року, ОСОБА_2 намагався приховати спірний автомобіль від поділу майна подружжя, а також, що після розлучення, з нею залишилися проживати двоє неповнолітніх дітей, аліменти на утримання яких вона не отримує.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Апеляційним судом встановлено, що дійсно ОСОБА_2 відчужував автомобіль, та під час розгляду даної справи здійснив реєстрацію права власності на спірний автомобіль за собою (а.с. 106 том. 1).
ОСОБА_2 не спростовано жодним доказом посилання ОСОБА_1 на те, що з нею проживають двоє неповнолітніх дітей у квартирі АДРЕСА_2 .
Також ОСОБА_2 не надав жодного доказу на спростування доводів ОСОБА_1 про те, що вона не отримує аліменти на дітей, не надано доказів і на підтвердження виконання ОСОБА_2 обов'язку щодо утримання дітей.
Вказані обставини дають суду підстави вважати за можливим відступити від засад рівності часток у спільному майні подружжя, та визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 98,7 кв.м., житловою площею 53,50 кв.м., вартістю 2 107 200,00 грн., а за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 98,7 кв.м., житловою площею 53,50 кв.м., вартістю 2 107 200,00 грн.
При цьому, колегія суддів враховує вартість всього майна, що підлягає поділу, та зокрема того майна, що вже було виділено сторонам в порядку поділу майна за їх згодою.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміни рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року в частині поділу квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 98,7 кв.м., житловою площею 53,50 кв.м., вартістю 2 107 200,00 грн., яка є спільним майном подружжя. В решті рішення суду слід залишити без змін, оскільки судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи положення ст.. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 036,33 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сініченка Ігоря Сергійовича задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 08 липня 2021 року в частині поділу квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 98,7 кв.м., житловою площею 53,50 кв.м., вартістю 2 107 200,00 грн., яка є спільним майном подружжя змінити, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 98,7 кв.м., житловою площею 53,50 кв.м., вартістю 2 107 200,00 грн., а за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 98,7 кв.м., житловою площею 53,50 кв.м., вартістю 2 107 200,00 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 036,33 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 26 листопада 2021 року.
Головуючий: Судді: