Номер провадження: 11-кп/813/1440/21
Номер справи місцевого суду: 522/10309/16-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24 листопада 2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2021 року у кримінальному провадженні № 120161610000000164, внесеному до ЄРДР16.03.2016 року, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, з вищою освітою, офіційно не працюючої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
- обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2021 рок ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з моменту її фактичного затримання, а саме з 05.04.2021 року.
Цивільний позов ОСОБА_10 про відшкодування завданої злочином моральної шкоди та витрат на правову допомогу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 в якості відшкодування завданої моральної шкоди грошові кошти у розмірі 50 000 гривень (п'ятдесят тисяч гривень).
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення експертиз:
- судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу «Lexus GS 300», у сумі 880, 80 грн (вісімсот вісімдесят гривень вісімдесят копійок);
- судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу «Renault Logan» у сумі 1321, 20 грн (одна тисяча триста двадцять одна гривня двадцять копійок);
- судової транспортно-трасологічної експертизи у сумі 1321, 20 грн. (одна тисяча триста двадцять одна гривна двадцять копійок);
- автотехнічної експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди у сумі 1321,20 грн. (одна тисяча триста двадцять одна гривня двадцять копійок).
Вирішено питання щодо речових доказів у вказаному кримінальному провадженні.
Обрано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України ( в ред. -Закону № 838-VIII) в строк відбуття покарання зрахувано строк тримання ОСОБА_7 в Одеській установі виконання покарань в період з 05.04.2021 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення два дні позбавлення волі.
Відповідно до оскаржуваного вироку, 16 березня 2016 року приблизно о 03 годині 46 хвилин, водій ОСОБА_7 будучи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «Lexus GS 300», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись із перевищенням встановленої швидкості приблизно 104 км/год. по вул. Рішельєвській з боку вул. Базарна в напрямку вул. Мала Арнаутська, що в Приморському районі в м. Одесі, біля регульованого перехрестя з вул. Велика Арнаутська, діючи необережно, не була уважна, не стежила за дорожньою обстановкою та не помітила увімкнутий червоний сигнал світлофору, який забороняв в'їзд на перехрестя, не вжила заходів до зупинки керованого нею транспортного засобу, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем «Renault Logan», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 , та порушила вимоги п. п. 2.3 (б), 2.9 (а), 8.7.3(е), 8.10, 12.4 Правил дорожнього руху України.
В результаті ДТП водієві автомобіля «Renault Logan», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_10 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівого поперечного відростку 5-го шийного хребця, черепно-мозкової травми в формі струсу головного мозку, забійної рани голови, синців та саден голови, синців грудної клітини, обласні правого ліктьового суглоба, правого стегна, правої гомілки, саден правої гомілки, які є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості.
Крім цього, в результаті ДТП, пасажиру автомобіля «Renault Logan», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_11 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, забійної рани тім'яної області справа, закритої травми органів грудної клітини у вигляді переломів ІІ правого ребра по навколохребтовій лінії, V, IX, X правих ребер по лопатковій лінії, правої лопатки, правої плечової кістки на рівні анатомічної шийки, забоїв 4, 5, 6 та 8 сегментів правої легені й 6 та 10 сегментів лівої легені компресійних субсегментарних ателектазів 7, 9 та 10 сегментів правої легені, які призвели до розвитку двобічного гідротораксу (рідина у плевральній порожнині), закритої травми черевної порожнини та тазу у формі чисельних розривів V, VІ та VІІ сегментів печінки з крововиливом в черевну порожнину (1500 мл крові зі згустками), забою правої нирки, закритих переломів І-ІІІ крижових хребців, верхніх та нижніх гілок лонних кісток з обох боків, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із вищенаведеним вироком, захисник ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, 10 серпня 2021 року до початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_9 змінив вимоги поданої апеляційної скарги та просив скасувати вирок та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання не пов'язаного з позбавленням волі та без позбавлення її права керування транспортними засобами, оскільки обвинувачена на теперішній час відшкодовано потерпілим заподіяну шкоду у повному обсязі.
Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 заперечував проти апеляційної скарги сторони захисту.
Обвинувачена ОСОБА_7 , захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На підставі аналізу матеріалів провадження, зокрема, журналу судового засідання та мотивувальної частини вироку суду першої інстанції вбачається, що обвинувачена ОСОБА_7 повністю визнав свою провину у вчиненні інкримінованого їй злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, внаслідок чого, суд, за погодженням учасників судового провадження, у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються, обмежившись лише допитом обвинуваченої, потерпілих та дослідженням доказів характеризуючих обвинувачену, ціни позову потерпілого та процесуальних витрат.
При цьому, суд встановив, що обвинувачена правильно розуміє зміст фактичних обставин провадження та у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності її позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
На підставі викладеного суд першої інстанції кваліфікував дії, ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, а також спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про надмірну суворість призначеного обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними з огляду на наступне.
Частина 2 ст. 50 КК України передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до приписів ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Виходячи з положень ст. 65 КК України, а також роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003, суди повинні суворо додержуватись вимог даної норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізується принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх), а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання та особу винного.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , суд першої інстанції, на виконання приписів зазначеної норми кримінального закону, врахував: ступінь тяжкості вчиненого злочину; характеристику особи обвинуваченої; обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , суд першої інстанції визнав щире каяття, вчинення злочину вперше та часткове добровільне відшкодування завданої шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, судом першої інстанції визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Оцінюючи твердження сторони захисту щодо надмірної суворості призначеного судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання, апеляційний суд звертає увагу на те, що обвинувачена вчинила злочин, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, при цьому зважив, що хоча він й належить до таких, що вчинений з необережності, проте необережна форма вини стосується тільки настання наслідків, у даному випадку спричинення потерпілим середні та тяжкі тілесні ушкодження, натомість, обвинувачена ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, рухалась в населеному пункті з перевищенням максимально допустимої швидкості руху, розрахунково 104 км/год., що є значним перевищенням допустимої в населеному пункті швидкості, перетинаючи перехрестя на заборонений для неї червоний сигнал світлофора, грубо порушивши вимоги п. п. 2.3 (б), 2.9 (а), 8.7.3(е), 8.10, 12.4 Правил дорожнього руху України, здійснила зіткнення з автомобілем «Renault Logan», внаслідок чого водій та пасажир вказаного автомобіля отримали тілесні ушкодження.
Також апеляційний суд приймає до відома, що за 24 дні до інкримінованого злочину, а саме 21 лютого 2016 року, ОСОБА_7 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2016 року притягнута до адміністративної відповідальності за даним фактом. Вказані обставини свідчать про безвідповідальне ставлення ОСОБА_7 до керування джерелом підвищеної небезпеки та схильності до противоправної поведінки.
За таких обставин, на переконання апеляційного суду, з урахуванням ступеню тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченою злочину, обставин його скоєння, наслідків злочину, декількох обставин, які пом'якшують покарання та обставини, що обтяжує покарання, а також характеристики особи обвинуваченої, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо того, що виправлення ОСОБА_7 можливе в умовах ізоляції від суспільства та необхідності призначення обвинуваченій мінімального покарання у виді позбавлення волі, передбаченим санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
При цьому, навіть із врахування того, що ОСОБА_7 порушила Правила дорожнього руху із необережності, на думку апеляційного суду, остання повинно бути тимчасове позбавлення права на керування транспортними засобами. Покарання без призначення такого додаткового покарання, на думку апеляційного суду, не сприятиме досягненню мети покарання та свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, крім того, внаслідок дорожньо-транспортної події настали тяжкі наслідки.
Окрім того, судом першої інстанції також враховано думку потерпілих, які не наполягали на призначанні суворого покарання, при цьому, апеляційний суд зазначає, що думка потерпілих не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 21 лютого 2019 року у справі №742/584/18.
Водночас, колегія суддів приймає до уваги та вважає такими, що відповідають дійсності посилання сторони захисту на те, що обвинувачена ОСОБА_7 на момент розгляду апеляційної скарги у повному обсязі відшкодувала потерпілим заподіяну шкоду, проте зауважує, що зазначені обставини не є безумовною підставою для призначення більш м'якого покарання, не пов'язаного із позбавлення волі.
За встановлених обставин, апеляційний суд вважає неспроможними вимоги сторони захисту та зміни вироку суду в частині призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, призначивши їй покарання, не пов'язане із позбавлення волі.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, всебічно, повно та об'єктивно, розглянув кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту.
Керуючись ст. ст. 370, 372, 376, 404, 405, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2021 року у кримінальному провадженні № 120161610000000164, внесеному до ЄРДР16.03.2016 року, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченою ОСОБА_7 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3