Справа 753/22820/18 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/6578/2021 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
24 листопада 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року, -
Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року задоволено частково клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києві ОСОБА_7 , про накладення арешту на майно за матеріалами кримінального провадження №12018100020008150 від 18.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України та накладено арешт на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вулиця Урлівська, будинок 9, квартира 115, власником якого є ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» ЄДРПОУ 37825968. В іншій частині вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» - адвокат ОСОБА_6 , подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києві ОСОБА_7 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Апелянт вказує на те, що жодних доказів того, що нерухоме майно, яке належить ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а саме є матеріальним об'єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356 КК України, в матеріалах провадження не міститься. Не приведені такі докази і в клопотанні прокурора, що свідчить про безпідставність вказаних тверджень органу досудового розслідування і визнання житлової квартири речовим доказом несе формальний характер. Про це свідчить і сама суть статті 356 КК України.
Так, стаття 356 КК України передбачає покарання за самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
Таким чином, слідчий зобов'язаний був надати слідчому судді докази того, що правомірність дій власника майна якимось чином оскаржується.
Оспорюваність правомірності дій особи означає, що інший громадянин або підприємство, установа, організація вважають дії того, хто вчиняє самоправні дії, незаконними, відкрито не погоджуються з ними, оскаржують їх. Відсутність оспорюваності дій виключає визнання їх кримінальне караним самоправством.
Також, об'єктивною стороною даного кримінального правопорушення є самоправство, яке характеризується вчиненням будь-яких дій спрямованих на реалізацію своїх прав з порушенням порядку.
З аналізу статті 356 КК України вбачається, що квартира не є об'єктом який підпадає під статтю 98 КПК України.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без виклику власника майна, що підтверджується самим рішенням. Копію рішення не було відправлено власнику майна. Про наявність арешту та його підстави стало відомо лише 26 жовтня 2021 року. У цей же день було видано копію рішення та ознайомлено із матеріалами справи.
В судове засідання у справі представник власника майна не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. Також в судове засідання не з'явився прокурор, однак від заступника керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 надійшов лист, з якого вбачається, що кримінальне провадження № 12018100020008150 від 18.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України закрито на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 284 КПК України 18.03.2020. Процесуальні керівники, які входили до складу групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні не працюють в Дарницькій окружній прокуратурі, тому останній просить розгляд апеляційної скарги представника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 26.11.2018 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12018100020008150 провести без участі прокурорів Дарницької окружної прокуратури міста Києва.
Враховуючи зазначене колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю прокурора та представника власника майна, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто у відсутності власника майна ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та їх представника, копію оскаржуваної ухвали представником власника майнаотримано тільки 26.10.2021 року та 01.11.2021 подано апеляційну скаргу, відповідно до штампу укрпошти на описі вкладення, тобто в строк, передбачений п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України, у зв'язку з чим колегія суддів вбачає підстави для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, яке зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12018100020008150 від 18.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 18.09.2018 р. приблизно о 07 год. 20 невстановлені особи самоправно, всупереч встановленого законодавством порядку, увійшли до приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де вчинили самоправні дії.
Будучи допитаною в якості ОСОБА_9 повідомила, що в серпні місяці 2008 року уклала кредитний договір на суму 80 000 доларів США в ПАТ «Укрсиббанк», як забезпечення кредиту ОСОБА_10 було укладено іпотечний договір, предметом іпотеки якого є її квартира за адресою: АДРЕСА_1 в якій остання зареєстрована з 2004 року.
В 2017 році потерпілій ОСОБА_10 стало відомо в ході телефонного дзвінка від представника ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», які повідомили, що стягненням боргів займаються саме вони.
Пізніше в липні місяці 2018 року потерпілій ОСОБА_10 стало відомо, що право власності на її квартиру, що за адресою: АДРЕСА_1 перереєстровано на ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». Пізніше, а саме 18.09.2018 року близько 07 год. 20 хв. прийшли невідомі особи до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , які назвалися представниками ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та повідомили, щоб ОСОБА_10 звільнила квартиру, оскільки це не її власність.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборонвідчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_2 була перереєстрована на ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».
Постановою від 18.09.2018 відповідно до ст. 98 КПК України об'єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12018100020008150 від 18.09.2018.
Також, 18.09.2018 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано потерпілою в рамках кримінального провадження №12018100020008150.
21.11.2018 року слідчий СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києві ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно за матеріалами кримінального провадження №12018100020008150 від 18.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, а саме на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» ЄДРПОУ 37825968 із забороною його користування та розпорядження, з метою забезпечення збереження речового доказу та запобігання його пошкодження, псування, знищення, використання, перетворення та передачі майна.
Клопотання мотивоване тим, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту зазначеного майна може призвести до наслідків у вигляді його перепродажу, що перешкодить кримінальному провадженню. Вищевказана квартира може бути відчужена на користь третіх осіб, що ускладнить та може унеможливити повернення майна законному власнику.
26.11.2018 року ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року вказане клопотання слідчого задоволено частково та накладено арешт на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» ЄДРПОУ 37825968. В іншій частині вимог - відмовлено.
Приймаючи таке рішення слідчий суддя встановив, що для забезпечення збереження речового доказу у даному кримінальному провадженні виникла необхідність у накладенні арешту на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» ЄДРПОУ 37825968, з метою запобігання його пошкодження, псування, знищення, використання, перетворення та передачі третім особам.
Проте, в частині вимог щодо заборони користування та розпорядження майном, а саме, об'єкт нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя відмовив, оскільки дана вимога є похідною, а накладений арешт виключає можливість користування та розпорядження вказаною квартирою.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, досліджені матеріали справи, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, враховано достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено частково клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно, оскільки у даному кримінальному провадженні на момент внесення клопотання про арешт майна та постановлення оскаржуваного рішення були підстави вважати, що з метою запобігання його пошкодження, псування, знищення, використання, перетворення та передачі третім особам була необхідність у арешті вказаного майна.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч тверджень апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.
Окрім цього, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. 170 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогам ст. 98 КПК України.
З урахуванням того, що арештоване майно мало безпосереднє відношення до обставин кримінального провадження № 12018100020008150 від 18.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, суд першої інстанції приймаючи рішення у справі, в даному випадку накладення арешту на майно, вірно оцінив в сукупності всі обставини справи та за своїм внутрішнім переконанням у відповідності до закону постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. 370 КПК України, тому доводи апеляційної скарги, в частині того, щослідчий суддя не перевірив та не встановив наявність достатніх підстав того, що квартира відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та можливості використання її в якості речового доказу, є безпідставними.
Також, колегія суддів враховує те, що обґрунтування на які посилається представник власника майна не відповідають дійсним обставинам справи на момент розгляду клопотання слідчого, оскільки дана категорія справ розглядається місцевим судом та переглядається апеляційним судом у межах поданого клопотання.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що оскільки кримінальне провадження було закрито під час досудового розслідування, здійснення судового контролю дотримання прав і свобод людини на відповідній стадії процесу згідно з чинним кримінальним процесуальним законом належить до повноважень слідчого судді. Так як прямих заборон ініціювання перед слідчим суддею питання про скасування арешту майна у відповідній ситуації і прийняття ним такого рішення закон не встановлює, то питання про скасування арешту майна може бути вирішено слідчим суддею за клопотанням власника або іншого володільця майна в порядку, передбаченому статтею 174 КПК України.
У разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України.
Згідно зі статтею 174 КПК України інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження ? судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна,представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання та особа, за клопотанням якої було арештовано майно частина 2 статті 174 КПК України.
Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації частина 3 статті 174 КПК України.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові частинна 4 статті 174 КПК України.
Зазначені вимоги співпадають з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України, згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантовані Конституцією і міжнародними договорами України, та статті 13 Конвенції, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.
Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України передбачено право оскарження під час досудового провадження рішення, дії чи бездіяльності слідчого володільцем тимчасово вилученого майна іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Отже, у чинному КПК України2012 року законодавцем чітко врегульовано порядок вирішення питання про зняття арешту з майна.
Відсутня заборона у вчиненні процесуальних дій з розгляду питань, які мали бути вирішені, але залишилися не вирішеними на етапі досудового провадження, закриття чи розгляду справи. Тобто помилки і недоліки, допущені у кримінальному провадженні, повинні виправлятися за тими ж правилами, тобто за правилами КПК України.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17-ц (провадження № 14-326цс18) та інших, та зазначила, що у разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України; зняття арешту з майна, накладеного в рамках кримінального провадження, розглядається у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку.
Отже доводи представника власника майна, викладені в поданій апеляційній скарзі з урахуванням встановлених під час апеляційного розгляду обставин, а саме, що кримінальне провадження № 12018100020008150 від 18.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України закрито, можуть бути предметом розгляду лише в порядку ст. 174 КПК України судом першої інстанції.
Однак закриття провадження не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, зважаючи на викладене в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими, оскільки оскаржувана ухвала переглядається на момент її постановлення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Беручи до уваги викладене в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду -
Поновити представнику власника майна ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» - адвокату ОСОБА_12 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року.
Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» - адвоката ОСОБА_13 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4