Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/8122/2021
23 листопада 2021року місто Київ
справа №755/5647/20
Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Катющенко В.П., повний текст рішення складено 19 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Київської міської ради, третя особа: Головне управління юстиції у місті Києві про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-
В квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просила:
визнати за нею право власності на 5/12 частини квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ;
визнати за нею право власності на 5/12 частини грошового вкладу та відсотків по ньому, від суми, яка була на момент смерті ОСОБА_3 , а саме станом на 10 листопада 2017 року, на рахунках відкритих на ім'я вдівця ОСОБА_4 в AT «Ощадбанк», у порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
В обґрунтування вимог посилалася на те, що 12 січня 1967 року між її матір'ю, на той час ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений шлюб.
Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та грошей, що знаходяться на депозитному рахунку в АТ «Ощадбанк», відкритому на ім'я чоловіка померлої ОСОБА_4 .
Посилалась на те, що зазначене майно було спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки купувались та заощаджувались під час шлюбу.
Вказувала, що як вбачається з довідки ЖБК «Сатурн» від 20 листопада 2008 року, на підставі якої в лютому 2009 року було видано свідоцтво про право власності, ОСОБА_4 , вдівець померлої ОСОБА_3 , був членом ЖБК «Сатурн» та власником кооперативної квартири АДРЕСА_1 , сума пайового внеску за яку в розмірі 4910 карб. Сплачена 10 березня 1981 року у повному обсязі, що складає суму паєнакопичення
Зазначала, що свідоцтво про право власності від 03 лютого 2009 року на вказану квартиру, що була придбана подружжям під час шлюбу, отже є їх спільною сумісною власністю, було видане на ім'я ОСОБА_4 , в якому лише він зазначений власником квартири.
Посилалась на те, що при житті подружжя ОСОБА_6 не виділяло часток у спільному майні подружжя, не укладало нотаріально посвідчених договорів про поділ майна подружжя.
Вказувала, що при житті подружжя ОСОБА_6 відкрило рахунки, в тому числі і депозитні в АТ «Ощадбанк». на яких зберігались кошти подружжя.
Зазначала, що її мати 20 жовтня 2016 року склала нотаріально посвідчений заповіт, за яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження про те, що все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповіла дочці ОСОБА_1 .
Посилалась на те, що після смерті матері її чоловікОСОБА_4 відповідно до ст.1241 ЦК України мав право на обов'язковучастку у спадщині.
Зазначала, що крім неї та вдівця право на спадкування за законом має відповідач, ОСОБА_2 , який є сином померлої та зареєстрований в квартирі, де вона мешкала.
Позивачем проведено розрахунок, за якимвважає, що вона має право власності на 5/12 частини спірної квартири у порядку спадкування після померлої матері та право на 5/12 частини вкладу та відсотків по ньому від суми, яка була на момент смерті матеріна рахунках, відкритих на ім'я вдівця в АТ «Ощадбанк».
Вказувала, що після смерті матері ОСОБА_3 , вона своєчасно звернулась до приватного нотаріуса КМНО Соловчук Л.B. та була заведена спадкова справа №61806346.
Крім того, вона також звернулась до нотаріуса з заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину квартири АДРЕСА_1 , що залишилася після смерті ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначала, що 17 лютого 2020 року приватним нотаріусом КМНО Соловчук Л.В., було надано відповідь №18-01-24/01-16, згідно якої позивачу було роз'яснено, що відповідно для видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке належало спадкодавцю ОСОБА_3 , необхідно визначити склад спадкового майна, яке успадковується спадкоємцями.
Посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , який був вітчимом позивачу, відповідно був членом сім'ї. Відповідач ОСОБА_2 , син померлого ОСОБА_4 , який також зареєстрований за останнім місцем проживання свого батька, тобто за адресою: АДРЕСА_2 , є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_4 .
Вказувала, що всі правовстановлюючі документи на спірну квартиру та банківські рахунки, відкриті на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при житті подружжя, перебувають у відповідача.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 березня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що суд при прийнятті рішення, зробив невідповідні фактичним обставинам справи висновки, тим самим став на сторону відповідача, відійшовши від засад рівності.
Вказувала, що судом не було взято до уваги, що відповідач посилаючись на те, що начебто є ще один спадкоємець ОСОБА_7 , не надав суду жодного належного доказу того, що ця особа є сином померлої ОСОБА_3 .
Зазначала, що суд першої інстанції тільки з усних пояснень відповідача вирішив та встановив, що ОСОБА_3 була начебто тричі в шлюбі та в родині було троє дітей та наявність чотирьох спадкоємців після смерті ОСОБА_8 на підставі чого відмовив в задоволені позову.
Посилалася на те, що ні суд, ні відповідач не залучили до участі в справі третю особу, про яку йде мова, позивач відповідно не заявляв також таке клопотання, так як не знає про існування якогось можливого спадкоємця.
Вказувала, що судом не було взято до уваги, що відповідач не надав жодного належного доказу на підтвердження обставин, в яких посилався у своїх поясненнях.
Зазначала, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що мати позивача 20 жовтня 2016 року залишила заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Соловчук Л.B., та зареєстрований в реєстрі за №834, тому вона одержала право на спадкування за заповітом.
Посилалася на те, що в матеріалах справи є копія спадкової справи №13/2017, заведеної приватним нотаріусом КМНО Соловчук Л.B. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , з якої вбачається що особа ОСОБА_7 не звертався до органів нотаріату з заявою про прийняття спадщини, а після смерті ОСОБА_3 минуло вже більш ніж півроку.
Вказувала, що позивач не має можливості залучити громадянина ОСОБА_7 до участі у справі, так як не відомо де ця особа знаходиться, в спірній квартирі останній не зареєстрований.
07 травня 2021 року від представника відповідача ОСОБА_2 до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_9 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач Київська міська рада та третя особа Головне управління юстиції у місті Києві у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
А відтак, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутність на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не зазначено дійсного кола спадкоємців, що впливає на визначення розміру часток спадкоємців у спадковому майні та позивачем не заявлено позовних вимог про визначення частки померлої у спільній сумісній власності подружжя.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є матір'ю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_3 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюбу.
20 жовтня 2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповіла ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соловчук Л.В., зареєстрований в реєстрі за №834.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
26 грудня 2017 року ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом на майно померлої матері, звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соловчук Л.В. з заявою про прийняття спадщини за заповітом.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соловчук Л.В.було заведено спадкову справу №13/2017 до майна померлої ОСОБА_3 , номер спадкової справи у спадковому реєстрі: 61806346.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказувала на те, що після смерті її матері відкрилася спадщина, яка складається з частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та грошей, що знаходяться на депозитному рахунку в АТ «Ощадбанк», відкритому на ім'я чоловіка померлої ОСОБА_4 . Посилалась на те, що зазначене майно було спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки купувались та заощаджувались під час шлюбу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 з 12 серпня 1989 року, на підставі обмінного ордеру №266 від 12 серпня 1989 року був членом ЖБК «Сатурн» та власником кооперативної квартири АДРЕСА_1 , сума пайового внеску за квартиру у розмірі 4910 карб. була сплачена 10 березня 1981 року у повному обсязі, що складає суму паєнакопичення.
Тобто сума пайового внеску за вказану квартиру була сплачена під час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у шлюбі.
З інформаційної довідки КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» КВ-2020 №9199 від 06 березня 2020 року вбачається, що згідно з даними реєстрових книг бюро квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 03 лютого 2009 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації (наказ №70-С від 21 січня 2009 року), та зареєстрованого в бюро 12 лютого 2009 року за реєстровим №23/33335.
Технічні характеристики вказаної квартири вбачаються з технічного паспорту, виготовленого ТОВ. «Експертні та інженерні рішення»на замовлення позивача станом на 19 лютого 2020 року.
Згідно з даними витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 станом на 10 листопада 2017 року були зареєстровані: ОСОБА_3 з 26 вересня 1989 року, ОСОБА_2 з 26 вересня 1989 року, ОСОБА_4 з 26 вересня 1989 року, ОСОБА_10 з 16 березня 1993 року, ОСОБА_11 з 16 березня 1993 року, ОСОБА_12 з 15 березня 1994 року.
17 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соловчук Л.В. було надано позивачу роз'яснення про те, що свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 може бути видане після визначення частки у спільному майні подружжя, яке було набуте за час перебування у шлюбі та визначення складу спадкового майна. У цьому випадку склад та частка спадкового майна має визначатися у судовому порядку.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .
До спадкового реєстру Одинадцятою київською державною нотаріальною конторою внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи №210/2020 за реєстровим №65655666, заведеної 11 березня 2020 року до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до інформації №46-13/6678/8836-БТ від 07 серпня 2020 року, наданої АТ «Державний ощадний банк України» на ім'я ОСОБА_4 станом на 10 листопада 2017 року в АТ «Ощадбанк» було відкрито ряд рахунків із залишком грошових коштів. Також повідомляється про відсутність в системі АТ «Ощадбанк» відкритих/закритих поточних (вкладних), депозитних рахунків станом на 10листопада 2017 року на ім'я ОСОБА_3 .
Відповідно до листаГоловного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 02 жовтня 2020 року за ОСОБА_4 обліковується розташована в с. Плешкани, Золотоніського р-ну земельна ділянка площею 0,3707 га, надана рішенням Плешканівської сільської ради від 26 квітня 2000 року№10-12 у власність для ведення особистого підсобного господарства (державний акт на право приватної власності на землю ІІ-ЧР №017813, зареєстрований за №489 17грудня 2001року). Кадастровий номер на земельну ділянку відсутній. Відомості з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру про земельну ділянку не перенесені. Інформація щодо земельних ділянок наданих у власність чи користування ОСОБА_3 в адміністративних межах Плешканівської сільської ради відсутня.
За нормою ч.1 ст.15 ЦКУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.2 ст.328 ЦКУкраїни право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ст.392 ЦКУкраїни власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пунктом 3 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріуси наділені повноваженнями щодо вчинення нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину.
Згідно із ст.67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Положеннями частин 3, 4 ст.368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частиною 1 ст.61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст.63 СК України).
Отже, за змістом зазначених норм матеріального права належність подружжю майна, придбаного за час шлюбу за спільні кошти подружжя, на праві спільної сумісної власності законодавством презюмується, якщо інше не встановлено судом при розгляді справи.
Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, передбачено ст.65 СК України.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Згідно з ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
У п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» надано роз'яснення, що у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.
З доказів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , яка на праві власності була зареєстрована за ОСОБА_4 була набута подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час шлюбу, отже остання є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а отже частка майна померлої ОСОБА_3 у цьому нерухому майні становить 1/2 частину.
Крім того, станом на день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 їй належала 1/2 частина грошового вкладу разом з відсотками, що знаходився на рахунках в АТ «Ощадбанк», відкритих на ім'я другого з подружжя - ОСОБА_4 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За вимогами ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч.1 ст.1235 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст.1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Загальні вимоги до форми заповіту встановлені ст.1247 ЦК України. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
За нормою ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За приписами ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Обов'язкова частка у спадщині визначається в розмірі половини від тієї частки, яка належала б кожному зі спадкоємців, що мають право на неї, при спадкуванні за законом, незалежно від змісту заповіту.
Право на обов'язкову частку в спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців на її отримання, а також місця проживання спадкоємця. Але, якщо інші спадкоємці заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов'язкову частку, то вони вправі звернутися з відповідним позовом до суду.
Таким чином, після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , незалежно від змісту складеного нею заповіту, право на обов'язкову частку у спадковому майні у розмірі його половини мав вдівець спадкодавця - ОСОБА_3 , який на той час був пенсіонером, непрацездатним.
Відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги після смерті його матері ОСОБА_3 , оскільки є її сином.
Відповідач, заперечуючи проти позову вказував на те, що позивачем не було зазначено, що вони мають ще одного рідного брата ОСОБА_7 , який є рідним сином спадкодавця ОСОБА_3 .
При цьому, доказів на підтвердження вказаного, стороною відповідача надано не було.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду пояснила, що позивач не знає де знаходить ОСОБА_7 та в матеріалах спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 відсутні дані, що останній є сином померлої та що він звертався до органів нотаріату з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З копії спадкової справи №13/2017 до майна померлої ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_7 , як спадкоємець після смерті матері, не звертався до органів нотаріату з заявою про прийняття спадщини.
Будь-яких доказів, що ОСОБА_7 є сином померлої ОСОБА_3 та що останній звертався з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємцями були: її чоловік ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 .
Спадкове майно після смерті ОСОБА_3 складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_3 кожному з спадкоємців: її чоловіку ОСОБА_4 , дочці ОСОБА_1 та сину ОСОБА_2 припадало б по 1/3 частки від спадщини, тобто кожному спадкоємцю за законом припадало б по 1/6 частини квартири.
Обов'язкова частка ОСОБА_4 становить 1/6:2=1/12 частка квартири - обов'язкова частина від 1/2 частини квартири, що належала померлій ОСОБА_3 .
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач ОСОБА_1 має право власності на 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування після померлої ОСОБА_3 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року витребувано в АТ «Ощадбанк» довідку про наявність на день смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 грошових коштів на рахунках, які були відкриті станом на 10 листопада 2017 року.
На виконання вказаної ухвали АТ «Ощадбанк» надав інформацію щодо наявності на день смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 грошових коштів на рахунках, які були відкриті станом на 10 листопада 2017 року, зокрема, на рахунку № НОМЕР_1 наявний залишок у розмірі 11499,44 грн., на рахунку № НОМЕР_2 наявний залишок 67 грн.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на 5/12 частин грошових коштів, які були на момент смерті ОСОБА_3 , а саме станом на 10 листопада 2017 року, на рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_4 в АТ «Державний ощадний банк України», у порядку спадкування, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління юстиції у місті Києві про визнання права власності на майно в порядку спадкування підлягають задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що позивач також відповідачем зазначила Київську міську раду, при цьому жодних вимог до останньої не пред'являла.
Оскільки права позивача не порушувалися Київською міською радою, а відтак в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради слід відмовити.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача ОСОБА_9 на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 26275 грн.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 березня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління юстиції у місті Києві про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 право власності на 5/12 частин квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 57,5 кв.м, житловою площею 33,3 кв.м у порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 право власності на 5/12 частин грошових коштів, які були на момент смерті ОСОБА_3 , а саме станом на 10 листопада 2017 року, на рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в Aкціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», у порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Головне управління юстиції у місті Києві про визнання права власності на майно - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 судові витрати у розмірі 26275 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 29 листопада 2021 року.
Головуючий:
Судді: