єдиний унікальний номер справи 753/21969/2020
номер апеляційного провадження: 22-ц/824/10899/ 2021
30 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Білич І.М.
суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.
при секретарі Довгополій А.В.
за участі:представника позивача: Чигринова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Крупенка Василя Адольфовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Дарницького районного суду м. Києва Курічової В.М.,
у цивільній справі № 753/21969/2020 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонар системс», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Парфеньонок Тетяна Євгенівна, про визнання недійсним договору оренди транспортного засобу.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив, визнати недійсним договір оренди транспортного засобу (автомобіля марки «Toyota», модель «Camry», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ) від 01 квітня 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Тонар системс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парфеньонок Т.Є. за реєстровим № 414.
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 , з якою позивач під час укладення договору оренди перебував у шлюбі, скориставшись довірою позивача, діючи в інтересах ТОВ «Тонар системс» уклала спірний договір на несправедливих і вкрай невигідних умовах для нього, як співвласника автомобіля.
Так пунктом 5.1. цього договору встановлено, що розмір орендної плати за користування автомобілем без урахування споживчих якостей автомобіля та середніх ставок орендної плати щодо автомобілів такого класу у м. Києві - 500,00 грн., за кожний календарний місяць. У той же час, за інформацією з мережі Інтернет орендна плата за місяць аналогічної марки автомобіля мала становити від 24 866,00 до 49 732,00 грн. з огляду на розмір добової оплати від 30 до 60 доларів США (за умови укладання договору строком більше 30 днів).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заявлених вимог про визнання недійсним договору оренди транспортного засобу.
Не погоджуючись з рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції, постановивши нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Тонар системс» заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, вказувало на те, що засновниками товариства є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . 19 червня 2014 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 та перебуваючи на посаді директора ТОВ «Тонар системс» вирішив орендувати автомобіль, який належав його дружині. Саме з цією метою надав 13 березня 2020 року особисто посвідчену нотаріальну довіреність від імені товариства з питань підписання договорів оренди транспортних засобів з правом розпорядчого підпису на договорах строком на 1 місяць. Крім того, 12 березня 2020 року позивач надав нотаріально посвідчену заяву про надання згоди на оренду транспортного засобу, вказавши в тексті, що надає згоду своїй дружині ОСОБА_2 на укладення договору оренди автомобіля на її власний розсуд. Також він визнавав, що цей правочин відповідає інтересам сім'ї. Відтак, будучи директором товариства він не міг не знати про розмір орендної плати, і ці умови протягом року його повністю влаштовували. Тому просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити в повному обсязі.
Інші учасники справи будучи повідомленими про розгляд справи у встановленому законом порядку в судове засідання не з'явилися, поважність причин своєї неявки суду не повідомили.
Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явилися в силу вимог визначених положеннями ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважала, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вважав, що позивач виходячи з положень ст.ст. 15, 203, 215, 762 ЦК України не довів наявність підстав для визнання договору оренди недійсним.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон,який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_2 при укладанні договору оренди і визначенні розміру місячної орендної плати за користування майном діяла в інтересах іншої сторони договору оренди - відповідача ТОВ «Тонар системс», як учасник товариства з обмеженою відповідальністю, її недобросовісні дії, направлені на мінімізацію витрат ТОВ «Тонар системс» були несправедливі та вкрай невигідними для позивача, на думку колегії суддів не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.
Так, відповідно до положень ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, під час розгляду справи судом встановлено, що у відповідності до наказу № 12-К від 03 липня 2012 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду директора ТОВ «Тонар системс», а також у відповідності до наказу № 10/2017-к від 29 грудня 2017 року ОСОБА_1 виконував обов'язки головного бухгалтера товариства (а.с. 96,97).
19 червня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб (а.с. 27).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником автомобіля марки «Toyota», модель «Camry», 2014 року випуску, тип ХЗ - загальний легковий - загальний седан-В, д.н.з. НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 15 серпня 2014 року, є відповідач ОСОБА_2 (а.с. 31).
У відповідності до копії заяви про надання згоди на оренду транспортного засобу, яку 12 березня 2020 року було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парфеньонок Т.Є. вбачається, що ОСОБА_1 надав згоду своїй дружині ОСОБА_2 , на укладення договору оренди, за яким вона передає в оренду автомобіль марки «Toyota», модель «Camry», 2014 року випуску, тип ТЗ - загальний легковий - загальний седан-В, д.н.з. НОМЕР_1 на її власний розсуд (а.с.33).
Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Тонар системс» від 16 березня 2020 року № 1.16/03/2020 було прийнято рішення орендувати автомобіль марки «Toyota Camry», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , для чого укласти відповідний нотаріально завірений договір між ОСОБА_2 та ТОВ «Тонар системс». Встановити розмір орендної плати у обсязі 500,00 грн. на місяць, здійснювати поточні та позапланові ремонти, а також регулярні та позапланові техогляди автомобіля за рахунок підприємства, забезпечувати необхідними паливно - мастильними матеріалами за рахунок ТОВ «Тонар системс» (а.с. 95).
За ч. 1 ст. 759 ЦК України у відповідності до договору найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
За ч.4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Отже, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
У відповідності до заяви про надання згоди на оренду транспортного засобу від 12 березня 2020 року ОСОБА_1 зазначав, що такий правочин відповідає інтересам сім'ї.
Для підписання договору оренди від імені ТОВ «Тонар системс», ОСОБА_1 , як директор товариства 13 березня 2020 року видав нотаріально посвідчену довіреність.
За умовами договору оренди транспортного засобу від 01 квітня 2020 року, укладеним між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ«Тонар системс» (орендар), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парфеньонок Т.Є. за реєстровим № 414, орендодавець передав у строкове платне користування орендарю, а орендар прийняв у строкове платне користування від орендодавця транспортний засіб - автомобіль марки «Toyota», модель «Camry», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; термін оренди склавє 1 рік з 01 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року.
У п. 5.1 договору зазначено, що орендна плата встановлюється у розмірі 500,00 грн. (без вирахувань) за кожен календарний місяць строку користування транспортним засобом, що орендується. Орендна плата сплачується орендарем орендодавцю у безготівковому порядку на рахунок останнього в установі банку у термін не пізніше 7-го числа кожного місяця. У разі відсутності у орендодавця рахунку в банку, проводити виплати з каси підприємства у готівковій формі або переказувати кошти за допомогою будь-яких платіжних систем (а.с. 28-30).
Відповідно до платіжних доручень від 04 лютого 2021 року, 06 травня 2020 року, 04 червня 2020 року, 01 липня 2020 року, 06 серпня 2020 року, 15 вересня 2020 року, 20 жовтня 2020 року, 08 листопада 2020 року, 30 листопада 2020 року та від 14 січня 2021 року ТОВ «Тонар системс» сплачувало ОСОБА_2 щомісяця 500,00 грн.; призначення платежів «сплата орендної плати згідно договору оренди транспортного засобу від 01 квітня 2020 року» за період з квітня по грудень 2020 року та за січень 2021 року відповідно (а.с. 134-143).
Згідно до наказу № 1/05/10/20-К від 05 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора ТОВ «Тонар системс» у зв'язку з припиненням повноважень; наказ видано на підставі протоколу загальних зборів ТОВ «Тонар системс» № 1/05/10/20 від 05 жовтня 2020 року (а.с. 98-100).
Відтак, зазначене свідчить, що позивач був обізнаний з тим, що відповідач мала намір укласти договір оренди автомобіля з товариством яке він очолював як директор, надаючи як чоловік право на укладення договору оренди дружині на обраних (визначених) нею умовах. А також надаючи як директор, право представнику товариства на укладення договору оренди з власником автомобіля (своєю дружиною).
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду також доводи апеляційної скарги в частині того, що договір оренди укладений на несправедливих вкрай невигідних для нього як співвласника автомобіля умовах.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позивача, яким суд надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи позивача (скаржника), при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст.ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, 374, 375, 381-383, 384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу адвоката Крупенка Василя Адольфовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 листопада 2021 року.
Суддя - доповідач:
Судді: