Справа № 362/6198/19 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4478/2021 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.125 КК України
24 листопада 2021 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
із участю
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2021 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кодаки Васильківського району Київської області, громадянина України, із вищою освітою, не працюючого, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 50 (п'ятдесят) годин.
Його ж визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом повного складання призначених покарань, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Ухвалено стягнути із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок.
Ухвалено стягнути на користь ОСОБА_11 на відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_8 засуджено за скоєння кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, вчиненого за наступних обставин.
23 лютого 2019 року, приблизно о 21 годині 40 хвилин, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 , під час словесного конфлікту із ОСОБА_11 , що виник між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, реалізуючи свій прямий умисел на спричинення йому тілесних ушкоджень, стоячи обличчям до обличчя ОСОБА_11 , своєю лівою рукою, зібраною в кулак наніс один удар в праву частину обличчя останнього, у зв'язку із чим ОСОБА_11 , втрачаючи рівновагу почав падати на ОСОБА_8 , після чого ОСОБА_8 своєю лівою та правою руками, зібраними в кулак, умисно наніс останньому ще близько 2 - 3 ударів в праву і ліву частину голови, внаслідок чого ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді синця і садна на обличчі, поверхневих ран обох губ та садна лівої кисті і обох колінних суглобів, що згідно із висновком експерта № 133 від 13.05.2019 року за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Також, 23 лютого 2019 року, приблизно о 21 годині 40 хвилин, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , під час застосування ОСОБА_8 фізичної сили стосовно ОСОБА_11 , при спробі ОСОБА_9 припинити неправомірні дії ОСОБА_8 щодо ОСОБА_11 , коли він схопив ОСОБА_8 за верхній одяг зі сторони спини і спробував відтягнути ОСОБА_8 у бік з метою припинення протиправних дій ОСОБА_8 , у останнього, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_9 , виник прямий умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , реалізуючи який, ОСОБА_8 , стоячи обличчям до обличчя ОСОБА_9 , своєю лівою рукою, зібраною в кулак умисно наніс один удар в праву частину голови останньому, внаслідок чого ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин правої тім'яної ділянки голови, що згідно із висновком експерта № 132 від 13.05.2019 року за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він, з урахуванням змін та доповнень, просить вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2021 року щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження.
Мотивуючи свої вимоги зазначає, що згідно вироку, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України 23 лютого 2019 року та на момент ухвалення вироку 21 вересня 2021 року минуло більше ніж 2 роки від дати вчинення кримінального правопорушення, а тому суд з огляду на положення ч.5 ст.74 КК України, мав би ухвалити вирок відносно останнього, призначити покарання та звільнити від його відбування, чого не зробив, тобто не застосував закон, який підлягає застосуванню.
Крім того, 19 жовтня 2021 року на адресу Київської обласної прокуратури надійшло звернення обвинуваченого ОСОБА_8 , в якому він вказує на незаконність оскаржуваного вироку в частині призначеного покарання та нероз'яснення йому права на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України. Також у вказаному зверненні ОСОБА_8 просив ініціювати перед судом апеляційної інстанції його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України, про що він надає свою згоду.
Обвинувачений ОСОБА_8 , його захисник ОСОБА_12 , потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , законний представник потерпілого ОСОБА_10 , представник потерпілих ОСОБА_13 , належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги в судове засідання не з'явились. Від захисника ОСОБА_12 надійшла заява, в якій вона просила провести судове засідання без її участі. Обвинуваченим ОСОБА_8 надіслано до суду апеляційної інстанції клопотання, в якому він також просив провести апеляційний розгляд у його відсутності та звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України. Від потерпілих та їх представників клопотань про відкладення апеляційного розгляду не надійшло.
Із урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, а також відсутності підстав для обов'язкової участі обвинуваченого в апеляційному розгляді, апеляційний суд приходить до переконання про можливість розгляду кримінального провадження без участі обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисника ОСОБА_12 , потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , законного представника потерпілого ОСОБА_10 , представника потерпілих ОСОБА_13 ..
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора щодо необхідності задоволення апеляційної скарги та клопотання обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі та клопотанні обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч.1 ст.49 та ст.106 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч.2-4 ст.49 КК України).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (ст.ст.284-288 КПК України).
Відповідно до вимог ч.4 ст.286 КПК України, у разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч.4 ст.49 КК України. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа), але до набрання вироком суду законної сили (ст.532 КПК України).
Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, та за згодою обвинуваченого ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
У тому разі, коли обвинувачений заперечує проти застосування строків давності щодо нього, суд постановляє вирок, призначає винній особі покарання та на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільняє її від покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Згідно з абз.1, 2 п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України у порядку, встановленому КПК України. Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч.1 ст.44 КК України, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.
Проте вказаних вимог законодавства судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , а також постановленні вироку, враховано не було.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження інкримінований ОСОБА_8 кримінальний проступок вчинено 23 лютого 2019 року. Органом досудового розслідування та судом першої інстанції його дії кваліфіковано за ч.1 ст.125 КК України.
Санкція ч.1 ст.125 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.
У відповідності до положень ст.12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії кримінальних проступків.
Згідно з п.1 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Оскільки із дня вчинення інкримінованого ОСОБА_8 кримінального проступку - 23 лютого 2021 року минуло понад два роки, обвинувачений протягом цього періоду не ухилявся від слідства або суду, вперше притягається до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, не вчинив нового кримінального правопорушення та звернувся з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності, він може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до переконання про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора та клопотання ОСОБА_8 , звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України та закриття кримінального провадження щодо нього.
Згідно ст. 129 КПК України суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Тому, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілих можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі №185/442/16-к, 15 травня 2019 року у справі №617/609/15-к та 19 листопада 2019 року у справі №345/2618/16-к.
За таких обставин, цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди слід залишити без розгляду та роз'яснити їм право звернення із цивільним позовом у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.49 КК України, п.1 ч.2 ст.284, ст.ст. 404, 405, 407, 409, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2021 року відносно ОСОБА_8 скасувати.
Клопотання ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності задовольнити.
На підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
На підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, закрити.
Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди залишити без розгляду.
Головуючий:
Судді: