ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 листопада 2021 року місто Київ №640/21975/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом до про ОСОБА_1 Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної податкової служби України в особі відкокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 №Ф-10067-17,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.05.2019 №Ф-10067-17 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску в сумі 21030,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 листопада 2001 року позивач був прийнятий на облік державною податковою інспекцією у Подільському районі м.Києва як суб'єкт підприємницької діяльності, а в 2006 році він припинив підприємницьку діяльність, про що повідомив податковий орган. З 2012 року позивач офіційно працевлаштувався і працює до нинішнього часу в комунальному підприємстві "Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" (КП "АТП КМДА"), що зареєстроване за адресою 01001, м.Київ, вул.Бориса Грінченка, З-А, де йому офіційно нараховують та виплачують заробітну платню, з якої бухгалтерією роботодавця проводяться усі необхідні відрахування до бюджету, в тому числі, відрахування по сплаті єдиного соціального внеску. 18 травня 2020 року позивач дізнався про факт наявності виконавчого провадження ВП №612621128 та про арешт коштів боржника відповідно до постанови державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Харитоненко Катерини Вікторівни, яку позивач одержав поштою. З цієї ж постанови позивачу стало відомо, що вказане виконавче провадження відкрито за вимогою стягувача Головного управління ДПС у м. Києві за №Ф-10067-17У від 14.05.2019 року про стягнення на користь держави 21 030,90 грн. Вважає вимогу 14.05.2019 року №Ф-10067-17 про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/21975/20 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2020 клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2021 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2021 в задоволенні клопотання представника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про заміну сторони відмовлено. Залучено до участі у справі № 640/21975/20 в якості співвідповідача - Державну податкову службу України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011).
Від представника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі - відповідач) 23.03.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. В інтегрованій картці ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 (для фізичних осіб- підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску як за січень- грудень 2017 рік такі щоквартальні нарахування за 1 квартал 2018 року - II квартал 2020 на загальну суму 32410,62 гри. Також в ІКП обліковуються сплати по єдиному внеску: 03.09.2020 у сумі 1581,19 гри., та 07.10.2020 у сумі 1825,74 грн.
Закон України від 08.07.2010 року №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати.
Відповідно до ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів надсилає платнику єдиного внеску, у якого на кінець календарного місяця обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску, вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Таким чином, засобами інформаційної системи органів ДФС в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 08.05.2019 № Ф- 263922-17 та направлено платнику.
Сплата єдиного внеску згідно вищезазначених нарахувань відсутня, у зв'язку з чим в ІКП по коду платежу 71040000 обліковується недоїмка в сумі 18 496,91 гри.
Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-10067-17 направлено для виконання до Подільського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 2012 року працює до нинішнього часу в комунальному підприємстві "Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київської міської ради, що підтверджує Довідка про місце роботи позивача.
Судом на підставі пояснень, викладених у відзиві відповідача встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі Головного управління ДПС у м. Києві як ФОП з 06.12.2001. Даний факт позивачем не спростовується.
Відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу в автоматичному режимі було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № Ф-10067-17.
Відповідно до даних інтегрованої картки платника (КОР) та пояснень, викладених у відзиві відповідачем, судом встановлено, що недоїмка нарахована за січень- грудень 2017 рік та щоквартальні нарахування за 1 квартал 2018 року - II квартал 2020 на загальну суму 32410,62 грн.
Як вбачається з наявних матеріалів виконавчого провадження №612621128, щодо позивача було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги №Ф-10067-17У від 14.05.2019 року про стягнення з позивача на користь держави 21 030,90 грн., виданої Головним управлінням ДПС у м. Києві.
Позивач звернувся з заявою від 20.07.2020 до Головного управління ДПС у м.Києві з проханням надати належним чином посвідчені копії документів в підтвердження надсилання йому оскаржуваної вимоги та її одержання. Крім того просив надати детальний розрахунок суми вказаної у оскаржуваній вимозі.
У відповідь на заяву листом від 04.08.2020 року за вих. №Р/26-15-10-05-15 відповідач просив уточнити викладені у заяві вимоги.
11.08.2020 позивач звернувся повторно із письмовою заявою до відповідача.
У відповідь на повторну заяву відповідач повідомив листом від 28.08.2020 року за вих.№/Р/26-15-10-05-15 про те, що згідно з інформаційною системою Головного управління ДПС у м.Києві, ОСОБА_1 з 06.12.2001 року перебуває на обліку як ФОП в Головному управлінні ДПС у м.Києві (ДПІ у Подільському районі) та знаходиться на загальній системі оподаткування. Зазначено про щоквартальні нарахування в період з 1 кварталу 2018 року по 2 квартал 2020 року на загальну суму 32 410,62 грн. та повідомлено, що засобами інформаційної системи органів ДФС в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14.05.2019 року №Ф-10067-17 та направлено платнику.
Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10067-17У від 14.05.2019 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464).
Підпунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 7 зазначеного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464).
Згідно ч.3 статті 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами 3 та 4 ст.25 Закону № 2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція № 449).
Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом ж 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Суд зазначає, що позивачу нараховано розрахункову суму єдиного внеску у 2019 році за періоди: за січень- грудень 2017 рік та щоквартальні нарахування за 1 квартал 2018 року - II квартал 2020 на загальну суму 32410,62 гри. Суми заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску здійснено на підставі облікових даних інформаційної системи ГУ ДПС у м. Києві. Поряд з цим, в ІКП обліковується сплати по єдиному внеску: 03.09.2020 у сумі 1581,19 гри., та 07.10.2020 у сумі 1825,74 грн.
14.05.2019 року відповідачем прийнято вимогу №Ф- Ф-10067-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 21030,90 грн.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що з боку відповідача мало місце порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску.
Суд звертає увагу, що в разі прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, в даному випадку формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), поза межами законодавчо визначених строків, воно не може вважатись правомірним.
Недотримання відповідачем строків прийняття відповідного рішення позбавило позивача можливості передбачати наслідки, та позбавило, у випадку необхідності та з належною допомогою, узгоджувати свою поведінку, та як наслідок призвело до покладення на позивача надмірного тягаря зі сплати єдиного внеску.
Разом з тим, суд зауважує, що в даному випадку підставою для скасування оскаржуваної вимоги в частині є порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки), а не наявність/відсутність у позивача відповідного статусу та обов'язку зі сплати платежів.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 року у справі № 620/507/19.
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.06.2020 у справі №817/1785/17, відповідно до якої встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.05.2019 №Ф-10067-17 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску в сумі 21030,90 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У відповідності до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. Відповідно до квитанції, яка знаходиться в матеріалах справи.
Беручи до уваги задоволення позовних вимог та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.05.2019 №Ф-10067-17 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску в сумі 21030,90 грн.
3. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 4341267) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.