Справа № 320/291/21 Суддя першої інстанції: Терлецька О.О.
25 листопада 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Костюк Л.О. та Черпіцької Л.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті з 01 січня по 02 серпня 2014 року пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управлінця Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії з 01 січня по 02 серпня 2014 року відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю з 01 січня по 02 серпня 2014 року відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням раніше сплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник вказує на те, що пропустила строк звернення до суду з поважних причини, які не залежали від її волі та бажання.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до суду не надходив.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року - скасувати та залишити адміністративний позов без розгляду, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
У свою чергу ст. 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 25 березня 2009 року. Згідно з випискою із акта огляду МСЕК серії КИО-І № 330985 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок та виплатити пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року.
Листом від 03 грудня 2020 року № 12668-17974/Р-02/8-1000/20 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача про відсутність підстав для здійснення перерахунку та виплати пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року, адже вказані виплати були здійснені у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись із такими діями Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявлені неї вимоги є законними і обґрунтованими, проте позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України.
Колегія суддів в цілому погоджується з висновком суду першої інстанції про недотримання позивачем вимог ст. 122 КАС України, однак вважає, що правовим наслідком пропуску строку звернення до суду без поважних причин є залишення позовної заяви без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Адміністративний позов ОСОБА_1 спрямований на захист права щодо отримання пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 50 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок зазначених виплат за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року.
Водночас адміністративний позов був поданий до суду лише у грудні 2020 року, тобто через шість років після настання обставин, за яких, на думку позивача, мало місце порушення її права на соціальний захист.
Колегія суддів враховує, що зверненню до суду з цим позовом передувала заява ОСОБА_1 до відповідача з вимогою здійснити перерахунок і виплату пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за вказаний період. У задоволенні такої заяви було відмовлено листом від 03 грудня 2020 року № 12668-17974/Р-02/8-1000/20.
Питання, пов'язані з визначенням моменту, коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання соціальних виплат у належному, на його думку, розмірі, а також щодо впливу звернень до органів Пенсійного фонду України на обчислення строку звернення до суду, були предметом дослідження Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19.
Під час розгляду вказаної справи Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року сформулював правову позицію, згідно з якою з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. У такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану ним заяву.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Перевіряючи дотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з урахуванням вказаних висновків Верховного Суду, колегія суддів враховує, що соціальні виплати, передбачені ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є щомісячними і носять систематичний характер.
У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку, що позивач повинна була дізнатися про порушення свого права на щомісячне отримання пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком у момент фактичної виплати пенсії разом із додатковою пенсією за кожен із місяців.
Натомість листом від 03 грудня 2020 року № 12668-17974/Р-02/8-1000/20 позивачу було повідомлено про те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не визнає право на отримання вказаних соціальних виплат за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року порушеним. Із вказаного листа ОСОБА_1 фактично дізналася про те, що відповідач відмовляється поновити право на отримання відповідних виплат у розмірах, визначених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яке, на думку позивача, було порушене.
Колегія суддів наголошує на тому, що правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 пенсії та додаткової пенсії за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року може бути перевірена судом виключно у разі подачі адміністративного позову у строк, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Надання судом оцінки таким діям поза строками звернення до суду, навіть у разі, якщо формальною підставою для звернення з адміністративним позовом став лист органу Пенсійного фонду України про відмову в проведенні перерахунку соціальних виплат за вказаний період, не узгоджується з цілями запровадження процесуальних строків.
Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
До того ж Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звернула увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Таким чином звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок та виплату недотриманих сум пенсії та додаткової пенсії за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року, а також отримання листа від 03 грудня 2020 року № 12668-17974/Р-02/8-1000/20 про відмову в задоволенні заявлених вимог, не впливають на обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування таких виплат за вказаний період.
Обставин, які б вказували на наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду на шість років, судом не встановлено.
Щодо можливості врахування положень ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на які посилається позивач в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що вказана норма може бути застосована лише у тому разі, якщо відповідні соціальні виплати були фактично нараховані, а спір виник виключно у зв'язку з їх невиплатою з вини органу, що призначає пенсію.
Такі висновки колегії суддів узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Натомість пенсії та додаткова пенсія, про виплату яких просить позивач, не були нараховані до виплати, у зв'язку з чим підстави для застосування ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у цій справі відсутні.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача на загальну ситуацію в країні (перезавантаження гілок влади, перебування в стані війни із зовнішнім агресором та інші), як на підставу для поновлення строку звернення до суду, пропущеного на понад шість років.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду без поважних причин.
Разом з тим судом першої інстанції було неправильно визначено правові наслідки пропуску строку звернення до суду за відсутності поважних причин для його поновлення.
Як раніше зазначалося, відповідно до ч. 3 ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, у разі виявлення факту пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та визнання повідомлених ним причин пропуску такого строку неповажними, позовна заява залишається без розгляду.
З огляду на викладене та враховуючи приписи ч. 1 ст. 319 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без поважних причин.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року - скасувати та залишити адміністративний позов без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 242, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді Л.О. Костюк
Л.Т. Черпіцька