29 листопада 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/3294/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 29 липня 2019 року №143173-03 про стягнення зайво сплачених грошових коштів з пенсії ОСОБА_1 у розмірі 4827,91 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повернути незаконно стягнуті грошові кошти ОСОБА_1 в розмірі 4827,91 грн.
Позов обґрунтовано тим, що позивач отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника після смерті свого чоловіка - ОСОБА_2 . У лютому 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України з відома голови правління виробничого кооперативу “Маяк” (ВК “Маяк”), в якому працював померлий чоловік ОСОБА_1 , та в присутності бухгалтера вказаної установи провело перевірку первинних документів на предмет відповідності даним, вказаним у Довідці №19 від 17 грудня 2008 року про заробітну плату за період роботи ОСОБА_2 з 24 грудня 2008 року по 31 липня 2019 року. Так, за результатами проведеної перевірки встановлено завищення в довідці сум заробітку в розмірі 183,57437 грн, а в подальшому виробничим кооперативом “Маяк” видано нову довідку із зазначенням тих сум заробітку ОСОБА_2 , які, на думку органу Пенсійного фонду України, відповідають первинним документам. Тобто, у зв'язку із поданням ВК “Маяк” недостовірних даних про заробітну плату при оформленні пенсії ОСОБА_2 виникла переплата в сумі 4827,91 грн, яку й вимагається повернути позивачем - ОСОБА_1 . Так, на підставі прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення від 29 липня 2019 року №143173-03 з позивача, починаючи з 01 вересня 2019 року проводиться відшкодування переплати в розмірі 20% пенсії щомісячно. З указаним позивач не погоджується з огляду на те, що з неї не можуть проводитися стягнення пенсійних виплат, розрахунок яких проводився на підставі недостовірних даних і їх формування проводилося незалежно від пенсіонера. Натомість, посилаючись на рішення Господарського суду Чернівецької області від 02 листопада 2020 року у справі №926/1825/20, позивач вказала на відсутність причинного зв'язку між фактом видачі ВК “Маяк” довідки №19 про заробітну плату для обчислення пенсії з 17 грудня 2008 року та надмірною виплатою сум пенсії у розмірі 4827,91 грн, оскільки остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення і нарахування пенсії приймалося саме відповідачем, і саме на нього покладено обов'язок перевірити подані документи, на підставі яких і призначається й нараховується пенсії у відповідному розмірі. Крім цього, на її думку, кошти підлягають стягненню зі страхувальника - виробничого кооперативу “Маяк”, при цьому сама позивач жодним чином не причетна до факту створення недостовірної, на думку відповідача, довідки про заробіток померлого чоловіка, на підставі якої було обчислено в подальшому розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Ухвалою суду від 18 серпня 2021 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено; визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновлено його; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що позивач дійсно перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Для обчислення та призначення з 24 грудня 2008 року пенсії ОСОБА_2 бралась до уваги довідка від 17 грудня 2008 року №19 за період з 1989 року по 1999 рік, яка була видана ВК “Маяк”. Поряд з цим, у 2018-2019 роках на виконання постанови Правління Пенсійного фонду України від 03 вересня 2018 року №19-1 проводилась інвентаризація пенсійних справ, в ході якої було виявлено, що коефіцієнт заробітної плати ОСОБА_2 перевищує 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання відповідних сум. Крім цього, через відсутність матеріалів відповідної перевірки у пенсійній справі виникла необхідність здійснити перевірку обґрунтованості видачі та відповідності зазначених у довідці №19 від 17 грудня 2008 року сум заробітної плати (доходу) первинним документам. Так, за наслідками проведеної контрольно-ревізійної роботи було складено довідку про відповідність даних про заробітну плату первинним документам, що надані для перерахунку пенсії ОСОБА_2 за період роботи у ВК “Маяк”, з якої вбачається, що суми заробітної плати ОСОБА_2 з 01 січня 1992 року по 31 грудня 1999 року, вказані в довідці від 17 грудня 2008 року №19, не відповідають даним, зазначеним в особових рахунках за цей період, що призвело до завищення сум заробітної плати на 185,57437 грн. Тобто, внаслідок подання ВК “Маяк” недостовірних даних про заробітну плату при оформленні пенсії виникла переплата пенсії в сумі 4827,91 грн за період 24 грудня 2008 року по 31 липня 2019 року. Таким чином, оскаржуване рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії прийнято у відповідності до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно з якими надміру сплачені кошти повертаються пенсіонером і у разі подання ним особисто недостовірних даних, і у разі подання недостовірних даних страхувальником. Водночас, законом передбачено лише право, а не обов'язок пенсійного органу перевіряти обґрунтованість видачі довідок та достовірність відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Вказуючи на правомірність оскаржуваного рішення, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та не заперечувалося учасниками справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_2 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
17 грудня 2008 року №19 ОСОБА_2 Виробничим кооперативом “Маяк” видано довідку за період роботи з 1989 року по 1999 року про його заробітну плату, яка враховується для обчислення пенсії, згідно з якою заробітна плата складає 9226,56860 грн.
01 лютого 2019 року уповноваженими працівниками Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з відома голови правління ВК “Маяк” у присутності головного бухгалтера за результатами дослідження первинних документів на предмет відповідності даним, вказаних у довідці від 17 грудня 2008 року №19 за період з роботи з січня 1992 року по грудень 1999 року, складено довідку №130 про відповідність даних про заробітну плату ОСОБА_2 первинним документам, які знаходяться у виробничому кооперативі “Маяк”, в якій вказано про завищення заробітної плати в сумі 183,57437 грн та видачу нової довідки про заробітну плату від 01 лютого 2019 року №4. Так, згідно з указаною довідкою заробітна плата ОСОБА_2 , яка враховується для обчислення пенсії, склала 4302,91000 грн.
29 липня 2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій №143173-03, в якому зазначено, у зв'язку з наданням організацією недостовірної довідки про заробітну плату сума переплати 4827,91 грн підлягає поверненню ОСОБА_1 відповідно до частини першої статті 50 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. У разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення зобов'язано утримувати переплату в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з 01 вересня 2019 року до повного погашення.
Листом від 02 серпня 2019 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що у зв'язку з виданою організацією недостовірної довідки про заробітну плату виникла переплата пенсії в сумі 4827,91 грн за період з 24 грудня 2008 року по 31 липня 2019 року.
У листі-пропозиції від 25 вересня 2019 року позивач вказала, що заперечує проти стягнення коштів з її пенсії, і просила Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зупинити стягнення з пенсії на час розгляду цієї пропозиції.
Листом від 08 жовтня 2019 року відповідач роз'яснив позивачу, що в рамках інвентаризації було здійснено звірку даних про нараховану заробітну плату, відображених у довідці про заробіток за 1992-1999 роки, виданій 17 грудня 2008 року ВК “Маяк” №19 з первинними документами підприємства. У зв'язку з невідповідностями, виявленими в результаті проведеної звірки з первинними документами, підприємством видано нову довідку про заробіток №4 від 01 лютого 2019 року, яка і є документом, на підставі якого прийнято рішення про приведення пенсійної виплати у відповідність до актуальних даних та утримання надміру виплаченої суми за період з 24 грудня 2008 року по 31 липня 2019 року. З урахуванням наведеного, з метою відшкодування надміру виплачених пенсійних коштів, спричинених поданням ВК “Маяк” недостовірних даних та на підставі рішення від 29 липня 2019 року №143-173-03 з пенсії ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 01 вересня 2019 року проводяться відрахування 20% пенсії, до повного погашення переплати, у відповідності до норм чинного законодавства.
Разом з цим, судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зверталось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Виробничого кооперативу “Маяк” про стягнення суми 4827,91 грн, яка виникла внаслідок подання недостовірних даних.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02 листопада 2020 року у справі №926/1825/20, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15 лютого 2021 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до Виробничого кооперативу “Маяк” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ФО ОСОБА_1 про стягнення суми 4827,91 грн, яка виникла внаслідок подання недостовірних даних.
Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово зверталась до відповідача зі зверненнями щодо досудового врегулювання спору. Зокрема, 27 травня 2021 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із претензією щодо скасування рішення №143173-03 від 29 липня 2019 року про стягнення коштів у сумі 4827,91 грн. Однак листом від 02 червня 2021 року відповідач повідомив про те, що він діяв у межах чинного законодавства, оскільки рішення №143173-03 від 29 липня 2019 року прийнято на підставі частини першої статті 50 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, і для захисту прав пенсійного органу використано правовий механізм щодо усунення надміру виплачених сум пенсії шляхом щомісячного стягнення з пенсії ОСОБА_1 в розмірі 20% з метою погашення надміру виплачених сум пенсій.
За таких обставин позивач звернулась до адміністративного суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пунктів 7-9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року №6-4 (далі - Порядок №6-4).
Згідно з пунктом 3 Порядку №6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера, зокрема, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, або подання страхувальником недостовірних даних.
Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
Згідно зі статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавство встановлює два винятки, за яких безпідставно набуті кошти підлягають поверненню: по-перше, якщо виплата платежів, про які зазначено у статті 1215 Цивільного кодексу України, є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
У випадку правильності виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісності набувача, зазначене у статті 1215 Цивільного кодексу України майно підлягає поверненню.
Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року (справа №753/15556/15-ц), а також Верховного Суду у постановах від 29 липня 2020 року (справа №155/1598/16-а) та від 14 вересня 2021 року (справа №591/2669/16-а).
Для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам закону.
Так, як вбачається з матеріалів справи, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області факт завищення заробітної плати в сумі 183,57437 грн згідно довідки від 17 грудня 2008 року №19 було допущено страхувальником - Виробничим кооперативом “Маяк”.
Однак, як вбачається з рішення Господарського суду Чернівецькій області від 02 листопада 2020 року у справі №926/1825/20, ухваленого за результатами розгляду позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до Виробничого кооперативу "Маяк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ФО ОСОБА_1 , про стягнення суми 4827,91 грн, яка виникла внаслідок подання недостовірних даних, і в задоволенні якого судом відмовлено у задоволенні заявлених вимог, суд, вирішуючи спір, вказав, що саме на орган, який призначив пенсію, було покладено контрольні функції за дотриманням діючого законодавства при призначенні пенсії та щодо перевірки документів, наданих заявником, на відповідність відомостей, викладених у цих документах, законам і підзаконним актам, на підставі яких оформляється пенсія, а посадові особи відповідного органу не були позбавлені можливості перевірити обґрунтованість видачі документів, необхідних для обчислення пенсії, проте зазначеного не зробили.
Таким чином, матеріальна шкода виникла внаслідок неправомірних дій позивача - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, адже саме ним було прийнято рішення про призначення пенсії ОСОБА_2 , встановлений її розмір та проведена безпосередня виплата грошових коштів. Посадові особи позивача (Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області) не були позбавлені можливості перевірити обґрунтованість видачі документів, необхідних для обчислення пенсії, проте зазначеного не зробили.
Судом наголошено на тому, що в даній справі позивачем (Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області) не доведено наявність всіх елементів цивільного правопорушення, а саме - причинно-наслідкового зв'язку між видачею довідок із невірними даними та завданням шкоди у вигляді переплати пенсії, оскільки остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення і нарахування пенсії приймається саме органами Пенсійного фонду та саме на працівників цих органів покладено обов'язок перевірити такі документи та нарахувати і призначити пенсію у відповідному розмірі.
З указаним погодився і Західний апеляційний господарський суд у постанові від 15 лютого 2021 року, в якій колегія суддів зазначила про відсутність причинного зв'язку між фактом видачі відповідачем довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 17 грудня 2008 року та надмірною виплатою сум пенсій в розмірі 4827,91 грн, оскільки остаточне рішення щодо відповідності поданих документів для призначення і нарахування пенсії приймалося саме органами Пенсійного фонду та саме на працівників цих органів покладено обов'язок перевірити такі документи та нарахувати і призначити пенсію у відповідному розмірі.
Суд зауважує, що особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Проте, в ході судового розгляду цієї справи відповідач - суб'єкт владних повноважень не надав належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували допущення зловживань саме з боку пенсіонера.
У даній адміністративній справі відсутній факт допущення зловживань з боку пенсіонера при призначенні пенсії з урахуванням довідки Виробничого кооперативу “Маяк” від 17 грудня 2008 року №19.
Натомість, судом встановлено, що переплата пенсії відбулася на підставі довідки про заробітну плату, виданої Виробними кооперативом «Маяк», та, фактично, унаслідок невиконання пенсійним органом своїх обов'язків щодо перевірки отриманих документів.
При цьому, обов'язок щодо належного оформлення документів особи працівником сервісного центру органу, що призначає пенсію, встановлений пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.
Отже, оскільки обставини справи свідчать про те, що жодних зловживань, які б призвели до виплати пенсії в більшому розмірі, з боку пенсіонера допущено не було, то відповідач не мав правових підстав для прийняття рішення про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсій.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду в даній категорії справ, зміст якої наведено вище.
Перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі Конституції та законів України, необґрунтовано, нерозсудливо, без урахування усіх обставин, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.
Отже, рішення від 29 липня 2019 року №143173-03 про утримання надміру виплачених сум пенсій є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
З огляду на характер спірних відносин та встановлені обставини справи, на переконання суду, належним способом захисту порушених оскаржуваним рішенням прав позивача буде саме зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повернути позивачу грошові кошти, стягнуті на підставі рішення від 29 липня 2019 року №143173-03 про утримання надміру виплачених сум пенсій.
Згідно змісту частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої - третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та необґрунтованими.
Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, а згідно наявної у справі квитанції №1016787314 від 06 серпня 2021 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241 - 246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 29 липня 2019 року №143173-03 про утримання надміру виплачених сум пенсій.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повернути ОСОБА_1 грошові кошти, стягнуті на підставі рішення від 29 липня 2019 року №143173-03 про утримання надміру виплачених сум пенсій.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29 листопада 2021 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області (м. Чернівці, Площа Центральна, 3, 58002).
Суддя О.П. Лелюк