Справа № 826/5354/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.
25 листопада 2021 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів: Василенка Я.М., Безименної Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гекта" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гекта" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило:
1) визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві форми "Р" від 27.03.2018 №00003171402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 79 551,00 грн., (у тому числі за податковими зобов'язаннями - 53 034,00 грн, штрафними фінансовими санкціями - 26 517,00 грн.);
2) визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві форми "Р" від 27.03.2018 №00003161402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 92 902,00 грн., (в частині за податковими зобов'язаннями - 47 730,00 грн, штрафними фінансовими санкціями - 23 865,00 грн.).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2021 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.03.2018: № 00003171402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 79 551,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями - 53 034,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 26 517,00 грн.; та №00003161402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в частині на суму 71 595,00 грн. у тому числі за податковими зобов'язаннями - 47 730,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 23 865,00 грн., прийнятих Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, зокрема, зазначає, що за наявною інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень України контрагенти позивача - ТОВ "ТД Профіт Групп" та ТОВ "Сіті Транс ЛТД" фігурують в кримінальних справах, як підприємства з ознаками фіктивності, та податковим органом встановлені дані, які доводять неможливість проведення згаданих господарських операцій та дозволяють зробити наступні висновки щодо складених ТОВ "ТД Профіт Групп" та ТОВ "Сіті Транс ЛТД" для цілей оподаткування документів на поставку товарів та послуг, а саме: 1) укладені між ТОВ "ТД Профіт Групп" та ТОВ "Сіті Транс ЛТД" документи не опосередковувались реальними виконанням операцій з поставки товарів та послуг; 2) враховуючи наявність товару та його подальшу реалізацію, є підстави вважати, що відповідні товари було отримано від зовсім інших постачальників та безоплатно, а тому податкові повідомлення-рішення прийнято у відповідності до норм податкового законодавства та є правомірним.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві від 23.01.2018 № 30/26-15-14-02-04, № 31/26-15-14-02-04, № 139/26-2-14-03-02, № 343/26-15-14-09, № 11/26-15-16-02, від 29.01.2018 № 176/26/15/14-06-05, № 177/26, відповідно до п/п 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 10.01.2018 № 287 головними державними інспекторами ГУ ДФС у м. Києві проведено виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Гекта" з питань податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 30.09.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2016 по 30.09.2017, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.
За результатами перевірки складено акт від 13.03.2018 № 123/26-15-14-02-04/37047746 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Торговий дім "Гекта" податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 30.09.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2016 по 30.09.2017.
В ході перевірки посадовими особами податкового органу встановлено, що перевіркою повноти визначення задекларованих ТОВ "Торговий дім "Гекта" показників у рядку 01 декларації "дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" за період 01.07.2016 по 30.09.2017 встановлено їх заниження на загальну суму 318 200,00 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 318200,00 грн.
Згідно з наданими до перевірки документами, перевіряючими встановлено взаємовідносини ТОВ "Торговий дім "Гекта" з наступними контрагентами-постачальниками, а саме: з ТОВ "ТД Профіт Групп" та з ТОВ "Сіті Транс ЛТД".
Як зазначено в акті перевірки, встановлені дані і факти доводять неможливість вищезгаданих господарських операцій між ТОВ "ТД "Профт Групп", ТОВ "Сіті Транс" та ТОВ "ТД "Гекта", у зв'язку з чим, в ході проведення перевірки перевіряючими зроблено висновок про порушення ТОВ "ТД "Гекта", зокрема:
1) п.44.1. ст. 44, п. 44.2. ст. 44, п.44.3 ст.44. п. 134.1.1 ст. 134, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено задекларований до сплати податок на прибуток за 2016 рік на суму 47 730,00 гривень;
2) п.44.1 ст.44. п. 198.1, п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 № 2755-Vl (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено задекларований до сплати податок на додану вартість за листопад 2016 року у сумі 53 034,00 гривень.
На підставі акту перевірки від 13.03.2018 № 123/26-15-14-02-04/37047746 ГУ ДФС у м. Києві прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 №00003171402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 79 551,00 грн., (у тому числі за податковими зобов'язаннями - 53 034,00 грн, штрафними фінансовими санкціями - 26 517,00 грн.);
- податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 №00003161402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 92 902,00 грн., (у тому числі за податковими зобов'язаннями - 47 730,00 грн, штрафними фінансовими санкціями - 45 172,00 грн.).
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із контрагентом первинні документи, копії яких містяться у матеріалах справи, повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, відповідають господарським цілям та завданням статутної діяльності підприємств, що є свідченням добросовісності дій позивача при здійсненні вказаних операцій.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, у тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).
При цьому, згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Так, у періоді, який перевірявся, відповідно до договору поставки від 18.08.2016 № ТД1808/2016, укладеного між ТОВ "Торговий дім "Гекта" (Покупець) (позивачем) та ТОВ "ТД Профіт Групп" (Продавець), здійснено оптову закупівлю цукру-піску відповідно до специфікації № 1 від 19.08.2016 до договору постанови № ТД-1808/2016 у кількості 25 т на загальну суму 310000,00 грн., у т.ч. ПДВ 51666,67 грн.
Реальність вищезазначеної операції підтверджується первинними документами наданими позивачем, зокрема, самим договором поставки від 18.08.2016 № ТД1808/2016, специфікацією № 1 від 19.08.2016 до вказаного договору, видатковою накладною № 680 від 20.08.2016 на загальну суму 310000,00 грн., у т.ч. ПДВ 51666,67 грн., податковою накладною від 20.08.2016 № 1 на загальну суму 310000,00 грн., у т.ч. ПДВ 51666,67 грн., витягом з ЄРПН № 318082 про реєстрацію ПН від 20.08.2016 № 1 в ЄРПН на суму ПДВ 51666,67 грн., рахунком на оплату № 634 від 19.08.2016 на загальну суму 310000,00 грн., у т.ч. ПДВ 51666,67 грн., платіжним дорученням від 22.08.2018 № 1152 та банківською випискою по рахунку позивача.
25.10.2016, на виконання договору поставки від 01.04.2016 № 160648 позивачем - ТОВ "Торговий дім "Гекта", як продавцем на адресу покупця - ТОВ "Група Рітейлу Україна", відповідно до видаткової накладної від 25.10.2018 № 2039 було реалізовано цукор білий кристалічний з цукрових буряків 50кг у кількості 2 000,00 кг (2т) на загальну суму 28 640,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 773,33 грн., відповідно до видаткової накладної від 25.10.2016 № 2037 було реалізовано цукор білий кристалічний з цукрових буряків 50кг у кількості 22 000 кг (22т) на загальну суму 315040,00 грн., у т.ч. ПДВ 52506,67грн., а також відповідно до видаткової накладної від 25.10.2016 № 2038 було реалізовано цукор білий кристалічний з цукрових буряків 50кг у кількості 20 000 кг (20т) на загальну суму 286400,00 грн., у т.ч. ПДВ 47 733,33 грн.
При цьому, як підтверджується матеріалами справи, з метою реалізації виконання договору поставки від 01.04.2016 № 160648, укладеного між ТОВ "Група Рітейлу Україна", та ТОВ "Торговий дім "Гекта" (позивачем), 24.10.2016 між ТОВ "Торговий дім "Гекта", як замовником та ТОВ "Сіті Транс ЛТД", як перевізником укладено договір перевезення вантажу № 2510/2016-1-ТР, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Перевізник приймає на себе зобов'язання по виконанню транспортних послуг по перевезенню вантажів, яким є продукти харчування в мішках та фасовані.
На виконання вимог договору перевезення вантажу від 24.10.2016№ 2510/2016-1-ТР ТОВ "Сіті Транс ЛТД" здійснено перевезення товару - цукру білого кристалічного з цукрових буряків на виконання чого сформовано товарно-транспорті накладні від 25.10.2016 № 2037, № 2038, та № 2039.
Зі змісту ТТН від 25.10.2016 № 2037 вбачається, що автомобілем перевізника ТОВ "Сіті Транс ЛТД" здійснено перевезення вантажу - цукру білого кристалічного з цукрових буряків у кількості 22000 кг на загальну суму 315 040,00 грн. Замовник (платник) та вантажовідправник ТОВ "ТД "Гекта". Вантажоодержувач ТОВ "Група Рітейлу Україна". Пункт навантаження: Харківська область, Кегичівський р-н, сит. Слобожанське, вул. Соборна, 5. Пункт розвантаження: Харківська область, Дергаічівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях 4-а.
Зі змісту ТТН від 25.10.2016 № 2038 вбачається, що автомобілем перевізника ТОВ "Сіті Транс ЛТД" здійснено перевезення вантажу - цукру білого кристалічного з цукрових буряків у кількості 20000 кг на загальну суму 286400,00 грн. Замовник (платник) та вантажовідправник ТОВ "ТД "Гекта". Вантажоодержувач ТОВ "Група Рітейлу Україна". Пункт навантаження: Харківська область, Кегичівський р-н, сит. Слобожанське, вул. Соборна, 5. Пункт розвантаження: м. Харків, вул. Героїв Праці, 7.
Зі змісту ТТН від 25.10.2016 № 2039 вбачається, що автомобілем перевізника ТОВ "Сіті Транс ЛТД" здійснено перевезення вантажу - цукру білого кристалічного з цукрових буряків у кількості 2000 кг на загальну суму 28640,00 грн. Замовник (платник) та вантажовідправник ТОВ "ТД "Гекта". Вантажоодержувач ТОВ "Група Рітейлу Україна". Пункт навантаження: Харківська область, Кегичівський р-н, сит. Слобожанське, вул. Соборна, 5. Пункт розвантаження: м. Харків, вул. Тарасівська, 3.
При цьому, факт відвантаження товару підтверджується видатковими накладними, а саме: від 25.10.2016 № 2039 на загальну суму 28640,00 грн., у т.ч. ПДВ 4773,33 грн. у кількості 2000 кг; від 25.10.2016 № 2037 на загальну суму 315040,00 грн., у т.ч. ПДВ 52506,67 грн. у кількості 22 000 кг; від 25.10.2016 № 2038 на загальну суму 286400,00грн., у т.ч. ПДВ 47733,33 грн. у кількості 20 000 кг.
За результатами виконання договору перевезення вантажу від 24.10.2016№ 2510/2016-1-ТР між ТОВ "ТД "Гекта" та ТОВ "Сіті Транс ЛТД" складено акт наданих послуг від 25.10.2016 № 55 щодо наданих послуг автоперевезення на загальну суму 8 200,00 грн., у т.ч. ПДВ 1366,66 грн. та сформовано податкову накладну віл 25.10.2016 № 23 на загальну суму 8 200,00 грн., у т.ч. ПДВ 1366,67 грн.
При цьому, ПН від віл 25.10.2016 № 23 на суму ПДВ 1366,67 грн. зареєстрована в ЄРПН, підтвердженням чого є витяг з ЄРПН.
Таким чином, фактичне виконання посередницьких операцій щодо продажу цукру-піску підтверджується не лише власне первинними документами між учасниками вказаних операцій, зокрема, між ТОВ "ТД Профіт Групп", як продавцем та ТОВ "ТД "Гекта", як покупцем, але й наступним рухом товару між ТОВ "ТД "Гекта", в подальшому як продавцем та ТОВ "Група Рітейлу Україна", як покупцем такого товару із залученням перевізника такого товару - ТОВ "Сіті Транс ЛТД"
Суд першої інстанції вірно вказав, що з аналізу положень п. 44.1 ст. 44 ПК України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та правових висновків викладених в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № К/9901/433/18 та постанові від 31.01.2018 у справі № К/9901/3906/18 можливо дійти висновку, що для визнання господарської операції реальною, необхідним є складення платником податку всіх первинних документів, які є обов'язковими для певного виду господарських операцій та необхідна наявність зміни в структурі активів і зобов'язань у власному капіталі підприємства, у зв'язку з вчиненням такої господарської операції.
З наданих первинних документів позивачем на підтвердження господарських операцій за договором поставки, договором перевезення і додаткових документів наданих позивачем на підтвердження вищезазначених господарських операцій, вбачається наявність всіх первинних документів, які є обов'язковими згідно чинного законодавства України для такого виду господарських операцій, та вбачається зміна в структурі активів і зобов'язань у власному капіталі позивача, у зв'язку з вчиненням вищезазначених господарських операцій, підтвердженням чого є фінансовий звіт ТОВ "ТД " Гекта" за 2016 рік.
При цьому, варто також зауважити, що у акті перевірки перевіряючими зафіксовано, що згідно даних ІС "Податковий блок" ТОВ "ТД Профіт Групп" станом на момент здійснення господарської операції з 01.08.2015 було зареєстровано платником ПДВ, тоді як остання звітність з податку на додану вартість подана ТОВ "ТД Профіт Групп" за жовтень 2017 року. Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (Форма І ДФ) за 3 квартал 2016 року кількість працюючих становить 19 осіб.
Таким чином, ТОВ "ТД Профіт Групп" на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване платником ПДВ, у штаті якого станом на 3 квартал 2016 року перебувало 19 працюючих осіб. При цьому, станом на момент згадуваних операцій ТОВ "ТД Профіт Групп" подавалась податкова звітність, що свідчить про виконання останнім своїх зобов'язань та провадження господарської діяльності, що не спростовано апелянтом під час апеляційного розгляду жодними доказами, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України.
Крім того, актом перевірки підтверджується, що ТОВ "Сіті Транс ЛТД" з 01.07.2015 зареєстроване, як платник ПДВ. Остання звітність з податку на додану вартість подана платником податків за лютий 2017 року. Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за 4 квартал 2016 року кількість працюючих становила 21 особа.
Отже, ТОВ "Сіті Транс ЛТД" на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване платником ПДВ, у штаті якого станом на 4 квартал 2016 року перебувало 21 працюючих осіб, та станом на момент згадуваних операцій, ТОВ "Сіті Транс ЛТД" подавалась податкова звітність, що також свідчить про виконання останнім своїх зобов'язань та провадження господарської діяльності.
Колегія суддів зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, колегія суддів погоджується з тим, що такі документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Отже, товариством дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. У даному випадку, контролюючий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 року у справі №817/149/17 та від 29.03.2018 року у справі №813/2758/16.
Натомість апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав доказів, які б однозначно свідчили про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.
Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку.
У справі "Інтерсплав проти України" (Заява № 803/02 від 09.01.2007 року) Європейський суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року надає змогу не допустити обмеження законного права платника податків на податковий кредит, віднесення певних сум до витрат, за умови реальності господарської операції, у випадку порушення його контрагентом та контрагентами такого контрагента податкової дисципліни. Вказаним Рішенням роз'яснено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Підтвердженням того, що платника ПДВ не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, а також того, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати, слугує Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" від 18.03.2010 року (Заява № 6689/03). Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив. У рішенні у справі "Бізнес Суппорт Центр" проти Болгарії" зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що надані позивачем первинні документи належно відображають зміст та обсяги господарських операцій, відповідають господарським цілям та завданням статутної діяльності підприємств, що є свідченням добросовісності дій позивача при здійсненні вказаних операцій.
Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який вказав на наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві форми "Р" №00003171402 та №00003161402 від 27.03.2018.
Інші посилання апеляційної скарги зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гекта" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
Н. В. Безименна