Номер провадження: 33/813/1358/21
Номер справи місцевого суду: 522/7829/21
Головуючий у першій інстанції Лонський І.В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
05.11.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Тищенко М.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2021 року, -
Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2021 року і закрити провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апелянт, мотивуючи свою незгоду з висновками суду першої інстанції, вказує, що 19.04.2021 року о 16.10 годин в м. Одесі на Привокзальній площі, 2, апелянт був затриманий співробітниками поліції через суперечку (спору) щодо незаконності їхніх претензій до паркування його автомобіля. Після затримання він за надуманими підставами був примусово доставлений співробітниками патрульної поліції у приміщення експертної установи, і перебував там постійно під їх наглядом без права відлучатися. Співробітники поліції здійснили адміністративне затримання ОСОБА_1 всупереч вимогам ст. 263 КУпАП понад три години. Враховуючи упередженість співробітників патрульної поліції до ОСОБА_1 , і наявність конфлікту через їхні дії з приводу затримання і утримання останнього, починаючи з моменту затримання ОСОБА_1 постійно вимагав запросити і дочекатися адвоката Верхолу І.О., з яким у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, укладено договір про надання правової допомоги. Співробітники категорично відмовляли ОСОБА_1 в одержанні правової допомоги і чинили перешкоди в запрошенні адвоката в експертну установу, провокували ОСОБА_1 про нібито його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння. Вказані обставини відобразилися на відеофайлах нагрудних камер поліцейських. Перебуваючи постійно, починаючи з 16:10 год. 19.04.2021 року до приїзду адвоката, під контролем поліцейських, і будучи фактично незаконно затриманим, ОСОБА_1 постійно зауважував під відеозапис патрульним поліцейським, що він не відмовляється проходити огляду на стан сп'яніння, проте не довіряє поліцейським і вимагає дочекатися адвоката, в присутності якого зобов'язується виконати будь-які вимоги, в тому числі огляд. Апелянт наголошує, що огляд на стан сп'яніння він пройшов добровільно одразу після прибуття до експертної установи його захисника, і як результат - він виявився тверезим, а співробітники поліції його затримували і утримували понад три години незаконно, в порушення вимог ст. 262, 263 КУпАП. Апелянт посилається на те, аналіз норм КУпАП свідчить про обов'язковість залучення захисника на вимогу особи на протязі будь-якої стадії адміністративного провадження, тому є абсолютно законним його проходження огляду на стан сп'яніння саме в присутності захисника.
За цих обставин особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскаржує постанову суду першої інстанції.
В судове засіданні суду апеляційної інстанції 05.11.2021 року особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не з'явився, надав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, посилаючись на захворювання на коронавірусну інфекцію.
Слід зазначити, що апелянт повідомлявся про розгляд апеляційної скарги на постанову районного суду в суді апеляційної інстанції у передбачені КУпАП строки через засоби зв'язку, що вказані апелянтом в його апеляційній скарзі, тобто за допомогою телефонограми за номером телефону, який надав апелянт. За даним номером телефону про дату, час та місце судового засідання по даній справі був сповіщений адвокат Верхола І.О., який, згідно матеріалів справи, має повноваження на представництво інтересів ОСОБА_1 тільки в УПП в Одеській області та в Приморському районному суді м. Одеси, про що свідчить ордер серії ВН № 1029951 від 19.04.2021 року та ордер серії ВН № 1030190 від 07.07.2021 року (а. с. 5, 13). Між тим, зазначений в апеляційній скарзі номер телефону відповідає номеру телефону, вказаному в профілі адвоката Верхоли І.О. на сайті Єдиного реєстру адвокатів України. Крім того, заява про відкладення розгляду справи від 05.11.2021 року надіслана до апеляційного суду на офіційну електронну адресу суду з електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1, що також відповідає даним профілю адвоката Верхоли І.О. з сайту Єдиного реєстру адвокатів України, тобто являється електронною поштою адвоката. Дана заява надійшла до суду без електронного цифрового підпису або підпису, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Таким чином, апеляційний суд вважає ОСОБА_1 таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, разом з тим, клопотання по відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки до такого клопотання не надано належних та допустимих доказів про наявність обставин, за яких це клопотання подано, а саме про наявність у ОСОБА_1 захворювання на коронавірусну інфекцію, що дає підстави суду вважати це клопотання необґрунтованим.
Тому, керуючись положеннями ст. 268, 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши уважно матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з підстав, зазначених у цій постанові.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Ухвалюючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із доведеності матеріалами справи відмови водія ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками районного суду, що ґрунтується на наступному.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №077293 від 19.04.2021 року, згідно якого водій ОСОБА_1 19 квітня 2021 року о 16-10 годин в м. Одесі на Привокзальній площі, 2, керував транспортним засобом марки BMW 530, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (порушення координації рухів, порушення мови, нестійка хода, зіниці очей не реагують на світло). Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 3);
-висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що виданий 19.04.2021 КНП «ООМЦПЗ» ООР на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи, що керує транспортним засобам, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують та швидкість реакції № 000525, складеному 17-50 год. 19 квітня 2021 року, згідно якого ОСОБА_1 19 квітня 2021 року у медичному закладі відмовився від здачі біосередовища (аналізів) та відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у присутності двох понятих (складені акти відмов при понятих) (а. с. 4);
-лист адвоката Верхоли І.О. в інтересах ОСОБА_1 на ім'я начальника УПП в Одеській області від 19.04.2021 року про прохання організувати медичний огляд ОСОБА_1 (а. с. 6);
-відео з портативного відео реєстратора 1418, що записаний на ком пакт-диски та доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що в м. Одесі по пл. Привокзальній, 2, 19 квітня 2021 року о 16 год. 04 хв., у зв'язку з порушенням Привал дорожнього руху України щодо правил зупинки автомобіля, до ОСОБА_1 звернулись співробітники поліції та вказали про дане порушення, виказали вимогу пред'явити для перевірки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію автомобіля, проте ОСОБА_1 ухилявся від пред'явлення таких документів, після чого співробітники поліції запідозрили, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння та був затриманий співробітниками поліції через чинення опору співробітникам поліції та доставлений у відділення поліції. Надалі ОСОБА_1 співробітниками поліції був доставлений у медичний заклад для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, де він у присутності двох понятих відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, пославшись на незнання процедури проходження огляду та відсутність адвоката. При цьому з відео вбачається, що співробітником поліції ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки й процедура проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння (а. с. 7).
До матеріалів справи також приєднано висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що виданий 27.04.2021 КНП «ООМЦПЗ» ООР на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи, що керує транспортним засобам, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують та швидкість реакції № 000526, складеному 21-10 год. 19 квітня 2021 року, згідно якого у ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено, тобто він тверезий (а. с. 14).
При цьому апеляційний суд виходить з того, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, що прямо передбачено п. 1.3 Правил дорожнього руху України.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Аналіз даної норми права дає підстави вважати, що проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення вказаної норми Привал дорожнього руху України, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, являється самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.
У своїх діях під час складання матеріалів про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейські крім положень КУпАП, зокрема ст. 266 КУпАП, також керуються Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція від 09.11.2015 року), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок від 17.12.2008 року), Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 (далі - Інструкція від 07.11.2015 року).
Відповідно положень пунктів 2, 4 розділу І Інструкції від 09.11.2015 року огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції від 09.11.2015 року передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Положення розділу ІІІ Інструкції від 09.11.2015 року визначають, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Відповідно п. 8 Порядку від 17.12.2008 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Апеляційний суд, погоджуючись з районним судом та відхиляючи доводи апеляційної скарги, виходить з того, що ОСОБА_1 ставиться в провину саме порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 130 ч. 1 КУпАП, тобто ОСОБА_1 19.04.2021 року відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Таким чином посилання апелянта, що після прибуття його адвоката він добровільно прошов огляд на стан сп'яніння, за результатом якого він виявився тверезим, в даному випадку не можуть бути підставою для закриття провадження у цій справі за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки апелянту ставиться в провину саме відмова від проходження огляду на стан сп'яніння та наявність такої відмови встановлена під час розгляду цієї справи та підтверджується доказами наявними в цій справі, зокрема висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що виданий 19.04.2021 КНП «ООМЦПЗ» ООР (а. с. 4) та відеозаписом з портативного відео реєстратора 1418.
Щодо наголошення апелянта на участь захисника на будь-якій стадії адміністративного провадження, у зв'язку з чим він оскаржує законність постанови районного суду, то апеляційний суд ставиться критично до відповідних посилань апелянта та зауважує, з відеозапису з бодікамер поліцейських, що приєднані до протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно до ст. 251 КУпАП віднесено до доказів в справі про адміністративне правопорушення, вбачаються обставини пред'явлення поліцейськими вимоги ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння та його відмови від такого огляду, зокрема на вимогу поліцейського пред'явити посвідчення водія ОСОБА_1 всіляко ухилявся від надання поліцейському документів, також ОСОБА_1 виказував необхідність викликати його адвоката, проте на пропозицію поліцейського зателефонувати адвокату або будь-якій іншій знайомій особі, ОСОБА_1 не надав чітко інформації про свого адвоката для здійснення його виклику або контакти іншої особи, яку ОСОБА_1 бажає сповістити про своє затримання, крім того, на початку спілкування поліцейських з ОСОБА_1 вбачається, що останній розмовляв по телефону з невідомим абонентом про зупинку його поліцейськими, проте жодних дій з виклику свого адвоката не здійснив.
Відеозаписом з місця подій також підтверджено, що особі, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , співробітником поліції було роз'яснено його права та обов'язки. Після доставки ОСОБА_1 до медичного закладу, останній у присутності двох свідків своїми діями всіляко ухилявся від проходження медичного огляду, у зв'язку з чим лікарем обґрунтовано розцінено такі дії ОСОБА_1 , як відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Зокрема, таку відмову ОСОБА_1 пояснював необхідністю у роз'ясненні йому процедури огляду його адвокатом. Після оформлення лікарем відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, останній поспілкувався по телефону зі своїм братом та виявив бажання пройти огляд, однак першочергово особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вже відмовився на вимогу лікаря пройти огляд на стан сп'яніння, що було зафіксовано в медичному закладі. В медичному закладі ОСОБА_1 не заперечував, що після зупинки поліцейськими він з самого початку не хотів проходити огляд на стан наркотичного сп'яніння і просто вирішив потягнути час.
За наданими поліцейськими відео файлами підстав складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що у поліцейських були достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп'яніння, на що, зокрема, вказувала його поведінка, що не відповідала обстановці, в тому числі невиконання вимог поліцейських, підвищена жвавість рухів, посилання на погане самопочуття із періодичною зміною підстав погіршення самопочуття.
Таким чином посилання апелянта на порушення поліцейськими його прав, зокрема права на захисника, спростовані матеріалами справи. Крім того, вказуючи про порушення співробітниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апелянт не надає до суду доказів про звернення зі скаргами на дії поліцейських до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).
Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв'язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 130 ч.1 КУпАП.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе