Головуючий у суді першої інстанції: Скуба А.В.
справа №753/1031/21
провадження №33/824/4507/2021
25 листопада 2021 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Шкоріна О.І.,
розглянувши адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого: АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП ,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду м.Києва від 29 січня 2021 року,-
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 рік, зі стягненням судового збору на користь держави.
Згідно із постановою судді, ОСОБА_1 19 листопада 2020 року о 01-00 годині керував транспортним засобом "Mercedes-benz S350" н.з. НОМЕР_1 по вул. Ревуцького, 40-в у м. Києві з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю, невиразна вимова, хитка хода, почервоніння очей), від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан сп'яніння, водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, просив її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає про те, що матеріали справи, а саме зміст протоколу, є сфальсифікованими, оскільки він був тверезий і не керував транспортним засобом у стані сп'яніння.
Відеофіксація нагрудною камерою всього цього процесу здійснювалась працівниками поліції вибірково, тобто також є сфальсифікованою, оскільки на відео залишені тільки ті моменти, які працівники поліції залишили як доказ правомірності своїх дій при складанні протоколу, але повної картини що відбувалось насправді, відео не містить.
Відповідно до вимог частин 2 - 6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
В оскаржуваній постанові суду зазначено, що на розгляд справи він не з'явився, про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але жодних судових повідомлень про виклик до суду він не отримував, а тому позбавлений можливості прийти до суду на розгляд справи та надати свої пояснення та захистити свої права. Про оскаржувану постанову він дізнався випадково із Єдиного реєстру судових рішень 22 вересня 2021 року.
Суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неповно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, а тому вважає, що постанова суду підлягає скасуванню.
Вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо застосування до нього такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, дійшов помилкового висновку, наклавши адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік, оскільки посвідчення водія на право керування транспортними засобами він ніколи не отримував.
Одночасно з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду м.Києва від 29 січня 2021 року. В обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що він не брав участі в судовому розгляді, оскільки не був в установленому законом порядку повідомлений про день та час розгляду справи. Про оскаржувану постанову він дізнався випадково із Єдиного реєстру судових рішень 22 вересня 2021 року.
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду м.Києва від 29 січня 2021 року, винесеної відносно ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що 29 січня 2021 року було винесено оскаржувану постанову (а.с.6-8). Із тексту вказаної постанови вбачається, що справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 .. Доказів вручення ОСОБА_1 судової повістки про призначене судове засідання на 29 січня 2021 року матеріали справи не містять.
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду м.Києва від 29 січня 2021 року, як такий, що пропущений з поважних причин.
Зважаючи на зміст апеляційної скарги ОСОБА_1 та судового рішення, що оскаржується, з урахуванням обставин даної справи, її складності, мотивованим викладенням позиції ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та відсутністю потреби у наданні усних пояснень учасника справи, явка якого до апеляційного суду є необов'язковою, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 , який не з'явився в судове засідання, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про день та час розгляду справи, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 24,34), про причини своєї неявки суд не повідомив.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що підстави для її задоволення відсутні у зв'язку з наступним.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, як указано в ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Як судом першої, так і апеляційної інстанції були досліджені докази у адміністративному провадженні, відповідно до яких вбачається наступне.
Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №107908 від 19 листопада 2020 року, в зазначений день о 1 годині 00 хвилин по вул.. Ревуцького 40-в у м.Києві ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Mercedes-benz S350" н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння , а саме запах з порожнини рота, невиразна вимова, хитка хода, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
Відповідно до цього ж протоколу, ОСОБА_1 було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що підтверджується його підписом в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 1).
Протокол про адміністративне правопорушення був складений уповноваженою на те особою - інспектором УПП в м.Києві ДПП лейтенантом поліції Стрілець Г.Г., дії якого ОСОБА_1 оскаржені не були, як і не містить таких даних зміст апеляційної скарги.
Обставини вчиненого правопорушення, що викладені в протоколі, засвідчили своїми поясненнями свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 2), які пояснили, що 19 листопада 2020 року о 01-37 год. в м.Києві по вул.. Ревуцького, буд. 40-в, вони були запрошені співробітниками патрульної поліції, в якості свідків при складанні адміністративного протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП, водій ОСОБА_1 , на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного пристрою «Драгер» та у медичному закладі (лікаря нарколога), відмовився від проходження такого огляду.
З метою перевірки доводів апеляційної скарги, апеляційним судом під час підготовки до судового засідання було досліджено наявний в матеріалах справи відеозапис із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників Управління патрульної поліції, які 19 листопада 2020 року здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 .. Із вказаного запису вбачається, що інспектор поліції в присутності двох свідків запропонував водію пройти огляд на стан сп'ягніння, як на місці за допомогою приладу "Драгер", на що останній відмовився, так і у лікарні, відповідно до встановленого законом порядку, на що ОСОБА_1 також відмовився.
Доводи про неналежність як доказу наявного в матеріалах справи відеозапису, з тих підстав, що він не безперервний, також необґрунтовані, враховуючи, що відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час розгляду справи не встановлено порушень працівниками поліції вимог КУпАП та Конституції України. Таку позицію ОСОБА_1 суд розцінює як можливість в будь-який спосіб піддати сумніву дії працівників поліції, проте на переконання апеляційного суду такі порушення не можуть бути констатовані за їх відсутності. Дії працівників поліції щодо складання протоколу є такими, що відповідають чинному законодавству та підтверджуються доказами наявними в матеріалах справи.
Дотримання прав передбачених ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 було забезпечено шляхом виклику його до суду першої та апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переконався у обізнаності ОСОБА_1 про судовий розгляд справи та надання йому можливості бути присутнім в суді, як першої так і апеляційної інстанції, надавати пояснення і користуватися передбаченими ст. 268 КУпАП правами. Реалізація зазначених прав пов'язана виключно із волевиявленням особи, однак апелянт не скористався правом реалізувати зазначені права, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції, проаналізувавши усі докази у справі, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, визнавши доведеним невиконання водієм п.2.5 ПДР України, отже дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Між тим, згідно з ч.2 ст. 30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - штраф у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до визначення терміну у п.1.10 Правил дорожнього руху водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Отже, за змістом вказаних норм стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами до особи, яка його не має, не може бути застосовано.
Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 8 травня 1993 року №340, посвідчення водія є документом, що підтверджує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
З відповіді головного сервісного центру МВС від 3 листопада 2021 року за №17154 вбачається, що станом на 2 листопада 2021 року в Єдиному державному реєстрі МВС відсутні відомості про видачу посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 .
Листом №41459/41/11/4-2021 від 15 листопада 2021 року повідомлено, що ОСОБА_1 19 листопада 2020 року притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР по ч.2 ст. 126 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом, як особи, яка не мала права керувати транспортним засобом, підтверджує факт відсутності у останнього національного посвідчення на право керування транспортним засобом.
Таким чином, оскільки у ОСОБА_1 відсутнє посвідчення водія, відповідно до нього не може бути застосоване адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
У зв'язку з цим постанову судді Дарницького районного суду м.Києва від 29 січня 2021 року належить змінити, виключивши застосування до ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення спеціального права.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду м.Києва від 29 січня 2021 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Дарницького районного суду м.Києва від 29 січня 2021 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП , змінити, виключивши застосування стягнення у вигляді позбавлення керування транспортними засобами на строком на 1 рік.
У іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О.І. Шкоріна