справа № 753/11958/20
провадження № 22-ц/824/14929/2021
24 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
при секретарі Гайворонському В. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про виселення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Студзінського Максима Анатолійовича на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року в складі судді Трусової Т. О.,
встановив:
23.07.2020 представник ОСОБА_1 - адвокат Студзінський М. А. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті підстави, що позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 є співвласниками садового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30.03.2011 року, виданим Головним управлінням житлового забезпечення.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано.
Не зважаючи на фактичне припинення шлюбних стосунків, відповідач ОСОБА_2 продовжує проживати в спірному будинку, виселитись з нього не бажає, своїми діями перешкоджає законним власникам будинку у здійсненні ними свого права власності.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд усунути йому перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження власністю - садовим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_2 .
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 жовтня 2020 року відкрито провадження в даній справі.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року застосовано до представника позивача Студзінського М. А. заходи процесуального примусу. Стягнуто з Студзінського М. А. в дохід державного бюджету штраф в сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 270 грн. Провадження у цивільній справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про виселення зупинити до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №759/11962/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Український технологічний Холдинг», Приватне підприємство «ЮБК-Плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча Гільдія» про поділ майна подружжя.
13.09.2021 адвокат Студзінський М. А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовити.
Свої доводи обґрунтовує тим, що в провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності, поділ майна подружжя тощо, предметом поділу якого серед іншого є спірний садовий будинок АДРЕСА_1 .
Зупиняючи провадження у справі, суд першої станції виходив з того, що зазначені цивільні справи взаємопов'язані.
При цьому поза увагою суду залишився висновок, зроблений Верховним Судом в справі № 753/6245/17 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження власністю шляхом виселення, викладений в постанові від 18 квітня 2018 року.
Відповідно до вказаного висновку, заявлена позовна вимога про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення не може бути кваліфікована як похідна від вирішення спору про поділ спільного майна подружжя та не є підставою для зупинення провадження у справі.
Саме цим висновком він керувався при вирішення питання про неповідомлення суду при подачі позову про розгляд Святошинським районним судом міста Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності, поділ майна подружжя.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Кубрак Ж. Б. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Вказує, що на момент пред'явлення позову даного позову Святошинським районним судом м. Києва 31 липня 2019 року в справі №759/11962/16 було прийняте заочне рішення, яким визнано право власності на 1/4 частину садового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у вказаній справі, Святошинським районним судом м. Києва від 10 грудня 2020 року повторно прийнято заочне рішення, яким визнано право власності на 1/4 частину спірного будинку за ОСОБА_2 . Вказане судове рішення оскаржується в апеляційному порядку та не набрало законної сили.
З огляду на те, що однією з підставі позову в даній справі є те, що ОСОБА_2 не є співвласником спірного будинку, проте ця обставина є предметом спору у справі №759/11962/16, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зупинення провадження в даній справі. Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду в справі № 753/6245/17 є безпідставним.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Студзінський М. А. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Кубрак Ж.Б. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Іншій учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Представник третьої особи - адвокат Потьомкін С. О. просив розгляд справи здійснити за відсутності третьої особи та її представників.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли у іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
З огляду на вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
У справі, яка переглядається, заявлена позовна вимога про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, яка не може бути кваліфікована як похідна від вирішення спору про поділ спільного майна подружжя та не є підставою для зупинення провадження у справі, яка переглядається.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 18 квітня 2018 року (справа №753/6245/17).
Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
За змістом статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Види заходів процесуального примусу визначені частиною першою статті 144 ЦПК України, а саме: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції застосував до представника позивача Студзінського М. А. штраф, як наслідок зловживання процесуальними правами, оскільки останній не повідомив про те, що іншим судом розглядається справа про поділ майна подружжя, предметом розгляду в якій є вимога ОСОБА_2 про поділ спірного садового будинку.
Разом з тим, вказану поведінку представника позивача не можна розцінювати як таку, що суперечить завданню цивільного судочинства і спрямована на створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Студзінського Максима Анатолійовича задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про виселення направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк