справа №759/11295/15-ц головуючий у І інстанції: Войтенко Ю.В.
провадження 22-ц/824/13290/2021 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
23 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., Сушко Л.П., Гаращенка Д.Р.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів нарахованих за користування кредитом та пені.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (надалі ТОВ «Українська факторингова компанія») звернулось заявою про видачу дублікату виконавчого листа, виданого у вищевказаній справі, яку обґрунтовано тим, що рішенням Святошинського районного суду від 28 жовтня 2015 року задоволений позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2
12 січня 2016 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» солідарно боргу у розмірі 2241,15 доларів США, 500 грн. пені та 527 грн. 60 коп. судового збору.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року замінено стягувача по виконанню вказаного рішення суду на ТОВ «Українська факторингова компанія» на підставі договору факторингу від 24 вересня 2019 року.
Як вбачається із листа державної виконавчої служби, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 12 лютого 2016 року, проте 19 квітня 2016 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
ТОВ «Українська факторингова компанія» виконавчий лист не передавався, що підтверджується актом приймання-передачі документації до договору факторингу. У зв'язку із зазначеними обставинами, на даний час місцеперебування зазначеного виконавчого листа невідоме, а ТОВ «Українська факторингова компанія» фактично позбавлене можливості звернутися до виконавчої служби з метою примусового виконання рішення по справі.
Заявник просив видати дублікат виконавчого листа від 12 січня 2016 року, про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 2241,15 доларів США, пені в розмірі 500 грн. та 527 грн. 60 коп. судового збору та поновити строк пред'явлення виконавчого листа.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ТОВ «Українська факторингова компанія» подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд допустився порушення норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що факт відсутності у нового кредитора оригіналу виконавчого документу є підтвердженим належними доказами, що вказує про на те, що він був втрачений, а тому вважає, що наявні підстави для видачі його дублікату.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог ст.ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було доведено втрати оригіналу виконавчого документу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного Акціонерного Товариства «Укрсиббанк» заборгованість за договором в розмірі 2241,15 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 500 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь Публійного Акціонерного Товариства «Укрсиббанк» сплачений судовий збір в розмірі 527 грн. 60 коп. (а.с.101).
12 січня 2016 року видано виконавчий лист про стягнення вищевказаної заборгованості.
24 вересня 2019 року між ТОВ «Українська факторингова компанія» та ПАТ «Укрсиббанк» було укладено договір факторингу.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі № 759/11295/15-ц від 28 жовтня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором задоволено. Замінено стягувача по виконанню рішення Святошинського районного суду від 28 жовтня 2015 по цивільній справі № 759/11295/15-ц про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором та судових витрат з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрСиббанк» вказано, що стягнення заборгованості проводити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (а.с. 180).
Згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Отже, суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від обставин та характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Матеріали справи не містять доказів, що оригінал виконавчого документа було втрачено з вини стягувача, як і не надано належних та допустимих доказів, які б унеможливлювали поновлення судом строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до висновків Верховного Суду в постанові від 09 жовтня 2019 року (справа №2-6471/06) сам факт відсутності виконавчого документу у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що й його було втрачено.
Таким чином, посилання місцевого суду на те, що заявником не було доведено втрати оригіналу виконавчого документу є помилковими та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.
Встановлені обставини свідчать про те, що втрата виконавчого документа сталася не з вини нового кредитора, якому на час укладення договору про відступлення прав вимоги взагалі не було відомо про те, що виконавчі документи були відсутні.
Відповідно до п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, цивільним процесуальним законодавством передбачено, що заява про видачу дубліката виконавчого документа може бути подана до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Така правова позиції викладена в постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі №5011-58/9614-2012, від 16 серпня 2018 року у справі № 6/275-08, від 15 серпня 2018 року у справі № 6/256, від 26 квітня 2018 року у справі № 922/6111/15 та від 21 січня 2019 року у справі №916/215/15-г).
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.
З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого строку для пред'явлення його до виконання. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Зазначене також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11.
Колегія суддів приходить до висновку, що оригінал виконавчого документа було втрачено не з вини стягувача, ТОВ «Українська факторингова компанія» було замінено на стягувача у виконавчому проваджені в лютому 2020 року, тому обставини які б унеможливлювали поновлення судом строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні.
Таким чином, заява ТОВ «Українська факторингова компанія» підлягає задоволенню, оскільки оригінали виконавчого документу втрачено, а рішення суду не виконано.
Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що місцевим судом було невірно з'ясовано обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ТОВ «Українська факторингова компанія» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання - задовольнити.
Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» дублікат виконавчого листа по справі №759/11295/15-ц виданого Святошинським районним судом м. Києва 12 січня 2016 року.
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» строк для пред'явлення виконавчого листа по справі №759/11295/15-ц виданого Святошинським районним судом м. Києва 12 січня 2016 року до виконання.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «23» листопада 2021 року.
Головуючий
Судді: